Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №632/1714/25 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/1714/25

провадження № 1-кп/632/97/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року місто Златопіль

Златопільській міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого – ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_13 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції кримінальне провадження щодо ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Чапаєве Кегичівського району Харківської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який проходить військову службу у військовому званні «солдат», не одруженого, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_12 , маючи військове звання «солдат», будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, яку проходив у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посадах стрільця-санітара 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення та такелажника 2-го відділення такелажного взводу роти матеріального забезпечення батальйону забезпечення, вчинив ряд кримінальних правопорушень – злочинів, за таких обставин.

Так, у статтях 17, 65 Конституції України закріплено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Водночас у ст. 68 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та положеннями ст. 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому був неодноразово продовжений та який діє на даний час.

19 січня 2023 року солдата ОСОБА_12 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно із ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 03 лютого 2023 року № 39 солдат ОСОБА_12 приступив до виконання обов`язків за посадою стрілець-санітар 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_12 відповідно до положень ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язаний захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України, а відповідно до ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, під час проходження військової служби повинен: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог Статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Відповідно до пунктів 1 - 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно із вимогами ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків.

Водночас ці норми зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Однак, солдат ОСОБА_12 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, на особливий період, обіймаючи посаду стрільця-санітара 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у порушення ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, маючи об`єктивні можливості продовжувати військову службу, не одержавши відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних на те причин, 21 грудня 2023 року, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби – пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який станом на вказану дату розташовувався у АДРЕСА_2 , та незаконно перебував поза його межами тривалістю понад три доби – до 29 грудня 2025 року, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

У подальшому, 29 грудня 2023 року, солдат ОСОБА_12 добровільно та з власної ініціативи прибув до місця служби – у військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, та повідомив про себе і вчинений ним злочин.

Окрім того, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, на особливий період, солдат ОСОБА_12 , який обіймав посаду такелажника 2 відділення такелажного взводу роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, на яку він був призначений згідно із наказом командира цієї військової частини № 76 від 22 березня 2023 року, в порушення ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, маючи об`єктивні можливості продовжувати військову службу, не одержавши відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних на те причин, 01 листопада 2024 року, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби – тимчасовий пункт дислокації особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який станом на вказану дату, був розташований у АДРЕСА_3 , та незаконно перебував поза його межами тривалістю понад три доби – до 25 листопада 2024 року, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

25 листопада 2024 року солдат ОСОБА_12 добровільно та з власної ініціативи прибув до місця служби – у військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, та повідомив про себе і вчинений ним злочин.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_12 свою вину у висунутому йому обвинуваченні, вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, визнав частково.

При цьому обвинувачений показав, що у січні 2023 року він був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період. Військову службу проходив у військовій частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Виконуючи бойові завдання на території міста Бахмут отримав поранення. Після лікування, восени 2023 року був направлений до підрозділу зазначеної вище військової частини з тимчасовим місцем дислокації у АДРЕСА_2 , де й проходив військову службу.

Перебуваючи у зазначеному місці, він, отримавши дозвіл начальника на залишення місця служби строком на три доби, 21 грудня 2023 року близько дев`ятнадцятої години залишив тимчасове місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та поїхав у АДРЕСА_2 для отримання посвідчення учасника бойових дій. На службі був відсутній лише два дні – 22 і 23 грудня 2023 року, й, як він вважає, на законних підставах. Проте, документи які б надавали законні підстави для його перебування поза межами військової частини не оформлювалися та йому не видавалися.

На третю добу – вдень 24 грудня 2023 року, він повернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а саме до підрозділу, який дислокувався у АДРЕСА_2 .

Разом із тим, обвинувачений не зміг назвати прізвище та ім`я «старшого» військовослужбовця з дозволу якого він залишив своє місце служби, як і не зміг вказати адресу та навіть район міста Харкова, де він нібито отримував посвідчення учасника бойових дій.

Також обвинувачений показав, що наприкінці березня 2024 року він був переведений у роту матеріального забезпечення, де проходив військову службу на посаді такелажника 2 відділення такелажного взводу роти матеріального забезпечення.

Увечері 01 листопада 2024 року самовільно залишив місце служби – тимчасове місце дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що знаходився у АДРЕСА_3 , де був відсутній у період з 01 по 15 листопада 2024 року.

Місце служби залишив через те, що захворів його батько, а «старший» його не відпускав.

Водночас ОСОБА_12 пояснив, що для вирішення цього питання він звертався до командування лише в усній формі, проте жодних документів які б підтверджували наявність цих обставин, у тому числі надавали йому право на відпустку за сімейними обставинами або з інших поважних причин, не подавав.

Через два тижні він добровільно та самостійно повернувся до місця служби – у військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, зокрема у підрозділ, що дислокувався у АДРЕСА_3 .

Після повернення до військової частини, у зв`язку із самовільним залишенням місця служби він був виведений поза штат та шість місяців перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Окрім часткового визнання ОСОБА_12 своєї вини у вчиненому, винуватість обвинуваченого в обсязі обвинувачення, визнаного судом доведеним, підтверджується сукупністю наступних, досліджених судом доказів.

Так, свідок ОСОБА_14 – командир роти комендантської служби та охорони батальйону забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, показав суду, що солдат ОСОБА_12 проходив службу у очолюваному ним підрозділі.

Станом на 22 грудня 2023 року він обіймав посаду заступника командира роти по роботі з особовим складом. Одним із його завдань було комплектування батальйону забезпечення військовослужбовцями з інший батальйонів.

Разом із цим свідок показав, що тоді коли обвинувачений проходив військову службу у іншому підрозділі зазначеної військової частини, що дислокувався у АДРЕСА_2 , він, за декілька днів до 22 грудня 2023 року, був відібраний для подальшого проходження військової служби у батальйоні забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Однак, по прибуттю 22 грудня 2023 року разом із ОСОБА_15 і ОСОБА_16 до підрозділу військової частини з дислокацією у АДРЕСА_2 , для того щоб забрати солдата ОСОБА_12 та забезпечити його прибуття у свій підрозділ, останній за вказаним місцем служби був відсутній через те, що самовільно залишив його.

Також ОСОБА_14 показав, що солдат ОСОБА_12 після самовільного залишення місця службу, взимку 2023 – 2024 років повернувся до підрозділу у який він був відібраний та у якому й продовжив проходити службу.

Окрім того, свідок показав, що точно не пам`ятає, який саме період часу у першому випадку солдат ОСОБА_12 був відсутній на службі, однак наголосив, що у будь-якому разі цей строк становив більше трьох діб, а саме близько тижня.

Водночас ОСОБА_14 повідомив суду, що солдат ОСОБА_12 є вкрай недисциплінованим військовослужбовцем, зокрема останній протягом 2023-2024 років постійно зловживав алкоголем, систематично залишав місце служби, в тому числі під час перебування в наряді, у зв`язку із чим ним разом із ОСОБА_15 і ОСОБА_16 вживалися заходи по його пошуку як на території міста Харкова, так і Харківської області, та поверненню до місця служби.

Місцем служби, яке обвинувачений залишив самовільно вчергове, а саме 01 листопада 2024 року, був підрозділ військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з місцем дислокації в АДРЕСА_3 , у якому він перебував як військовослужбовець, який систематично залишав місце служби, у тому числі й підрозділ військової частини, розташований у АДРЕСА_2 , та на якого жодні заходи впливу не діяли.

При цьому свідок пояснив, що у підрозділі, який дислокувався у селі Грушине, проходили службу ті військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази чи самовільно залишили військову частину або місце служби, чекаючи проходження військово-лікарської комісії або призначення для продовження проходження військової служби у іншому підрозділі.

Факт самовільного залишення місця служби обвинуваченим був виявлений 01 листопада 2024 року ОСОБА_17 під час чергового шикування особового складу, про що йому як начальнику солдата ОСОБА_12 , який продовжував перебувати у штаті роти, було повідомлено по телефону.

Одразу були вжиті заходи щодо пошуку обвинуваченого як у селі Грушине, так і у місті Харкові, однак позитивного результату вони не дали.

За місцем служби солдат ОСОБА_12 був відсутні до 25 листопада 2024 року – дня коли він фактично повернувся та був доставлений до підрозділу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що дислокувався у АДРЕСА_3 .

Із показань свідка ОСОБА_15 вбачається, що з 2023 року він проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, обіймає посаду стрільця-санітара.

З ОСОБА_12 познайомився наприкінці 2023 року, коли останній проходячи військову службу у одному із підрозділів вказаної військової частини, що дислокувався у АДРЕСА_2 , був відібраний ОСОБА_14 для подальшого проходження військової служби у роті батальйону забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Після того як солдат ОСОБА_12 був відібраний, 22 грудня 2023 року він і ОСОБА_14 приїхали за ним до підрозділу військової частини за місцем дислокації у АДРЕСА_2 , для того щоб доставити його до нового місця служби, однак обвинувачений був відсутній.

Зі слів ОСОБА_14 йому стало відомо, що солдат ОСОБА_12 відсутній, оскільки він самовільно залишив місце служби.

Приблизно через місяць він побачив солдата ОСОБА_12 у підрозділі де він, свідок, проходить службу, оскільки вони разом несли службу в наряді.

Окрім того ОСОБА_15 повідомив, що коли він і ОСОБА_12 спільно несли службу в наряді, останній дозволяв собі залишати місце служби, після чого повертався у стані алкогольного сп`яніння.

Також свідок показав, що обвинувачений самовільно залишав місце служби й влітку 2024 року. Йому це відомо, оскільки він разом із ОСОБА_14 займався його пошуком.

У подальшому ОСОБА_12 з причин того, що він систематично залишав місце служби, перебував у підрозділі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який дислокувався у АДРЕСА_3 , де несли службу військовослужбовці, які відмовились виконувати бойові накази.

Зі слів військовослужбовців частини, йому стало відомо, що обвинувачений самовільно залишив й це місце служби.

Згідно із показаннями свідка ОСОБА_16 він з червня 2023 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. На даний час обіймає посаду стрільця.

22 грудня 2023 року він разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , який був залучений у якості водія, їздив у місто Чугуїв Харківської області, до місця дислокації одного із батальйонів зазначеної вище військової частини, для того щоб забрати солдата ОСОБА_12 , який був напередодні відібраний для продовження проходження військової служби у тому підрозділи військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у якому проходили службу вони. Обвинувачений був відсутній. Про це йому стало відомо від ОСОБА_14 .

У подальшому солдата ОСОБА_12 він побачив вже у підрозділі, де проходив службу, зокрема за місцем його дислокації. Дана подія сталася приблизно в січні – лютому 2024 року.

Окрім того свідок ОСОБА_16 показав, що він разом із ОСОБА_12 неодноразово ніс службу у наряді по їдальні. За цих обставин обвинувачений неодноразово самовільно залишав місце служби, після чого повертався у стані алкогольного сп`яніння. Також зловживаючи алкоголем солдат ОСОБА_12 неодноразово самовільно залишав місце служби на 3-5-7 діб, у зв`язку із чим здійснювалися заходи по його пошуку, в яких він приймав участь особисто разом із ОСОБА_14 та іншими військовослужбовцями.

Зі слів військовослужбовців частини йому стало відомо, що у подальшому ОСОБА_12 перебував у підрозділі військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який дислокувався у АДРЕСА_3 , який він також самовільно залишив наприкінці осені – початку зими 2024 року.

Свідок ОСОБА_18 показав суду, що 16 лютого 2023 року він був призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період. У період 2023 – 2024 років він і солдат ОСОБА_12 разом проходили військову службу у роті матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в місті Харкові. Обвинувачений обіймав посаду такелажника 2 відділення такелажного взводу роти матеріального забезпечення. Солдат ОСОБА_12 був схильний до зловживання алкоголем та неодноразово повертався у розташування військової частини в стані алкогольного сп`яніння. На зауваження командирів та начальників не реагував, їх вказівки не виконував.

Також свідок показав суду, що коли він і обвинувачений разом несли службу, останній неодноразово самовільно залишав місце служби – як протягом дня, так і на декілька днів.

Деталей та обставин подій, у тому числі щодо дат і періодів самовільного залишення місця служби ОСОБА_12 , свідок повідомити не зміг, оскільки внаслідок отриманих контузій має проблеми з пам`яттю і не може надати більш точних показань.

З показаннями свідків узгоджуються дані, зафіксовані в письмових джерелах доказів, зокрема документах.

Так, із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 62024170020008955 від 19.10.2024 вбачається, що 19.10.2024, за повідомленням військової частини НОМЕР_1 НГУ, до вказаного реєстру були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 408 КК України, зокрема про те, що 22 грудня 2023 року військовослужбовець зазначеної військової частини, стрілець-санітар 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_12 самовільно залишив місце дислокації підрозділу у місті Чугуєві Харківської області з метою ухилення від служби в умовах воєнного стану (т. 1 а.с. 181).

Окрім того, 09 липня 2025 року за повідомленням військової частини НОМЕР_1 від 08 липня 2025 року, про те, що ОСОБА_12 , солдат за мобілізацією, такелажник 2-го відділення такелажного взводу роти матеріального забезпечення батальйону забезпечення військової частини НОМЕР_1 , з 01.11.2024, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби – місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 та проводив час на власний розсуд до 25.11.2024, про що були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань з правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 407 КК України, що підтверджується відповідним витягом (т. 1 а.с. 180).

Постановою прокурора від 28 липня 2025 року матеріали досудових розслідувань у вказаних вище кримінальних провадженнях були об`єднані в одне провадження за номером кримінального провадження 62024170020008955 від 19.10.2024 (т. 1 а.с. 178, 179).

Згідно із даними копії військового квитка ОСОБА_12 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачений 19 січня 2023 року був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 № 31, зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, для проходження військової служби (т. 1 а.с. 196, 197).

Так, із копії рапорту т.в.о командира 2-го батальйону оперативного призначення від 21.12.2023, на ім`я т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 , вбачається, що у цей день був виявлений факт самовільного залишення місця служби солдатами ОСОБА_19 і ОСОБА_12 , які, як було встановлено попередньо, о 22 годині 10 хв. самовільно залишили пункт тимчасової дислокації підрозділу КСП «ПОМПЕЇ» у місті Чугуєві та не повернулися (т. 1 а.с. 174).

З копії донесення із військової частини НОМЕР_1 НГУ № 40/17/2/2/3-10991 від 22.12.2023, відправленого оперативним черговим о 19 годині 38 хв., вбачається, що підставою повідомлення став факт самовільного залишення місця служби військовослужбовцем, зокрема 22 грудня 2023 року надійшов рапорт від т.в.о командира 2-го батальйону оперативного призначення, яким він доповів про виявлення факту самовільного залишення місця служби - пункту тимчасової дислокації підрозділу КСП «ПОМПЕЇ» у місті Чугуєві, вчиненого 21 грудня 2023 року близько 22 години 10 хв. солдатом ОСОБА_12 , який 26 січня 2023 року був призваний для проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, та обіймав посаду стрільця-санітара 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення.

Разом із тим, зазначеним документом повідомлено про вжиті заходи реагування з приводу самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_12 (т. 1 а.с.163, 173).

Згідно із копією рапорту т.в.о. командира 2 –го батальйону оперативного призначення на ім`я т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 , та копією донесення із військової частини НОМЕР_1 НГУ № 40/17/2/2/3-11295 від 30.12.2023, відправленого оперативним черговим о 16 годині 20 хв., солдат ОСОБА_12 , стрілець-санітар 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону оперативного призначення, який самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу та не виходив на зв`язок, 29 грудня 2023 року приблизно о 18 годині 00 хв. повернувся до пункту тимчасової дислокації підрозділу, а саме на КСП «ПОМПЕЇ» у місті Чугуєві (т. 1 а.с. 165, 166).

Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 30.12.2023 № 382 визначено уважати, таким, що прибув після самовільного залишення військової частини солдата ОСОБА_12 , який 21 грудня 2023 року самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу, із зарахуванням на всі види забезпечення з 29 грудня 2023 року (т. 1 а.с.167).

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 25.01.2024 № 363 було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби, окрім іншого, солдатом ОСОБА_12 , що підтверджується копією цього документа (т.1 а.с. 168).

Як вбачається із копії відповідно висновку, затвердженого 14.02.2024, в ході проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби старшим солдатом ОСОБА_19 та солдатом ОСОБА_12 встановлено, що останній згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 № 31 був зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Згідно із наказом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 03.02.2023 № 39 солдат ОСОБА_12 приступив до виконання обов`язків за посадою стрілець-санітар 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 3-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Водночас, службовим розслідуванням встановлено, у тому числі із пояснень самого ОСОБА_12 , що він 21 грудня 2023 року приблизно о 18 годині 10 хв. самовільно залишив місце тимчасової дислокації особового складу, що знаходиться у місті Чугуєві Харківської області, та був відсутній на службі без поважних причини з 21 по 29 грудня 2023 року.

Даний факт стався внаслідок порушення солдатом ОСОБА_12 вимог ст. 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Окрім того, під час службового розслідування було встановлено, що в діях солдата ОСОБА_12 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (т. 1 а.с. 169 -172).

Відповідно до копії донесення із військової частини НОМЕР_1 НГУ № 40/17/2/2/3-14112 від 27.11.2024, відправленого оперативним черговим о 20 годині 35 хв., підставою для повідомлення став факт повернення військовослужбовця, а саме солдата ОСОБА_12 , який вчинив самовільне залишення військової частини (місця служби), зокрема 04.11.2024 надійшов рапорт від заступника командира роти комендантської служби та охорони по роботі з особовим складом батальйону забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_20 , зі змісту якого відомо, що 01.11.2024 солдат ОСОБА_12 самовільно залишив тимчасове місце дислокації підрозділу ( АДРЕСА_3 ), про що раніше було відправлено донесення про самовільне залишення останнім військової частини (місця служби) від 04.11.2024 № 40/17/2/2/3-12843.

Разом із тим, як вбачається із копії донесення № 40/17/2/2/3-14112 від 27.11.2024 надійшов рапорт від начальника адміністрації тимчасового пункту дислокації військовослужбовців, які відмовились виконувати бойові накази або самовільно залишили бойові позиції військової частини НОМЕР_1 , зі змісту якого вбачається, що 25.11.2024 близько 16 години 00 хв. солдат ОСОБА_12 самостійно повернувся до пункту тимчасової дислокації підрозділу ( АДРЕСА_3 ).

Також із вказаного документа вбачається, що солдат ОСОБА_12 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 13.11.2024 № 300 був звільнений з посади та зарахований в розпорядження командира цієї військової частини з 11.11.2024.

Окрім того, зазначеним документом повідомлено про вжиті заходи реагування з приводу самовільного залишення місця служби солдатом ОСОБА_12 та його поверненням до місця служби (т. 1 а.с. 182-184).

Факт повернення солдата ОСОБА_12 до місця служби саме 25 листопада 2024 року, підтверджується копією рапорту начальника адміністрації тимчасового пункту дислокації військовослужбовців, які відмовились виконувати бойові накази або самовільно залишили бойові позиції на ім`я т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 26 листопада 2024 року.

За змістом цього документу солдат ОСОБА_12 , який знаходився в розпорядженні командира частини, служба якого не була призупинена, 25 листопада 2024 року о 16 годині 00 хв. з`явився на території згаданого пункту (т. 1 а.с. 185).

За фактом самовільного залишення місця несення служби солдатом ОСОБА_12 т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 НГУ було призначено службове розслідування, що підтверджується копією відповідного наказу від 11.12.2024 № 3751 (т. 1 а.с. 189,190).

Як вбачається із копії відповідно висновку, затвердженого 26.12.2024, в ході проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби солдатом ОСОБА_12 встановлено, що останній згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2023 № 31 (по стройовій частині) був зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.03.2024 № 76 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_12 приступив до виконання службових обов`язків за посадою такелажник 2-го відділення такелажного взводу роти матеріального забезпечення батальйону забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2024 № 288 солдат ОСОБА_12 був виключений з усіх видів забезпечення у зв`язку з самовільним залишенням місця тимчасової дислокації з 01.11.2024.

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2024 №300 солдата ОСОБА_12 було звільнено з посади та зараховано в розпорядження командира частини з 13.11.2024 у зв`язку з його відсутністю як військовослужбовця понад 10 діб.

Водночас, службовим розслідуванням встановлено, у тому числі із пояснень самого ОСОБА_12 , що він 01 листопада 2024 року близько сьомої години самовільно залишив місце служби – тимчасовий пункт дислокації військовослужбовців, які відмовились виконувати бойові накази або самовільно залишили бойові позиції, що дислокувався у селі Грушине Первомайського (Лозівського) району Харківської області. 25 листопада 2024 року о 16 годині солдат ОСОБА_12 з`явився на території пункту тимчасового перебування особового складу.

Отже, солдат ОСОБА_12 був відсутній на службі без поважних причини з 01 до 25 листопада 2024 року.

Даний факт стався внаслідок порушення солдатом ОСОБА_12 вимог ст. 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Окрім того, під час службового розслідування було встановлено, що в діях солдата ОСОБА_12 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (т. 1 а.с. 191-193).

Те, що обвинувачений ОСОБА_12 двічі самовільно залишав місце службу, та був незаконно відсутній за місцем несення служби у зазначені вище періоди, підтверджується його ж письмовими поясненнями під час проведення службових розслідувань за цими фактами, які за його клопотаннями під час судового розгляду, були долучені до матеріалів кримінального провадження та досліджені судом.

Так, у своїх письмових поясненнях від 09 лютого 2024 року солдат ОСОБА_12 повідомив, що 21 грудня 2023 року о 18.00 він самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу та не виходив на зв`язок, повернувся до пункту тимчасової дислокації 29 грудня 2023 року о 14.00.

За змістом письмових пояснень ОСОБА_12 від 21 грудня 2024 року, він 01 листопада 2024 року приблизно о 07.00 залишив пункт тимчасового перебування особового складу у селі Грушине Первомайського (Лозівського) району Харківської області за сімейними обставинами, через хворобу батька, нікого не попереджав, на телефонні дзвінки не відповідав.

25 листопада 2024 року звернувся до райвідділу поліції добровільно, з райвідділу був доставлений до пункту тимчасового перебування, село Грушине Первомайського (Лозівського) району Харківської області (т. 2 а.с. 8, 139).

Приймаючи до уваги те, що наведені вище показання: обвинуваченого ОСОБА_12 в тій їх частині у яких він повідомив, що 19 січня 2023 року був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, яку з 26 січня 2023 року проходив у військовій частин НОМЕР_1 НГУ на вказаних вище посадах, станом на 21 грудня 2023 року перебував у пункті тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 , а станом на 01 листопада 2024 року у тимчасовому пункті дислокації військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ, що знаходився у АДРЕСА_3 , який він самовільно залишив у цей день; свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , конкретні, послідовні, узгоджуються між собою та доповнюють одне одного, а також узгоджуються з даними, що містяться у наведених вище доказах, а саме документах, суд визнає їх достовірними і бере в основу вироку.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_12 про те, що у першому випадку він залишив місце служби на законних підставах та був відсутній лише дві доби, суд визнає ці його показання неспроможними, і відкидає їх, оскільки вони не тільки не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, але й спростовуються сукупністю досліджених судом доказів, що покладені в основу вироку, зокрема показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , даними, які містять у собі наведені вище документи, що були складені у зв`язку із самовільним залишенням місця служби саме обвинуваченим.

Разом із тим, наведені вище докази, які проаналізовані, та оцінені судом у їх сукупності, доводять те, що самовільно залишивши місце служби в умовах воєнного стану, обвинувачений ОСОБА_12 був незаконно відсутній за місцем несення служби, що найменше з 22 години 10 хв. 21 грудня до 18 години 29 грудня 2023 року, тобто тривалістю понад три доби.

Щодо заяв обвинуваченого про те, що сторонньою особою у його письмових поясненнях від 09 лютого і 21 грудня 2024 року були виправлені цифри у датах – в першому випадку з 24 на 29, а у другому на 29, тобто за твердженнями ОСОБА_12 вірною є дата 24.12.2023, щодо другої дати, яка на його думку є достовірною, то про неї суду він не повідомив, то суд визнає їх неспроможними, оскільки ці його заяви спростовується сукупністю наданих суду доказів: показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та документами зміст яких наведений вище, а дати які зазначені у його письмових поясненнях, в тому числі й виправлена, відповідають фактичним обставинами встановленим судом.

З огляду на викладене суд розцінює ці доводи обвинуваченого ОСОБА_12 , як обрану ним позицію захисту.

Щодо показань обвинуваченого ОСОБА_12 у тій їх частині, в яких він повідомив, що був відсутній за місцем служби у селі Грушине Лозівського району Харківської області з 01 по 15 листопада 2024 року, то суд доходить висновку, що вони не відповідають дійсності, оскільки сукупність наведених вище доказів, покладених в основу вироку, беззаперечно доводить той факт, що солдат ОСОБА_12 , тобто обвинувачений, в умовах воєнного стану був відсутній на службі без поважних причини саме у період часу з 01 до 25 листопада 2024 року, тобто тривалістю понад три доби.

Окрім того, дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності, суд доходить висновку, що під час судового розгляду не знайшло свого підтвердження те, що обвинувачений самовільно залишав бойові позиції військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Натомість судом достовірно встановлено, що у першому випадку ОСОБА_12 самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ, а у другому – тимчасовий пункт дислокації військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ, які були його місцем служби у розумінні ст. 407 КК України, та впродовж зазначених вище періодів часу незаконно перебував поза їх межами.

Дослідивши та оцінивши надані докази, які є достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам, узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного, здобуті з дотриманням порядку, встановленого кримінальним процесуальним законодавством, у їх сукупності, суд доходить висновку про доведеність винуватості ОСОБА_12 у повному обсязі висунутого обвинувачення, і кваліфікує його дії за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільні залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Дослідивши дані про особу ОСОБА_12 , суд встановив, що він за місцем служби характеризується вкрай негативно, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, раніше не судимий, має незадовільний стан здоров`я, в тому числі у зв`язку пораненнями, які були отримані ним під час участі у бойових діях та наявністю у нього тяжких хронічних захворювань.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_12 , суд визнає стан його здоров`я, а саме наявність у нього тяжких хронічних захворювань, а також те, що він згідно із Указом Президента України від 23 лютого 2023 року № 96/2023 нагороджений державною нагородою - орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення злочину особою повторно.

Призначаючи покарання ОСОБА_12 , поряд з наведеними даними про особу обвинуваченого, суд враховує те, що ОСОБА_12 вчинив ряд кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, сукупність всіх обставин, що характеризують вчинені обвинуваченим кримінальні протиправні діяння, наслідки, що настали, обставини, які пом`якшують покарання та обставину, яка обтяжує покарання, дані досудової доповіді з інформацією про соціально-психологічну характеристику ОСОБА_12 , згідно із якою ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні.

З урахуванням викладеного, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставин справи і даних, які характеризують обвинуваченого, суд доходить висновку, що справедливим покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_12 , попередження нових кримінальних правопорушень, є покарання у виді позбавлення волі, яке йому належить відбувати реально.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Приймаючи до уваги призначення покарання у виді позбавлення волі, яке ОСОБА_12 належить відбувати реально, з метою забезпечення виконання вироку, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків, запобігання ризикам ухилення ОСОБА_12 від суду та вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що підтверджується його попередньою поведінкою, враховуючи репутацію обвинуваченого, суд на підставі даних, встановлених під час розгляду цього кримінального провадження, вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований щодо ОСОБА_12 , до набрання вироком законної сили, залишити без змін.

Керуючись ст. 368, 369, 370, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень – злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_12 обчислювати з 29 липня 2025 року – дня застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зарахувавши у строк відбування покарання час знаходження під вартою до ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою у Державній установі «Харківській слідчий ізолятор».

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Златопільський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1