Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №644/798/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/798/26

Провадження № 1-кп/644/556/26

24.09.2026

ВИРОК

Іменем України

24 вересня 2026 року. Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретаря – ОСОБА_2

за участю прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченої – ОСОБА_4

захисника – адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові, в режимі відеоконференцзв`язку матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025220000000439 від 21.04.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Харкова, заміжньої, яка має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючої, раніше судимої: 12.03.2025 Солом`янським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201, ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, 17.03.2025 Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201, ст. 69 КК України до штрафу в дохід держави в розмірі 70040,00 грн., зареєстрованої: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої АДРЕСА_2 -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 201 КК України,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , являючись громадянкою України, будучи працездатною, але ніде не працюючою, та, не маючи постійного офіційного джерела доходу, визначила для себе вчинення злочинів, пов`язаних з контрабандою культурних цінностей, як джерело доходу.

При цьому, ОСОБА_4 з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи небезпеку задуманого нею протиправного діяння, діючи з умислом, направленим на посягання на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України, внаслідок чого завдається шкода економіці держави та її культурній спадщині, розробила план та виконала усі дії, спрямовані на контрабанду культурних та історичних цінностей, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 у невстановлений в ході досудового розслідування період часу, але не пізніше 02.04.2024, встановила контакт з особою під іменем (англійською мовою) « ІНФОРМАЦІЯ_3 » і мешкає у Бельгії та проявляє інтерес до предметів археології.

У зв`язку з цим у ОСОБА_4 , яка усвідомлювала, що запитувані вищевказаною особою об`єкти заборонено пересилати у міжнародних поштових відправленнях, виник кримінальний протиправний умисел, направлений на порушення встановленого порядку переміщення відповідних предметів старовини через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів щодо здійснення митного контролю і митного оформлення предметів.

При цьому ОСОБА_4 , маючи достатній життєвий досвід, та з урахуванням суспільно-політичної обстановки в Україні у зв`язку з повномасштабним вторгненням збройних сил російської федерації в Україну 24.02.2022, була достовірно обізнаною щодо існуючої в державі заборони вільного вивезення з території України культурних цінностей, занесених до Державного реєстру національного культурного надбання, а також культурних цінностей, включених в ІНФОРМАЦІЯ_4 або в ІНФОРМАЦІЯ_5 , а сама приналежність того чи іншого предмета до культурних цінностей встановлюється на підставі висновків експертизи.

Згідно п.18 ч. 1 ст. 4 Митного Кодексу України визначено, що такі культурні цінності підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.

В той же час сам факт заборони переміщення окремих видів товарів через митний кордон України регламентовано законами та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами, а саме:

- Законом України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» ( № 1068-XIV від 21.09.1999)

- Митним кодексом України;

- Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 03.05.2009 Про затвердження «Правил надання послуг поштового зв`язку»;

- Інструкцією, затвердженою Наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.04.2002 №258 «Про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України».

Вимогами ст. 11 Закону України від 21.09.1999 № 1068-XIV «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» передбачено, що заявлені до вивезення (тимчасового вивезення) культурні цінності підлягають обов`язковій державній експертизі.

Згідно зі ст.13 вказаного Закону, у разі прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері вивезення культурних цінностей рішення про можливість вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей власнику культурних цінностей чи уповноваженій ним особі видається свідоцтво встановленого зразка на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей.

Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території України.

Вивезення культурних цінностей без цього свідоцтва забороняється.

Відповідно до п. 1.6. Інструкції, затвердженої Наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.04.2002 №258 «Про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України», вивезення, тимчасове вивезення, у тому числі шляхом пересилання, культурних цінностей за межі митної території України дозволяється за наявності свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України, зразок якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.00 № 984 Про затвердження зразка свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей з території України.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Митного Кодексу України визначено, що забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес- відправленнях:

1) товарів, заборонених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України відповідно до ввезення на митну територію України або вивезення з цієї території;

2) товарів, відправлених з порушенням митних правил;

3) товарів, щодо яких відсутні відповідні дозвільні документи, у разі застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 26 постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 р. № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку», у міжнародних поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені до ввезення на територію України та вивезення з території України відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 28 зазначеної постанови, у разі виявлення у міжнародних поштових відправленнях предметів і речовин, які заборонено до пересилання. їх вилучення здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

З метою реалізації свого злочинного умислу вона, використовуючи можливості державного оператора поштового зв`язку AT « ІНФОРМАЦІЯ_7 », заздалегідь створила через особистий кабінет ІНФОРМАЦІЯ_8 (тел. НОМЕР_1 ) міжнародне поштове відправлення № RL061539315UA на адресу: « ОСОБА_7 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 », зазначивши в описі вмісту МПВ « 1 set of button decoration forel», приховавши фактичну кількість спланованих для відправлення через митний кордон України на територію Бельгії предметів, які є автентичними предметами археології та належать до культурних цінностей, з приховуванням від митного контролю.

02.04.2024 ОСОБА_4 , використовуючи можливості державного оператора поштового зв`язку AT « ІНФОРМАЦІЯ_7 », перебуваючи в приміщенні відділення оператора зв`язку НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_4 , усвідомлюючи обставини і характер незаконного переміщення культурних цінностей через митну територію України і прагнучи їх вивезти з України, здійснила відправку міжнародного поштового відправлення № RL061539315UA на адресу: « ОСОБА_7 , АДРЕСА_5 ».

При цьому, ОСОБА_4 здійснюючи особисто оформлення митної декларації до вказаного поштового відправлення, на порушення встановленого законодавством України порядку переміщення товарів через митний кордон України, усвідомлюючи, що підставою для переміщення товарів є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон, з метою переміщення через митний кордон України предмету контрабанди з приховуванням від митного контролю не надала до митниці свідоцтва на право вивезення культурних цінностей, тобто дозвільного документу на право переміщення через митний кордон України культурних цінностей, якими є відправлені нею «декоративні застібки-шпоньки у кількості 6 шт. та кружальця до застібок-шпоньок у кількості 2 шт».

У той же час ОСОБА_4 при оформленні митної декларації до вказаного поштового відправлення, намагаючись приховати від митного контролю предмети контрабанди, діючи у відповідності до заздалегідь розробленого злочинного плану, у спосіб, що утруднює виявлення зазначеного предмету, подала до митного органу як підставу для переміщення товару митну декларацію з ознаками невідповідності дійсності, оскільки в ній містилися завідомо неправдиві відомості, що підлягають обов`язковому декларуванню відповідно до законодавства з питань митної справи, та вказала в описі дані щодо відправки зазначеного товару для продажу, як «Продаж товарів» та зазначив у вмісті «1 set of button decoration forel», намагаючись видати предмети археології які належать до культурних цінностей за елементи одягу, та навмисно не зазнаючи їх культурну цінність. Тим самим вона умисно приховала від митного контролю фактично наявні у поштовому відправленні до Бельгії культурні цінності, що є автентичним предметом археології та належать до культурних цінностей, які мають етнографічне значення, а саме: декоративні застібки-шпоньки у кількості 6 шт. та кружальця до застібок-шпоньок у кількості 2 шт.

Таким чином, ОСОБА_4 , як відправник міжнародного поштового відправлення, являючись суб`єктом відповідальності за декларування відомостей в митній декларації форми «CN22», діючи в порушення вимог митного законодавства України у сфері здійснення зовнішньоекономічної діяльності та, посягаючи на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України, внаслідок чого завдається шкода економіці держави, виконала (закінчила) усі заплановані нею дії, які вважала за необхідне для доведення до кінця контрабанди вищезазначених предметів археології загальною кількістю 8 шт. та належать до культурних цінностей, які мають етнографічне значення.

Однак, довести свої злочинні дії до кінця ОСОБА_4 не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки 13.05.2024 в зоні митного контролю м/п « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ІНФОРМАЦІЯ_10 на території AT « ІНФОРМАЦІЯ_7 », розташованої у АДРЕСА_6 , працівниками ІНФОРМАЦІЯ_10 міжнародне поштове відправлення № RL061539315UA було зупинене та оглянуто в зоні митного контролю. В ході митного огляду співробітниками митниці на законних підставах було виявлено та вилучено «предмети з ознаками старовини» у кількості 8 шт. які були вмістом міжнародного поштового відправлення № RL061539315UA.

В подальшому 24.07.2025 слідчим СВ УСБУ в Харківській області на підставі відповідної ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова про тимчасовий доступ до речей та документів поштове відправлення № RL061539315UA (поштова оболонка та вкладення) було вилучено.

Вищевказані «предмети з ознаками старовини» являються декоративними застібками-шпоньками у кількості 6 шт та кружальцями до застібок-шпоньок у кількості 2 шт XIX - початку XX ст. Вищевказані предмети є автентичним предметом археології та належать до культурних цінностей, які мають етнографічне значення.

Вказані підсумки підтверджено згідно з висновком від 10.09.2025 за № 11461 за результатами проведення судово-мистецтвознавчої експертизи ННЦ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».

Через кілька місяців ОСОБА_4 , не маючи наміру на припинення скоєння кримінальних правопорушень щодо контрабанди культурних цінностей, продовжила втілювати в життя свій злочинний умисел, спрямований на їх переміщення через митний контроль України з приховуванням від митного контролю.

Так, ОСОБА_4 у невстановлений в ході досудового розслідування період часу, але не пізніше 09.07.2024, встановила контакт з особою під іменем (англійською мовою) « ІНФОРМАЦІЯ_12 » і мешкає у Франції та проявляє інтерес до предметів археології (в даному випадку до персня ХІ-ХІІІ ст).

У зв`язку з цим у ОСОБА_4 , яка усвідомлювала, що запитувані вищевказаною особою об`єкти заборонено пересилати у міжнародних поштових відправленнях, виник кримінальний протиправний умисел, направлений на порушення встановленого порядку переміщення відповідних предметів старовини через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів щодо здійснення митного контролю і митного оформлення предметів.

09.07.2024 ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, використовуючи можливості державного оператора поштового зв`язку AT « ІНФОРМАЦІЯ_7 », створила через особистий кабінет ІНФОРМАЦІЯ_8 (тел. НОМЕР_1 ) міжнародне поштове відправлення № RL064004875UA на адресу: « АДРЕСА_7 », зазначивши в описі вмісту МПВ «1 womens jawelry ring».

09.07.2024 ОСОБА_8 , використовуючи можливості державного оператора поштового зв`язку AT « ІНФОРМАЦІЯ_7 », перебуваючи в приміщенні відділення оператора зв`язку НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_8 , усвідомлюючи обставини і характер незаконного переміщення культурних цінностей через митну територію України і прагнучи їх вивезти з України, здійснила відправку міжнародного поштового відправлення № RL064004875UA адресату « ІНФОРМАЦІЯ_12 ».

При цьому, ОСОБА_4 , здійснюючи особисто оформлення митної декларації до вказаного поштового відправлення, на порушення встановленого законодавством України порядку переміщення товарів через митний кордон України, усвідомлюючи, що підставою для переміщення товарів є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон, з метою переміщення через митний кордон України предмету контрабанди з приховуванням від митного контролю не надала до митниці свідоцтва на право вивезення культурних цінностей, тобто дозвільного документу на право переміщення через митний кордон України культурної цінності, якою є відправлений нею перстень ХІ-ХІІІ ст.

Крім того, ОСОБА_4 при оформленні митної декларації до вказаного поштового відправлення, намагаючись приховати від митного контролю предмети контрабанди, діючи у відповідності до заздалегідь розробленого злочинного плану, у спосіб, що утруднює виявлення зазначеного предмету, подала до митного органу як підставу для переміщення товару митну декларацію з ознаками невідповідності дійсності, оскільки в ній містилися завідомо неправдиві відомості, що підлягають обов`язковому декларуванню відповідно до законодавства з питань митної справи, та вказала в описі дані щодо відправки зазначеного товару для продажу, як «Продаж товарів» та зазначила у вмісті «1 womens jawelry ring», намагаючись видати предмет археології, який належить до культурних цінностей за жіночу прикрасу, та навмисно не зазнаючи його культурну цінність. Тим самим вона умисно приховала від митного контролю фактично наявну у поштовому відправленні до Франції культурну цінність, що є автентичним предметом археології та належить до культурних цінностей, яка має історичне значення, а саме, перстень ХІ-ХІІІ ст.

Таким чином, ОСОБА_4 , як відправник міжнародного поштового відправлення, являючись суб`єктом відповідальності за декларування відомостей в митній декларації форми «CN22», діючи в порушення вимог митного законодавства України у сфері здійснення зовнішньоекономічної діяльності та, посягаючи на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів через митний кордон України, внаслідок чого завдається шкода економіці держави, виконала' (закінчила) усі заплановані нею дії, які вважала за необхідне для доведення до кінця контрабанди перстеня ХІ-ХІІІ ст з ознаками старовини у кількості 1 шт та належить до культурних цінностей, які мають етнографічне значення.

Однак, довести свої злочинні дії до кінця ОСОБА_4 не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки 12.07.2024 в зоні митного контролю м/п « ІНФОРМАЦІЯ_7 », ІНФОРМАЦІЯ_10 на території AT « ІНФОРМАЦІЯ_7 », розташованої у АДРЕСА_6 , працівниками ІНФОРМАЦІЯ_10 міжнародне поштове відправлення № RL064004875UA було зупинене та оглянуто в зоні митного контролю митного. В ході митного огляду співробітниками митниці на законних підставах було виявлено та вилучено перстень з ознаками старовини у кількості 1 шт, який був вмістом міжнародного поштового відправлення № RL064004875UA.

Надалі 24.07.2025 слідчим СВ УСБУ в Харківській області на підставі відповідної ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова про тимчасовий доступ до речей та документів поштове відправлення № RL064004875UA (поштова оболонка та вкладення) було вилучено.

Вищевказаний перстень з ознаками старовини у кількості 1 шт, являється перснем ХІ-ХІІІ ст, який є автентичним предметом археології та належить до культурних цінностей, які мають історичне значення.

Вказані підсумки підтверджено згідно з висновком від 10.09.2025 за № 11461 за результатами проведення судово-мистецтвознавчої експертизи ННЦ « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».

У підсумку ОСОБА_4 , діючи умисно, у зазначений вище період часу вчинила кримінально карані дії, спрямовані на контрабанду культурних цінностей, основними складовими взаємозв`язаними ознаками та мотивами яких є:

- спеціальний антидержавницький мотив, пов`язаний з вчиненням діяння, обумовленим бажанням незаконної наживи та особистого збагачення на шкоду міжнародному авторитету України;

- корислива мета, пов`язана, з порушенням встановленого порядку переміщення відповідних предметів ( у даному випадку культурних цінностей) через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів щодо стягнення передбачених законодавством платежів, здійснення митного контролю і митного оформлення предметів;

- замах на контрабанду виявлено на стадії коли предмет контрабанди виявлено до переміщення через митний кордон України;

- суб`єктивна сторона закінченого замаху на контрабанду є усвідомленість ОСОБА_4 суспільно небезпечного характеру діяння, передбачення його суспільно небезпечних наслідків і бажання доведення початого нею злочину до кінця та настання зазначених наслідків;

- замах на злочин не доведений до кінця з причин, які не залежали від волі ОСОБА_4 , так як злочин не був завершений всупереч бажанню останньої довести його до кінця, тобто це невдала спроба вчинення закінченого злочину;

- прямий умисел, за якого особа, не маючи відповідного дозволу (свідоцтва) на переміщення через держаний кордон України культурних цінностей у зв`язку з обмеженнями щодо їх переміщення, що передбачено п. 1.6. Інструкції, затвердженої Наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 22.04.2002 №258 «Про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України», та згідно зі ст. ст. 26, 28 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених Постановою КМУ № 270 від 05.03.2009, якими забороняється пересилати культурні цінності у міжнародних поштових відправленнях, усвідомлювала, що здійснює незаконне переміщення через митний кордон України культурних цінностей, якими є/ відправлені декоративні застібки-шпоньок у кількості 6 шт., кружальці до застібок - «шпоньок у кількості 2 шт. XIX - початку XX ст, а також перстень ХІ-ХІІІ ст, усвідомлювала, що здійснює незаконне переміщення предмету культурної цінності через митну територію України і прагнула його вивезення з території України з порушенням встановленого порядку митних правил, передбачених ст. ст. 196,197, 235, 236, 257 та 473 Митного кодексу України.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України, а саме закінченого замаху на контрабанду, переміщення через митний контроль України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей.

При судовому розгляді прокурор надав угоду про визнання винуватості укладену у відповідності до вимог ст. ст. 468, 469, 472 КПК України від 14 квітня 2026 між обвинуваченою ОСОБА_4 , за участю захисника адвоката ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 , яка відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор і обвинувачена ОСОБА_4 в присутності захисника дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України у повному обсязі сформульованого обвинувачення, ОСОБА_4 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, беззастережно визнала обвинувачення, надала правдиві свідчення щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, щиро розкаялася у вчиненні кримінального правопорушення, та активно сприяв у його розкриттю.

Так, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка раніше судима, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, має постійне місце проживання її щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, а також беззастережне визнання нею своєї винуватості, беручи до уваги інтереси суспільства, відсутність матеріальної шкоди та потерпілих у кримінальному провадженні та шкоди іншим особам, наявність обставини, які пом`якшують покарання, щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину та наявність обставини, що обтяжує покарання, що істотно впливає на обумовлену угодою міру покарання за вчинений злочин, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, вказаною угодою сторони вважали за можливе призначити покарання, яке повинна нести ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі та за ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням призначеним за цим вироком, менш суворого за вироком ІНФОРМАЦІЯ_13 від 12.03.2025, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, остаточно призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців, із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України.

При цьому покарання за вироком ІНФОРМАЦІЯ_14 від 17.03.2025 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201, ст. 69 КК України до штрафу в дохід держави в розмірі 70040,00 грн. виконувати самостійно

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України, які їй інкриміновано та зазначила, що розуміє надані їй законом права і розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, яке до неї буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні угоди та призначенні обумовленої міри покарання, пояснила, що під час укладення угоди діяла добровільно, просила суд затвердити угоду про визнання винуватості дала згоду на застосування узгодженого виду покарання.

Захисник ОСОБА_5 підтримав позицію ОСОБА_4 та просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити покарання, визначене в угоді.

Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією)

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у закінченому замаху на вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 201 КК України (ст. 12 КК України), яким завдано шкоди лише державним чи суспільним інтересам, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України та закону.

При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, визначені ст. 470 КПК України.

Крім того, суд переконався, що обвинувачена цілком розуміє свої права, передбачені ч. 4 ст. 474 КК України, та наслідки укладання та затвердження угоди, визначені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України, а саме: закінчений замах на контрабанду, переміщення через митний контроль України з приховуванням від митного контролю культурних цінностей.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України, є вчинення злочину повторно.

ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має місце постійного проживання та реєстрації, не працює, заміжня, має на утриманні малолітню дитину 2025 року народження, за місцем проживання характеризується задовільно.

Згідно зі ст.ст. 50, 65 КК особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинне бути адекватним характеру скоєних дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Стороною обвинувачення наведені підстави для застосування ст. 75 КК України, які заслуговують на увагу.

Так за наявності сукупності зазначених вище обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, з урахуванням даних про особу винної, наявності малолітньої дитини на утриманні, ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин вчинення і відношення обвинуваченого до вчиненого, враховуючи позицію прокурора, з урахуванням принципу справедливості, в цілях посилення впливу призначеного покарання на виправлення винного, а також з метою попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України.

Статтею 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів. Суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань в межах, визначених частиною 2 цієї статті. За цими ж правилами призначається покарання, якщо після ухвалення вироку буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому злочині, вчиненому до ухвалення попереднього вироку. В строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Умови, підстави та порядок звільнення особи від покарання та його відбування визначені розділом ХІІ Загальної частини КК України. Одним із таких випадків є звільнення від відбування покарання з випробуванням, передбачене ст. 75 КК України.

Відповідно до частини 1 цієї статті якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 199/1496/17 кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України, не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 засуджена вироком ІНФОРМАЦІЯ_13 від 12.03.2025 з призначенням їй покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201, ст. 69 КК України до 6 років позбавлення волі з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України - 2 роки.

За цим вироком ОСОБА_4 , відповідно до угоди з прокурором, беззастережно визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, яке скоєно в період 02.04.2024 по 24.07.2024 року, тобто до засудження за вироком ІНФОРМАЦІЯ_13 від 12.03.2025 року, а тому після призначення покарання за даним вироком належить призначити покарання відповідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України.

Щодо вироку ІНФОРМАЦІЯ_14 від 17.03.2025 за яким ОСОБА_4 призначено покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі 70040,00 грн. то суд не вирішує питання про виконання цього вироку, оскільки на день ухвалення цього вироку ОСОБА_9 сплачено штраф у повному обсязі.

Поведінка обвинуваченої під час судового розгляду вказує на щире каяття, усвідомлення тяжкості вчинених ними злочину, свідчить про бажання усунути негативні наслідки, від злочинних дій.

Отже такі обставини можуть слугувати реальними чинниками, які відповідають меті покарання, визначеній ст. 50 КК України, яке має ціллю не лише покарати засуджену особу, а й слугуватиме його виправленню, запобігання вчиненню злочину ним та іншими особами.

Статтею 65 КК України визначено, що суд у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини призначає покарання узгоджене сторонами.

Враховуючи особу обвинуваченої, її поведінку після вчиненого, яка свідчить про усвідомлення протиправності своїх дій, вказує на щире каяття, відсутність тяжких наслідків, дані про особу та наявність декількох пом`якшуючих обставин, підтверджують, що при таких обставинах узгоджене сторонами покарання може бути призначене в інтересах суспільства і буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.

Такий вид покарання, на переконання суду, не суперечить державним та суспільним інтересам.

Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам КПК України та КК України, умови угоди відповідають державним та суспільним інтересам та не порушують прав, свобод та інтересів сторін провадження та інших осіб. Обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою судом не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА_4 та призначення їй узгодженого сторонами покарання за сукупністю призначених йому покарань шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, в силу ст. 75 КК України звільнення від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки обвинувачена не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї передбачені ст. 76 КК України обов`язки.

Міра запобіжного заходу ОСОБА_4 не обиралась.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України, залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ч. 2 ст. 124, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Отже, судові витрати по проведенню судово-мистецтвознавчої експертизи № 11461 від 10.09.2025 вартістю 16963,20 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 314, 368, 369-371, 373-376, 475 КПК України, суд,

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості від 14 квітня 2026 року по кримінальному № 22025220000000439 від 21.04.2025, укладену між прокурором ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 201 КК України та призначити узгоджене покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі положень ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням призначеним за цим вироком, менш суворого за вироком ІНФОРМАЦІЯ_13 від 12.03.2025, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного їй покарання, якщо протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки вона не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

В силу ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки як основні, так і додаткові: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

кружальок від застібок - «шпіньок», «шпоньок» (локал. назва) до сорочки, Україна, кін. 19 - поч 20 ст., у кількості 2 штуки; чоловічу застібку - «шпінька», «шпонька» (локал. назва) до сорочки, Україна, (Поділля, Волинь), кінець 19 - поч 20 ст., у кількості 3 штук; жіночу застібку - «шпінька», «шпонька» до сорочки, Україна, (Поділ, Волин), сер - кін 19 ст., у кількості 3 штук; перстень, матеріал бронза, техніка лиття, гравірування, розміри d-18 мм, щиток - 8* 10мм, - є автентичним зразком жіночих прикрас доби Русі, датований 11-13 ст, у кількості 1 штука, які зберігаються у слідчого при матеріалах кримінального проваджегння після набрання вироком законної сили передати державі, в особі ІНФОРМАЦІЯ_16 , для постійного зберігання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судово-мистецтвознавчої експертизи № 11461 від 10.09.2025 у сумі 16963,20 грн.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку вручити прокурору і засудженому негайно після його проголошення.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України та з урахуванням обмежень визначених ч. 2 ст. ст. 473 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1