Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №644/6698/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Справа № 644/6698/26

Провадження № 3/644/1550/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 вересня 2026 р. м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Маркосян М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

До Індустріального районного суду м. Харкова надійшов матеріал про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, з якого вбачається, що 27.05.2026 о 07 годині 36 хвилин за адресою: Харківська область, Куп`янський район, сел. Шевченкове, вул. Дашкова, буд. 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «MERSEDES BENZ SPRINTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALKOTEST 6810 ARВL 0833». Результат огляду 0,58 проміле алкоголю. З результатами огляду погодився.

В судові засідання ОСОБА_1 не з`являвся, про час про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Рвачов О.О. в судовому засіданні просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Посилався на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, 27.05.2026 виконував обов`язки військової служби, тобто діяв у стані крайньої необхідності. Зазначав, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.3 ст. 172-20 КУпАП, оскільки на час оформлення матеріалу про адміністративне правопорушення, він перебував на військовій службі. Крім того, посилався на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу «DRAGER ALKOTEST 6810 ARВL 0833», який не пройшов відповідного сервісного обслуговування, тому його результати є недопустимим доказом. Також посилається на те, що ОСОБА_1 під час оформлення матеріалу про адміністративне право протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватися допустимим доказом у справі. Зазначав, що ОСОБА_1 не було роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП. Вказував, що ОСОБА_1 є військовим і тому йому можливо призначити стягнення за вчинення адміністративного правопорушення без позбавлення права керування транспортними засобами.

Заслухавши представника ОСОБА_1 – адвоката Рвачова О.О., вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає факт вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що мало місце 27.05.2026 та полягало у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, доведеним повністю наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами, а саме:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 914512 від 27.05.2026;

-результатом тестування на алкоголь, проведеного за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALKOTEST 6810 ARВL 0833». Результат огляду 0,58 проміле алкоголю;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.05.2026;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення від 27.05.2026;

-поясненнями ОСОБА_1 , наданими під час складання протоколу про адміністративне правопорушення;

-відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, доданими до матеріалів справи.

У відповідності до п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції

Доводи адвоката Рвачова О.О. щодо дій ОСОБА_1 у стані крайньої необхідності безпідставні, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Той факт, що 27.05.2026 о 07 годині 36 хвилин за адресою: Харківська область, Куп`янський район, сел. Шевченкове, вул. Дашкова, буд. 1, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «MERSEDES BENZ SPRINTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не заперечується самим ОСОБА_1 , який погодився на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Після проходження огляду його під підпис було ознайомлено з результатами проведеного огляду, з яким останній погодився. Жодних зауважень до протоколу ОСОБА_1 не зазначено. Про наявність обставин крайньої необхідності, працівникам поліції не повідомляв, про що свідчить відповідна відеофіксація. З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції поза межами території будь-якої військової частини. Адвокат не надав жодних документів, які б підтверджували те, що ОСОБА_1 під час його зупинки не лише виконував обов`язки військової служби, а саме діяв у стані крайньої необхідності. Долучені адвокатом копії Дорожніх листів військової № 4698, взагалі жодним чином не підтверджують той факт, що ОСОБА_1 під час зупинки поліцейськими транспортного засобу, яким він керував, виконував обов`язки військової служби. Наведені адвокатом Рвачовим О.О. обставини не є підставою для визнання дій ОСОБА_1 такими, що вчиненні в стані крайньої необхідності, як то передбачено ст.18 КУпАП, оскільки така позиція не узгоджується з встановленими фактичними обставинами справи. Судом не встановлено даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 , будучи учасником дорожнього руху, який зобов`язаний знати й неухильно виконувати вимоги ПДР України, сів за кермо та керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння і такі дії були пов`язані з усуненням небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода та з його дій жодної небезпеки у момент події не вбачається.

При цьому, з відеозапису, долученого працівниками поліції до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на місці події не зазначив, що діє у стані крайньої необхідності, навпаки погодився на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. Після проходження огляду його під підпис було ознайомлено з результатами проведеного огляду, з яким останній погодився.

Клопотання представника ОСОБА_1 про накладення стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки це звузить його можливості під час несення служби, приймаються до уваги, однак, враховуючи безальтернативність санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, суд позбавлений можливості накласти стягнення, що буде меншим, ніж передбачено вказаною статтею.

Доводи представника ОСОБА_1 про те, що працівники поліції не мали права складати протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем, є безпідставними.

Так, за змістом ст.266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Також, відповідно до ст.266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 був зупинений працівниками СРПП Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, Куп`янський район, сел. Шевченкове, вул. Дашкова, буд. 1, під час керування транспортним засобом - автомобілем «MERSEDES BENZ SPRINTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто поза межами території будь-якої військової частини. ОСОБА_1 не надано відповідних документів про те, що на час зупинки автомобіля під його керуванням він виконував обов`язки військової служби.

Крім того, відповідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому при проведенні огляду військовослужбовця водія таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія представники військової служби правопорядку не повинні запрошуватись. Отже, доводи сторони захисти з цього приводу є безпідставними.

Щодо аргументів сторони захисту про необхідність періодичного калібрування технічного приладу Drager та можливості використання як доказу судом результату його тестування суддя зазначає наступне.

Визначення таких термінів, як калібрування, періодична повірка засобів вимірювальної техніки та повірка засобів вимірювальної техніки, містяться у п.п.10, 17, 18 ч.1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; - періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); - повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Законом встановлено порядок проведення калібрування та повірок, а також відмінності таких операцій. Зокрема, ст.17 зазначеного Закону визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Перелік категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою КМУ від 04.06.2015 № 374 «Про затвердження переліку категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці» у п. 23 зазначено, що до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці належать газоаналізатори (в тому числі аналізатори вихлопних газів), газосигналізатори, які використовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, зокрема, у діяльності з контролю безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів.

Міжповірочні інтервали законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Відповідно до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» для газоаналізаторів (в тому числі аналізатори вихлопних газів), газосигналізаторів встановлено міжповірочний інтервал в один рік.

Отже, наведеними нормами Закону встановлюється обов`язковість проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, до яких належать, серед іншого, газоаналізатори.

Разом з цим, згідно ст. 27 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології.

Таким чином, повірка - це обов`язкова процедура, а калібрування - процедура добровільна і необов`язкова.

Як вбачається з копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П51QM0880 257 25 від 18.09.2026, газоаналізатор Alcotest 6810, № ARВL-0833 пройшов повірку та відповідає вимогам ДСТУ 8950:2019. Свідоцтво чинне до 18.09.2026.

З матеріалів справи вбачається, що огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 проводився 27.05.2026, тобто в межах строку дії свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки Alcotest 6810.

За таких обставин, враховуючи те, що газоаналізатор Alcotest Drager 6810 своєчасно пройшов повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, підстав не довіряти його показанням немає, як і немає підстав для визнання недійсним чи неправдивим результату проведеного за його допомогою тесту на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 .

Посилання представника ОСОБА_1 на те, що протокол про адміністративне правопорушення не є належним та допустимим доказом вчинення правопорушення суд також вважає безпідставними.

Так у рішенні Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», зазначено, що коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 914512 від 27.05.2026 відносно ОСОБА_1 , відображені необхідні й передбачені нормою ст.256 КУпАП відомості. Протокол оформлений компетентною уповноваженою особою в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, в протоколі викладено суть правопорушення. Зазначений протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням вимог, передбаченихст.256 КУпАП.

Доводи адвоката про те, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не було роз`яснено його права та обов`язки, не можуть слугувати правовою підставою для закриття провадження у справі з підстав відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд враховує, що у межах розгляду цієї справи ОСОБА_1 реалізував право користуватися послугами адвоката Рвачова О.О., а тому, сама по собі, зазначена адвокатом обставина, на переконання суду, не завадила ОСОБА_1 реалізувати права, надані йому законом, у тому числі право на захист.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище правопорушення та факт порушення ним 27.05.2026 вимог п. 2.9а ПДР України.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вчинення особою дій, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При накладені адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ч.2 ст. 33 КУпАП, та вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 статті 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, що притягається до адміністративної відповідальності слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення за його вчинення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: М.В. Маркосян