Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №644/11765/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя ОСОБА_1

Справа № 644/11765/26

Провадження № 1-кп/644/1180/26

22.09.2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань кримінальне провадження №12026221180000970 від 30.06.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Дністровськ, Молдова, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, незаміжньої, офіційно не працюючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої ,

у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.185 КК України

ВСТАНОВИВ:

На підставі Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-1X (зі змінами), в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан.

27.06.2026 приблизно о 22 годині 00 хвилин обвинувачена ОСОБА_4 перебувала біля під`їзду №4, буд. 114 по проспекту Олександрівському в м. Харкові та побачила, що в цей час потерпілий ОСОБА_5 забув на землі біля вказаного під`їзду свою барсетку чорного кольору, в якій знаходився його мобільний телефон марки «Motorola» моделі «Moto G24», з об`ємом пам`яті 8/128 Gb, в корпусі блакитно-зеленого кольору. В цей час у обвинуваченої ОСОБА_4 раптово виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, обвинувачена ОСОБА_4 , перебуваючи за вказаною адресою, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення за рахунок інших осіб, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в умовах воєнного стану на території України, шляхом вільного доступу таємно викрала барсетку потерпілого ОСОБА_5 , в якій знаходився його мобільний телефон марки «Motorola» моделі «Moto G24» з об`ємом пам`яті 8/128 Gb, в корпусі блакитно-зеленого кольору, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №CE-19/121-26/19890 від 14.07.2026 складає 4138,33 гривень, барсетка матеріальної цінності для потерпілого не становить.

Після чого, обвинувачена ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення

- злочину зникла, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний

розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму

4138,33 гривень.

Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою провину визнала в повному обсязі. Пояснила, що 27.06.2026 у вечорі вона перебувала біля під`їзду №4, буд. АДРЕСА_3 та побачила, що потерпілий ОСОБА_5 забув на землі свою барсетку чорного кольору, в якій знаходився його мобільний телефон марки «Motorola» моделі «Moto G24». Після чого вона барсетку з телефоном ОСОБА_5 забрала собі. В подальшому телефон марки «Motorola» моделі «Moto G24» в неї було вилучено працівниками поліції. Просила надати їй можливість виправитись без реального відбування покарання у виді позбавлення волі. Щиро покаялася у скоєному. При цьому, просила суд не досліджувати інші докази у кримінальному провадженні, обмежившись її поясненнями та розглянути справу відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, в якій вказав, що матеріальних претензій до обвинуваченої не має. Зазначив, що з положеннями ст.349 КПК України ознайомлений .

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження.

Оцінивши зібрані під час кримінального провадження і досліджені в судовому провадженні докази, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 доведена у повному обсязі і кваліфікує її дії за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Вивченням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_4 встановлено, що вона раніше не судима і до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, у обвинуваченої ОСОБА_4 наявна мотивація до позитивних змін, в т.ч. усвідомлення своєї провини у скоєному нею.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття обвинуваченої, яке виражається у визнанні винуватості у повному обсязі обвинувачення та відвертому визнанні своєї провини, осуду своїх дій.

Обставин, що обтяжують покарання згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким. Суд враховує відомості, які характеризують особу обвинуваченої, яка раніше не судима і до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку нарколога та психіатра не перебуває, у обвинуваченої ОСОБА_4 наявна мотивація до позитивних змін, в т.ч. усвідомлення своєї провини у скоєному нею. Потерпілим подано заяву про розгляд справи за його відсутності та призначення покарання на розсуд суду, цивільний позов в рамках провадження не подавався.

Положеннями ст. 50 КК України визначено, що призначення покарання як захід примусу застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення та полягає в передбаченому законом порядку позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого. Тому при призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У частині 2 ст. 65 КК України сформульований принцип доцільності покарання, відповідно до якого винній у кримінальному правопорушенні особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Додержання цих вимог закону припускає, що в кожному конкретному випадку суд, призначаючи покарання, повинен мотивувати, чому саме цей вид покарання він вважає за необхідне призначити винному і чому саме обрана ним конкретна міра цього виду покарання є достатньою для досягнення зазначеної мети. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною. Мета покарання - це те, чого прагне держава, застосовуючи його, щодо особи, яка вчинила правопорушення. Покарання повинно володіти силою впливу та стримування, що полягає не у жорстокості, а у невідворотності та можливої швидкості. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Уилкокс и Херфорд проти Сполученого Королівства» (заяви № № 43759/10 та 43771/12), зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення. Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Враховуючі відповідні доводи та встановлені судом обставини, ставлення обвинуваченої до вчиненого, її щире каяття, активне сприяння розкриттю правопорушення, дані про її особу, суд вважає за можливе призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.4 ст.185 КК України, а також вбачає можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства під здійснення відповідного контролю при цьому, вважає за доцільне застосувати іспитовий строк. Саме такий вид покарання, на думку суду, зможе виправити останню та попередити вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України, залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Отже, судові витрати на залучення експерта в сумі 3369,52 гривень суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь держави.

Питання щодо скасування арешту майна суд вирішує відповідно до вимог ч.4 ст. 174 КПК України.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слічого судді Індустріального районного суджу м. Харкова від 06.07.2026 (справа №644/8511/26) на майно вилучене в ході проведення огляду місця події від 01.07.2026 у кримінальному провадженні №12026221180000970 від 30.06.2026.

Речовий доказ – мобільний телефон мобільний телефон марки «Motorola moto24», блакитно-зеленого кольору, імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 , серійний номер НОМЕР_3 , який передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП№1 ХРУП №2 в Харківській області (квитанція 1932), після набуття вироком законної сили передати за належністю власникові.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави :

- 3369 гривень 52 копійки в рахунок відшкодування витрат на проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/121-26/19890-ТВ від 14.07.2026.

Вирок може бути оскаржено, з урахуванням ч.2 ст.394 КПК України, до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Харкова.

Суддя ОСОБА_1