Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №643/19801/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Суд: Салтівський районний суд міста Харкова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: купівлі-продажу

Дата: 13 вересня 2026 р.

Справа: №643/19801/25

Суддя: Пасічник О. М.

Справа № 643/19801/25

Провадження № 2/643/2084/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Пасічника О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Горєлової А.С.

представника позивача Селезень С.В.,

представника відповідача Ковтунової Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Володимир Вікторович, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, поновлення права власності шляхом реституції, -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.11.2025 через свого представника адвоката Селезень Світлану Володимирівну звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Володимир Вікторович, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в якому просить: - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 20.10.2025 року, серія та номер: 4983, посвідченого 20.10.2025 року приватним нотаріусом ХМНО Жовнір В.В., укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 07.11.2024 року приватним нотаріусом ХМНО Шуть О.Г. за реєстровим №6572 та ОСОБА_4 та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 81424158 від 20.10.2025 року; - відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 - 1/2 частка на підставі Свідоцтва про право власності, посвідченого 14.09.2022 року приватним нотаріусом ХМНО Шуть О.Г. р.№2124; 1/2 частка - на підставі Договору дарування від 14.09.2022 року, посвідченого 14.09.2022 року приватним нотаріусом ХМНО Шуть О.Г. р.№2125.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що квартира АДРЕСА_1 належала Позивачці ОСОБА_1 на праві власності.

В зазначеній квартирі позивачка проживала зі своєю сім`єю. Також в цій квартирі постійно проживає тазареєстрований з 04.01.2011 рокунеповнолітній син Позивачки по справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади, копія якого додається до позову.

24 березня 2022 року позивачка зі своїм чоловіком - ОСОБА_5 , евакуювалася за межі України до Держави - Франції.

У 2024 році Позивачка прийняла рішення продати свої квартири, що належали їй на праві власності: квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 . Для реалізації цього наміру Позивачка 07.11.2024 року оформила Довіреність на представництво інтересів на свою свекруху - ОСОБА_3 (Відповідача).

30 вересня 2025 року квартира АДРЕСА_2 була продана ОСОБА_3 , що діяла за довіреністю за 1 678 834 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу, серія та номер: 2554, посвідченого 30.09.2025 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В. Копія Договору додається до позову. Між тим грошові кошти від продажу квартири Позивачка отримала від свого представника ОСОБА_3 не в повному розмірі (було перераховано на рахунок Позивачки 300.00 тис. грн., після чого Відповідачка вирішила кошти більше не перераховувати). У зв`язку з чим, Позивачка заблокувала свій рахунок у банку та повідомила Відповідачку - ОСОБА_3 про те, що з нею справ більше вести не хоче, буде скасовувати Довіреність від 07.11.2024 року та квартиру АДРЕСА_1 щоб остання не продавала, в ній зареєстрований неповнолітній син Позивачки. Проте ОСОБА_3 уникала будь-якого спілкування, на повідомлення Позивачки не реагувала.

04 листопада з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Позивачка дізналася про те, що квартира АДРЕСА_1 вже продана за договором купівлі-продажу від 20.10.2025 року.

Новим власником спірної квартири став ОСОБА_4 , який є цивільним чоловіком Відповідачки по справі - ОСОБА_3 . Вони проживають разом однією сім`єю понад 15 років та зареєстровані за однією адресою : АДРЕСА_3 .

Як вбачається з Договору купівлі-продажу від 20.10.2025 року, серія та номер: 4983, посвідченого 20.10.2025 року приватним нотаріусом ХМНО Жовнір В.В., договір був укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 07.11.2024 року приватним нотаріусом ХМНО Шуть О.Г. за реєстровим №6572 та ОСОБА_4 .

Згідно п.1 Договору, Продавець (в особі представника) передає у власність, а Покупець приймає у власність квартиру АДРЕСА_1 . Відчужувана квартира двокімнатна, загальною площею 48,6 кв.м., житловою площею 30,5 кв.м.

Відповідно до п.4. Договору, продавець (в особі свого представника) стверджує, що відчужувана нерухомість знаходиться у задовільному технічному стані, до цього часу нікому не продана, не подарована, не внесена до статутного фонду юридичної особи, не відчужена у будь-який інший спосіб, під забороною (арештом)не знаходиться, спору по ній немає, треті особи прав до цього майна не мають, як в Україні так і за її межами, сервітут відсутній,під заставою( в тому числі податковою) не перебуває, а також що в наслідок продажу не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в т.ч. неповнолітніх, малолітніх дітей, непрацездатних та інших осіб, яких Продавець зобов`язаний чи договором, квартира не надана в користування наймачеві, а також що вказана відчужувана нерухомість не належить до пам`ятників історії та культури.

П.6 Договору, нотаріусом доведено до відома сторін: - відсутність зареєстрованих у відчужуваній нерухомості малолітніх або неповнолітніх осіб.

Разом з тим, відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади від24.10.2025 року та Витягу з Реєстру територіальної громади від 03.11.2025 року вбачається, що станом на 20.10.2025 рік, тобто на день укладеного спірного договору купівлі-продажу неповнолітній син Позивачки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 .

На час укладення спірного договору купівлі-продажу відповідачам достовірно було відомо про реєстрацію неповнолітнього сина у спірній квартирі, відсутність у її сина іншого місця проживання, а тому відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми правами та порушили житлові права неповнолітньої дитини.

Після укладання спірного договору купівлі-продажу, 29.10.2025 року неповнолітнього сина Позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було знято з місця реєстрації, що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади від 03.11.2025 року.

Таким чином на теперішній час неповнолітній син Позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має постійного місця проживання.

Ухвалою від 12.11.2025 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 12.11.2025 задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

08.12.2025 від представника позивача Селезень С.В. до суду надійшло клопотання про витребування доказів,

10.12.2025 від представника позивача Селезень С.В. до суду надійшло клопотання про приєднання доказів по справі.

06.01.2026 від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Разом з відзивом було долучено клопотання про виклик свідків.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі, вважає їх незаконними та необгрунтованими, у зв`язку з чим звертає увагу суду на наступні обставини.

Зазначає, що ОСОБА_1 звертається до суду інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права якого, на її думку, порушені. Як вбачається з позовної заяви та не оспорюється мною, позивачка є моєю невісткою, яка разом з моїм сином ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхали у зв`язку з початком військової агресії рф проти України за кордон та з того часу перебувають у Франції. В останній період часу відносини між сином ОСОБА_5 та позивачкою ОСОБА_1 погіршилися, за кордоном вони стали мешкати окремо, при цьому їх син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає зі своїм батьком. З боку батька неповнолітнього ОСОБА_5 будь-яких претензій щодо укладеного договору купівлі-продажу квартири від 20.10.2025 року відсутні, як і у самого неповнолітнього, онука ОСОБА_2 . Звернення позивачки з вказаним позовом до суду відповідач пов`язує виключно з погіршенням відносин між її сином та невісткою, бо реальні причини для звернення до неї з будь-якими претензіями щодо укладеного договору купівлі-продажу квартири у позивачки відсутні.

Відповідач підтверджує, що квартира АДРЕСА_4 була відчужена мною ОСОБА_4 на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , посвідченої 07.11.2024 року приватним нотаріусом ХМНО ІІІуть О.Г. за реєстровим номером 6572. Вказана довіреність на час оформлення договору купівлі-продажу 20.10.2025 року була дійсною, надані мені повноваження передбачали продаж вказаного вище об`єкту нерухомості на власний розсуд, будь-яких обтяжень, зокрема заборон відчуження, щодо квартири зареєстровано не було. Довіреність передбачала продаж квартири будь-якій особі, що, відповідно, пов`язане зі зняттям з реєстраційного обліку усіх зареєстрованих у вказаному житлі осіб, бо в іншому випадку відчуження об`єкту нерухомості буде обмежувати права нового власника житла. При цьому сам зміст довіреності передбачав подавати заяви про зняття з реєстрації зареєстрованих в квартирі осіб.

Зняття з реєстрації онука ОСОБА_2 було погоджено з позивачкою ОСОБА_1 .

Інформацію в позові щодо заборони з боку позивачки продавати квартиру не підтверджую, бо в такому разі дія довіреності була би одразу припинена. Вказівки на претензії щодо продажу першої квартири також є надуманими.

Єдиною підставою для визнання договору купівлі-продажу від 20.10.2025 року недійсним позивачем вказується відсутність дозволу органу опіки та піклування на укладення правочину, бо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час укладення договору купівлі- продажу був зареєстрований у вказаному житлі.

Звертаю увагу, що мій онук ОСОБА_9 власником спірної квартири або її частини не був.

Він дійсно на час укладення договору був неповнолітнім, але йому вже було 14 років, що наділяє його передбаченим законом певним обсягом дієздатності.

06.01.2026 від відповідача ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не визнає позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх незаконними та необгрунтованими.

Зазначає , що набув право власності на квартиру АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Жовнір В.В. за реєстровим №4983. Всі умови договору ним виконані в повному обсязі.

Він дійсно мешкає разом з ОСОБА_3 , але це не є підставою для обмеження в укладенні між нами будь-яких правочинів, зокрема і договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Нотаріус був обраний ОСОБА_3 , я був ознайомлений зі змістом договору, будь-яких зауважень він у мене не викликав.

Йому відомо, що ОСОБА_1 надавала довіреність ОСОБА_3 на продаж двох об`єктів нерухомості будь-яким особам на її розсуд з усіма правами, в тому числі зняття з реєстрації всіх зареєстрованих осіб. Зняття з реєстрації ОСОБА_2 також було погоджено з його батьками та ним, бо він вже є свідомим підлітком.

Порушень прав неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладенням договору купівлі-продажу квартири від 20.10.2025 року не вбачаю, необхідність згоди органу опіки та піклування на укладення вказаного договору законом не передбачена.

09.02.2026 від представника відповідача Ковтунової Л.Ю. надійшла заява про виклик та допит свідків у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів:

Ухвалою суду від 04.03.2026 клопотання представника позивача Селезень С.В. про долучення доказів, та про витребування доказів - задоволено.

Витребувано у приватного нотаріусу ХМНО Жовнір Володимира Вікторовича (адреса: Харківська обл., м. Харків, 61098, вул. Холодногорська, буд. 7, тел. НОМЕР_1 ) належним чином завірені копії документів (весь пакет), що були надані приватному нотаріусу ХМНО Жовнір Володимиру Вікторовичу для укладання та подальшого посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 20.10.2025 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Жовнір В.В., р.№4983, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а також нотаріально посвідчену копію зазначеного договору купівлі-продажу квартири від 20.10.2025 року.

Клопотання представника відповідача Ковтунової Л.Ю. про допит свідка ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

01.04.2026 року до суду від приватного нотаріуса ХМНО Жовнір Володимира Вікторовича надійшли витребувані матеріали.

01.04.2026 від представника відповідача адвоката Ковтунової Л.Ю. до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про залучення в якості третьої особи по справі на стороні відповідача батька неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , засіб зв`язку НОМЕР_3 , адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

01.04.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Ковтунової Л.Ю. про долучення письмового доказу пояснення ОСОБА_5 , який є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та також його законним представником, як і ОСОБА_1 .

У вказаних поясненнях ОСОБА_5 ,повідомляє, що ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та їх син ОСОБА_2 перебувають за кордоном у Франції, куди виїхали після початку повномасштабного вторгнення агресора в Україну.

ОСОБА_1 є його дружиною, хоча нею в 2026 році ініційовано процедуру розлучення за законодавством Франції, яка на сьогоднішній день ще не закінчена. Відносини між ним та дружиною погіршилися вже за кордоном, останні 5 місяців вони мешкають окремо.

Їх син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після того, як вони з дружиною роз`їхалися, постійно мешкає із ним, а не своєю матір`ю ОСОБА_1 , що є його свідомим вибором.

Здійснити продаж квартири АДРЕСА_1 , в якій був зареєстрований їх син, його матір`ю ОСОБА_3 за довіреністю від імені дружини було сімейним рішенням нашої родини. До того, як квартира стала належати повністю дружині, вона була нашою з нею спільною власністю, що вбачається з самого змісту договору купівлі-продажу від 20.10.2025 року.

Звернення до суду з боку дружини він вважає рішенням, пов`язаним виключно з погіршенням його та її відносин, а не із захистом прав сина, які нібито порушені зняттям з реєстрації сина в квартирі в Україні.

Зняття з реєстрації сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також було оговорено в родині, зокрема погоджено з ОСОБА_1 , і зафіксовано в довіреності, на підставі якої діяла його матір.

З урахуванням викладених обставин, вважає звернення до суду ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необґрунтованим та безпідставним.

14.04.2026 через систему електронний суд надійшли пояснення неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких він зазначає, що разом зі своїми батьками ОСОБА_5 , ОСОБА_1 перебуває за кордоном у Франції, куди виїхали після початку воєнної агресії рф проти України.

За кордоном відносини між батьками зіпсувалися і вони з грудня 2025 року стали мешкати окремо.

За час окремого проживання батьків він вирішив мешкати зі своїм батьком, мати не заперечувала. Йому відомо про продаж квартири, в якій він був зареєстрований і яким займалася його бабуся ОСОБА_3 за довіреністю від його матері.

Вказане питання обговорювалося в сім`ї, ніхто проти не був, в тому числі він та його мати. Він не просив звертатися матір до суду, бо не вважає, що його права порушені.

ОСОБА_2 планує навчатися у Франції і станом на сьогодні своє майбутнє не пов`язує з життям у Харкові, в тому числі в квартирі АДРЕСА_1 .

Просить суд врахувати його позицію, бо саме в його інтересах звертається матір до суду як законний представник і саме він є позивачем по справі.

ОСОБА_2. не підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 в його інтересах до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та поновлення права власності шляхом реституції.

Ухвалою суду від 07.05.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Ковтунової Л.Ю. про залучення до участі у справі у якості третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - відмовлено.

Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилася про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивача адвокат Селезень Світлана Володимирівна у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з`явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилася про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник відповідача адвокат Ковтунова Лариса Юріївна у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила відмовити у задоволені позовних вимог.

Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Володимир Вікторович, в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської радив судове засідання свого представника не направив про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, позицію щодо суті спору не висловив.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_1 належала квартира АДРЕСА_1 на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності, посвідченого 14.09.2022 року приватним нотаріусом ХМНО Шуть О.Г. р.№2124 - 1/2 частка; 1/2 частка - на підставі Договору дарування від 14.09.2022 року, посвідченого 14.09.2022 року приватним нотаріусом ХМНО Шуть О.Г. р.№2125, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04.11.2025 № довідки 450523622 щодо об`єкта 2633627963120.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2025/015706485 від 24.10.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_5 з 04.01.2011.

Згідно договору купівлі продажу від 20.10.2025 року ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір про купівлю-продаж за адресою АДРЕСА_5 , загальною площею 48,6 кв.м. житловою площею 30,5 кв.м.

Відповідно до пункту 4 Договору Продавець (в особі представника) стверджує, що відчужувана нерухомість знаходиться у задовільному технічному стані, до цього часу нікому не продана, не подарована, не внесена до статутного фонду юридичної особи, не відчужена у будь-який інший спосіб, під забороною (арештом) не знаходиться, спору по ній немає, треті особи прав до цього майна не мають, як в Україні так і за її межами, сервітут відсутній, під заставою (в тому числі податковою) не перебуває, а також що в наслідок продажу не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в т.ч. неповнолітніх, малолітніх дітей, непрацездатних та інших осіб, яких Продавець зобов`язаний утримувати за законом чи договором, квартира не надана в користування наймачеві, а також що вказана відчужувана нерухомість не належить до пам`ятників історії та культури. Відсутність заборон, іпотек та інших обтяжень підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 6 Договору Нотаріусом доведено до відома сторін:

відсутність зареєстрованих у відчужуваній нерухомості малолітніх або неповнолітніх осіб; заяву від Покупця про не перебування в шлюбі або в шлюбних відносинах, та про купівлю нерухомості за рахунок особистих коштів.

Відповідно до пункту 10 Договору Договір прочитано нами особисто. Сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов цьогодоговору. Сторони свідчать: що вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину,їм роз`яснено нотаріусом, у момент підписання договору усвідомлювали значення дій і могликеруватися ними, розуміючи природу цього правочину, свої права та обов`язки за цим договором,вільно володіють українською мовою. Сторони підтверджують, що цей договір не носить характеруфіктивного або удаваного правочину, не укладено під впливом помилки, насильства чи збігу тяжкихобставин, не визнані в установленому для того порядку (повністю або частково) недієздатними, неперебувають у хворобливому стані, що перешкоджувало усвідомленню при укладенні договору.Сторони не приховували фактів які б могли мати істотні значення та були свідомо приховані ними.

20.10.2025 ОСОБА_3 звернулася із заявою до нотаріуса якою посвідчила, що будь-які малолітні або неповнолітні діти права на користування або будь-яких інших прав на відчужувану нерухомість не мають. Зміст ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" їй нотаріусом роз`яснено.

Повідомила, що ОСОБА_1 в поточному році відчуження житлової нерухомості здійснює вперше.

ОСОБА_4 , звернувся до нотаріуса із заявою в якій повідомив, що в шлюбі та шлюбних відносинах не перебуває, а також стверджує, що на даний момент не проживає з будь-якою особою однією сім`єю, гроші, які витрачаються на купівлю нерухомості є його особистою власністю.

Згідно довіреності від 07.11.2024 року ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_3 продати, за ціну і на умовах за своїм розсудом, належне їй нерухоме майно, а саме:

квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

на що їй надано відповідні повноваження, а також серед іншого право подавати заяви про зняття з реєстрації місця проживання зареєстрованих осіб.

Згідно листа Департаменту служб у справах дітей у період з 01.09.2025 по 30.10.2025 звернень від ОСОБА_1 щодо отримання дозволу на укладання договору купівлі-продажу належної їй квартири за адресою: АДРЕСА_5 право користування якою має її неповнолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Департаменту служб не надходило. Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради про надання дозволу на укладення договору купівлі-продажу зазначеної квартири не приймалося.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2025/016225377 від 03.11.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знятий 29.10.2025 з реєстрації за адресою АДРЕСА_5 .

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих приписів правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Зазначені норми права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначала про те, що відчуження квартири є протиправним, оскільки відбулося без дозволу органу опіки і піклування.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав, інших прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Відповідно до частини другої статті 177 СК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: відмовитися від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації; видавати письмові зобов`язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини, вчиняти правочини щодо: об`єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, власником або користувачем яких є малолітня дитина.

Згідно з частинами четвертою, шостою статті 177 СК України дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового.

Отже, вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону.

Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц, який підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21).

Судом встановлено та не заперечувалося представниками сторін, що 24 березня 2022 року ОСОБА_1 зі своїм чоловіком - ОСОБА_5 , та сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 евакуювалася за межі України до Франції.

На час розгляду справи ОСОБА_1 зі своїм чоловіком - ОСОБА_5 та сином разом не проживають. ОСОБА_2 проживає разом з батьком.

Згідно наданих письмових пояснень ОСОБА_2 планує навчатися у Франції і станом на сьогодні своє майбутнє не пов`язує з проживанням у місті Харкові. Як і інший законний представник, його батько ОСОБА_5 , зазначають, що права ОСОБА_2 оспорюваним правочином не порушуються.

У даному випадку вчинення матір`ю неповнолітньої дитини правочину щодо квартири право користування у якій належить неповнолітній дитині за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування не порушує установлену статтею 177 СК України заборону оскільки, відповідно до ч. 2 ст.29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлені законом. ОСОБА_2 обрав місце проживання разом з батьком у Франції.

ОСОБА_5 не звертався до суду, як другий з батьків, з позовною вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного ОСОБА_1 без його згоди, та такого, що порушує права його неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, суд вважає, що оспорюваний правочин не суперечить правам та інтересам дитини, не звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та не порушує охоронювані законом інтереси, оскільки сім`я більше двох років проживає у Франції та наміру щодо повернення до Харкова не висловлювали.

За таких обставин судом хоч і встановлено порушення при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 20.10.2025 року але за відсутності порушень інтересів дитини при вчиненні даного правочину, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати покладаються на позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідачем понесено витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 40000 гривень, які відлягають стягненню з позивача.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, заходи забезпечення позову встановлені ухвалою суду від 12.11.2025 щодо накладення заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 а також заборони здійснювати реєстрацію місця проживання/перебування будь- яких осіб в квартирі АДРЕСА_1 до набрання рішенням законної сили підлягають скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 137, 141, 158, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Володимир Вікторович, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним, поновлення права власності шляхом реституції залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_6 , понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень 00 коп.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Салтівського районного суду Харківської області від 12 листопада 2025 року по справі № 643/19801/25 провадження № 2-з/643/85/25 щодо об`єкта нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_5 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 23.09.2026.

Суддя Пасічник О.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua