Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №641/9755/25 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2/641/1195/2026 Справа № 641/9755/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Маньковської О.О., за участю секретаря судового засідання – Макарової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ :

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до договору № 451505-КС-001 про надання кредиту від 02.08.2022 року, укладеного в електронній формі між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес Позика», відповідачу надано кредит у розмірі 9000, 00 грн., із процентною ставкою 1,18891167 процентів за кожень день користування кредитом, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Однак, всупереч вимог законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв`язку з чим станом на 01.12.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 18931,00 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредита – 9000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 8581,00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 1350,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати в сумі 2422,40 грн.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких заперечував проти задоволення позовних вимоги, в частині нарахування штрафних санкцій , пені та додаткових нарахувань, а також просив врахувати, що він є батьком малолітньої дитини та єдиним годувальником сім`ї та в межах регіону місцезнаходження відповідача продовжують тривати бойові дії, що ускладнює йому можливість для своєчасного погашення кредитного боргу. Крім того, вважав, що до даних правовідносин необхідно застосувати строк позовної давності, у зв`язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню. Зазначив, що неодноразово звертався до позивача з пропозицією добровільно виплати заборгованість за тілом кредита в розмірі 9000 грн., проте останній відмовився, наполягаючи на стягненні комісії та процентів. Крім того, вказав на пропозицію мирного урегулювання спору, проте позивач на його пропозицію щодо сплати тіла кредита в розмірі 9000 грн., не погодився, запропонувавши у визначений строк сплатити суму в розмірі 13965,50 грн.

Представником позивача надано відповідь на відзив та додаткові пояснення, при цьому зазначив, що не отримував на свою адресу його копію. Вказав, що в даному випадку не підлягає застосуванню строк позовної давності, оскільки кредитний договір із відповідачем укладений 22.08.2022 року строком до 27.09.2022 року, тому посилався на законодавство, яким, зокрема зупиняється перебіг позовної давності на строк дії воєнного стану. Також, вважав такими, що не підлягають задоволенню заперечення відповідача щодо стягнення процентів, порядку їх нарахування та розміру, посилаючись на нормативно-правове обгрунтування обов`язку позичальника сплатити проценти за користування кредитом відповідно до норм ЦПК України. Крім того, наголосив, що позивачем не нараховувалось тане заявлялось до стягнення у позовних вимогах жодних неустойок у вигляді пені чи штрафів, згідно ст. 549 ЦК України та не нараховувалось процентів понад строком дії кредитного договору. Також, наголосив, що позивач у позовних вимогах просить стягнути заборгованість по тілу кредита, процентам та комісії за надання кредиту. Які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору. Також, позивач вказав, що умовами договору визначено суму розміру комісії, яка складається з 1350,00 грн., яку відповідач погодився сплатити та яка містить обгрунтування її нарахування та визначена у графіку платежів. Також позивач надав детальний розрахунок суми заборгованості, проте, сторона відповідача будь-яких обгрунтованих заперечень з приводу наданого доказу, суду не надала. Таким чином, відповідач просив вимоги задовольнити.

Сторони про місце, дату і час слухання справи повідомлені своєчасно і належним чином, просили розглянути справу за їх відсутності на підставі наданих матеріалів.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, та за наявності заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наданих доказів.

В судове засідання не з`явились всі учасники справи, у зв`язку із чим, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

У постанові Верховного суду від 29 травня 2024 року в справі № 545/1750/21 зроблено висновок, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або у банківському застосунку, що виключає підписання позивачем спірного кредитного договору через будь-який із зазначених способів та взагалі подання заявки на отримання кредитних коштів.

Отже, виходячи із вказаних висновків можливо зазначити, що підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором це: -отримання певного набору літер та/або цифр за допомогою смс-повідомлення на фінансовий номер позичальника, прив`язаний до банківської картки; -реєстрація в особистому кабінеті з допомогою логіна та пароля на сайті продавця товарів/надавача послуг; -отримання електронного листа на електронну пошту позичальника, за допомогою якого підтверджується реєстрація в особистому кабінеті шляхом здійснення входу на вебсайт продавця/надавача.

Лише вчинення таких дій з ідентифікацією особи позичальника за ПІБ, фінансовим номером телефону, прив`язаним до банківської картки, та e-mail вказують на укладення електронного договору, підписаного електронним підписом одноразового ідентифікатора.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось у наданих відзиву на додаткових поясненнях, відповідачем визнається факт укладення в електронній формі Договору № 451505-КС-001 про надання кредиту від 02.08.2022 року на суму кредиту в розмірі 9000, 00 грн., в якому визначено порядок та умови його повернення.

Так, згідно умов кредитного договору та паспорту споживчого кредиту, підписаних електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а також пропозиції (оферти) укласти Договір № 451505-КС-001 про надання кредиту та прийняття (акцепту), ОСОБА_1 надано кредит 02.08.2022 року, терміном дії договору до 27.09.2022 року, загальний розмір кредиту 9000,00 грн., комісія за надання кредиту в сумі 1350,00 грн., стандартна процента ставка за кредитом в день 2,00000000 фіксована, занижена процентна ставка за кредитом 1,18891167, фіксована (а.с. 23-34).

Згідно візуальної форми послідовності дій, ОСОБА_1 вчинив визначений алгоритм дій, при виконанні яких, заповнив заяву на отримання кредиту, зазначивши свої персональні дані та номер телефону, за допомогою отриманого одноразового ідентифікатора на номер телефону НОМЕР_1 , після здійснення яких, підписано Договір та надіслано до особистого кабінету ОСОБА_1 його екземпляр із доданими додатками (а.с. 35)

Як вбачається з інформаційної довідки TAC Pay 02.08.2026 року ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в розмірі 9000,00 грн. на картку НОМЕР_2 , згідно кредитного договору № 451505-КС-001 від 02.08.2022 року (а.с. 38).

Згідно витребуваної ухвалою суду довідки з АТ «УніверсалБанк» та руху коштів по картці, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 та відкритий під неї відповідний банківський рахунок, в якому зазначено про перерахування грошових коштів на його рахунок 02.08.2026 року о 19:55 в сумі 9000,00 грн. (а.с.141-143)

Таким чином, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за договором кредиту виконав в повному обсязі та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 9000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Крім того, відповідачем були отримані вказані кошти, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 9000 грн. на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилам надання споживчих процентів ТОВ «Бізнес Позика».

Пунктом 2.4 визначена стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,000000, фіксована. Занижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,18891167, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 14840,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 24467,89 процентів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка розрахована відповідно до методики розрахунку, що затверджена Постановою Національного банку України від 11.02.2021 № 16 «Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту обчислена на основі припущення, ідо Позичальник буде дотримуватись графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, та буде застосовуватись Знижена процентна ставка, а інші платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору. Застереження: наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості наданого Кредиту є явними та базуються на обраних Позичальником умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що Договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у визначені в Договорі строки. Дата видачі Кредиту 02.08.2022, дата повернення Кредиту 27.09.2022 (п.п. 2.9-2.11)

Суд враховує, що відповідач не скористався своїм правом щодо відкликання згоди на укладення договору та, навпаки, прийняв виконання умов договору шляхом його підписання та виконання, з отриманням кредиту. Позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконував його умови, банк надав позичальнику документи в електронній формі, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту, процентної ставки та деталізованого графіку погашення боргу.

Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема не спростовано, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту позичальник діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, а також отримав кредитні кошти.

Так, сторонами було обумовлено у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, та комісію, тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином.

Відповідно до ст. ст. 526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

З розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №451505-КС-001 від 02.08.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 станом на 27.11.2025 має заборгованість, нараховану в межах строку дії кредитного договору, а саме до 27.09.2022 року, у загальному розмірі 18931,00 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту – 9000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 8581,00 грн; заборгованості по комісії – 1350,00 грн. (а.с. 11-20).

Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості, який є чітким та повним, як належний та допустимий доказ, крім того, відповідачем не було в установленому законом порядку спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного детального розрахунку.

У п. 2.5 кредитного договору № 451505-КС-001 від 02.08.2022 року зазначено комісію за надання кредиту у розмірі 1350,00 грн.Розмір комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору і Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача, як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1350,00 грн, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Таким чином, враховуючи, що сплата комісії передбачена умовами кредитного договору, підстав для відмови у її стягненні суд не вбачає.

Заперечення відповідача щодо нарахованої суми відсотків та комісії із посиланням на сімейні обставини, судом приймаються до уваги, проте вони не можуть бути підставою для зміни або скасування визначених умов договору, які були добровільно погоджені сторонами при його укладенні.

При цьому суд враховує, що позивачем нараховано суму процентів в межах строку дії кредитного договору та за узгодженою фіксованою процентною ставкою, а розмір комісії чітко встановлений умовами договору, підписаного сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Разом з тим, щодо застосування строку позовної давності, про який зазначає відповідач у відзиві як підставу для відмову у позовних вимогах суд зазначає наступне.

Так, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом 12 грудня 2025 року, не пропустив строків позовної давності, а заперечення відповідача в цій частині судом оцінюються критично.

За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Враховуючи, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконав, суд знаходить позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258,259, 263- 265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 451505-КС-001 про надання кредиту від 02.08.2022 року, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредита – 9000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах – 8581,00 грн; суми прострочених платежів за комісією – 1350,00 грн, в загальному розмірі 18931 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять одна) гривня 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Маньковська