Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №953/2557/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2557/26

н/п 2/953/2378/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Паша С.А., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2026 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку(доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач є батьком їх спільних дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Із березня 2022 року у зв`язку із воєнними діями на території України позивачка разом з малолітніми дітьми вимушено виїхала за межі України та на теперішній час постійно проживає разом із дітьми на території Королівства Бельгії. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені з 2022 року, у зв`язку із чим позивачкою подано позов про розірвання шлюбу. Після подання позивачкою позову про розірвання шлюбу відповідач припинив надавати належну та регулярну матеріальну допомогу на утримання дітей, що стало підставою для звернення ОСОБА_4 з даною позовною заявою про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.

Відповідно до відзиву від 30 березня 2026 року ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Стверджує, що підстави для примусового стягнення аліментів через суд відсутні, оскільки відповідач добровільно, систематично та в належному розмірі виконує свій обов`язок з утримання дітей. Відтак, право дітей на утримання фактично реалізується, а тому немає порушеного права, яке потребувало судового захисту у вигляді стягнення аліментів.

Окрім того, реальний майновий стан відповідача є обтяжений додатковими витратами, які підлягають врахуванню при визначенні аліментів відповідно до вимог законодавства. Зокрема, у зв`язку із розірванням сімейних відносин відповідач зазнав значного психологічного навантаження, у зв`язку з чим вимушений звернутися за професійною психологічною допомогою, які супроводжуються регулярними витратами, що впливають на фінансовий стан.

Відповідач змушений нести додаткові витрати пов`язані з підтриманням особистого спілкування з дітьми, які проживають із позивачем за кордоном. Поїздки для зустрічі з дітьми потребують значних витрат часу та грошових коштів. На утриманні відповідача перебуває його мати ОСОБА_7 , яка є особою з інвалідністю другої групи.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою; розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримала, з підстав викладених у позові, просила вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторона відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог. В судовому засіданні відповідач стверджував, що не ухиляється від участі в утриманні малолітніх дітей, однак позивачка відмовляється надати реквізити своєї банківської картки для перерахунку коштів. Згідний добровільно сплачувати аліменти на дітей в фіксованій сумі, зокрема, 25000,00 грн, що становить приблизно 23 відсотки його доходів. Такий розмір аліментів відповідає його матеріальному становищу та фінансовим можливостям.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним.

Відповідно до копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_1 - її батьком зазначений відповідач у справі ОСОБА_2 , а матір`ю позивачка.

Позивач та відповідач у цій справі також є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 .

У судовому засіданні встановлено, що діти проживають з матір`ю в Королівстві Бельгії. Домовленості між батьками щодо способу утримання дітей не досягнуто.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Положеннями частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 3 ст. 182 СК України).

Згідно із частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості один із батьків має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дітей можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У такому випадку частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, а також тверда грошова сума аліментів визначається судом.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Розмір аліментів має забезпечувати гармонійний розвиток дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний врахувати ряд обставин, а саме матеріальний та сімейний стан платника аліментів і дітей. Визначений рішенням суду розмір аліментів не вважається незмінним.

Суд встановив, що батьками дітей не досягнуто згоди щодо способу утримання останніх, діти сторін проживають разом із матір`ю, що є підставою для стягнення із відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей, оскільки в силу положень частини 3 статті 181 Сімейного кодексу України кошти на утримання дитини присуджуються тому з батьків, з ким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦП К України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спосіб виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначається рішення суду за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відтак, враховуючи принцип диспозитивності, суд не вправі виходити за межі позовних вимог та визначати спосіб утримання аліментів у твердій грошовій сумі за відсутності відповідної заяви позивача, оскільки обрання способу належить до дискреції особи, з якою проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, дані про особу відповідача, який є працездатною особою. Відповідно до виписок за картковим рахунком клієнта, сформованих Укрсиббанк, за період з 21.08.2025 по 07.09.20225 відповідач отримав зарахування від ТОВ «Сандора» в сумі 139457,32 грн з призначенням платежу: заробітна плата, аванси, відпускні; за період з 24.04.2025 по 11.05.2025 - 161990,32 грн; за період з 24.10.2025 по 10.11.2025 - 87841,14 грн; за період з 28.02.2025 по 10.03.2025 - 370657,44 грн. Зазначені відомості є свідченням матеріального становища платника аліментів, та його спроможності участі в утриманні дітей до досягнення ними повноліття.

Враховуючи викладене, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Обставин, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти у такому розмірі, матеріали справи не містять. Не спростовують висновки суду підтвердженні доводи відповідача щодо його регулярних витрат на отримання допомоги психолога та поїздки в Бельгію для відвідування дітей.

Судом враховано, що ОСОБА_7 , матері відповідача, з 24 квітня 2025 року встановлена друга група інвалідності відповідно до рішення від 30 червня 2026 року № 169/25/3595/Р. Водночас, сам по собі факт непрацездатності батьків не породжує виникнення у дітей обов`язку їх утримання, та не свідчить про наявність потреби у наданні матеріальної допомоги. (Верховний Суд у постанові від 10.10.2018 у справі №301/160/17). В матеріалах справи відсутні докази щодо участі відповідача в матеріальному забезпеченні непрацездатної матері.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до статті 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Згідно із частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на утримання дитини необхідно стягувати з дня пред`явлення позову, тобто з 05 березня 2026 року.

На підставі пункту першого частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у цій справі прийнято рішення про задоволення вимоги щодо стягнення аліментів на неповнолітню дитину, то суд дійшов висновку, що з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялась у позовній заяві вимога про відшкодування понесених нею судових витрат, які складаються в тому числі із витрат понесених на правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави(ч.1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зауважує, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21)

Відтак, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, щодо зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача до 6000,00 грн.

Відповідачем у судовому засіданні заявлене клопотання щодо застосування до позивача штрафу в порядку процесуального примусу, зокрема, у зв`язку із зловживанням останньою процесуальними правами, що полягає у подачі до суду суперечливих та не підтверджених відомостей самостійного утримання дітей та ухилення відповідача в наданні матеріальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, у разі зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Суд зауважує, що положення ст. 44, 141 ЦПК України дозволяє суду в межах наданих законом дискреційних повноважень залежно від конкретних обставин як визнавати дії, як зловживання процесуальними правами та застосовувати заходи процесуального примусу, так і не робити цього.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Встановлені у цій справі обставини, на думку суду, не є свідченням умислу, недобросовісності позивача, а тому у клопотанні необхідно відмовити.

Керуючись статтями 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 05 березня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати позивача на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

У задоволенні клопотання про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу – відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Учасник справи має право оскаржити рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.09.2026.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Кіндер В.А.