Вирок від 23 вересня 2026 р. у справі №639/5348/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа № 639/5348/26

Провадження № 1-кп/639/385/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене 10.06.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026170020014049, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красний Луч Луганської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який на час вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді стрільця (помічника кулеметника) 2 відділення 3 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

18.08.2025 військовозобов`язаного відповідно до мобілізаційного плану ОСОБА_3 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.08.2025 № 243 зараховано до списків особового складу та поставлено на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 18.08.2025 № 243 старшого солдата ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця (помічника кулеметника) 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України старший солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.

Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі – Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Однак, старший солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби на посаді стрільця (помічника кулеметника) 2 відділення 3 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, 19.03.2026 вирішив стати на злочинний шлях та, діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.

Так, 19.03.2026 о 10 годині 30 хвилин т.в.о. командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ майором ОСОБА_7 вишикувано зведене відділення військової частини НОМЕР_1 НГУ, в тому числі старшого солдата ОСОБА_3 , в пункті тимчасової дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_2 та усно доведено й роз`яснено бойове розпорядження т.в.о. командира НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ від 18.03.2026 № 03/04 «З метою виконання бойових (спеціальних) завдань у складі 9 АК УВ (сил) «Схід», з 11.00 19.03.2026 здійснити переміщення особового складу в зону виконання бойових завдань та до 20.00 19.03.2026 зосередитись в районі н.п. СЕРГІЇВКА (Донецька область), в термін до 06.00 20.03.2026 здійснити заміну особового складу на ВП "ГЛОК" півд. окол. н.п. СЕРГІЇВКА, Донецької області, ВП "КЛІЩ" півн. окол. н.п. УДАЧНЕ Донецької області, та ВП "СТАФ" півд. окол. н.п. СЕРГІЇВКА Донецької області, із завданням не допустити просування підрозділів противника в глибину району оборони батальйону».

Будучи невдоволеним вказаним наказом, старший солдат ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати наказ та вибувати в район АДРЕСА_3 для подальшого виконання спеціального бойового завдання за призначенням, чим підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України.

ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 щодо пред`явленого обвинувачення та надані ним покази

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 визнав у повному обсязі вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, не оспорює.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав показання, що він проходив військову службу на посаді стрільця (помічника кулеметника) 2 відділення 3 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. 19.03.2026 йому та іншим військовослужбовцям було оголошено бойове розпорядження про необхідність переміщення у складі бойової групи в зону виконання бойових завдань та зосередитись в районі Сергіївка (Удачненської селищної громади, Покровського району, Донецької області), для зміни наявного особового складу, однак він відмовився від його виконання, посилаючись на стан здоров`я. При цьому він розумів, що бойове розпорядження є законним та він не має поважних причин для відмови від виконання вказаного наказу.

Обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що вину в інкримінованому злочині він визнав повністю, у вчиненому щиро розкаюється, свої протиправні дії піддав критичній оцінці, висловив жаль щодо скоєного, має намір продовжити військову службу в лавах Збройних Сил України, для чого самостійно здійснив пошук військової частини та отримав згоду командування військової частини НОМЕР_3 про продовження проходження ним військової служби.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

ІІІ. Висновки суду

Під час судового розгляду учасники судового провадження вважали за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, оскільки ОСОБА_3 повністю визнає вину у вчиненні цього кримінального правопорушення.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, вислухавши думку учасників судового провадження, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення – злочин, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

V. Мотиви суду при призначенні покарання

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , не встановлено.

Вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що він раніше не судимий, неодружений, жодних осіб на утриманні не має, має місце реєстрації та постійне місце проживання, тяжких захворювань чи інвалідності не має, має середньою спеціальну освіту, проходив військову службу на посаді стрільця (помічника кулеметника) 2 відділення 3 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

З довідки позаштатної гарнізонної медичної (військово-лікарської) комісії медичного центру « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Національної гвардії України № 73 від 30.01.2026 встановлено, що старший солдат військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_3 визнаний придатним до військової служби.

З досліджених матеріалів з особової справи додатково встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Письмовою згодою командування військової частини НОМЕР_3 Збройних Сил України від 20.08.2026 № 2543/8887 підтверджується, що на теперішній час військовослужбовець ОСОБА_3 виявив бажання продовжити військову службу в бойовому підрозділі на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 Сухопутних військ Збройних Сил України та приймати участь у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії безпосередньо в районі ведення бойових дій. Командування військової частини НОМЕР_3 , в свою чергу, зобов`язується включити солдата ОСОБА_3 до списків особового складу частини для подальшого проходження ним військової служби.

У письмовій згоді зазначається, що незважаючи на вчинене кримінальне правопорушення, ОСОБА_3 став на шлях виправлення, має необхідні якості військовослужбовця, військово-обліковий фах, який є нагально необхідним у Збройних Силах України.

Враховуючи вищевикладене, суспільно-політичну ситуацію в країни, нагальність та необхідність виконання бойових завдань та забезпечення здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії безпосередньо в районі ведення бойових дій, командування частини клопоче перед судом про призначення солдату ОСОБА_3 покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, з метою можливості подальшого продовження виконання ним своїх військових обов`язків, бойових завдань, пов`язаних із захистом належності та територіальної цілісності держави, відсічі і стримуванні збройної агресії російсько-терористичних військ.

Суд враховує, що відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Згідно з принципами співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Виходячи з указаної мети й вищезазначених принципів, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Крім того, покарання має бути співмірним вчиненому протиправному діянню, а також справедливим і виваженим заходом примусу, що зможе забезпечити виправлення обвинуваченого та попередити вчинення обвинуваченим нових злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України є тяжким злочином, наявність пом`якшуючої покарання обставини – щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, у зв`язку з чим суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за санкцією ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

При цьому, суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, піддав критичній оцінці свої протиправні дії та у вчиненому щиро розкаюється, по справі відсутні обставини, які обтяжують покарання, враховує відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на теперішній час бажає продовжити проходити військову службу в лавах Збройних Сил України (наявна відповідна письмова згода командування військової частини НОМЕР_3 ЗСУ № 2543/8887 від 20.08.2026 про проходження військової служби військовослужбовцем ОСОБА_3 ), у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого, попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання в цілому можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі та без його ізоляції від суспільства.

Таким чином, суд вважає можливим на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, із покладенням на нього обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

На переконання суду, продовження несення ОСОБА_3 військової служби сприятиме обороноздатності держави, а призначене покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 22.04.2026 по 24.09.2026 включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Враховуючи положення абз. 12 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та на підставі ч. 5 ст. 202, ч. 1 ст. 377 КПК України звільнити його з-під варти в залі суду негайно.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 370, 371, 373, 374, 376, 392–395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду, тобто з 24 вересня 2026 року.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення з військової служби – до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення з військової служби – уповноважений орган з питань пробації, про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за виконанням ОСОБА_3 обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у разі зміни місця військової служби – на командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби – на уповноважений орган з питань пробації.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 22.04.2026 по 24.09.2026 включно із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Обраний стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – скасувати.

На підставі ч. 5 ст. 202, ч. 1 ст. 377 КПК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , негайно звільнити з-під варти в залі суду.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- COMPACT диск «Recordable», на якому міститься відеозапис доведення бойового наказу військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України – залишити зберігатися у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення, а особою, яка тримається під вартою – з моменту отримання копії судового рішення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1