Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №638/21983/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/21983/26

Провадження № 3/638/4261/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі судді Латки І.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в :

24 серпня 2026 року о 22:55 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 умисно висловлював образи та нецензурну лайку в сторону ОСОБА_2 , з якою пов`язаний спільним побутом та проживає разом із нею, чим завдав шкоду психічному здоров`ю потерпілої та вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Подія зафіксована на бодікамеру Тексар № 57, 97. Своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У заяві від 18 вересня 2026 року ОСОБА_1 свою провину визнав повністю, щиро розкаявся. Повідомив, що примирився з потерпілою, претензій вона не має. У зв`язку з цим просив закрити провадження за малозначністю.

Потерпіла ОСОБА_2 у заяві від 18 вересня 2026 року також просила звільнити ОСОБА_1 від відповідальності за малозначністю, оскільки конфлікт вичерпано, вона з ним примирилася, претензій не має.

В судове засідання ОСОБА_1 , просив справу розглянути за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження в суді та підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 162900 від 24 серпня 2026 року;

- паперовою копією електронного рапорту служби «102» від 24.08.2026;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24.08.2026;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 24.08.2026;

- рапортом інспектора Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 25.08.2026;

- копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 352380 від 24.08.2026.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Вище перелічені докази у розумінні ст. 251 КУпАП України суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 162900 від 24 серпня 2026 року.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою (п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Таким чином, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого.

Підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення згідно зі ст. 22 КУпАП відсутні, оскільки згідно з приміткою до ст. 22 КУпАП Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених, зокрема ст. 173-2 КУпАП.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 . Обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 34, 35 КУпАП, не встановлені.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, ступеню вини, а також характеру вчиненого правопорушення, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 40-1, 173-2, 283, 284, 285, 289, 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн (триста сорок гривень 00 копійок), в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Суддя І.П. Латка