Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №941/1004/26 — Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/1004/26

Провадження № 2/941/853/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі – Фатьяновій А.І.

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в селищі Петрове Кіровоградської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності та припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася з позовом до суду та просить визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 право власності по 1/3 частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та припинити право спільної сумісної власності, а також просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що залишилося після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позов визнає в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позов визнає повністю.

Ухвалою судді Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2026 року вирішено розглядати справу у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження та надано відповідачу строк для подання відзиву терміном 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. На виконання вимог ст.178 ЦПК України відповідач у встановлений судом строк відзиву не надав. Враховуючи те, що позивач позовні вимоги підтримує, а відповідач їх визнає повністю, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення у підготовчому судовому засіданні за наявними матеріалами, в порядку ст.ст.200, 206 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 11.04.2022 року Петрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Дніпро)(а.с.10).

Згідно ст.1261 ЦК України, позивачка являється єдиним спадкоємцем за законом.

21 грудня 2023 року позивачка оформила спадщину на своє ім`я у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,0589 га, кадастровий номер: 3524980400:02:000:0106, та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом(а.с.13-14). На час отримання даного свідоцтва у позивачки було прізвище « ОСОБА_6 », однак згідно рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 03.11.2025 року(а.с.15), після розірвання шлюбу їй відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 ».

Однак, позивачка не змогла отримати свідоцтво про право на спадщину на частку житлового будинку належну спадкодавцю ОСОБА_4 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , про що мається постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.07.2026 року №263/02-31(а.с.20). Відмова нотаріуса полягає в тому, що позивачка звернулася до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку вищезазначеного житлового будинку, а оскільки відповідно до свідоцтва про право власності на житло(а.с.21) та архівної довідки(а.с.25), житловий будинок знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , тобто частки кожного у житловому будинку не визначені, а тому видати свідоцтво про право на спадщину за законом на частку житлового будинку неможливо.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло виданого 21.11.1994 року радгоспом «П`ятихатський»(а.с.21), житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .

17 червня 2005 року ОСОБА_8 уклала шлюб з громадянином Російської Федерації ОСОБА_9 , після чого їй присвоєно прізвище « ОСОБА_10 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 17.06.2005 року(а.с.16), та на даний час є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується копією паспорта(а.с.17). Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 08.11.2023 року(а.с.18-19) ОСОБА_11 було визнано такою, що не прийняла спадщину в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , набутий сторонами у порядку приватизації за їх спільною заявою, тому зазначене майно є спільною сумісною власністю. Виділити частки у спільній сумісній власності згідно чинного законодавства можливо тільки за домовленістю, або за згодою всіх співвласників. Відповідачі ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , які є співвласниками у зазначеному житловому будинку із спадкодавцем, на вимогу нотаріуса мають надати особисто письмову згоду нотаріально завірену на виділення часток у спільній сумісній власності для отримання позивачкою свідоцтва про право на спадщину на 1/3 частину даного будинку. Однак, в силу того, що відповідачка ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації та проживає на території Російської Федерації, вона не має абсолютно ніякої можливості виїхати за межі Росїї для вчинення нотаріальної дії щодо поділу часток або надати згоду на виділ часток, а також в інший спосіб реалізувати таке право, що позбавляє позивачку права отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину даного будинку.

Відповідно до положень статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Цими правами власник розпоряджається на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно зі ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно з ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Цивільним кодексом України передбачено можливість виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, та поділу майна, що є у спільній сумісній власності. Так, згідно зі ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є, зокрема, квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право «вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У постанові від 17 лютого 2016 року у справі №6-1500цс15 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації тощо, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить, так звана, ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

У постанові від 21 травня 2025 року у справі №404/1436/24, яка аналогічна даному позову, Верховний Суд дійшов висновку: «Установивши, що частки права власності позивача та відповідачів у спірній квартирі є рівними (по 1/3 частині спірного майна), і що позивач просить суд здійснити визначення часток у праві спільної сумісної власності сторін на спірну квартиру, тобто трансформувати спільну сумісну власність у спільну часткову, апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість задоволення цієї позовної вимоги у спосіб, який наведено ним у судовому рішенні, і такий спосіб, з огляду на положення статті 16 ЦК України за обставин цієї цивільної справи є належним та ефективним».

В результаті вищезазначених обставин, позивачка позбавлена можливості оформити свої права на спадкове майно у вигляді 1/3 частки житлового будинку в нотаріальному порядку та вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

За правилами ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У відповідності до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

На підставі ст.ст.328, 355, 356, 358, 364, 368, 1217, 1218, 1261, 1268 ЦК України та керуючись ст.ст.258, 259, 264, 265, 273ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення часток у праві спільної сумісної власності та припинення права спільної сумісної власності, визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 право власності по 1/3 частині житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та припинити право спільної сумісної власності.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, що залишилось після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Ю. В. Шаєнко