Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №398/4430/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4430/26

провадження №: 2/398/4163/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"24" вересня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Дорош Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 24482,42 грн. та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.11.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5085738 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, та додатковий договір до договору №5085738 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.11.2024 року, за умовами яких відповідач отримав кредит в загальному розмірі 5 500,00 грн, строком на 360 днів, тобто з 04.11.2024 року до 30.10.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% в день (стандартна процентна ставка). 29.09.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» був укладений договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до умов якого до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача за договором №5085738 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.11.2024 року. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 237,42 грн, з яких: 5 499,60 грн – заборгованість за тілом кредиту; 11 987,82 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 750,00 грн – заборгованість за пенею/штрафом.

Крім того, між ТОВ «МІЛОАН» і відповідачем укладено договір про споживчий кредит №6631921 від 15.02.2025 року, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 1 000,00 грн, строком на 345 днів, тобто до 26.01.2026 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,0010% в день та комісії за надання кредиту в розмірі 12,5% і комісії за обслуговування кредиту в розмірі 14% від суми кредиту. 27.06.2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» був укладений договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до умов якого до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №6631921 від 15.02.2025 року. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 4 245,00 грн, з яких: 1 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 125,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту; 1 120,00 грн – заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 2 000,00 грн – заборгованість за штрафом.

08.07.2026 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представником позивача подано заяву, в якій він просить позовні вимоги задовольнити, розглядати справу у його відсутність та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило, відзив на позов не подано.

Зі згоди представника позивача та на підставі наявних у справі доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Істотними умовами договору позики, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. ст. 1046 – 1048 ЦК України, є умови про суму і строк позики, умови і порядок її надання, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що 04.11.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5085738 про надання коштів та додатковий договір від 07.11.2024 року до договору №5085738 про надання коштів від 04.11.2024 року, за умовами яких відповідач отримала кредит в загальному розмірі 5 500,00 грн, строком на 360 днів, тобто з 04.11.2024 року до 30.10.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1% в день. Кредитний договір та додатковий договір містять додатки у вигляді таблиць обчислення загальної вартості кредиту (графік за договором). Зазначені документи відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідачем було підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту.

ТОВ «Лінеура Україна» надало кредит відповідачу шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується довідками від 30.09.2025 року.

29.09.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-38/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-38/25 від 29.09.2025 року, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором №5085738 про надання коштів від 04.11.2024 року та додатковим договором від 07.11.2024 року до договору №5085738 про надання коштів від 04.11.2024 року.

Крім того, 15.02.2025 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Мілоан» з анкетою-заявою на кредит № 6631921. 15.02.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 6631921, відповідно до якого відповідач отримала кредит в розмірі 1 000,00 грн, на строк 345 днів, тобто з 15.02.2025 року до 26.01.2026 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,0010% в день, а також комісії за надання кредиту в розмірі 125,00 грн, яка вираховується за ставкою 12,5% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту та комісії за обслуговування кредиту в розмірі 3080,00 грн, яка вираховується за ставкою 14% від суми кредиту, в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду). Договір містить додаток №1 «Графік платежів» та додаток №2 «Паспорт споживчого кредиту». Кредитний договір та додатки до нього відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Мілоан» надав кредит відповідачу шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією від 15.02.2025 року.

27.06.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу №01.02-16/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-16/25 від 29.09.2025 року, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 6631921 від 15.02.2025 року.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги – це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до позивача, як нового кредитора, перейшло право вимоги до відповідача за договором №5085738 про надання коштів від 04.11.2024 року та договором про споживчий кредит №6631921 від 15.02.2025 року.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Згідно з розрахунками, наданими позивачем, взяті на себе зобов`язання за договорами відповідач не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість:

- за договором №5085738 про надання коштів від 04.11.2024 року в розмірі 20 237,42 грн, з яких: 5 499,60 грн – заборгованість за тілом кредиту; 11 987,82 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 750,00 грн – заборгованість за пенею;

- за договором про споживчий кредит № 6631921 від 15.02.2025 року в розмірі 4 245,00 грн, з яких: 1 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 125,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту; 1 120,00 грн – заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 2 000,00 грн – заборгованість за штрафом.

Щодо заборгованості за договором №5085738 про надання коштів від 04.11.2024 року суд зазначає наступне.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором станом на 29.09.2025 року в загальному розмірі 20 237,42 грн, з яких: 5 499,60 грн – заборгованість за тілом кредиту; 11 987,82 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 2 750,00 грн – заборгованість за пенею.

З наданого розрахунку вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховувались за період з 04.11.2024 року до 29.09.2025 року, тобто в межах строку кредитування, визначеного договором. При цьому, при розрахунку заборгованості враховані часткові оплати відповідачем в рахунок погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом. Відтак розрахунок заборгованості в частині заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом відповідає умовам кредитного договору та є математично правильним.

Щодо заборгованості за договором про споживчий кредит № 6631921 від 15.02.2025 року суд зазначає наступне.

Відповідно до умов договору про споживчий кредит № 6631921 від 15.02.2025 року відповідач отримала кредит в розмірі 1 000,00 грн, на строк 345 днів, тобто з 15.02.2025 року до 26.01.2026 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,0010% в день, а також комісії за надання кредиту в розмірі 12,5%, що складає 125,00 грн і комісії за обслуговування кредиту в розмірі 14% від суми кредиту, що складає 3 080,00 грн.

Розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором в частині заборгованості за тілом кредиту та комісії зам надання кредиту відповідає умовам кредитного договору, сам розрахунок є математично правильним.

Щодо стягнення нарахованої позивачем пені, штрафу за договором №5085738 про надання коштів від 04.11.2024 року в сумі 2 750,00 грн та нарахованої комісії за обслуговування кредиту та штрафу за договором про споживчий кредит № 6631921 від 15.02.2025 року в сумі 1 120,00 грн та 2 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 18 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на дату укладення договорів (04.11.2024 року та 15.02.2025 року) та строк їх дії в період дії в Україні воєнного стану, нарахування пені та штрафів суперечить вищезазначеній нормі ЦК України, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, штрафу за договором №5085738 про надання коштів від 04.11.2024 року в сумі 2 750,00 грн та нарахованої комісії за обслуговування кредиту та штрафу за договором про споживчий кредит № 6631921 від 15.02.2025 року в сумі 1 120,00 грн та 2 000,00 грн, не підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач не виконала передбачені кредитними договорами і законом зобов`язання, ні перед первісними кредиторами, ні перед новим кредитором – позивачем, внаслідок чого утворилася заборгованість, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості:

- за договором №5085738 про надання коштів від 04.11.2024 року в розмірі 17 487,42 грн, з яких: 5 499,60 грн – заборгованість за тілом кредиту; 11 987,82 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- за договором про споживчий кредит № 6631921 від 15.02.2025 року в розмірі 1 125,00 грн, з яких: 1 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 125,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту,

а всього – 18 612,42 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з вищезазначених підстав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог (76,02%), в розмірі 2 023,96 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 – 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 280-282ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд.8, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість в загальному розмірі 18 612 (вісімнадцять тисяч шістсот дванадцять) гривень 42 копійки, а саме:

- за договором №5085738 про надання коштів від 04.11.2024 року в розмірі 17 487,42 грн, з яких: 5 499,60 грн – заборгованість за тілом кредиту; 11 987,82 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом;

- за договором про споживчий кредит № 6631921 від 15.02.2025 року в розмірі 1 125,00 грн, з яких: 1 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 125,00 грн – заборгованість за комісією за надання кредиту.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд.8, код ЄДРПОУ 37616221) судовий збір в розмірі 2 023 (дві тисячі двадцять три) грн 96 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя Л.І. Стручкова