Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №397/351/24 — Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/351/24

н/п : 2/397/265/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23.09.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,

за участю: секретаря судового засідання – Волошаненко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом представника Столітнього Михайла Миколайовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 56025,36 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Позов обгрунтований тим, що 27.10.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи укладено електронний договір № 4975050 про надання споживчого кредиту. Зазначений договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 грн. (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту (26.11.2021) вказується в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору (п. 1.4. кредитного договору). Відповідно до п. 1.5. кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачкою за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 10000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки. Відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. кредитного договору кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль. 12.12.2021 відповідачка здійснила частково оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 3,00 грн. Надалі відповідачка оплати за Кредитним договором не здійснювала. 18 квітня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»укладено договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»відповідно до укладеного договору факторингу № 18.04/23-Ф перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі 32797 грн. Посилається на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому, просить стягнути також інфляційні втрати у розмірі 8789,62 грн. та 3% річних у розмірі 2016,34 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.11.2025 справу розподілено судді Максимовичу І.В. (т. 1 а.с. 79).

Згідно Актового запису про шлюб № 44 від 26.11.2019 ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_3 і їй присвоєно прізвище « ОСОБА_4 » (т. 1 а.с. 99).

02.09.2024 ухвалено заочне рішення у даній справі яким позов було задоволено (т. 1 а.с. 120-125).

Ухвалою від 13.01.2026 заяву представника відповідачки задоволено частково, заочне рішення Олександрівського районного суду від 02.09.2024 скасовано та призначеної її розгляд у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (т. 1 а.с. 182-185).

Розпорядженням керівника апарату Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2026 № 59 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ на підставі рішень Вищої Ради Правосуддя від 26.03.2026 № 510/о/15-26 та від 05.05.2026 № 8940/о/9-26, а також рішення зборів суддів Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26.05.2026 № 3 (т. 2 а.с. 36).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 справу розподілено судді Мирошниченку Д.В. (т. 2 а.с. 37).

Ухвалою судді від 12.06.2026 справу прийнято до свого провадження, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного провадження (т. 2 а.с. 38).

Ухвалою суду від 07.09.2026 за клопотанням представника позивача витребувано у АТ «Райффайзен банк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_5 , а також підтвердження факту зарахування коштів 27.10.2021 на дану платіжну картку банком емітентом якої є АТ «Райффайзен банк», у сумі 10000,00 грн., за ініціативою ТОВ «Авентус Україна» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ФК «Контрактовий дім» (т. 2 а.с. 57-59).

Представником відповідачки подано відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у позові про стягнення боргу, відмовити у стягненні судових витрат, а також стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

В обґрунтування відзиву зазначив, що відповідачка категорично заперечує, що вона укладала з ТОВ «Авентус Україна» та підписувала електронним підписом договір про надання споживчого кредиту № 4975050 від 27.10.2021. Матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідачка будь-яким способом застосувала ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача, тому наявні достатні підстави для судового захисту прав та інтересів останньої. Також, зазначає, що доказів того, що відповідач заходила на сайт ТОВ «Авентус Україна» та зареєструвала електронний кабінет і ознайомилася саме з правилами розміщені на сайті, позивачем не надано. Також зазначає, що відсутність підпису відповідачки на сторінках неукладеного договір про надання споживчого кредиту № 4975050 від 27.10.2021, який долучений до позовної заяви, та відсутність належних та допустимих доказів, що відповідачка отримувала від ТОВ «Авентус Україна» лист на електронну поштову адресу чи смс-код на телефон відповідачки, свідчить про те, що вона та ТОВ «Авентус Україна» не узгодили предмет договору, строк надання кредиту, суму кредиту та інші умови кредитного договору. Вказує на те, що посилання на пункт неукладеного кредитного договору щодо встановлення сторонами договору процентів у розмірі до 1,90 % за кожен день фактичного користування відповідною частиною суми кредиту по дату фактичного повернення всієї суми кредиту включно, що становить до 24079,41% на рік, є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації. Вказує на те, що нарахована сума процентів у розмірі 22797,00 грн. вважається неправомірною, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Крім того, позивач нараховує відсотки більше тридцяти днів. Отже, продовження нарахування процентів після закінчення строку кредиту визначеного в п. 1.4 неукладеного кредитного договору є неправомірним. Крім цього, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачкою та позичальником було реалізовано право пролонгування договору та строку надання кредиту, а саме укладання додаткової угоди до проекту кредитного договору № 4975050 від 27.10.2021. З жовтня 2021 року по лютий 2022 року ТОВ «Авентус Україна» не мало права нараховувати 3 відсотки річних та інфляційні втрати, оскільки в цей час діяв карантин, що зумовлювало звільнення від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та виходячи з цього нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, які є особливою мірою відповідальності за невиконання зобов`язання, з жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року є таким, що не відповідає нормам матеріального права.

Щодо судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу адвоката зазначає, що вартість правничої допомоги в сумі 10000,00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання позовної заяви є неспівмірним. Відповідач не погоджується з таким розміром правничої допомоги, адже їх розмір встановлений на власний розсуд та належним чином необґрунтований, вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Також зазначає, що попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідачка понесла, складає 4500,00 грн. - професійна правнича допомога (т. 1 а.с. 197-203).

Представником позивача подано відповідь на відзив у якому представник просить стягнути заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. В обґрунтування відповіді на відзив зазначив, що кредитний договір укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана позивачем в позовній заяві. Відповідачкою на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено платежі - оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом, що підтверджується карткою обліку договору, що була надана до позову. Оформлюючи кредитний договір, відповідачка заходила на веб-сайт ТОВ «Авентус Україна» https://www.creditplus.ua, реєструвалася та створювала електронний кабінет, в якому їй надходив текст кредитного договору та де вона мала змогу ознайомитись з правилами, паспортом споживчого кредиту (додається до позовної заяви), інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, відповідачка має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідачка. Тому, жодних сумнівів в тому, що 27.10.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_5 за допомогою Інформаційно телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний договір № 4975050 про надання споживчого кредиту не виникає. Кредитні кошти відповідачці перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства. Сума заборгованості за договором розрахована у відповідності до картки обліку договору від ТОВ «Авентус Україна». Відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. кредитного договору його було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль (т. 1 а.с. 215–221).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у відповіді на відзив просив розглянути справу без його участі, позов підтримав (т. 1 а.с. 221).

Відповідачка та її представник у судове засідання не з`явилися, представник відповідачки надав клопотання про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог заперечив (т. 2 а.с. 17-20).

За правилами частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відтак, справа розглядається за правилами спрощеного провадження на підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що 27.10.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 (споживач) за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний Договір № 4975050 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти у сумі 10000,00 грн. строком кредитування 30 днів, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором (стандартна процентна ставка 1,90% в день; знижена процентна ставка 0,95% в день). Дату повернення кредиту вказано в графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору. Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача (т. 1 а.с. 28 зворот - 33).

27.10.2021 на рахунок відповідачки перераховано кошти у розмірі 10000,00 грн., факт належності рахунку та інформація про зарахування коштів підтверджується інформацією наданою АТ «Райффайзен банк» (т. 2 а.с. 70).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, судом встановлено, що 27.10.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою укладено кредитний договір № 4975050. Сторонами договору в належній формі погоджено умови позики, зокрема, розмір позики, порядок її надання і повернення, розмір відсотків за користування позикою. Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання, натомість відповідачка умови договору належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунків, складених первісним кредитором та поданих позивачем, складає 32797,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000,00 грн., а також заборгованості за процентами у розмірі 22797,00 грн., інфляційні втрати - 8789,62 грн., три відсотки річних - 2016,34 грн. (т. 1 а.с. 14-27).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

18.04.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 18.04/23-Ф, згідно з підпунктом 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (т. 1 а.с. 70 зворот, 75).

Згідно витягу з реєстру боржників, додатку № 1 до вказаного договору факторингу, ОСОБА_2 є боржником за кредитним договором № 4975050. Загальна сума заборгованості становить 32797,00 грн. (т. 1 а.с. 13 зворот).

Відповідно до картки обліку договору № 4975050 від 27.10.2021, укладеного з позичальником ОСОБА_6 , загальна сума заборгованості станом на 21.03.2024 становить 32797 грн., з яких: 10000,00 грн. заборгованість за основним боргом, 22797,00 грн. проценти (т. 1 а.с. 14-27).

Згідно з витягом з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» надає послуги з надання коштів, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, надання послуг з факторингу (т. 1 а.с. 58).

Отже, позивач на підставі вищевказаного договору факторингу, набув права грошової вимоги до відповідачки.

Втім, перевіривши розрахунок заборгованості складеним первісним кредитором, а також наданий позивачем, суд вважає за необхідне зазначити, наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стосовно стягнення 3% річних у розмірі 2016,34 грн. та суми збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 8789,62 грн. слід зазначити, що згідно п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на те, що договір укладено 27.10.2021, а нарахування позивачем 3% річних в розмірі 2016,34 грн. проведено за період з 25.02.2022 по 14.03.2024, та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі 8789,62 грн. відбулося в період з березня 2022 по лютий 2024, суд вважає, що вказані суми не підлягають стягненню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст України» підлягають задоволенню шляхом стягнення на користь позивача з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 4975050 від 27.10.2021 в розмірі 32797,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При подачі позову позивачем заявлено до стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором на загальну суму 56025,36 грн., позов задоволено частково на загальну суму 32797,00 грн. Тому, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 1418,07 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України,до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України,до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до договору від 10.07.2023 про надання правової допомоги № 10/07-2023, ордеру від 20.10.2025, рахунку на оплату по замовленню № 2586/14/03 від 14.03.2024 звіту від 14.03.2024 про надання правової допомоги згідно договору № 10/07-2023 від 10.07.2023 встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача становить 10000,00 грн. (т. 1 а.с. 55 зворот – 56, 76 зворот.).

Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 84 від 25.10.2025 детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лазорком Р.Й., платіжної інструкції від 27.10.2025 встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача становить 4500,00 грн. (т. 1 а.с. 205 - 208).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи те, що позов задоволено частково та відповідне клопотання про не співмірність розміру витрат на правову допомогу з боку сторони відповідача, суд вважає, що з відповідачки слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Також, враховуючи те, що позов задоволено частково та відсутність відповідного клопотання про не співмірність розміру витрат на правову допомогу з боку сторони позивача, суд вважає, що з позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Керуючись ст.ст.137, 141, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов представника Столітнього Михайла Миколайовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст України» заборгованість за кредитним договором № 4975050 від 27.10.2021 у розмірі 32797 (тридцять дві тисячі сімсот дев`яносто сім) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст України» 1418,07 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 4500,00 грн. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст України» на користь ОСОБА_1 4500,00 грн. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду протягом 30 днів з дня його складання може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст України», 03150 м. Київ, вул. Загородня, 15 офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822.

Представник позивача: Столітній Михайло Миколайович, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , ордер серії ордер серія АІ №1423361, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 9422/10.

Відповідач: ОСОБА_7 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Представник відповідача: Лазорко Роман Йосифович, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 , ордер серії ВВ № 1053287 від 28.10.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000214 від 01.03.2019.

Суддя Д.В. МИРОШНИЧЕНКО