Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №345/3740/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3740/26

Провадження № 2-а/345/133/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого - судді Гапоненка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Баран В.В.,

представника позивача – адвоката Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувася до суду з позовом згідно якого просить скасувати постанову №1/1/947 від 26.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.

Позов мотивує тим, що 26.01.2026 щодо нього складено постанову про адміністративне правопорушення оскільки він будучи належно оповіщеним відповідно до вимог пп.2 п.41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року не прибув за розпорядженням № 11/16708 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.12.2025 року для уточнення облікових даних. Однак, з наказом №302 від 29.12.2025 року, виданим ТзОВ «ІКО ІФ» про оповіщення він не був ознайомлений.

Про складену постанову він дізнався 10.06.2026 року після накладення арешту на його банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Універсал Банк» в межах виконавчого провадження.

До цього часу копію постанови він не отримував, про складення протоколу та розгляд справи про адміністративне правопорушення повідомлений не був, участі у розгляді справи не брав, свої пояснення та заперечення не надавав. Вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню оскільки він не отримував повісток про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому не був належним чином повідомлений. В зв`язку з цим він був позбавлений можливості на правовий захист і позбавлений прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а тому просить позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 до суду надійшли письмові пояснення у справі. Просить у позові відмовити, з огляду на наступне. 19.01.2026 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУПАП. Суть адміністративного правопорушення: під час опрацювання матеріалів справи та протоколу №54 про адміністративне правопорушення та перевірки даних через реєстр АІТС «Оберіг», встановлено, що ОСОБА_1 , будучи належно оповіщеним відповідно до вимог пп.2 п.41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 року не прибув по розпорядженню ТОВ «Іко ІФ» № 11/16708 від 20.12.2025 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.12.2025 року.

Про поважні причини неприбуття, в порядку передбаченому абз. 7 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 не повідомляв, порушивши вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинивши це в умовах особливого періоду, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене, ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі), також ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 26 січня 2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що ОСОБА_1 повідомлено у протоколі шляхом його зачитання.

26.01.2026 р. Т.В.О. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення на основі протоколу, винесено постанову № 56, згідно якої установлено, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а саме проігнорувавши виконання обов`язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, не з`явився за розпорядженням ТОВ «Іко ІФ» до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За вчинене правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000 гривень. Отже, постановляючи оскаржувану постанову, Т.В.О. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв правомірно та у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обгрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Позивач в судове засідання не з`явивися, його представник – адвокат Коваленко О.В. подала заяву в якій позовні вимоги підтримує, просить задоволити в повному обсязі.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явивися, у письмових поясненнях у справі просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити судовий розгляд справи за відсутністю сторін, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення №54 від 19.01.2026 складеного уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 відносно ОСОБА_1 , встановлено, що 19.01.2026 року ОСОБА_1 , прибув (у супроводі працівників поліції) до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання протоколу про адміністративне правопорушення. При перевірці облікових даних було виявлено, що громадянин ОСОБА_1 є особою, що порушує правила військового обліку. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що гр. ОСОБА_1 , через ТОВ «ІКО ІФ» було направлено розпорядження №11/16708 від 20.12.2025 р. про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.12.2025 р. На вказаному у розпорядженні дату ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув, чим порушив абз. 2 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. ОСОБА_1 пояснив, що розпорядження про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував, як і повідомлення про нього.

ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України про те, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, також ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 26.01.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26.01.2026 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення винесено постанову, згідно якої установлено, що під час опрацювання матеріалів справи та протоколу за вих. №10/654 від 19.01.2026 р. про адміністративне правопорушення, а також шляхом перевірки даних через реєстр АІТС «Оберіг», встановлено, що громадянин ОСОБА_1 будучи належно оповіщеним відповідно вимог пп.2 п.41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024, не прибув за розпорядженням №11/16708 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.12.2025 року для уточнення облікових даних. З наказом № 302 від 29.12.2025 року виданим ТзОВ «ІКО ІФ» про оповіщення, гр. ОСОБА_1 був ознайомлений. Про поважні причини неприбуття, в порядку передбаченому абз.7 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», гр. ОСОБА_1 не повідомляв, порушивши вимоги абз. 1 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинивши це в умовах особливого періоду, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП. За вчинене правопорушення на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.06.2015 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Відповідно до розпорядження від №11/16708 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 оповіщено про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.12.2025 року для уточнення облікових даних.

Згідно наказу № 302 від 29.12.2025 року виданого ТзОВ «ІКО ІФ» про оповіщення про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.12.2025 року для уточнення облікових даних, ОСОБА_1 був ознайомлений, про що розписався.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП, передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, та тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки військовозобов`язаного. Тому в постанові про адміністративне правопорушення є необхідним посилання на порушення військовозобов`язаним вимог конкретної норми закону чи підзаконного акта.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що:

мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє на даний час.

Згідно із Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 оголошено про проведення загальної мобілізації, яка проводиться до теперішнього часу.

Відповідно до абз.6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку» підприємства, установи і організації щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації зобов`язані забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п`ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджений постановою Кабінету міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року (далі Порядок №1487).

Абзацом 5 пункту 34 Порядку №1487 передбачено, що з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють:

оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів і забезпечення їх своєчасного прибуття.

Пунктом 13 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2025 року, передбачено, що еерівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування:

видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов`язаних, у якому зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов`язаних, інші питання;

організовують через відповідальних осіб здійснення оповіщення у робочий час працівників підприємства (установи, організації) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;

здійснюють на підприємстві (в установі, організації) інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації;

повідомляють письмово у триденний строк районному (міському) територіальному центру комплектування та соціальної підтримки про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов`язаними вимог законодавства;

забезпечують прибуття резервістів та військовозобов`язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільнення їх від виконання обов`язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях;

невідкладно інформують відповідний районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із оскаржуваної постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 , ОСОБА_1 будучи належно оповіщеним відповідно вимог пп.2 п.41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024, не прибув за розпорядженням №11/16708 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.12.2025 року для уточнення облікових даних. З наказом № 302 від 29.12.2025 року виданим ТзОВ «ІКО ІФ» про оповіщення, гр. ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить проставлення його особистого підпису.

Судом встановлено, що доводи позивача про те, що з наказом №302 від 29.12.2025 року, виданим ТзОВ «ІКО ІФ» про оповіщення він не був ознайомлений не заслуговують на увагу.

Так, порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності врегульований положеннями КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч.2ст. 254 КУпАП).

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч.1 ст.256 КУпАП).

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (ч.2 ст.256 КУпАП).

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання (ч.3 ст.256 КУпАП).

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі (ч.4 ст.256 КУпАП).

Аналізуючи наявну в матеріалах справи копію протоколу про адміністративне правопорушення №54 відносно ОСОБА_1 за ознаками складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та надаючи йому оцінку як доказу в контексті зазначених вище приписів норм КУпАП суд доходить висновку, що вказаний протокол складений відповідно до приписів КУпАП. Права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 63 Конституції України, ст.268 КУпАП ОСОБА_1 роз`яснені. Свої пояснення останній надав. Про дату та час розгляду протоколу повідомлений належним чином. Від отримання другого примірника протоколу відмовився у присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . У протоколі зазначено місце його складення та час.

Таким чином, відповідач надав правильну правову оцінку діям позивача, оскільки військовозобов`язаний ОСОБА_1 будучи належно оповіщеним відповідно вимог пп.2 п.41 Постанови КМУ №560 від 16.05.2024, не прибув за розпорядженням №11/16708 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 30.12.2025 року для уточнення облікових даних, порушивши вимоги абз. 1 ч.1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинивши це в умовах особливого періоду, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими, а тому до задоволення не підлягають з вищевикладених мотивів.

Згідно ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст.283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Отже, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтованою, тобто прийнятою з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд вважає, що під час розгляду даного спору, відповідачем доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а тому до задоволення не підлягають з викладених раніше законних мотивів.

Керуючись статтями 77, 94, 139, 241-247, 250-251, 268-272, 286, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: