Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №938/838/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/838/26

Провадження № 2/938/479/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року селище Верховина Верховинський район Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Александрової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовними вимогами до відповідача про стягнення в порядку ст.625 ЦК України трьох відсотків річних в розмірі 67129,68 грн., інфляційних витрат в розмірі 145562,26 грн., а всього в розмірі 212691,94 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.01.2008 між ВАТ «КБ «Надра», яке згодом змінило свою назву на ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №711/МК, за умовами якого Банк надав Позичальнику грошові кошти у розмірі 49 500,00 дол. США в строк до 23.01.2015. Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань, 17.03.2015 Верховинським районним судом Івано-Франківської області було ухвалено рішення, яким було задоволено позов ПАТ КБ "НАДРА" про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в розмірі 1031460,12 гривень.

30 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» укладено Договір №GL3N217215_ПВ про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» набуло права вимоги за Кредитним договором № 711/МК від 30.01.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» та усіма забезпечувальними договорами. Ухвалою 01.12.2020 року Верховинським районним судом Івано-Франківської області, замінено сторону стягувача щодо примусового виконання виконавчих листів у справі № 340/812/14-ц на ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШІН».

З огляду на викладене, враховуючи те, що рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 17.03.2025 не виконано, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» заборгованість по сплаті витрат, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України, у сумі 212 691,94 грн, з яких 67 129,68 грн. - три відсотки річних, 145 562,26 грн. – індекс інфляції. Також просить стягнути судовий збір у розмірі 3328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Верховинського районного суду від ОСОБА_2 від 23.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідачем через канцелярію суду, 10.07.2026 подано відзив на позовну заяву, в якому він просить застосувати до позовних вимог наслідки спливу позовної давності та відмовити в позові. Зазначає, що позивач просить стягнути суми за період з 31 грудня 2017 року по 01 березня 2020 року. Однак, строк позовної давності для вимог за останній день розрахунку (01.03.2020) закінчився 01.03.2023. Для всіх попередніх періодів (2017, 2018, 2019 роки) цей строк сплив ще раніше - відповідно у 2020, 2021 та 2022 роках. Посилання позивача на те, що строк позовної давності нібито продовжився автоматично на підставі пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (введеного Законом № 540-ІХ через карантин COVID-19) та пункту 19 (щодо воєнного стану) є безпідставними, оскільки Закон № 540-Х (карантинні норми), яким внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо продовження строків, набрав чинності лише 02.04.2020 і на момент набрання чинності цим Законом позовна давність для значної частини щомісячних платежів за 2017 рік вже повністю спливла (оскільки 3 роки минули до квітня 2020 року). Щодо воєнного стану, то пункт 19 було впроваджено з 24.02.2022 і на цей момент позовна давність за абсолютну більшість періодів розрахунку (2017, 2018 та майже весь 2019 рік) вже закінчилася, а тому норми щодо воєнного стану до цих вимог застосовані бути не можуть. З урахуванням того, що Позивач звернувся з даним позовом лише у червні 2026 року, строк позовної давності (3 роки) пропущено сукупно на декілька років без поважних причин.

Також зазначає про недоведеність права вимоги на стягнення нарахованих санкцій, оскільки первісним кредитором за Кредитним договором №711/МК від 30.01.2008 був ПАТ «КБ «НАДРА». Позивач - ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» набув право вимоги лише 30.04.2020 на підставі Договору №GL3N217215 ПВ про відступлення прав вимоги. Період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, який заявляє Позивач з 31.12.2017 по 01.03.2020, що передує даті укладення договору відступлення. Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що при відступленні права вимоги за основним боргом йому також було передано право стягувати штрафні санкції та компенсації за ст. 625 ЦК України, які були нараховані (або могли бути нараховані) за минулі роки попередніми кредиторами.

Також, вважає суму витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн неспівмірною, завищеною та необґрунтованою, оскільки справа є малозначною, категорія спорів щодо стягнення сум за ст. 625 ЦК України є типовою та шаблонною. Надана позовна заява є стандартною, не потребувала значних часових витрат чи вивчення унікальної судової практики.

Позивачем, через систему «Електронний суд» 20.07.2026 подано відповідь на відзив, в якому обставини наведені відповідачем у відзиві. Зазначає, що зобов`язання відповідача сплатити борг перед кредитором виник на підставі кредитного договору, а рішення про стягнення боргу лише констатує факт наявності боргу і забезпечує примусове виконання зобов`язання. Оскільки зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, датою остаточного погашення заборгованості є дата повернення кредиту. Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 серпня 2023 року у справі №752/9858/21. Оскільки ОСОБА_1 не усунув порушення грошового зобов`язання, а саме, ним не було сплачено заборгованість за кредитним договором №711/МК від 30 січня 2008 року, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» мало право звернутись з позовом про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат на підставі статті 625 ЦК України за період, що обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

У зв`язку з тим, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» звернулось до суду під час дії на всій території України воєнного стану та після набрання чинності 04.09.2025 Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX що скасовує зупинення строків позовної давності, а тому позов подано в межах строку позовної давності, а саме за період з 31 грудня 2017 року по 01 березня 2020 року. Таким чином, Відповідач помилково дійшов висновку, що строк позовної давності Позивачем пропущено, оскільки грошове зобов`язання перед кредитором відповідачами до цього часу не виконано. А тому, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» заперечує проти застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позовних вимог, оскільки доводи Відповідача щодо пропуску строку позовної давності є необґрунтованими.

Також, вважає, що розмір понесених судових витрат є співмірним із складністю справи та підтверджений належними доказами в справ. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» явку представника в судове засідання 23.09.2026 не забезпечив, в прохальній частині позовних вимог просить розгляд справи проводити без участі представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив. Його представник, адвокат Бельмега М.В., 22.09.2026 через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів, а також про застосування наслідків спливу позовної давності. Також, 23.09.2026 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

А тому, оскільки у відповідності до положень ст.223 ЦПК України у суду відсутні перешкоди для розгляду справи у відсутності учасників справи, суд прийшов до переконання про можливість завершення розгляду справи та ухвалення судового рішення за правилами ч.4 ст.268 ЦПК України.

Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, відзив на позов та відповідь на відзив, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд ухвалює рішення про наступне.

Судом встановлено, що 30.01.2008 між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №711/МК. За умовами якого ВАТ «Комерційний банк «Надра» зобов`язався надати кредит у розмірі 49500 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язався до 23.01.2015 повернути кредит шляхом сплати щомісячних платежів у та сплатити відсотки за користування ним у розмірі 14,40% річних (а.с.6-8).

Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 17.03.2015 в справі №340/812/14-ц задоволено позов ВАТ «КБ «Надра» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №711/МК від 30.01.2008 у розмірі 1031460,12 гривень (а.с.9-12).

30 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» був укладений договір №GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог, додатком до якого є Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та Боржників/Поручителів/Заставодавців/Дебіторів за такими договорами, з яких вбачається, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №711/МК від 30.01.2008 (а.с.16-21).

Ухвалою Верховинського районного суду від 01.12.2020 задоволено заяву ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та замінено стягувача у виконавчому листі №340/812/14-ц з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» (а.с.13-14).

Згідно з відповіддю від 15.03.2021 №20.2-27/3302 Верховинського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та інформації Верховинського відділу ДВС у Верховинському районі Івано-Франківської області від 29.06.2026 №20.1-24/7507, на виконанні на виконанні у відділі ДВС перебували виконавчі провадження:

- АСВП №50897495 по виконанню виконавчого лист а №340/812/14-ц від 14.03.2016 року виданого Верховинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» 79655,28 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на день подачі позову становить 1031460,12 грн. заборгованості за Кредитним договором №711/МК від 30.01.2008 року. 19.04 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 27.09.2016 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ПАТ «КБ» Надра» в зв`язку з відсутністю майна у боржника (п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження») та АСВП №50897307 по виконанню виконавчого листа №340/812/14-ц від 14.03.2016 року виданого Верховинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» 3654,00 судового збору. 27.09.2016 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ПАТ «КБ» Надра» в зв`язку з відсутністю майна у боржника (п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»). З моменту повернення виконавчих документів стягувачу станом на 29 червня 2026 року виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором №711/МК від 30 січня 2008 року на виконання не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення на підставі частини 2 статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних, за невиконання чи невчасне виконання умов кредитного договору, підтвердженого судовим рішенням. При цьому позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на перехід до нього права вимоги за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

У главі 50 ЦК України визначено підстави припинення зобов`язання, а в частині першій статті 598 цієї глави обумовлено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов`язання визначені, зокрема, в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов`язань містяться в статті 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

З аналізу глави 50 ЦК України, яка врегульовує питання припинення зобов`язання, слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження").

Тобто за межами цього строку (строку пред`явлення виконавчого документа до виконання) виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання.

Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ на виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник уже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення.

Однак це не виключає можливого погашення боргу боржником добровільно, що не буде вважатися безпідставно отриманим майном.

У такій ситуації зобов`язання не є задавненим у класичному розумінні, оскільки позовна давність застосовується до звернення з позовом, а тут уже є судове рішення, яке набрало законної сили.

Водночас втрата права на примусове виконання судового рішення, припинення можливості його реалізації через пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання і відмову у його поновленні судом свідчить про неможливість захисту такої вимоги в примусовому порядку.

У зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовою суду в його поновленні право стягувача на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а можливість виконання такого рішення - припиненою.

Сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.

З наведеного вбачається, що хоча формально позовна давність не застосовується, фактично зобов`язання втрачає юридичну примусовість, вимога за цим зобов`язанням стає такою, що не може бути захищена в примусовому порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном.

Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права.

Cплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.

Суд гарантує право на справедливий суд як стягувачу, так і боржнику, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання.

У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України.

За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуація, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання і відмови в поновленні цього строку судом, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності.

Даний правовий висновок зроблено Великоюї Палатою Верховного Суду, у постанові від 11.02.2026 у справі № 754/511/23 (провадження № 14-63цс25), який відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Судом вже встановлено, що рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 17.03.2025 в справі №340/812/14-ц задоволено позов ВАТ «КБ «Надра» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №711/МК від 30.01.2008 у розмірі 1031460,12 гривень і саме на цю суму позивачем і нараховано три проценти річних та інфляційні втрати за період з 01.10.2017 року по 01.03.2020 року в загальному розмірі 212691,94 гривень.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, після видачі на виконання рішення суду, 14.03.2016 виконавчого листа, державний виконавець виніс 27.09.2016 постанову про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» – відсутність у боржника майна та направлено стягувану ПАТ КБ «Надра».

Ухвалою Верховинського районного суду від 01.12.2020 задоволено заяву ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та замінено стягувача у виконавчому листі №340/812/14-ц з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн».

У відповідності до ст.12 Закону України "Про виконавче провадження" строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становить три роки.

Матеріали справи не містять відомостей про повторне пред`явлення кредитодавцем чи його правонаступником ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» виконавчого документу до виконання в межах трьох річного строку з моменту останнього повернення виконавчого документа державним виконавцем, чи звернення когось із них із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання в порядку ст. 433 ЦПК України.

Таким чином, факт відсутності виконавчого листа за основним борговим зобов`язанням на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, у сукупності з пропуском строку пред`явлення такого виконавчого листа до виконання та відсутністю відомостей про поновлення цього строку, унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України, оскільки зазначена норма підлягає застосуванню виключно до грошового зобов`язання, яке є таким, що підлягає виконанню.

У зв`язку з наведеним вимоги про стягнення з боржника грошових сум згідно положень ч.2 ст. 625 ЦК України не ґрунтуються на вимогах закону, а тому суд доходить висновку про відмову в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача в порядку ст.625 ЦК України трьох відсотків річних в розмірі 67129,68 грн., інфляційних витрат в розмірі 145562,26 грн., а всього в розмірі 212691,94 гривень.

Крім цього, суд не приймає до уваги заперечення відповідача про застосування судом спливу позовної давності, оскільки правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 ЦК України, мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушене, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Також судом не надається оцінка обгрунтуванням сторони відповідача щодо відсутності права у позивача на пред`явлення зазначених вимог, як особою, до якої не перейшло право вимоги у порядку ст.625 ЦК України, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено внаслідок відсутності на момент пред`явлення позову існування самого суб`єктивного права.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом з ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати по справі слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення в порядку ст.625 ЦК України трьох відсотків річних в розмірі 67129,68 грн., інфляційних витрат в розмірі 145562,26 грн., а всього в розмірі 212691,94 грн., відмовити за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН", юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8, м. Київ; код ЄДРПОУ 43490372.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: Андрій БУЧИНСЬКИЙ