Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №216/4254/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4254/26

Провадження № 2-о/216/125/26

РІШЕННЯ

іменем України

23 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Стартановича Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Клименко О.В.,

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Центрально-Міського районного суду Кривого Рогу Дніпропетровської області з заявою, в порядку окремого провадження, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, яку було уточнено 23.09.2026. В обґрунтування заяви зазначено, що в 2014 році вона познайомилася з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через деякий час вони почали проживати як одна сім?я за адресою реєстрації заявниці: АДРЕСА_1 , вели сімейне господарство, мали спільний бюджет, створювали та підтримували власні сімейні традиції та цінності, факт спільного проживання підтверджується актом обстеження по факту проживання від 17 березня 2026 року. У подальшому у 2018 році заявник та її чоловік стали батьками, у них народилась донька — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у свідоцтві про народження якої, в графі «батько» вказано ОСОБА_2 , в графі «мати» вказано заявника. Зважаючи на вказане, заявник вказує, що вони фактично створили власну сім?ю: разом вели спільне господарство, святкували домашні та державні свята, мали спільний побут, взаємно морально підтримували один одного, мали спільний бюджет, взаємні права та обв`язки, мали спільну дитину, тобто проживали як чоловік та дружина, однак без реєстрації шлюбу. Після початку запровадження воєнного стану в Україні солдат ОСОБА_2 став на захист Батьківщини та з 10 березня 2022 року перебував на військовій службі. Відповідно до демографічної довідки на військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 від 26 травня 2024 року в графі «дружина» ОСОБА_2 вказав « ОСОБА_1 », а в графі «сімейний стан» вказав «цивільний шлюб». Коли ОСОБА_2 було призвано до лав Збройних Сил України, то він залишив свою банківську картку заявниці, щоб вона користувалась грошовими коштами та забезпечувала побут. Така необхідність була мотивована тим, що вона перебувала на утриманні чоловіка, оскільки його дохід був значно більшим. Таким чином, даний факт спільного розпорядження грошовими коштами підтверджує в даному випадку і спільний бюджет та наявність спільних витрат, які засвідчують реальність сімейних відносин. У січні 2026 року заявницею було отримано сповіщення сім`ї №10/478 від 30 січня 2026 року в якому зазначено, що « ОСОБА_4 чоловік старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , старший водій 1 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок поранень в н. п. Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області». Заявниця займалася всіма справами щодо організації та проведення поховання. 06.04.2026 вона звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_6 з заявою про наміри звернення до суду щодо встановлення спільного мешкання, ведення спільного побуту з загиблим та знаходженні на його утриманні, а також в подальшому оформленні документів на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». За таких обставин, заявниця просила встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у період з 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 , як чоловіка та дружини, та факт того, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заявник у судове засідання 23.09.2026 не з`явилась. Від представника заявника – адвоката Олешицької В.Е. надійшла до суду заява про розгляд справи за її відсутності, заявлені уточнені вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представники заінтересованих осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Представник заінтересованої особи - Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, 06.07.2026 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю ознайомитись з матеріалами справи та надати пояснення, як наслідок розгляд справи був відкладений. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що знаходиться в матеріалах справи вбачається, що Міністерство оборони України отримало копію позовної заяви з додатками, направлену судом. Для ознайомлення з матеріалами справи представник Міністерства оборони України до суду не з`явився. Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення справи по суті та, враховуючи що належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши заявницю, свідків, надавши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до таких висновків.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Відповідно до пояснень, наданих заявницею в судовому засіданні 07.07.2026, в 2014 році вона познайомилася з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через деякий час вони почали проживати як одна сім?я за адресою реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , вели сімейне господарство, мали спільний бюджет, створювали та підтримували власні сімейні традиції та цінності, факт спільного проживання підтверджується актом обстеження по факту проживання від 17 березня 2026 року (а.с. 24).

ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис №404 (а.с. 13), батьком якої вказаний ОСОБА_2 , а матір`ю – ОСОБА_1 .

Після початку запровадження воєнного стану в Україні солдат ОСОБА_2 став на захист Батьківщини та з 10 березня 2022 року перебував на військовій службі. Відповідно до демографічної довідки на військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 від 26 травня 2024 року (а.с. 25) в графі «дружина» ОСОБА_2 вказав: « ОСОБА_1 », а в графі «сімейний стан» вказав: «цивільний шлюб».

На підтвердження спільного проживання однією сім`єю заявницею надано до суду фото, на яких зображені разом заявниця та ОСОБА_2 у різні періоди їхнього сумісного життя.

Також до справи долучені скріншоти спілкування в месенджері заявниці та ОСОБА_2 , що є свідченням їх спілкування. Переписка між ними носить особистий та сімейний характер, зміст якої говорить про наявність близьких сімейних стосунків між співрозмовниками, взаємну емоційну прихильність, турботу та підтримку.

Зі змісту витребуваної судом інформації з Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30.07.2026 вбачається, що за результатами проведеної перевірки за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено наступні актові записи: 1) про шлюб №205 від 12.04.1991 щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (шлюб припинено), 2) про розірвання шлюбу №36 від 25.04.2017 щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Крім того, за результатами проведеної перевірки по поточній та поновленій державній реєстрації актових записів про шлюб за період з 01.01.2014 по 22.07.2026 стосовно ОСОБА_1 та за період з 25.04.2017 по 28.01.2026 стосовно ОСОБА_2 в архівах відділів державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровської області не виявлено.

Згідно зі сповіщення сім`ї №10/479 від 30.01.2026 (а.с. 16), яке отримала заявниця, вбачається зміст такого тексту: «..Ваш чоловік старший солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , старший водій 1 зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , внаслідок поранень в н.п. Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області.

Смерть ОСОБА_2 також підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №798 від 29.01.2026 (а.с. 18) та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , актовий запис №101 (а.с. 17).

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 , який є сином загиблого ОСОБА_2 від першого шлюбу, зазначив, що знає заявницю ОСОБА_1 як цивільну дружину свого батька. Вони спілкуються як рідні люди. З 2014 року батько став проживати разом з ОСОБА_1 і був її чоловіком до своєї загибелі. Свідок часто приходив до них у сім`ю, разом святкували дні народження. Батько забезпечував заявницю та їхню спільну дитину. Сповіщення про загибель батька прийшло на його адресу, а також на адресу ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що уповноваженою за адресою місця проживання ОСОБА_1 , яку вона знає з народження. ЇЇ чоловіка знає з 2011 року, коли вони ще тільки почали зустрічатися, а з 2014 року стали жити разом. У 2018 році в них народилась донька. Вони були завжди разом, як сім`я, вели спільний бюджет. Робили ремонт в квартирі. Свідок знала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 планували офіційно одружитися. Коли чоловік загинув, заявниця займалася його похованням.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що знає заявницю як цивільну дружину свого кума ОСОБА_2 . Вони жили як сім`я з 2014 року і до його загибелі. Робили разом ремонт, купували техніку, меблі. ОСОБА_2 казав їй, що банківські картки він віддав ОСОБА_1 . Також свідок зазначила, що ОСОБА_2 планував у березні приїхати у відпустку і офіційно зареєструвати шлюб із заявницею. Похованням загиблого займалася ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Отже, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

-факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

-встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

-заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

-чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Отже, встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами. Об`єктом судового захисту у цьому випадку є охоронюваний законом інтерес, тобто обставини, від встановлення наявності або відсутності яких у особи може виникнути, змінитися або припинитися певне суб`єктивне право.

У даній справі заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, оскільки встановлення цього юридичного факту їй необхідне для реалізації прав та інтересів, як дружини загиблого військовослужбовця.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Предметом доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, передусім є сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, які визначені частиною другою статті 3 СК України.

Справи про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу з загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця) та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999 року за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, участі у витратах на утримання житла, його ремонт.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом з тим, згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного цивільного суду у справі №552/3164/21 від 06.09.2023 зазначено наступне.

«Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї. Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.

Європейський суд з прав людини при розгляді справи зауважив, що відносини де-факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків».

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).

Обмеження щодо засобів доказування факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю законодавством не передбачено, а тому з цією метою можуть використовуватися всі передбачені законодавством належні, допустимі докази - показання свідків; ділове та особисте листування; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; витяги з погосподарських книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання як рухомого, так і нерухомого майна (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, довідки житлово-експлуатаційних організацій, органів місцевого самоврядування про спільне проживання та ведення господарства (Постанова КЦС ВС від 11.02.2021 у справі №158/431/19).

Умовами встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є наступні: 1) відсутність між ними офіційно зареєстрованого шлюбу, як і не перебування кожного з них в іншому офіційному шлюбі; 2) ведення спільного господарства; 3) наявність спільного бюджету; 3) наявність взаємних прав та обов`язків як у подружжя; 4) наявність інших обставин, що можуть свідчити про реальність сімейних стосунків між особами.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Подібна правова позиція також міститься у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №753/11423/22.

У Постанові Верховного Суду від 18.02.2026 по справі №485/2263/24 вказано, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

За змістом ст.ст.77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Надані заявницею докази щодо її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу в період часу з 2017 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 , про наявність спільного побуту, спільних друзів, спільного відпочинку, спільного ведення сімейного бюджету свідчать про те, що вони мали як чоловік та дружина особисті немайнові і майнові праві та обов`язки, та є належними та допустимими з точки зору закону. Також суд звертає увагу, що саме заявниці як цивільній дружині було направлено сповіщення сім`ї і саме вона здійснила поховання загиблого ОСОБА_2 .

Допитані у судовому засіданні свідки, кожен окремо, підтвердили факт сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з 2017 року по дату загибелі останнього.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним доказам у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зазначила, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Судом не встановлено інших заінтересованих осіб, оскільки зниклий без вісти військовослужбовець у шлюбі не перебував, власних дітей та батьків не мав.

У п. 106 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №560/17953/21 зазначено, що між заявником та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач (міністерство) не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, оскільки факт спільного проживання вказаних осіб знайшов своє підтвердження та був доведений належними доказами, а в іншій спосіб, ніж в судовому порядку, заявниця позбавлена можливості встановити даний юридичний факт і його встановлення необхідне заявниці для оформлення своїх соціально-економічних прав, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ч. 7 ст. 294 ЦПК України, п. 51 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», у зв`язку з чим понесені заявником судові витрати у справі відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 12, 76-78, 81, 258, 263, 268, 272, 293, 294, 315 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб: Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні – задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у період з 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 , як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, та факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , перебувала на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

-заінтересована особа: Міністерство оборони України, місцезнаходження: 03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄРДПОУ: 0034022;

-заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_10 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄРДПОУ: НОМЕР_6 ;

-заінтересована особа: Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄРДПОУ: 37567866.

Суддя Д.В.СТАРТАНОВИЧ