Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №191/3727/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Самовільне залишення військової частини або місця служби

Дата: 14 вересня 2026 р.

Справа: №191/3727/26

Суддя: Твердохліб А. В.

Справа № 191/3727/26

Провадження № 3/191/1293/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Твердохліб А.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, паспорт громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданий 15 листопада 2005 року Самарським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.3 ст.172-11 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

З протоколу Серії НГУ №438523 про військове адміністративне правопорушення від 13.04.2026 року встановлено, що 17.03.2026 року о 21:00 год. ОСОБА_1 самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу, розташованого в Синельниківському районі Дніпропетровської області , був відсутній на службі без поважних причин до 10 год. 00 хв. 21.03.2026 року (час затримання), під час особливого періоду в умовах воєнного стану. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

За вимогами ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, вину визнав.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.

Вчинення ОСОБА_1 правопорушення підтверджується відомостями, які зазначені у протоколі про військове адміністративне правопорушення серії НГУ №438523 від 13.04.2026 року письмовим поясненням ОСОБА_1 , який свою вину у вчиненому правопорушенні визнав, письмовими поясненнями свідків та іншими матеріалами справи.

Таким чином, було встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

За змістом ст. 252 та ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

До суду справа про адміністративне правопорушення надійшла 16.07.2026 року.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що на день розгляду справи 15.09.2026 року, закінчився тримісячний строк з дня вчинення 17.03.2026 року ОСОБА_1 даного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніше як через три місяці з дня його виявлення.

Відповідно до положень п.3 ч.1, ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при наявності обставин, передбачених ст.247 КУпАП.

Згідно ч.1 п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в порушенні провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.

Виходячи зі змісту статті 38 КУпАП «Строки накладення адміністративного стягнення», таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, ця норма (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинна застосовуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.

За своєю правовою природою звільнення від відповідальності у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».

З точки зору матеріального (сутнісного) підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв`язку із чим відновлюються її добре ім`я, репутація), а нереабілітуючими – обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.

Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючі і нереабілітуючі має, насамперед, практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі. Визнання обставини реабілітуючою / нереабілітуючою впливає на права та інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення.

Крім того, стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати низку обставин, в тому числі чи винна особа в його вчиненні.

Водночас стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи встановити вину особи.

Оскільки передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності з дня вчинення правопорушення на момент розгляду справи минув, тому у відповідності до ст. 247 п.7 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 172-11, 247 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КК України.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, за ч.3 ст.172-11 КУпАП закрити, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку для притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя А. В. Твердохліб

Оригінал: reyestr.court.gov.ua