Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №206/5501/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/5501/26

Провадження 2-а/206/43/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро Самарський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Гаркуші В.В., за участю секретаря судового засідання Дуб В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог та позиції учасників справи

1. ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савко Віталій Вікторович, звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R595091 від 24 червня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000,00 грн, закрити справу про адміністративне правопорушення, а також стягнути понесені судові витрати.

2. Позов обґрунтовано тим, що оскаржуваною постановою позивачу поставлено у вину непроходження або відмову від проходження військово-лікарської комісії з посиланням на пункт 2 розділу II Закону України від 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист».

3. Позивач заперечує наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що матеріали, які були йому доступні, не містять відомостей про те, що до набрання чинності Законом № 3621-IX він був визнаний обмежено придатним до військової служби, а отже відповідач не довів саму передумову виникнення спеціального обов`язку пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року.

4. Також позивач посилається на відсутність доказів формування та вручення йому повістки для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за направленням на ВЛК, відсутність самого направлення, а також документів, якими було б зафіксовано непроходження або відмову від проходження ВЛК.

5. Окремою підставою позову зазначено сплив строків накладення адміністративного стягнення, встановлених ст. 38 КУпАП. На думку позивача, якщо відповідач вважає порушенням невиконання обов`язку пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року, постанова від 24 червня 2026 року винесена після спливу максимально допустимого строку притягнення до адміністративної відповідальності.

6. Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу без участі сторони позивача у разі призначення судового засідання. У судове засідання 23 вересня 2026 року позивач та його представник не з`явилися.

7. Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відзиву на позов, витребуваних судом доказів або повідомлення про причини неможливості їх подання відповідач суду не надав.

ІІ. Процесуальний рух справи

8. Позовну заяву сформовано та подано через підсистему «Електронний суд» 01 липня 2026 року. Копію позову з доданими документами того ж дня доставлено до зареєстрованого електронного кабінету відповідача.

9. Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 13 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 24 серпня 2026 року о 11 год. 00 хв.

10. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії повних матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої винесено постанову № R595091, зокрема: повний текст заяви від 23 червня 2026 року, поданої через електронний кабінет; повістки та направлення на ВЛК і докази їх вручення чи відмови від отримання; документи про непроходження або відмову від проходження ВЛК; відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо попереднього статусу «обмежено придатний», проходження ВЛК і підстав виникнення обов`язку пройти повторний медичний огляд; а також усі інші матеріали, покладені в основу оскаржуваної постанови.

11. Витребувані докази відповідач мав надати протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали. Суд також роз`яснив відповідачу обов`язок повідомити про неможливість подання витребуваних доказів із зазначенням причин.

12. У судове засідання 24 серпня 2026 року учасники справи не з`явилися. Розгляд справи було відкладено.

13. До повторного судового засідання 23 вересня 2026 року відповідач ухвалу суду про витребування доказів не виконав: жодного з витребуваних документів не подав, причин їх неподання суду не повідомив та відзиву на позов не надав.

14. У судове засідання 23 вересня 2026 року учасники справи не з`явилися. З огляду на належне повідомлення сторін, заяву представника позивача про можливість розгляду справи за його відсутності, повторну неявку відповідача та достатність наявних матеріалів для вирішення спору суд розглянув справу за відсутності учасників.

15. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та докази

16. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

17. 24 червня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № R595091, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

18. У постанові зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 «не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК», чим порушив пункт 2 розділу II Закону № 3621-IX.

19. У тій самій постанові зазначено, що 23 червня 2026 року через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій особа не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності. Повний текст цієї заяви в матеріалах судової справи відсутній.

20. Військово-обліковий документ з електронного кабінету «Резерв+», сформований 09 червня 2026 року, містить відомості про ОСОБА_1 як військовозобов`язаного та відмітку «Порушення правил військового обліку». У графі щодо причини звернення до Національної поліції зазначено: «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК», дата звернення — 25 листопада 2025 року.

21. Водночас зазначений військово-обліковий документ не містить відомостей про наявність у ОСОБА_1 до набрання чинності Законом № 3621-IX статусу «обмежено придатний», не містить постанови ВЛК чи іншого документа, з якого можна було б установити попередню категорію придатності та підставу виникнення саме обов`язку пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року.

22. Матеріали, подані позивачем, не містять повістки про виклик до ТЦК та СП для отримання направлення на ВЛК, самого направлення на ВЛК, доказів їх вручення позивачу або відмови від отримання, а також документів ВЛК чи інших належних доказів, якими було б зафіксовано неприбуття на медичний огляд або відмову від його проходження.

23. Саме ці документи та відомості знаходяться або мали знаходитися у володінні відповідача та були прямо витребувані ухвалою суду від 13 серпня 2026 року. Однак відповідач їх суду не надав.

IV. Норми права, які застосовує суд

24. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

25. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

26. Частинами шостою - дев`ятою ст. 80 КАС України передбачено обов`язок особи, у якої знаходиться доказ, видати його на вимогу суду та повідомити суд про неможливість подання витребуваного доказу. У разі неподання витребуваних доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від значення таких доказів, може розглянути справу за наявними в ній доказами та надати відповідну оцінку недоведеності обставин, для підтвердження яких такі докази витребовувалися.

27. Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

28. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

29. Частиною третьою ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, а тому для притягнення особи до відповідальності має бути встановлена конкретна норма законодавства, обов`язок за якою покладався саме на цю особу, а також фактичні обставини його невиконання.

30. Законом України від 21 березня 2024 року № 3621-IX було змінено правове регулювання визначення придатності до військової служби та виключено категорію «обмежено придатний до військової служби».

31. Законом України від 12 лютого 2025 року № 4235-IX пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX викладено у редакції, відповідно до якої громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом № 3621-IX (крім осіб з інвалідністю), зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

32. Таким чином, належність особи до кола громадян, які до набрання чинності Законом № 3621-IX були визнані обмежено придатними, є обов`язковою юридичною передумовою виникнення обов`язку, невиконання якого поставлено позивачу у вину.

33. Статтею 279-9 КУпАП установлено спеціальний порядок розгляду справ за статтями 210, 210-1 КУпАП у випадку подання особою заяви про неоспорення порушення та згоду на притягнення її до відповідальності за відсутності. Водночас керівник відповідного органу після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені фактичні дані та з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП вирішити справу.

34. Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи, та нормативний акт, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення.

35. Відповідно до спеціального правила ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

36. За п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

37. Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи щодо рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

V. Мотиви та висновки суду

38. Оскаржуваною постановою відповідач пов`язав адміністративну відповідальність ОСОБА_1 саме з невиконанням пункту 2 розділу II Закону № 3621-IX, тобто спеціального обов`язку громадян, які до набрання чинності цим Законом були визнані обмежено придатними до військової служби, пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року.

39. Однак у самій постанові № R595091 не наведено жодних відомостей про те, коли, якою ВЛК та яким документом ОСОБА_1 було визнано обмежено придатним до військової служби. Не зазначено й інших фактичних даних, з яких випливало б, що на нього поширювався обов`язок, передбачений пунктом 2 розділу II Закону № 3621-IX.

40. Військово-обліковий документ «Резерв+», наданий позивачем, також не містить відомостей про попередній статус «обмежено придатний». Відсутність такого запису сама по собі не є безумовним доказом того, що позивач ніколи не мав відповідного статусу, однак у цій справі обов`язок довести зазначену юридично значущу обставину покладено саме на відповідача.

41. Суд спеціально витребував у відповідача відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо наявності або відсутності у ОСОБА_1 попереднього статусу «обмежено придатний», дані про ВЛК та підставу виникнення обов`язку пройти повторний медичний огляд. Відповідач ці докази не подав та причин їх неподання не повідомив.

42. За таких обставин суд не має належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_1 належав до кола осіб, визначених пунктом 2 розділу II Закону № 3621-IX, а отже відповідач не довів саму правову передумову виникнення того обов`язку, за невиконання якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

43. Так само відповідач не подав витребуваних судом повісток, направлень на ВЛК, доказів їх вручення чи відмови від отримання, документів про неприбуття на ВЛК або про відмову від її проходження. Отже, не доведено й фактичної сторони інкримінованого порушення.

44. Саме посилання в постанові на реєстрову інформацію про те, що особа «не пройшла (відмовилась від проходження) ВЛК», не замінює доказів конкретних обставин правопорушення. Вказане формулювання є альтернативним та одночасно охоплює різні за фактичним змістом форми поведінки — непроходження медичного огляду та відмову від його проходження, однак постанова не містить опису того, яка саме дія або бездіяльність, коли, де та за яких обставин була вчинена позивачем.

45. Ненадання відповідачем повного тексту заяви від 23 червня 2026 року також унеможливлює встановлення судом точного обсягу фактичних обставин, які позивач нібито не оспорював. Водночас подання заяви в порядку ст. 279-9 КУпАП не звільняє посадову особу від обов`язку перевірити наявність події та складу правопорушення, дотримання строків притягнення до відповідальності та вимог до змісту постанови.

46. Ігнорування відповідачем ухвали суду про витребування доказів не може покладати негативні наслідки доказової невизначеності на позивача. Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, саме відповідач мав довести правомірність власного рішення і надати матеріали, на яких воно ґрунтувалося.

47. Незалежною та самодостатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови є також сплив строку накладення адміністративного стягнення.

48. Навіть якщо припустити, що ОСОБА_1 належав до осіб, які мали пройти повторний медичний огляд, закон установлював граничний строк виконання такого обов`язку — до 05 червня 2025 року. Отже, невиконання обов`язку могло бути констатовано після спливу цієї граничної дати, а однорічний строк накладення стягнення у будь-якому разі сплив до винесення постанови 24 червня 2026 року.

49. Крім того, у військово-обліковому документі «Резерв+» зазначено, що з причини «Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК» звернення до Національної поліції було здійснено 25 листопада 2025 року. Отже, за наявними у справі даними відповідачу про інкриміноване порушення було відомо щонайпізніше з цієї дати.

50. Тримісячний строк з дня виявлення такого порушення сплив у лютому 2026 року, тобто задовго до винесення постанови № R595091 від 24 червня 2026 року. Відповідач не подав жодних доказів іншої дати виявлення або обставин, які могли б змінити наведений висновок.

51. Таким чином, на момент винесення оскаржуваної постанови були відсутні належні докази обов`язкових елементів складу правопорушення, а строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, сплив.

52. Сукупність установлених обставин свідчить, що відповідач не довів правомірність постанови № R595091, не забезпечив повного й об`єктивного з`ясування обставин справи та не врахував імперативні приписи ст. 247 КУпАП щодо неможливості притягнення особи до адміністративної відповідальності після спливу встановлених законом строків.

53. За таких обставин направлення справи на новий розгляд до відповідача не є належним способом захисту, оскільки сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності виключає можливість повторного вирішення питання про накладення стягнення за те саме діяння. Тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення — закриттю відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

54. З огляду на викладене адміністративний позов підлягає задоволенню.

VI. Судові витрати

55. За подання цього адміністративного позову в електронній формі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 532,48 грн, що підтверджується платіжним документом від 01 липня 2026 року.

56. Позивач також просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн.

57. На підтвердження цих витрат подано договір про надання правничої допомоги № 2906-1 від 29 червня 2026 року, відповідно до якого вартість складання та направлення до суду позовної заяви про скасування постанови і закриття справи становить 12 500,00 грн; акт № 3006 виконаних робіт (послуг) від 30 червня 2026 року; обґрунтований розрахунок, за яким на підготовку позову витрачено 5 годин; а також платіжну інструкцію від 26 червня 2026 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Савку В.В. 12 500,00 грн за юридичні послуги.

58. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із того, що їх документальне підтвердження саме по собі не зумовлює обов`язку покласти на іншу сторону всю суму гонорару. Відповідно до статей 134, 139 КАС України суд має оцінити пов`язаність таких витрат із розглядом справи, їх необхідність, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та значення справи для сторони.

59. Суд ураховує, що справа не вимагала значного обсягу процесуальних дій або тривалого представництва: адвокат у судових засіданнях участі не брав, справа розглянута за відсутності сторони позивача, додаткових письмових пояснень, відповідей на відзив чи інших значних за обсягом процесуальних документів у ході розгляду не подавалося. Основний обсяг професійної правничої допомоги фактично полягав у підготовці позовної заяви, доданих до неї матеріалів та клопотання про витребування доказів.

60. Заявлений гонорар у сумі 12 500,00 грн за 5 годин роботи, з огляду на характер та складність цього спору, фактичний обсяг наданих послуг, відсутність участі адвоката в судових засіданнях та ціну спірного адміністративного стягнення у розмірі 17 000,00 грн, є надмірним і неспівмірним із виконаною роботою та не відповідає критеріям розумності й пропорційності судових витрат.

61. Суд ураховує, що зменшення розміру витрат з підстав їх неспівмірності у розумінні статті 134 КАС України пов`язується з відповідним клопотанням іншої сторони. Водночас при вирішенні питання саме про розподіл судових витрат суд відповідно до статті 139 КАС України оцінює, яка частина фактично понесених витрат є обґрунтованою та пропорційною і, відповідно, може бути покладена на іншу сторону. Визначення суми компенсації не змінює зобов`язань між позивачем та його адвокатом за укладеним договором про надання правничої допомоги.

62. Ураховуючи наведені обставини у сукупності, принципи справедливості, розумності та пропорційності, суд вважає обґрунтованим покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу частково у розмірі 1 000,00 грн. Отже, у зв`язку з повним задоволенням позову за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 532,48 грн судового збору та 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 1 532,48 грн судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 80, 90, 134, 139, 205, 229, 241-246, 250, 271, 272, 286 КАС України, статтями 38, 210-1, 245, 247, 251, 280, 283, 279-9 КУпАП, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення — задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № R595091 від 24 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП — закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок, а всього — 1 532 (одна тисяча п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження — з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до статті 271 КАС України у цій категорії справ суд проголошує повне судове рішення, а його копії невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час проголошення.

Суддя В.В. Гаркуша