Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №206/473/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/473/26

Провадження 2/206/1046/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Ільїній І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтував тим, що 02 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 8868815, який ОСОБА_1 було підписано за допомогою одноразового ідентифікатора 442182. Відповідно до умов договору: сума кредиту склала 14 000,00 гривень; строк кредитування 360 днів; розмір першого обов`язкового платежу 6 405,00 гривень; дата сплати першого обов`язкового платежу – 31 березня 2025 року; процентна ставка/день (фіксована) – 0,95 %; неустойка, грн../день – 700,00 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту, грн.. – 64 295,00 гривень; дата повернення кредиту – 24 лютого 2026 року. 27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27/03/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Згідно п. 1.1 Договору факторингу, згідно умов цього Договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту. Відповідно до п. 1.2 Договору, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржника згідно додатку № 2 Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі реєстру боржників – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно реєстру боржників № 9 від 25 липня 2025 року до Договору Факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 35 518,00 гривень з яких: 14 000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 103,00 гривень – сума заборгованості за відсотками; 0 гривень – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 0,00 гривень – сума заборгованості за пенею; 7 000,00 гривень – неустойка; 2 415,00 гривень – комісія за надання кредиту. Враховуючи вищевикладене, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 35 518,00 гривень та понесені судові витрати.

Не погоджуючи з обставинами викладеними у позовній заяві відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, якому остання зазначила, що з позовними вимогами, в тому числі в частині стягнення неустойки, відсотків, комісії за надання кредиту, відповідач не погоджується з наступних підстав. Згідно з Договором позики № 8868815 позичальнику було встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 17,25 % від суми наданої позики (14 000,00 грн.), що згідно з розрахунком заборгованості складає 2 415,00 грн. Однак, договір не містить конкретних послуг, які надаються товариством позичальнику за вказану плату. При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку послуг з обслуговування кредиту, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які товариством установлена комісія. Тобто, в чому саме полягає комісія за надання кредиту, за які саме послуги призначена та принципу її нарахування кредитний договір не містить. Враховуючи, що товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, то положення договору про сплату комісії за кредитом є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, на думку відповідача, стягнення комісії за надання кредитних коштів суперечить ст. 11, 12 ЗУ «Про споживче кредитування». Щодо стягнення процентів у розмірі 12 103,00 грн. та неустойки у розмірі 7 000,00 грн., то це суперечить вимогам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Згідно з вимогами означеної норми у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування нормами ЦК України позичальник в імперативному порядку звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Також, відповідач зазначила, що у справі відсутні докази, які підтверджують, що вона отримала грошові кошти за кредитним договором у розмірі 14 000,00 грн. Згідно відомостей із Електронного кабінету ClickCredit, за Кредитним договором № 8868815 відсутні будь-які транзакції, в т.ч. щодо перерахування відповідачу грошових коштів у розмірі 14 000,00 грн. На підтвердження вище вказаних відомостей, долучено скрін із Особистого (електронного) кабінету відповідача, до позовної заяви не долучені докази, які підтверджують що відповідач отримав грошові кошти (кредит) у розмірі 14 000,00 грн.: - банківська виписка; - меморіальний ордер, а відтак відсутні правові підстави стягувати суму заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 14 000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, відповідач просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача ОСОБА_2 було подано відповідь на відзив, в якому вона акцентує увагу на тому, що враховуючи п. 2.2.8 Кредитного договору № 8868815 позичальник зобов`язується сплачувати комісію за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 2 415.00 грн). Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором. Представник позивача звернула увагу суду на те, що поняття «плата за обслуговування кредитної заборгованості» та поняття «комісії» є тотожніми. Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові. Вся інформація та умови надання споживчого кредиту були доведені до відома Позичальника безоплатно, що підтверджується змістом підписаного ним кредитного договору, згідно з яким підписання свідчить про те, що Відповідач з всіма Умовами ознайомлений та погоджується перед підписанням повідомлено у встановленій законом формі про всі істотні умови договору. Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. ОСОБА_1 з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, а саме ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Сторонами були визначені та погоджені між собою усі істотні умови надання кредиту, відповідно до яких була розрахована відповідна заборгованість, а також порядок отримання коштів згідно Кредитного договору № 8868815 від 02.03.2025. Відповідно до умов кредитного договору, кошти надано Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом при реєстрації на сайті первісного кредитора. Інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у Кредитодавця, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів, в тому числі які підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок Позичальника, оскільки такі документи є банківською таємницею, та відповідно до п.35 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку. Так, Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Також, учасник справи мав право подати до суду власний розрахунок або згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення. Тобто, якщо Відповідач не згоден з розрахунками заборгованості, наданими Позивачем чи ставить під сумнів правильність доданого до матеріалів справи Розрахунку заборгованості, він мав право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду, але скористалися даним правом. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Позивачем було надано до суду всі наявні документи за Кредитним договором, які були передані Первісним кредитором до ТОВ «ФК ЄАПБ» в рамках укладеного Договору Факторингу. До позовної заяви було додано: Платіжна довідка про перерахування коштів від 29.12.2025 року за кредитним договором № 8868815 від 02.03.2025; Розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8868815 від 02.03.2025. Надані Позивачем докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження надання/перерахування коштів Позичальнику та обгрунтовання розміру заборгованості Відповідача за Кредитним договором, отже позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» є законними та обгрунтованими. Також слід зазначити, що перерахування коштів на платіжні карти Відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим. Також, представник зазначила, що надані додаткові розрахунки заборгованості за Кредитним договором є складеними Первісними кредиторами, жодним чином не суперечать розрахункам заборгованості доданим до позовної заяви, а лише доповнюють та деталізують їх. У відповідності до умов укладеного договору передбачено умови та строки нарахування відсотків, а саме: У Договорі № 8868815 від 02.03.2025 укладеного з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», передбачено: п. 2.3.1. Договору, Денна процентна ставка/день 0.998%. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Ставка Комісії за надання кредиту не може бути збільшена Кредитодавцем в односторонньому порядку. Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначених договорів. Також слід зазначити, що згідно Кредитного договору, підписаного Відповідачем, прямо зазначено, що Відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Кредитодавця, а також отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з Правилами надання кредиту Відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку Відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час їх підписання, до суду не подано. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов договору у Відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він НЕ СКОРИСТАВСЯ. Отже, підписавши договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договорів. Тобто, кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, тому кінцева дата строку кредиту – є лише датою повернення кредиту, а не датою закінчення строку дії кредитного договору. Також, наголошуємо на тому, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до Відповідача. Відтак, Позивач лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором. Відповідачем умови вищевказаного договору не виконувались відповідно до ст.526, ст. 1046, ст.1054 ЦК України, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вищевказаного договору є правомірним і Відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договору та погашення заборгованості в повному обсязі. З урахуванням викладеного, представник позивача, просила суд проводити розгляд справи за відсутності представника Позивача, стягнути з Відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесені судові витрати та позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до Відповідача про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити в повному обсязі.

Також, сторонами були надані письмові додаткові пояснення та заперечення щодо наданої АТ «Універсал банк» виписки щодо нарахування 14 000,00 гривень на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 20 лютого року було відкрито провадження по даній справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року витребувано у АТ «Універсал банк» письмові докази, які містять банківську таємницю відносно банківського рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду від 29 квітня 2026 року від АТ «Універсал банк» надійшла відповідь за вих. Е/5141-В від 16 травня 2026 зі змісту якої встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), АТ Універсал банк» було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 та інші банківські картки. За період з 02 березня 2025 року по 03 березня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_1 було зараховано платіж у сумі 14 000,00 гривень. Також, до даного повідомлення було долучено виписку по картці від 12 травня 2026 року за період з 02 березня 2025 року по 03 березня 2025 року.

Представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, однак в прохальних частинах позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових поясненнях до справи зазначили, що просять проводити розгляд справи за їх відсутності та позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала щодо позовних вимог банку, просила відмовити в повному обсязі та врахувати під час винесення рішення по справі її відзив та додаткові пояснення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 8868815, на підставі якого, відповідач отримала кредит у розмірі 14 000 гривень, строком на 360 днів.

Згідно з п. 2.1 Договору, за цим Договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «кредит»), на погоджених умовами договору строк («строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Відповідно до п. 2.2 Договору, параметри та умови кредиту: сума кредиту склала 14 000,00 гривень; строк кредитування 360 днів; розмір першого обов`язкового платежу 6 405,00 гривень; дата сплати першого обов`язкового платежу – 31 березня 2025 року; процентна ставка/день (фіксована) – 0,95 %; неустойка, грн../день – 700,00 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту, грн.. – 64 295,00 гривень; дата повернення кредиту – 24 лютого 2026 року.

Даний Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора 442182, також у реквізитах позичальника останньою було зазначено банківський рахунок № НОМЕР_3 на який після укладення Договору та на його виконання банку необхідно зарахувати кредитні кошти у розмірі 14 000,00 гривень.

Відповідно до довідки виданої ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» за вих. № КД-000098670/ТНПП від 29 грудня 2025 року на вимогу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» встановлено, що ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (Рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензіі? від 27 квітня 2023 року № 21/764-рк). Так, дана довідка підтверджує, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23 січня 2018 року, укладеного між ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» здійснено платіжну операцію з переказу на суму 14 000,00 гривень (платіж d2430e53-a0bd-4d92-8a93-6cc8a9294349 від 02 березня 2025 року, отримувач: Маташкова Юлія - ЕПЗ номер НОМЕР_4 ).

З повідомлення АТ «Універсал банк» за вих. Е/5141-В від 16 травня 2026 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), АТ Універсал банк» було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 та інші банківські картки. За період з 02 березня 2025 року по 03 березня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_1 було зараховано платіж у сумі 14 000,00 гривень. Також, до даного повідомлення було долучено виписку по картці від 12 травня 2026 року за період з 02 березня 2025 року по 03 березня 2025 року з якої вбачається, що 02 березня 2025 року о 09:54:34 годині на зазначену вище картку було зараховано 14 000,00 гривень (призначення платежу ПУМБ).

Підписанням цього договору відповідач підтвердила, що вона ознайомилася на сайті кредитодавця https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 10.1.1 кредитного договору). А також відповідач погодилася, що до моменту підписання Договору вивчила умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «ClickCredit», що розміщені на веб-сайті https://clickcredit.ua/informaciya, а його зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору їй зрозумілі (п. 10.1.2 Договору).

Підписавши даний кредитний договір із супутніми до нього документами, відповідач ОСОБА_1 погодилася з умовами договору та правилами надання споживчих кредитів від ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Зазначені договори є чинними та підлягають виконанню сторонами.

Факти та обставини, які встановлені судом відповідають правовідносинам, які регулюються нормами ЦК України.

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та «ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Також, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та «ТОВ «ФК «ЄАПБ» підписали додаткову угоду № 6 від 27 березня 2025 року до Договору. 27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та «ТОВ «ФК «ЄАПБ» було підписано акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 9 від 25 липня 2025 року за договором факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року. Відповідно до даного акту ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв реєстр боржників № 9 у кількості 5 538, після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року, від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшли права вимоги заборгованості від боржників (зокрема до ОСОБА_1 за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8868815 від 02 березня 2025 року і ТОВ «ФК «ЄАПБ» став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

З розрахунку заборгованості до договору про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8868815 від 02 березня 2025 року встановлено, що станом на 25 липня 2025 року (за період з 02 березня 2025 року по 25 липня 2025 року) до передачі права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ» сума заборгованості відповідача складала 35 518,00 гривень, з яких: 14 000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 103,00 гривень – сума заборгованості за відсотками; 0,00 гривень – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 0,00 гривень – сума заборгованості за пенею; 7 000,00 гривень – неустойка; 2 415,00 гривень – комісія за надання кредиту.

За період з 25 липня 2025 року до 23 січня 2026 року (дата звернення з вказаним позовом до суду).

ТОВ «ФК «ЄАПБ» жодних додаткових нарахувань до вказаної суми заборгованості не здійснював, а тому сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 35 518,00 гривень.

Відповідно до реєстру боржників № 9 від 25 липня 2025 року до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8868815 від 02 березня 2025 року сума заборгованості ОСОБА_1 склала 35 518,00 гривень, з яких: 14 000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 103,00 гривень – сума заборгованості за відсотками; 0,00 гривень – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 0,00 гривень – сума заборгованості за пенею; 7 000,00 гривень – неустойка; 2 415,00 гривень – комісія за надання кредиту.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Також, укладений кредитний договір між сторонами відповідає формі, передбаченій ст.ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18). Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/337824/18, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Крім того, до звернення позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , останньою до цього в судовому порядку не оскаржувався укладений 02 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договір № 8868815, а тому зазначений договір в електронній формі є чинним.

Так, відповідач протягом дії кредитного договору користувалася цими коштами, до того ж нею не спростовано наведений позивачем розрахунок заборгованості, не подано власний контррозрахунок з доказами належного виконання умов договору (платіжні документи).

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитними договорами) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

За таких обставин наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором у сукупності з виписками по рахунках позичальника та іншими доказами є належним і допустимим доказом, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 559/1622/19 (провадження № 61-12049св23).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів,які надають позивач та відповідач.

Відповідач не спростувала того, що вона не отримувала кошти за кредитними договорами. У контексті викладеного, суд звертає увагу також на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у сумі 12 103,00 гривень.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

Крім того, відповідачем не оскаржується факт укладання кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів (тіла кредиту) у розмірі 14 000,00 гривень.

Кредитодавець ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої обов`язки за кредитним договором виконало у повному обсязі.

Спірний кредитний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість за комісією у кредитному договорі у сумі 2 415,00 гривень, суд вважає таке стягнення правомірним з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Таким чином, дії первісного кредитора щодо нарахування заборгованості за комісією є правомірними, оскільки укладеним кредитним договором передбачено нарахування комісії, а саме пунктом 2.2.8 Кредитного договору передбачена комісія за надання кредиту 17,75% від суми наданого кредиту 9що у грошовому виразі складає 2 415,00 гривень).

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у сумі 7 000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21 (провадження № 61-134св25).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23(провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Виходячи з вищенаведеного підстави для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 7 000,00 гривень відсутні, у зв`язку з чим заявлена вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора матеріали справи не містять, а її доводи про відсутність доказів отримання нею кредиту, спростовуються дослідженими судом матеріалами справи та отриманою на ухвалу суду інформацією з банку.

Так само матеріали справи не містять жодних доказів на спростування цих обставин, відповідач суду таких не надала, як не надала і доказів, що зверталася до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним або до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій, не надала виписки з рахунку, з якого б вбачалось неотримання коштів.

Так, суд вважає доведеним, що кредитний договір укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису та кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі та на умовах, передбачених кредитним договором.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, у справі, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним вище договором, презумпція правомірності якого не спростована.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та «ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27/03/25, у відповідності до умов договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 9 від 25 липня 2025 року до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8868815 від 02 березня 2025 року сума заборгованості ОСОБА_1 склала 35 518,00 гривень, з яких: 14 000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 103,00 гривень – сума заборгованості за відсотками; 0,00 гривень – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 0,00 гривень – сума заборгованості за пенею; 7 000,00 гривень – неустойка; 2 415,00 гривень – комісія за надання кредиту.

Наявним в матеріалах справи договором факторингу, витягам з реєстру боржників і прав вимог, які належно засвідчені, підтверджується перехід права вимоги до позивача.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за наведеним вище договором.

При цьому, відповідачем належних та допустимих доказів виконання зобов`язань, ні перед первісними кредиторами, ні перед позивачем, не надано, а тому суд приходить до висновку, що відповідач умови кредитного договору не виконує, у зв`язку з чим у останньої виникла заборгованість, яку позивач правомірно зазначає у позовній заяв.

В той же час, з урахуванням викладеного вище, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме частині стягнення заборгованості у сумі 28 518,00 гривень, з яких: 14 000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 103,00 гривень – сума заборгованості за відсотками; 2 415,00 гривень – комісія за надання кредиту.

Щодо судових витрат понесених позивачем зі сплати судового збору, суд зазначає таке.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» при зверненні до суду з даним позовом була заявлена одна позовна вимога майнового характеру.

Згідно з ч. 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Станом на 01 січня 2025 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3 028,00 грн.

В той же час, дана позовна заява банком була подана до суду через систему «Електронний суд», а тому ТОВ «ФК «ЄАПБ» було сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 гривень, що підтверджується інструкцією кредитного переказу коштів № 150177 від 16 січня 2026 року.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України та принцип пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141-142 ЦПК України, зокрема у статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позовні вимоги ТОВ «ФК ЄАПБ» задоволено частково, стягнуто 28 518,00 гривень, що становить 0,80 % від суми заявлених позовних вимог, тому з відповідача підлягають стягненню судові витрати, у вигляді судового збору у розмірі 2 129,92 грн. (2 662,40 грн *0,39 %).

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором кредитної лінії № 8868815 від 02 березня 2025 року у розмірі 28 518,00 гривень, з яких: 14 000,00 гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 103,00 гривень – сума заборгованості за відсотками; 2 415,00 гривень – комісія за надання кредиту, а також стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 129,92 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук