Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №188/4129/25 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/4129/25

Провадження № 2/188/1632/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа 188/4129/25

Позивач : ОСОБА_1

Представник позивача ОСОБА_2

Відповідач:

Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 набула право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 - житловий будинок дерев`яний, обкладений цеглою, загальною площею 59,4 кв.м. житловою площею 26,80 кв.м., Б- літня кухня кам., В- сарай кам., Д-сарай - цегла, К-бесідка з дерева, П2, ПІ – погріб кам., У-вбиральня цегляна, № 1-4,1 - огородження, споруди), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.07.2002 року . В подальшому право власності на будинок в цілому було зареєстровано за ОСОБА_1 у Лисичанському коммунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації». Відповідний запис зроблено на зворотній сторінці свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

У зв`язку з активними бойовими діями і подальшою окупацією міста, ОСОБА_1 виїхала з м. Лисичанська і отримала статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки ВПО від 01.07.2022 р. № 3008-5001819666.

05.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ Микитенко Олени Віталіївни з метою зареєструвати право власності на нерухоме майно.

Згідно рішення державного реєстратора № 77795336 від 13 березня 2025 року відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор в задоволенні заяви позивача відмовив.

Відповідно до вищезазначеного, визнання права власності за Позивачкою на житловий будинок АДРЕСА_1 - житловий будинок дерев`яний, обкладений цеглою, загальною площею 59,4 кв.м. житловою площею 26,80 кв.м., Б-літня кухня кам., В- сарай кам., Д-сарай - цегла, К- бесідка з дерева, П2, ПІ - погріб кам., У-вбиральня цегляна, № 1-4,1 - огородження, споруди), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є єдиним можливим способом захисту прав та законних інтересів Позивачки.

Просить суд визнати за нею право власності на належне їй нерухоме майно.

В судове засідання сторона позивача надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач про розгляд справи належним чином повідомлений, від відповідача не надходило заяв про розгляд справи у їх відсутність, клопотань та відзивів.

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Копією паспорту та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підтверджується, що місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.07.2002 року серії ВАА № 422631 ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 26,8 кв.м., який зареєстрований БТІ м. Лисичанська 08.10.2002р. № 4088.

Технічним паспортом, домовою книгою також підтверджується, що житловий будинок АДРЕСА_3 житловою площею 26,8 кв.м., знаходиться у власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №77795336 від 13.03.2025 року позивачці було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з тих підстав, що не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії. Згідно наданої відповіді на запит обов`язки по зберіганню реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна, права на які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року, були покладені Лисичанською міською радою на Лисичанське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації». Такі справи до 24.02.2022 року оцифровані не були, зберігалися у приміщенні ЛКП «БТІ» у паперовій формі та до моменту окупації 03 липня 2022 року з міста Лисичанська евакуйовані не були. Станом на сьогодні ЛКП «БТІ» не релоковане та не проводить діяльність на території, підконтрольній Україні, у зв`язку з чим не має змоги отримати інформацію, щодо реєстрації об`єкту вищезазначеного об`єкту нерухомого майна.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Підтвердження права власності на зруйноване майно необхідно позивачам для отримання матеріального відшкодування від держави.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 20.22року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309, територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст..328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 рнокпп НОМЕР_3 , право приватної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , А а-а2 загальною площею 59,4 кв.м., житловою площею 26,80 кв.м. з дворовими та господарськими побудовами: Б-літня кухня, В- сарай, Д-сарай, К-бесідка, П2, П1 – погріб, У-вбиральня, № 1-4,І – огородження, ворота.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна