Вирок від 22 вересня 2026 р. у справі №185/13974/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/13974/26

Провадження № 1-кп/185/1759/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в умовах дії воєнного стану в залі суду в м. Павлограді матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026046400000085 від 04 серпня 2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в с. Богданівка, Дніпропетровської області, громадянки України, яка має середню освіту, не заміжньої, яка має на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

29 липня 2026 року приблизно о 10.00 годині ОСОБА_3 перебувала поблизу будинку АДРЕСА_3 , де у неї виник злочинний умисел спрямований на незаконне проникнення на територію вказаного домоволодіння, яке на підставі приватної власності належить ОСОБА_8 . Реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла, без відриву в часі, діючи умисно, незаконно, без дозволу власника, маючи прямий умисел направлений на порушення конституційного права на недоторканість житла особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, яке гарантує кожному право на недоторканість житла та недопущення проникнення житла чи до іншого володіння особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проти волі власника ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , приблизно о 10.00 годині 29 липня 2026 року підійшовши до території домоволодіння буд. АДРЕСА_3 , де впевнившись, що за нею ніхто не спостерігає шляхом вільного доступу зайшла на територію вказаного домоволодіння. Після чого продовжуючи свій злочинний умисел відчинила вхідні двері буд. АДРЕСА_3 , тим самим проникла на територію вказаного домоволодіння.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла.

19 серпня 2026 року між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 та підозрюваною ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_7 була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, яка була надана в підготовче судове засідання разом з обвинувальним актом.

Згідно даної угоди обвинувачена ОСОБА_3 згодна з кваліфікацією дій, саме за ч. 1 ст. 162 КК України, а саме незаконне проникнення до житла і визнає обвинувачення в повному обсязі у судовому провадженні.

Сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік та звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. ст. 75, 76 КК України.

В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та ухвалити вирок, призначивши обвинуваченій узгоджене сторонами покарання, обвинувачена ОСОБА_3 вину визнала повністю, в скоєному розкаялася, зазначивши, що згодна з узгодженим покаранням. Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджене покарання.

Потерпіла ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилася, про час та місце була повідомлена належним чином, подала заяву в якій зазначила, що вона надає згоду прокурору у вказаному кримінальному провадженні на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_3 .

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду про визнання винуватості.

Згідно п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження означеної угоди для прокурора, підозрюваного і обвинуваченого є обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями ст.ст. 394 та 424 КПК України, а для підозрюваного – також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 пункту 1 частини 4 ст. 474 КПК України.

Також судом з`ясовано, що обвинувачена ОСОБА_3 розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку та що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 3891 КК України.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Дії ОСОБА_3 суд вважає правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла.

За місцем проживання обвинувачений характеризується посередньо, раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_3 від 19 серпня 2026 року і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався і підстав для його обрання не має.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

У справі процесуальних витрат та речових доказів не має.

Керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 19 серпня 2026 року укладену між прокурором Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_3 .

Визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1