Вирок від 21 вересня 2026 р. у справі №185/4990/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/4990/26

Провадження № 1-кп/185/1278/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у період воєнного стану в залі суду в м.Павлограді Дніпропетровської області кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026000000000193 від 24 лютого 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця РФ, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, військовослужбовця, старшого офіцера групи безпеки військової служби штату військової частини НОМЕР_1 , підполковника, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України, -

за участю прокурора ОСОБА_4 (дистанційно),

захисника адвоката ОСОБА_5 (дистанційно),

обвинуваченого ОСОБА_3 (дистанційно), -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовою службовою особою, обіймаючи посаду начальника групи контролю якості 227 військового представництва Міністерства оборони України (далі - 227 ВП МОУ), достовірно знаючи свої обов`язки, перебуваючи на території адміністративного приміщення 227 ВП МОУ, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , - у період з червня по листопад 2024 року, діючи всупереч вимогам чинного законодавства, нормативних та функціональних обов`язків, допустив недбале ставлення до військової служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

Так, 14.02.2024 року між Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», як служби державного замовника щодо закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2023 №494 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель службою державного замовника», в особі директора ОСОБА_6 , та Державним підприємством «Науково - виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» (далі - ДП «НВО «ПХЗ»), в особі ОСОБА_7 , укладено два державні контракти, а саме: №23/2-21-VDK-24/ДСК на поставку 500 000 осколкових мінометних пострілів з міною калібру 120 мм на загальну суму 11 065 545 000.00 гривень та №23/2-20-VDK-24/ДСК на поставку 850 000 мінометних пострілів з міною калібру 82 мм на загальну суму 7 643 157 500.00 гривень.

Відповідно до положень Державних контрактів від 14.02.2024 №23/2-21-VDK-24/ДСК та №23/2-20-VDK-24/ДСК (далі - Контракти) виконання зобов`язань щодо приймання, контролю якості та допуску мінометних пострілів до постачання у Збройні Сили України було покладено на 227 ВП МОУ, у тому числі шляхом проведення приймально-здавальних випробувань, здійснення контролю за дотриманням умов контрактів, якістю виготовлення продукції та технічного приймання у порядку, визначеному Положенням про представництва державних замовників №1107.

У подальшому, на виконання умов Контрактів службовими особами ДП «НВО «ПХЗ» розроблено Технічні умови на 82 мм мінометний постріл ВО1 ТУ У 25.4-14310112-044:2024 та 120 мм мінометний постріл ВОФ843Б ТУ У 25.4-14310112-056:2024, в яких були відсутні положення, передбачені ДСТУ-Н 4486:2005 та ГОСТ 2.114-95, зокрема:

- у вступній частині не було зазначено умови експлуатації пострілів і їх складових частин;

- у розділі 1 «Технічні вимоги» не зазначено вимоги стійкості пострілів і їх складових частин до впливу (вібрації, удару) і стійкість до кліматичного впливу (підвищеної і пониженої температур, коливання температури, вологості і атмосферних опадів);

- у розділі 4 «Правила приймання» не передбачено проведення контролю (випробувань) на стійкість пострілів і їх складових частин до зовнішнього впливу і живучості, крім зарядів основних, для яких передбачено випробування на вологостійкість. .

В свою чергу, 14.06.2024 підполковник, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем розташування виробничих потужностей ДП «НВО «ПХЗ» за адресою: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Заводська, буд. 44, - будучи відповідальним за попередній розгляд і узгодження додаткових матеріалів, проектної, конструкторської та експлуатаційної документації, що розроблялася за договорами Міністерства оборони України, діючи з кримінальною протиправною недбалістю, тобто не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, та будучи зобов`язаним перевірити відповідність зазначених технічних умов вимогам нормативно-технічної документації, виконуючи усну вказівку свого безпосереднього керівника - начальника 227 військового представництва МОУ, особи, матеріли про притягнення до кримінальної відповідальності якої виділені в окреме провадження, не вживши передбачених законодавством України та функціональними обов`язками заходів контролю, здійснив погодження вказаних технічних умов.

Внаслідок недбалого ставлення до військової служби підполковника, обвинуваченого ОСОБА_3 було створено передумови виробництва та постачання ДП «НВО «ПХЗ» непридатних до використання мінометних пострілів, відповідно до яких не здійснювався повний обсяг необхідних перевірок.

Відповідно до пункту 1.1 Контрактів передбачено, що Виконавець - ДП «НВО «ПХЗ» зобов`язується виготовити та поставити Замовнику - ДП МОУ «АОЗ» з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог Контрактів товари оборонного призначення - далі Товар.

Окрім цього, відповідно до пункту 1.4 Контрактів визначено, що якість, комплектність Товару, а також його технічна документація, перелік якої визначається у Специфікації, мають відповідати умовам Контрактів та вимогам нормативної (технічної) документації підприємства-виробника, і повинні забезпечувати експлуатацію такого Товару в повному обсязі відповідно до призначення.

Так, у період з червня по листопад 2024 року ДП «НВО «ПХЗ» на виконання умов Контрактів та додаткових угод до них, здійснило виготовлення шести партій 82 мм мінометних пострілів у загальній кількості 100 000 одиниць та двадцяти двох партій 120 мм мінометних пострілів у загальній кількості 132 998 одиниць.

Поміж тим, підполковник, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи зобов`язаним забезпечити повноту, об`єктивність та незалежність військового контролю із виробництва та постачання ДП «НВО «ПХЗ» мінометних пострілів по Контрактам, обіймаючи посаду начальника групи контролю якості 227 ВП МОУ, у період з червня по листопад 2024 року, перебуваючи за місцем знаходження адміністративних приміщень 227 ВП МОУ, за адресою: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Заводська, буд. 44, - в порушення пункту 4.3 Технічних умов на 82 мм мінометний постріл ВО1 ТУ У 25.4-14310112-044:2024 та 120 мм мінометний постріл ВОФ843Б ТУ У 25.4-14310112-056:2024, пунктів 6 та 7 «Положення про 227 військове представництво Міністерства оборони України», пунктів 1.4 та 3.1 Контрактів, не забезпечив проведення приймально-здавальних випробувань відносно виготовлених ДП «НВО «ПХЗ» шести партій 82 мм мінометних пострілів у загальній кількості 100 000 одиниць та двадцяти двох партій 120 мм мінометних пострілів у загальній кількості 132 998 одиниць як єдиного виробу в зборі, як це прямо передбачалося вимогами п. 4.3 Технічних умов.

Натомість, за керівництва підполковника, обвинуваченого ОСОБА_3 приймально-здавальні випробування фактично обмежувалися перевіркою лише окремих складових елементів боєприпасу, без оцінки їхньої взаємодії та працездатності у складі готового виробу.

Внаслідок недбалого ставлення підполковника, обвинуваченого ОСОБА_3 до військової служби, під час проведення приймально-здавальних випробувань ним не було забезпечено виявлення таких дефектів продукції:

- невідповідності глибини комори стабілізатора міни вимогам технічних умов;

- невідповідності основних метальних зарядів вимогам технічних умов;

- неспрацювання капсуля запалювача основного метального заряду після наколу ударника (осічки);

- відсутності стабільної роботи порохового заряду в цілому, що проявлялося у неповній та неодночасній перфорації картонної гільзи основного заряду після спрацювання капсуля запалювача, а також у неповному та неодночасному загоранні додаткового метального заряду.

У такий спосіб підполковник, обвинувачений ОСОБА_3 , діючи з кримінально протиправної недбалості, внаслідок несумлінного ставлення до виконання своїх службових обов`язків, не передбачив можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча з огляду на займану посаду, спеціальні знання та покладені на нього функції повинен був і міг їх передбачити, та допустив формальний підхід до виконання службових повноважень, зокрема систематично підписував паспорти і сповіщення про прийняття продукції без фактичного здійснення необхідних контрольних заходів.

Внаслідок недбалого ставлення підполковника, обвинуваченого ОСОБА_3 до військової служби, який, обіймаючи посаду начальника групи контролю якості 227 ВП МОУ та, таким чином, будучи військовою службовою особою, у період з червня по листопад 2024 року, перебуваючи за місцем розташування виробничих потужностей ДП «НВО «ПХЗ» за адресою: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Заводська, буд.44, та у межах виконання Контрактів, укладених з ДП МОУ «АОЗ», не забезпечив належного військового контролю, приймання та відбракування продукції, внаслідок чого до постачання у Збройні Сили України були допущені та поставлені непридатні до використання за цільовим призначенням боєприпаси, а саме: шість партій 82 мм мінометних пострілів у загальній кількості 100 000 одиниць та двадцять дві партії 120 мм мінометних пострілів у загальній кількості 132 998 одиниць.

Зазначені дії та бездіяльність підполковника, обвинуваченого ОСОБА_3 спричинили настання тяжких наслідків для обороноздатності Держави та боєготовності окремих підрозділів Збройних Сил України в частині матеріальних елементів воєнного потенціалу у сфері оборони, а також пов`язаних з втратою бойових позицій, озброєння, військової техніки та особового складу, а також матеріальні збитки в загальному розмірі 3 367 691 860.00 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.4 ст.425 КК України, як недбале ставлення військової службової особи до служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину за ч.4 ст.425 КК України визнав повністю, не заперечує розглядати провадження із застосуванням ч.3 ст.349 КПК України, оскільки фактичні обставини ним не оспорюються, викладені обставини в обвинувальному акті відповідають подіям кримінального правопорушення, що йому інкримінується. Суду показав, що він є підполковником ЗСУ. На час подій він займав посаду начальника групи контролю якості НОМЕР_2 військового представництва Міністерства оборони України та проходив військову службу в АДРЕСА_3 за місцем розташування потужностей державного підприємства «Павлоградський хімічний завод». Вказане підприємство у відповідності до контракту мало виготовити та поставити ЗСУ осколкові мінометні постріли з міною калібру 120 мм та 82 мм. Вказані боєприпаси раніше не виготовлялись в Україні. В умовах воєнного стану ці боєприпаси розроблялись, випробувались та одразу постачались до військових. Об`єктивними умовами, що призвели до таких тяжких наслідків, є багаторазове зростання обсягів замовлень після початку повномасштабної війни, незмінна штатна чисельність представництва, дефіцит інженерних кадрів, виробництво номенклатури, яка раніше в Україні серійно не випускалася, у максимально стислі строки. Про все це він доповідав керівництву. В червні 2024 року він погодив технічні документи на виготовлення боєприпасів, отримавши усну вказівку від свого керівника. Його підлеглі працювали цілодобово. Він визнає, що дійсно в період з червня по листопад 2024 року він підписував приймально-здавальні документи, перевіряючи лише окремі складові елементи боєприпасу, без оцінки їхньої взаємодії та працездатності у складі готового виробу. Заміна виду пороху призвела до непридатності боєприпасів. Треба було краще та ретельніше досліджувати порох, який використовувався при виробництві неякісних боєприпасів, проте цього не було зроблено, і він це не проконтролював. Вони перевіряли деталі мінометного пострілу окремо, він виходив із хибної логіки: якщо деталі в нормі - постріл у нормі. Саме через це дефекти не були виявлені. На паспортах кожної партії стояв його підпис, він підписував паспорти без особистого переконання в повноті балістичних випробувань, спираючись на звіти підлеглих. Це і є той формальний підхід, який йому інкримінується. Йому ніхто не заважав взяти час і перевірити, він цього не зробив, і це його помилка. Про збої в роботі мін йому повідомляли, але заводська сторона запевняла, що причина не в пороху, і що питання вже вирішено. Він повірив цим запевненням замість того, щоб перевірити самостійно через повні випробування. Про стосунки з виробником зазначив, що представник зобов`язаний тримати здорову дистанцію й недовіру до того, кого перевіряє; він надмірно довірився авторитету керівництва заводу. Ця втрата незалежності є частиною його недбалості. Він не домовлявся з ким-небудь про приховування браку, він просто був недостатньо самостійним і вимогливим там, де мав бути. У скоєному щиро розкаюється, жалкує про вчинене. Свої показання завершив висловом: «йому соромно перед людьми, які воюють».

Крім повного визнання своєї провини і свідчень, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому злочині підтверджується і іншими фактичними доказами провадження, які всіма учасниками судового розгляду визнані, ніким не оспорюються, у відповідності з ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільними їх дослідження. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені наявними у провадженні доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, також визнає фактичні обставини провадження доведеними.

Таким чином, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України – доведена повністю та підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

При призначенні покарання обвинуваченому, у відповідності з вимогами ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, віднесення його до категорії тяжких злочинів, ступінь негативних наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем несення служби характеризується позитивно, є військовослужбовцем, на обліку в психіатричному диспансері та у лікаря-нарколога не перебуває, висновок органу пробації щодо можливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а також враховує повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставинами, відповідно вимог ст.66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, стан здоров`я обвинуваченого.

Обставини, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

За сукупністю обставин вчинення кримінального правопорушення, ступеня тяжкості, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є військовослужбовцем, проходить військову службу з липня 1996 року, майже тридцять років, за місцем несення служби та проживання характеризується позитивно, є учасником бойових дій, має державні нагороди, наявність декількох пом`якшуючих обставин покарання, відсутності обставин обтяжуючих покарання, висновок органу пробації, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізолювання від суспільства та призначає йому покарання в межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального Кодексу України, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, тобто в умовах виконання за його поведінкою постійного та обов`язкового контролю, що буде достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 30.04.2025 року до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, затриманий обвинувачений був в порядку ст.208 КПК України 29.04.2025 року. В подальшому застосований запобіжний захід стосовно обвинуваченого був продовжений і на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 11.03.2026 року обвинуваченого було звільнено з-під варти 12.03.2026 року у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Під час проведення досудового розслідування строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно обвинуваченого продовжувався та закінчився 24.06.2026 року.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

З огляду на наведене, з урахуванням вимог ст.72 КК України, попереднє ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_3 з 29.04.2025 року до 12.03.2026 року має бути зараховано обвинуваченому в строк призначеного йому покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі

Під час проведення досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_3 проводилась судова почеркознавча експертиза № 64/1 від 12.02.2025 року, вартість якої складає 16936.60 гривень. Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.

Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 винуватий у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за описаних у вироку обставин, то суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави вартість проведеної експертизи у розмірі 16936.60 гривень.

Щодо витрат на решту експертиз, проведених у кримінальному провадженні №52024000000000083 стосовно інших осіб: судово-військові № 4663 і № 15007, вибухово-технічні № КСЕ-19-24/72804 і № КСЕ-19-24/72802, судово-економічні № СЕ26-20/5 і № СЕ26-19/5 та інші, це питання необхідно вирішити ухвалою суду в порядку ст.534, ст.537 КПК України після ухвалення остаточних судових рішень у провадженні № 52024000000000083.

Доля речових доказів повинна бути вирішена у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

У відповідності вимог ст.174 КПК України арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м.Києва від 06.05.2025 року на мобільні телефони Redmi Note 13 Pro та Redmi Note 12 Pro+5E, які є речовими доказами в кримінальному провадженні №52024000000000083, залишити чинними до ухвалення остаточного судового рішення у вказаному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 615 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України, та призначити покарання за ч.4 ст.425 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення з 29.04.2025 року до 12.03.2026 рік включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Іспитовий строк відраховувати з моменту проголошення вироку, тобто з 22.09.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави вартість проведеної експертизи у розмірі 16936.60 гривень.

Речові докази: мобільний телефон Redmi Note 13 Pro, мобільний телефон Redmi Note 12 Pro+5E, що передані на зберігання до ГСУ СБ України, мінометні постріли, ящики та документи, вилучені у військових частинах і на ДП «НВО "ПХЗ"» - залишити на зберіганні в поточному місці їх зберігання до ухвалення остаточного судового рішення у кримінальному провадженні № 52024000000000083.

Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м.Києва від 06.05.2025 року на мобільні телефони Redmi Note 13 Pro та Redmi Note 12 Pro+5E, залишити чинними до ухвалення остаточного судового рішення у кримінальному провадженні № 52024000000000083.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1