Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №183/4337/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4337/26

№ 1-кп/183/1812/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Самар в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області об`єднане кримінальне провадження, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженц я с. Ганнівка Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середню освіту, неодруженого, який не є особою з інвалідністю, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовому званні «солдат», на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 парашутно-десантного відділення 2 парашутно-десантного взводу 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.5 ст.407 КК України, -

за участі:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії.

На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України « Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 20 травня 2025 року № 100 солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 21 травня 2025 року № 101 солдата ОСОБА_3 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 парашутно-десантного відділення 2 парашутно-десантного взводу 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, солдат ОСОБА_3 , в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину, та останньому було достеменно відомо про несення військової служби під час воєнного стану.

Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, з метою виконання завдань за призначенням особовий склад військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і солдат ОСОБА_3 , розташовувались в населеному пункті АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану).

Реалізуючи свій злочинний намір, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, і проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 парашутно-десантного відділення 2 парашутно-десантного взводу 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України,діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 16 жовтня 2025 року самовільно, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, залишив місце служби – пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 поблизу

АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та вибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, та продовжував ухилятися до 14 квітня 2026 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження за вказаною адресою.

Крім того, солдат ОСОБА_3 ,діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив злочин проти власності, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, за наступних обставин.

Так, солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, і проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 парашутно-десантного відділення 2 парашутно-десантного взводу 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимогам ст. 41, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, 11 березня 2026 року, приблизно у період часу з 09:00 по 10:00, перебуваючи у приміщенні приватного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , разом з ОСОБА_6 , скориставшись тим, що остання відволіклася, вийшла з будинку та залишила без нагляду свої мобільні телефони, а саме мобільний телефон марки «Redmi 9C 4/64 GB» чорного кольору з чохлом тілесного кольору та мобільний телефон марки «Redmi 9А 2/32 GB» чорного кольору на зарядці в коридорі, впевнившись, що його дії носять таємний характер та залишаються непомітними для оточуючих, викрав мобільні телефони марки «Redmi 9C 4/64 GB» чорного кольору з чохлом тілесного кольору, марки «Redmi 9А 2/32 GB» чорного кольору, які належать ОСОБА_6 , після чого покинув місце скоєння кримінального правопорушення, де в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 4412 гривень 50 копійок.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.5 ст.407 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини, які лягли в основу обвинувачення, в скоєному щиро розкаявся.

В судовому засіданні були досліджені докази вини обвинуваченого

ОСОБА_3 , а саме:

- витяг з кримінального провадження, відомості по якому внесені 14.04.2026 року до ЄРДР за № 12026044080000074 за ч. 5 ст. 407 України

(т.1 а.п. 69);

- довідка військово-лікарської комісії №2026-0414-1220-4575-0 від 14.04.2026 року,

(т.1 а.п. 79);

- повідомлення та рапорт про те, що солдат ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 16.10.2025 року

(т.1 а.п. 81,90);

- акт службового розслідування від 26.10.2025 року

(т.1 а.п. 82-88);

- наказ командира військової частини НОМЕР_1 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 16.10.2025 солдатом ОСОБА_3 від 26.10.2025 року

(т.1 а.п. 89);

- доповідь про самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2025

(т.1 а.п. 91-92);

- військовий квиток на ім`я ОСОБА_3

(т.1 а.п. 93-94);

- витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2025 року за №100 про призначення та зарахування до особового складу солдата

ОСОБА_3

(т.1 а.п. 99);

- витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2025 року за №101 про те, що солдат ОСОБА_3 прийняв та приступив до виконання службових обов`язків

(т.1 а.п. 100);

- витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2025 року за №212 про те, що солдат ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину

(т.1 а.п. 101);

- наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2025 року за №5604 про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 16.10.2025 року солдатом ОСОБА_3

(т.1 а.п. 102-103);

- витяг з кримінального провадження, відомості по якому внесені 17.04.2026 року до ЄРДР за № 12026044080000077 за ч. 4 ст. 185 України

(т.1 а.п. 115);

- протокол прийняття заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 17.04.2026 року, відповідно до якого остання просить прийняти міри до невідомої особи, яка 11.03.2026 року здійснила крадіжку двох мобільних телефонів марки Редмі з мого будинку за адресою: АДРЕСА_4

(т.1 а.п. 121);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.04.2026, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_6 на фотознімку №2, впізнає особу, а саме ОСОБА_3

(т.1а.п.123-125);

- протокол огляду предмета від 17.04.2026 року та фототаблиця до нього, відповідно до якого об`єктом огляду є мобільний телефон марки «Redmi 9C» чорного кольору, який добровільно надав для огляду ОСОБА_7 вказаний мобільний телефон

(т.1 а.п.126,127-129);

- протокол огляду предмета від 17.04.2026 року та фототаблиця до нього, відповідно до якого об`єктом огляду є мобільний телефон марки «Redmi 9А» чорного кольору, який добровільно надав для огляду ОСОБА_8 вказаний мобільний телефон

(т.1 а.п.130-131,132-133);

- протокол огляду речей від 18.04.2026 року, відповідно до якого об`єктом огляду є мобільний телефон марки «Redmi 9А» чорного кольору та мобільний телефон марки «Redmi 9C» чорного кольору, які визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженні та передано на відповідальне зберігання під гарантійну розписку потерпілій ОСОБА_6

(т.1 а.п.130-131,132-133,136-137,138);

- висновок експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №32 від 21.04.2026 року, відповідно до якого ринкова вартість, з урахуванням зносу, станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме 11.03.2026 року: мобільний телефон марки «Redmi 9А» чорного кольору, який був придбаний у грудні 2025 року, в справному стані, без видимих пошкоджень, із слідами експлуатації, становить: 2325,00 грн. Мобільний телефон марки «Redmi 9С» чорного кольору, який був придбаний у жовтні 2024 року, в справному стані, без видимих пошкоджень, із слідами експлуатації, становить: 2087,50 грн.

(т.1а.п.141-150).

Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони кожний окремо, а також в сукупності прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану;

- за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання

ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначених ст. 67 КК України, не встановив.

Обставиною, яка пом`якшує покарання, визначених ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття.

Санкція ч. 4 ст. 185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Крім того, судом враховується, що ОСОБА_3 є особою раніше не судимою, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.1а.п.105,106), за місцем мешкання характеризується посередньо (т.1а.п.104), шкода завдана кримінальним правопорушення відшкодована шляхом повернення майна (т2а.п.13).

З урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, його наслідків, а також обраної позиції обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання у виді максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкціями зазначених статей, буде занадто суворим, а призначення мінімального покарання, належним чином сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У відповідності до ч. 5 ст. 401 КК України особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408 КК України, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, наявна письмова згода командира військової частини про продовження військової служби солдата ОСОБА_3 , тобто всі умови, визначені ч. 5 ст. 401 КК України виконані.

Однак останній вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України, що позбавляє можливості застосувати вищевказану норму законодавства, але не позбавляє можливості ОСОБА_3 під час відбування призначеного покарання продовжити військову служба на підставі ст.811 КК України, а тому клопотання сторони захисту про звільнення від кримінальної відповідальності

ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України не підлягає задоволенню.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.5 ст.407 КК України, та призначити покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України – у виді 5 років позбавлення волі;

- за ч.5 ст.407 КК України – у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 14.04.2026 року.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з моменту затримання, а саме з 14.04.2026 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку 1 день тримання під вартою за 1 день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ОСОБА_3 залишити до набрання вироком законної сили, але не більше 60 діб з дня ухвалення даного вироку.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Redmi 9А» чорного кольору та мобільний телефон марки «Redmi 9C» чорного кольору – залишити потерпілій

ОСОБА_6 .

В задоволенні клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України – відмовити.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно, після його проголошення.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 , який тримається під вартою, в той же строк та в той же порядок, після отримання копії вироку.

Суддя ОСОБА_1