Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №177/1716/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1716/26

Провадження № 1-кп/177/199/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі: секретаря ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026046230000099 від 01.05.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шевченко Апостолівського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою, офіційно працевлаштованого у ТОВ «Веста Шлях» на посаді будівельника-механізатора, маючого на утриманні малолітню доньку – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнього сина – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

30 квітня 2026 року, приблизно о 06:25 годині, ОСОБА_4 керуючи без законних на те підстав автомобілем марки «Opel Zafira», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався автотрасою Н-23 у напрямку міста Кропивницького, де був зупинений на підставі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» працівниками Національної поліції України на узбіччі дороги неподалік автозаправної станції «ОККО», розташованої за адресою: Кіровоградцьке шосе, 4-А, с.Вільне, Дніпропетровська область, а саме на блокпості з координатами 47.93833, 33.31779 (приблизно 98 м від вказаної АЗС) у складі екіпажу полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 та старшого лейтенанта ОСОБА_9 , які перебували на службі та при виконанні службових обов`язків. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після вказаного зупинення автомобіля на законну вимогу працівників поліції пред`явити документи, що дають право керувати вказаним транспортним засобом, діючи з метою уникнення для себе негативних наслідків юридичного характеру, що полягають у притягненні до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів та права керування таким транспортним засобом, яка передбачена ст. 126 КУпАП, діючи з метою введення в оману вищевказаних осіб щодо свого правового статусу, маючи прямий умисел на вчинення кримінального правопорушення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і, бажаючи їх настання, маючи при собі у розпорядженні завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , видане 28.07.2022 року ТСЦ 4641, пред`явив таке посвідчення працівникам поліції, тим самим, використавши вищевказаний завідомо підроблений документ, однак на місці був викритий вказаними працівниками поліції.

Дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч.4 ст.358 КК України, за ознаками використання завідомо підробленого документа.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи і пояснив, що дійсно вчинив кримінальні правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті.

Беручи до уваги, що обвинувачений та інші учасники провадження не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349, ст. 351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого, дослідження матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, оцінивши наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про їх достатність для визнання ОСОБА_4 винуватим в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та кваліфікує його дії за ч.4 ст.358 КК України за ознаками використання завідомо підробленого документа.

Згідно з частиною другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Так, при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, згідно ст.12 КК України є кримінальним проступком

Крім того, суд бере до уваги особу ОСОБА_4 , який офіційно працевлаштований, має на утриманні двох дітей, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд зважає на ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке, згідно ст.12 КК України є кримінальним проступком, відсутність обставин, що обтяжують покарання, у зв`язку з чим вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (не свавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні відсутній.

Відповідно до ст. 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів при проведенні експертизи в розмірі 4813,60 грн. на проведення судової технічної експертизи документів. Висновок експерта: № СЕ-19/104-26/16114-ДД від 07.05.2026

Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого в рамках кримінального провадження не обирався, а тому питання про його дію суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 314, 349, 369-376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та призначити покарання:у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на користь держави, пов`язані з проведенням судової технічної експертизи документів №СЕ-19/104-26/16114-ДД від 07.05.2026 у сумі 4813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) гривень 60 копійок.

Речові докази посвідчення водія видане на ім`я ОСОБА_4 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: