Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №204/10092/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/10092/26

Провадження № 2/204/5637/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

У С Т А Н О В И В:

17 серпня 2026 року ОСОБА_1 , через представника, звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 із вимогами про розірвання шлюбу, яку передано працівниками суду 18 серпня 2026 року(а. с. 1-7).

В обґрунтування позову вказала на те, що 05 липня 2014 року сторони уклали шлюб, від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що поступово між сторонами почали погіршуватися відносини, з`явилося непорозуміння один одного та різниця поглядів на сімейне життя, також зникла взаємоповага та підтримка один одного. Зазначає, що з 2025 року сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують подружніх стосунків. Оскільки у 2024 році строк на примирення вже сторонам надавався за ініціативою позивачки, який не дав бажаного результату, наразі він є безперспективним. Прохає, розірвати шлюб.

Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, з викликом сторін (а. с. 32).

07 вересня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представниці відповідача ОСОБА_4 (а. с. 39-42), в обґрунтування якого зазначили, що відповідач не заперечує проти задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу та не наполягає на збереженні шлюбу, оскільки вважає, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу є неможливими. Також, заперечує щодо твердження позивачки про те, що фактичне припинення сімейно-шлюбних відносин відбулося саме у 2025 році, оскільки починаючи з літа 2024 року сторони переважно проживали окремо, спільного бюджету не мали та сталого спільного господарства не вели. Прохає суд розірвати шлюб.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, представник позивачки та позивачка надали спільну заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивачки (а. с. 50), в якій позивачка прохає залишити їй шлюбне прізвище та не стягувати з відповідача судовий збір.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представниця відповідача надала суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача (а. с. 51), позовні вимоги позивач визнав та прохав задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05 липня 2014 року у Красногвардійському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського управління юстиції між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, про що складено актовий запис № 721, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 05 липня 2014 року (а с. 18). Прізвище позивачки після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_7 ». Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24 червня 2019 року (а. с. 19).

Водночас, з урахуванням того, що сторони у своїх заявах по суті фактично не доходять порозуміння щодо часу припинення шлюбних відносин, суд вважає за можливе встановити, що на дату звернення позивачки до суду із даним позовом сторони вже припинили шлюбні відносини.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Нормою ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст. 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з вимогами ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Приписами ч. 2 ст. 112 СК України визначено, що суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Як роз`яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції "Про дискримінацію жінок" в ч. 1 підпункту "с", "однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання". Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Оскільки жоден з подружжя за час перебування справи у суді не висловив бажання щодо примирення, приймаючи до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, суд доходить висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, тому шлюб слід розірвати.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 294 ЦПК України, у рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.

Нормами ст. 113 СК України визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Оскільки позивачка виявила бажання не відновлювати дошлюбне прізвище, суд залишає їй шлюбне прізвище.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка прохала не стягувати з відповідача судові витрати, суд не вирішує питання щодо відшкодування судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 133, 141, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 24, 55, 56, 104, 105, 109, 110, 112, 113 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, укладений 05 липня 2014 року у Красногвардійському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського управління юстиції між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 721 – розірвати.

Залишити позивачці шлюбне прізвище « ОСОБА_7 ».

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна