Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №205/12847/24 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 205/12847/24

Провадження № 2/0203/87/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Маріуполі помер її чоловік ОСОБА_4 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 24.09.2009 року та проживала разом за адресою: АДРЕСА_1 . 11.12.2021 року, у встановлений законом строк, вона звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Апалько М.Ю., яка здійснювала свою діяльність за адресою: м.Маріуполь, пр.Металургів,56, де було заведено спадкову справу №68831358. В подальшому, в зв`язку із веденням активних бойових дій на території Донецької області та тимчасової окупації м.Маріуполя, приватний нотаріус Апалько М.Ю. призупинила свою діяльність. Згідно відповіді Державного нотаріального архіву документи приватного нотаріуса до архіву не передавались та не були вивезені з адреси її розташування. Де зберігаються документи на теперішній час не відомо. Позивачка є тимчасово переміщеною особою та зареєстрована в м.Кропивницькому, де звернулась з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом до нотаріуса Коваленко Г.Г. Однак, 06.09.2024 року отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, з посиланням на відсутність спадкової справи та можливості встановити коло спадкоємців. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила визнати за нею право власності на спадкове майно - автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі – НОМЕР_2 , 2014 року випуску, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

В зустрічному позові ОСОБА_3 зазначила, що померлий ОСОБА_4 був її батьком, з яким вона була зареєстрована та проживала на дату смерті за адресою: АДРЕСА_2 . Після смерті останнього вона прийняла спадщину за фактом спільного проживання з батьком та подавши до приватного нотаріуса Апалько М.Ю. 11.12.2021 року заяву про прийняття спадщини. З урахуванням зазначеного, як спадкоємець за законом першої черги, ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на частину автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі – НОМЕР_2 , 2014 року випуску, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 30.09.2024 року цивільну справу було передано за підсудністю до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська (після зміни найменування – Центральний районний суд міста Дніпра) від 30.10.2024 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 26.11.2024 року було залишено без руху заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03.12.2024 року, після усунення недоліків, позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 10.02.2025 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 21.05.2025 року судом було ухвалено про повернення справи до стадії підготовчого провадження.

Протокольною ухвалою суду від 01.07.2025 року за клопотанням представника позивачки ОСОБА_2 в порядку ст.51 ЦПК України судом було замінено відповідача в особі Маріупольської міської ради на ОСОБА_3 .

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 18.08.2025 року позовну заяву ОСОБА_3 , подану як третьою особою із самостійними вимогами, було залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Протокольною ухвалою суду від 18.08.2025 року було прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 .

Протокольною ухвалою суду від 10.12.2025 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачки за первісним позовом ОСОБА_2 зазначив про підтримання останньою заявленого позову та, посилаючись на викладені в поданих заявах по суті справи доводи, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В подальшому представник позивачки ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, зазначивши про підтримання первісного позову.

Представник відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 , в судовому засіданні просив задовольнити заявлені останньою зустрічні позовні вимоги з підстав, наведених у поданому зустрічному позові та інших заявах по суті справи.

Заслухавши представників сторін, перевіривши доводи, викладені сторонами в поданих заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачка за первісним позовом ОСОБА_2 з 24.0.2009 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також у ОСОБА_4 була рідна донька ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу обрала прізвище чоловіка – ОСОБА_6 ).

Вказане підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження, про шлюб та про смерть, наданими сторонами до позовних заяв.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Апалько М.Ю. було заведено спадкову справу №68831358 (номер у нотаріуса №63/2021).

В зв`язку із військовою агресією рф та тимчасовою окупацією м.Маріуполя оформлення спадкових прав спадкоємця не було завершено.

Згідно довідки Донецького обласного Державного нотаріального архіву документи приватного нотаріуса ОСОБА_7 до архіву не передавались, з 1997 року зберігалась у приміщенні нотаріальної контори та не були вивезені з адреси її розташування, в зв`язку із веденням активних бойових дій на території Донецької області та перебуванням м.Маріуполя в тимчасовій окупації.

Також судом встановлено, що 23.04.2024 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Коваленко Г.Г. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого чоловіка ОСОБА_4 (спадкова справа №28/2024).

07.04.2025 року з аналогічною заявою до приватного нотаріуса Коваленко Г.Г. звернулась донька померлого ОСОБА_3 .

Постановою приватного нотаріуса від 06.09.2024 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв`язку із неможливістю встановити коло спадкоємців, хто був зареєстрований та проживав зі спадкодавцем на момент його смерті, а також хто із спадкоємців подав заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 3 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до вимог ст.ст.1269,1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частинами 1,3 ст.1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

В п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Суд враховує, що в частині прийняття спадщини сторони посилались на протилежні один одному доводи щодо подачі саме ними заяви про прийняття спадщини, на підставі якої первісно приватним нотаріусом Апалько М.Ю. було заведено спадкову справу №68831358 (номер у нотаріуса №63/2021), а також на проживання спадкодавця ОСОБА_4 на момент смерті разом із ними: згідно доводів позивачки ОСОБА_2 - по АДРЕСА_1 , згідно доводів позивачки ОСОБА_3 – по АДРЕСА_2 .

Суд приймає до уваги, що у справах позовного провадження та, як слідує з положень ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не має право збирати докази за власної ініціативи.

При цьому, на підтвердження своїх доводів щодо подання саме ними заяви про прийняття спадщини приватному нотаріусу Апалько М.Ю., сторонами суду не було представлено жодного доказу на підтвердження цих обставин, не зазначалось про наявність таких доказів, їх місцезнаходження та клопотань про їх витребування не заявлялось.

Також суд враховує, що перевірити вказані обставини шляхом витребування спадкової справи у приватного нотаріуса Апалько М.Ю., в матеріалах якої наявна відповідна заява про прийняття спадщини, також не вбачається можливим, оскільки відповідних клопотань сторонами не заявлялось. Крім того, згідно зазначеної вище довідки Донецького обласного Державного нотаріального архіву документи приватного нотаріуса Апалько М.Ю. до архіву не передавались, з 1997 року зберігалась у приміщенні нотаріальної контори та не були вивезені з адреси її розташування, в зв`язку із веденням активних бойових дій на території Донецької області та перебуванням м.Маріуполя в тимчасовій окупації.

Стосовно доводів позивачки ОСОБА_2 щодо проживання спадкодавця ОСОБА_4 на момент смерті разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , суд враховує, що на підтвердження цього позивачкою було надано лише нотаріально посвідчені заяви свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Проте, такого порядку надання показань свідків цивільно-процесуальним законодавством України не передбачено.

Зокрема, ст.ст.90-93 ЦПК України встановлено спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає виклик свідків у судове засідання з наданням права задати питання свідкам усім учасникам справи.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.67 ЦПК України свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин.

У разі неможливості прибуття до суду та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов`язаний завчасно повідомити про це суд.

Надання показів свідків, шляхом посвідчення їх показань нотаріусом, не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на задання питань свідкам стосовно обставин справи.

Згідно п.2 ч.1 ст.43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

Відповідні правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі №200/17947/16-ц.

Суд враховує, що зазначені вище свідки згідно нотаріальних заяв проживають у м.Кропивницькому, тому об`єктивних перешкод в їх допиті судом, у т.ч. в режимі відеоконференції не було.

Проте, сторона позивача за первісним позовом клопотань про їх допит під час розгляду справи не заявляла, а їх нотаріально посвідчені заяви за вказаних вище обставин, суд не визнає належними та допустимими доказами.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту проживання спадкодавця ОСОБА_4 на момент його смерті разом із позивачкою ОСОБА_2 останньою не надано.

Стосовно доводів позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 щодо її проживання разом із ОСОБА_4 на момент його смерті за місцем їх реєстрації по АДРЕСА_2 , суд враховує, що реєстрація місця проживання спадкоємця за адресою спадкодавця не є беззаперечним доказом постійного спільного проживання на момент відкриття спадщини. Презумпція прийняття спадщини застосовується лише за умови фактичного постійного проживання разом із спадкодавцем, а не лише даними реєстрації (див. постанови Верховного Суду від 21.01.2026 року у справі №274/7779/24, від 25.02.2026 року у справі №624/93/25).

Суд враховує, що на момент смерті ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_3 також перебувала у зареєстрованому шлюбі зі своїм чоловіком ОСОБА_10 . Тобто позивачі мали окремі сім`ї.

За вказаних обставин, сам факт реєстрації ОСОБА_4 на момент смерті за однією адресою із позивачкою ОСОБА_10 не є свідченням фактичного проживання спадкодавця за цією адресою за відсутності підтвердження такого проживання відповідними доказами.

З огляду на це, суд не визнає належними та достатніми доказами в цій частині надані позивачкою ОСОБА_10 довідки щодо реєстрації її та ОСОБА_4 за однією адресою по АДРЕСА_2 .

Стосовно наданого Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за адресою: АДРЕСА_2 , суд враховує, що останнім не фіксувалось факту проживання ОСОБА_4 за вказаною адресою.

Крім того, вказаний акт складений 28.03.2016 року, тобто більше ніж за п`ять років до смерті ОСОБА_4 , а тому останній також не визнається належним доказом підтвердження проживання останнього на момент смерті за вказаною вище адресою.

Поряд з вищевикладеним, суд також враховує, що в силу ст.1261 ЦК України позивачі за первісним та зустрічним позовом є спадкоємцями за законом першої черги та мають право на спадкування в рівних частках. Заявили про свої наміри отримати спадщину, звернувшись до нотаріуса. Однак, оформити спадщину у встановленому законом нотаріальному порядку не мають можливості з підстав, наведених в постанові приватного нотаріуса від 06.09.2024 року.

Предметом первісних та зустрічних позовних вимог у розглядаємій справі є визнання права власності на спадкове майно у вигляді автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі – НОМЕР_2 , 2014 року випуску, що за життя був зареєстрований за ОСОБА_4 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

З вказаного свідоцтва вбачається, що автомобіль було зареєстровано за ОСОБА_4 02.03.2021 року, тобто в період перебування у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 .

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 1 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 1226 ЦК України встановлено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Згідно ст.71 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що діяла на час відкриття спадщини) було встановлено, що у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя (колишнього з подружжя), що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті другого з подружжя видається за умови подання документів, що підтверджують право власності на таке майно, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При видачі свідоцтва нотаріус перевіряє факт належності майна подружжю (колишньому подружжю) на праві спільної сумісної власності.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі №130/2319/17-ц, провадження №61-17641св19, зазначено: «Статтями 34, 71 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Отже, потрібно розрізняти ситуації, коли майно, зареєстроване за одним із подружжя на праві власності, є об`єктом права спільної сумісної власності, та коли таке майно, є особистою власністю одного із подружжя.

Після смерті одно із подружжя, відкривається спадщини тільки на майно, яке належало спадкодавцю особисто, відповідно частка іншого із подружжя у об`єкті, який є спільним сумісним майно, не входить до складу спадщини.

Отже, той з подружжя, хто є живим, реалізуючи свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини (чи відмови у її прийнятті), а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя.

У разі, якщо майно, яке зареєстроване за спадкодавцем, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, той з подружжя, хто є живим, може подати заяву про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця. Неподання такої заяви не змінює правового режиму майна, яке входить до складу спадщини.

Відповідно, заява одного із подружжя, хто є живим, про те, що він не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки майно є особистою приватною власністю спадкодавця, підтверджує правовий статус майна померлого, як його особистого майна».

За вказаних вище обставин, наведених положень законодавства та правових висновків Верховного Суду, а також враховуючи, що ОСОБА_2 не подавала нотаріусу заяв про те, що вона не претендує на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та згідно доводів, викладених у позовної заяви, відзиві на зустрічний позов посилалась на придбання автомобіля в період зареєстрованого шлюбу із померлим спадкодавцем та поширення на вказаний автомобіль режиму спільної сумісної власності подружжя, суд вважає, що до складу спадщини після померлого ОСОБА_4 увійшла лише належна йому частка автомобіля.

З урахуванням вищенаведеного, первісні та зустрічні позовні вимоги слід задовольнити частково, визнавши за позивачами право власності за кожним на частину автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі – НОМЕР_2 , 2014 року випуску, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також суд враховує, що позивачка ОСОБА_2 не заявляла вимоги про визнання за нею право власності на частину автомобіля, як об`єкта спільної сумісної власності подружжя та не позбавлена можливості оформити право власності на належну їй частку, звернувшись до нотаріуса за видачою їй свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в порядку ст.71 Закону України «Про нотаріат».

Враховуючи підстави та предмет первісного та зустрічного позову, часткове задоволення позовних вимог та визнання за позивачами права власності на спадкове майно в рівних частках, понесені останніми по справі судові витрати слід покласти на останніх.

Керуючись ст.ст.60,61,70 СК України, ст.ст.34,71 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.1217, 1218,1220,1223,1226,1268-1270,1273,1296-1298 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,211,223,258, 259,263-268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (зареєстрована: АДРЕСА_3 , фактично мешкає: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на частину автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі – НОМЕР_2 , 2014 року випуску, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати за ОСОБА_3 (зареєстрована: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на частину автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі – НОМЕР_2 , 2014 року випуску, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В іншій частині в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовити.

Понесені сторонами по справі судові витрати покласти на останніх.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 вересня 2026 року.

Суддя С.Ю.Казак