Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №203/8395/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/8395/26

Провадження № 3/0203/1274/2026

П О С Т А Н О В А

іменем України

22.09.2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Смольняков О.О., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

26.07.2026 року о 10:49 годині м. Дніпро, вул. Новосільна, буд.23 ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей звужені не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5.ПДР.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про закриття провадження у справі, обґрунтовуючи її тим, що працівники поліції запропонували останньому самостійно пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичного закладі, запевнили, що це буде підтвердженням в суді про відсутність стану сп`яніння на час керування транспортним засобом, відмови від водія проїхати до закладу з працівниками поліції не надходило. У зв`язку з порушенням працівників поліції щодо складання протоколу, не роз`яснення водієві щодо порядку проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП з наступних підстав.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст.ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Визначення «законності» або «згідно із законом» досить широко наведено в практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв`язку із чим є обов`язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

В силу ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від провадження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду визначається Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).

Згідно ч.2 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з ч.3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з вимогами п. 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п.6 розділу ІІ Інструкції огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні суддею, з метою повного та всебічного з`ясування всіх обставин зазначеної справи, було досліджено відеозапис з нагрудних камер поліцейських, який міститься у матеріалах справи.

Так, в судовому засіданні був відтворений диск, який містить відеозаписи з бодікамер поліцейських. Так, згідно відеозапису з технічного засобу вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, але законну вимогу зупинки працівники поліції ОСОБА_1 не зазначили. Після проведення поверхневої перевірки було виявлено у водія сліп-пакет з кристалічної речовиною, після чого працівниками поліції було викликано СОГ ДРУП №1. На відео записі ОСОБА_1 не відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, працівниками поліції було роз`яснено останньому, що він може самостійно звернутись до медичного закладу.

Аналізуючи вказаний відеозапис, суддя прийшов до наступних висновків.

Так, на початку відеозапису не зафіксовано, що водієві ОСОБА_1 поліцейські одразу оголосили чітку причину зупинки, як того вимагає ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до рапорту працівника поліції, водія ОСОБА_1 було зупинено згідно ст. 35 ЗУ Про Національну поліцію.

В свою чергу, відсутність в рапорті вказівки на конкретний пункт ст. 35 зазначеного закону разом із відсутністю підтвердження на відеозапису причини зупинки автомобіля, свідчить про порушення Закону України «Про національну поліцію».

Відповідно до правової позиції, викладеної в рішенні Верховного суду від 15.03.2019 у справі №686/11314/17, Верховний суд наголосив, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними.

Ст. 35 Закону України Про Національну поліцію передбачений виключний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Слід зазначити, що на вказаному відеозаписі не вбачається будь-яких зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , його мова є чіткою, послідовно та логічною, поведінка відповідає обстановці.

Той факт, що направлення на огляд ОСОБА_1 у закладі охорони здоров`я, долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, не є підтвердженням його вручення ОСОБА_1 , а тому суддя не бере його до уваги.

Порядок огляду особи на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я врегульовано ч. 4 ст. 266 КУпАП, яка визначає, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Згідно висновку КП «ДБКЛПД» ДОР від 30.07.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув самостійно для проходження огляду 26.07.2026 року о 15 год. 00 хв., ознак сп`яніння у останнього не виявлено.

В даному випадку, суд бере до уваги, що згідно наданого поліцейськими відеозаписом місця події вбачається, що він розпочатий о 10 год. 36 хв. 26.07.2026 року, закінчується о 12 год. 29 хв. 26.07.2026 року, тобто, ще на момент, коли водій ОСОБА_1 перебував з працівниками поліції, дві години для проходження медичного огляду сплили.

Суд враховує, що ОСОБА_1 не мав змоги вчасно з`явитись до медичного закладу для проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Суддя враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності, з урахуванням того, що всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення порушення та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а суддя не наділений повноваженням збирати докази винуватості чи невинуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя дійшов висновку щодо недоведеності наявності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження по справі слід закрити.

Відповідно до частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

Справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити, за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.О. Смольняков