Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №202/3973/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/3973/26

Провадження № 2/202/4098/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року позивач в особі свого представника – адвоката Шахрая В.В. відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 11.06.2024 року № 1802/0/15-24 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Авдіївського міського суду Донецької області», яким відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено з 01 липня 2024 року територіальну підсудність судових справ Авдіївського міського суду Донецької області шляхом її передачі до Індустріального районного суду міста Дніпра, звернувся з позовом про розірвання шлюбу, зареєстрованого 17 лютого 2021 року між ним і ОСОБА_2 у Святошинському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 215.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спільних дітей з відповідачем не мають.

Через деякий час після одруження подружні відносини з відповідачкою погіршилися, між ними почали виникли непорозуміння.

Після початку збройної агресії російської федерації шлюбні відносини були припинені.

Відповідачка, яка є громадянкою російської федерації, з власної ініціативи зібрала речі, покинула місце спільного проживання та перестала виходити на зв`язок.

Отже, подальше збереження шлюбу не відповідає його інтересам.

За цих підстав позивач просить шлюб між ним і відповідачкою розірвати.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 04 червня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року витребувано з Державної міграційної служби України відомості про зареєстроване місце проживання або перебування відповідача, зокрема щодо видачі їй посвідки на проживання та адреси її проживання чи перебування в Україні.

Згідно з повідомленням Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області № 1401.2.3-1545/1401.2.10-26 від 03.06.2026 року відомості щодо факту реєстрації або зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.

При цьому згідно з повідомленням Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби № 8.1-1247/8-26 від 29.07.2026 за даними підсистеми "Облік іноземців та біженців" Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС встановлено, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була документована Центральним міжрегіонального управлінням ДМС у м. Києві та Київській області посвідкою на тимчасове проживання, строком дії до 19.03.2022, яка на сьогоднішній день є недійсною у зв`язку з закінченням строку дії.

В судове засідання 11 вересня 2026 року сторони не з`явилися.

Представник позивача – адвокат Шахрай В.В. через підсистему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи без участі позивача, в якій позовні вимоги підтримав та не заперечував проти заочного розгляду справи.

У свою чергу, відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі «Судова влада України», відзив на позов не надала, тому справу розглянуто в її відсутність на підставі наявних у справі даних та доказів.

Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України).

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Судом установлено, що 17 лютого 2021 року у Святошинському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складений актовий запис № 215.

Прізвище дружини після реєстрації шлюбу залишилося « ОСОБА_4 ».

Сторони малолітніх чи неповнолітніх дітей не мають.

Згідно з позовною заявою на початку 2022 року сторони припинили шлюбні відносини, спільно не проживають, примиритися не бажають.

Відповідно до статті 51 Конституції України, а також статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.

Згідно зі статтею 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають суттєве значення.

Виходячи з взаємовідносин між сторонами, причин позову про розірвання шлюбу, викладених у позовній заяві, всіх обставини життя сторін, зокрема припинення ними шлюбних відносин і небажання позивача зберегти шлюб, суд вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп.

Оскільки позов задоволено, відповідно до статті 141 ЦПК України вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки російської федерації, яка зареєстрованою не значиться) про розірвання шлюбу задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 лютого 2021 року у Святошинському районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 215.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 23 вересня 2026 року.

Суддя Наталія Марченко