Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №202/7617/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/7617/25

Провадження № 2/202/815/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( ЗАОЧНЕ )

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мариніна О.В.

за участю секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу №202/7617/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 17.09.2026 року позивач передала у власність ОСОБА_2 150 000 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень) для придбання нерухомості, про що свідчить відповідна письмова розписка. Станом на день подачі даної позовної заяви відповідач не повернув позивачу зазначену суму боргу, чим порушив виконання свого зобов`язання, строк (термін) виконання якого встановлений 01.10.2023 року, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду та просить стягнути з відповідача суму боргу, а також витрати зі сплати судового збору.

Позивач поштою, на адресу суду, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, проти винесення заочного рішення у справі не заперечувала.

З Відповіді № 1780590 від 16.09.2025 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери вбачається, що діюча Довідка ВПО відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом з метою належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання було зроблено оголошення на офіційному сайті суду з зазначенням дати та часу розгляду справи та відправлено смс-повідомлення, що містять електронну повістку про виклик до суду на номер телефону відповідача, що зазначений в позовній заяві.

Відповідач правом подачі відзиву, заперечень чи своїх докази на спростування позовних вимог не скористався.

Зважаючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи до суду не з`явився, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані в силу ст.81 ЦПК України докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 вересня 2026 року позивачем ОСОБА_1 було надано позику ОСОБА_2 у сумі 150 000 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень).

З оригіналу розписки про отримання позики від 17.09.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 у позику грошові кошти в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень для придбання нерухомості.

Так, в оригіналі розписки про отримання позики від 17.09.2026 року встановлено, що зазначена позика вважається безвідсотковою. Строк, на який надається позика становить 7 років з моменту її отримання.

Кінцева дата повернення позичальником позикодавцеві позики у повному розмірі – 01 жовтня 2023 року.

Зміст вищевказаної розписки містить підтвердження, що зазначена розписка написана позичальником ( ОСОБА_2 ) власноруч та підтверджує факт отримання позики в повному обсязі 17 вересня 2016 року. Оригінал розписки також містить зазначення дати її складання – 17 вересня 2016 року, місце складання – місто Одеса, та підпис с зазначенням ініціалів позичальника ( ОСОБА_2 ).

Дослідивши оригінал розписки про отримання позики від 17.09.2026 року судом встановлено засвідчення згоди та добровільності ОСОБА_2 з умовами повернення грошових коштів.

Відтак грошове зобов`язання відповідача перед позивачем вбачається з розписки, яка підписана відповідачем, що відповідає вимогам простої письмової форми, якою оформлена укладена між сторонами угода згідно ст. 207 і ч. 2 ст. 1047 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.08.2019 року по справі № 369/3340/16-ц, провадження № 61-7418св18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №143/280/17, провадження №61-33033св18, додатково звернуто увагу судів на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).

Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. За своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання (постанову Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 200/1897/15-ц (провадження № 61- 11851св20)).

Відтак, у справі встановлено, що відповідач договірні зобов`язання не виконав, а тому за вимогою позивача, суд вважає необхідним стягнути на його користь суму неповернутих грошових коштів переданих за договором позики, тобто 150 000 грн. гривень.

Відповідачем не надано суду доказів того, що договір позики, який укладено між сторонами є нечинним, його дійсність не спростована.

Позову про визнання правочину недійсним (удаваним) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства даний правочин є укладеним, нікчемним законом не визнаний.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Доказів виконання зобов`язання відповідача перед позивачем матеріали справи не містять, наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача, свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань, відтак, пред`явлений позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, зі змісту квитанції № 1742-5475-8832-2771 від 12.05.2025 року позивачем при подачі позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1 500 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 1046-1049 ЦК України, 258, 259, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1722508416 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 суму боргу у розмірі 150 000 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень)

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1722508416 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 500 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного тексту судового рішення - 23 вересня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін