Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №208/9247/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/9247/25

провадження № 2/208/2399/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання – Золотоноші А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шиян Анжеліка Олександрівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шиян Анжеліка Олександрівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка вказує, що є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 та на час його смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

До складу спадщини, за твердженням позивачки, входять, зокрема, 1/4 частка квартири АДРЕСА_2 , земельна ділянка з кадастровим номером 141320000:16:099:0579, житловий будинок загальною площею 42,7 кв. м, розташований у садовому товаристві «Шахтобудівник», будинок 94, а також банківський вклад у АТ КБ «ПриватБанк».

Позивачка зазначає, що після початку широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України була змушена виїхати до Королівства Нідерландів.

14 травня 2025 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шиян Анжеліки Олександрівни із заявою щодо оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 .

Згідно з повідомленням приватного нотаріуса від 14 травня 2025 року № 11/01-24 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.

Позивачка вважає, що строк для прийняття спадщини нею пропущено з поважних причин, оскільки після початку повномасштабного вторгнення вона залишила територію України, спадкове майно знаходиться у м. Покровську Донецької області, де відбувалися та відбуваються бойові дії, а також через складну безпекову ситуацію, відсутність електропостачання та доступу до засобів зв`язку, функціонування державних органів та нотаріальних установ.

Позивачка просить визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надала суду заяву, в якій просить суд розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить їх задовольнити, посилались на обставини викладені у позові.

В судове засідання представник відповідача Покровської міської війькової адміністрації Покровського району Донецької області, не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання ретя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шиян Анжеліка Олександрівна, не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

24 липня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

27 березня 2026 року ухвалою судуклопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, задоволено.

Витребувано від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шиян А.О. належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20 травня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини другої статті 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, для задоволення позову на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України суду необхідно встановити у сукупності такі юридично значущі обставини: факт відкриття спадщини; факт пропуску спадкоємцем установленого законом строку; наявність об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які перешкоджали спадкоємцю своєчасно подати заяву про прийняття спадщини; а також обставини щодо можливості застосування саме судового способу визначення додаткового строку.

При цьому питання про поважність причин пропуску строку підлягає вирішенню судом з урахуванням конкретних обставин кожної справи та з огляду на те, чи існували для спадкоємця реальні перешкоди для вчинення відповідних дій протягом установленого законом шестимісячного строку.

Отже, саме по собі посилання спадкоємця на певні обставини не є достатнім для визначення додаткового строку. Такі обставини повинні перебувати у безпосередньому причинному зв`язку з неможливістю своєчасного прийняття спадщини та бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про смерть від 11.01.2022 року, виданого Покровським віддлом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), актовий запис №58, серїі НОМЕР_1 .

Отже, за загальним правилом, передбаченим статтею 1270 ЦК України, шестимісячний строк для прийняття спадщини розпочався з часу відкриття спадщини.

Разом із тим, сам по собі факт спливу шестимісячного строку не є достатньою підставою для визначення спадкоємцеві додаткового строку.

Необхідною умовою застосування частини третьої статті 1272 ЦК України є встановлення причин, з яких спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини, та оцінка цих причин на предмет їх об`єктивності, непереборності та істотності.

Суд звертає увагу, що позивачка у позовній заяві зазначає, що на час смерті спадкодавця проживала за місцем реєстрації спадкового майна, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б дозволяли суду встановити, чи проживала позивачка на час відкриття спадщини постійно разом зі спадкодавцем, а відтак – чи не вважається вона такою, що прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України.

Зазначена обставина має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки у разі встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини закон пов`язує з цим факт прийняття спадщини, якщо спадкоємець у встановлений строк не заявив про відмову від неї.

Таким чином, твердження позивачки про проживання за відповідною адресою саме по собі не дає суду можливості зробити висновок про наявність або відсутність факту постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Під час розгляду справи судом було вжито заходів для отримання від приватного нотаріуса відповідної спадкової справи та відомостей, необхідних для встановлення обставин спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Однак витребувана спадкова справа до суду не надійшла.

За таких обставин суд позбавлений можливості дослідити її зміст та встановити, зокрема: чи заводилася спадкова справа після смерті ОСОБА_2 ; коли саме і на підставі якої заяви її було заведено; хто із спадкоємців звертався до нотаріуса із заявами про прийняття або відмову від спадщини; чи подавалася позивачкою будь-яка заява щодо прийняття спадщини до спливу встановленого законом строку; чи зверталися до нотаріуса інші спадкоємці; чи є інші спадкоємці, які прийняли спадщину; чи існують заяви про відмову від спадщини; яке майно входить до складу спадщини; яке коло спадкоємців має право на спадкування; чи були нотаріусом вчинені інші нотаріальні дії щодо цієї спадщини; чи існували інші обставини, які мають значення для вирішення питання про можливість застосування частини третьої статті 1272 ЦК України.

Наведені обставини мають істотне значення, оскільки визначення додаткового строку для прийняття спадщини не може ґрунтуватися виключно на припущенні про те, що спадкоємець спадщину не прийняв та що інших осіб, права яких можуть бути порушені, немає.

Положеннями статей 76–80 ЦПК України передбачено, що доказами є дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, достовірними – докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми – докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти відповідного висновку.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому частина шоста статті 81 ЦПК України прямо встановлює, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, за відсутності спадкової справи та інших належних доказів суд не може на підставі припущень встановити обставини щодо фактичного прийняття або неприйняття спадщини, складу спадкоємців, наявності чи відсутності інших заяв спадкоємців, а також правового статусу спадкового майна.

Саме по собі повідомлення нотаріуса від 14 травня 2025 року № 11/01-24 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку не замінює матеріалів спадкової справи та не дає можливості встановити всі юридично значущі обставини.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до якої при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини необхідно перевіряти наявність або відсутність спадкової справи, а також відповідні нотаріальні документи та обставини прийняття спадщини іншими спадкоємцями. Подібний підхід відображений і в судовій практиці ЄДРСР, де відсутність доказів звернення до нотаріуса, спадкової справи та інших необхідних документів була підставою для висновку про недоведеність позовних вимог та відмову в позові.

Суд не заперечує того, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан та що м. Покровськ Донецької області є територією, яка зазнала значного впливу бойових дій.

Такі обставини є загальновідомими та самі по собі не потребують доведення у частині факту збройної агресії та запровадження воєнного стану.

Разом із тим, для застосування частини третьої статті 1272 ЦК України необхідно встановити не лише факт існування воєнного стану, а й те, яким саме чином конкретні обставини об`єктивно перешкоджали конкретному спадкоємцю подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Судом встановлено, щоо спадщина відкрилася 30 грудня 2021 року, тобто до початку широкомасштабного вторгнення Російської Федерації та до введення воєнного стану 24 лютого 2022 року.

Шестимісячний строк для прийняття спадщини розпочався до введення воєнного стану.

Тому саме по собі посилання позивачки на обставини, які виникли після 24 лютого 2022 року, не звільняє її від обов`язку довести, що відповідні об`єктивні та непереборні перешкоди існували саме у період, протягом якого вона повинна була вчинити необхідні дії для прийняття спадщини.

Верховний Суд звертає увагу, що оцінка поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини має передусім стосуватися періоду від відкриття спадщини до спливу встановленого законом строку.

При цьому суд враховує, що у судовій практиці Верховного Суду обставини, пов`язані з фактичним перебуванням спадкоємця на території активних бойових дій, за конкретних обставин можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23 виходив із конкретних обставин перебування спадкоємця в зоні активних бойових дій.

Однак наведений правовий висновок не означає автоматичного визнання воєнного стану або самого факту переміщення особи поважною причиною у кожній конкретній справі.

Позивачка не надала належних доказів того, що саме у період з 30 грудня 2021 року до закінчення встановленого законом строку для прийняття спадщини існували конкретні об`єктивні та непереборні обставини, які унеможливлювали для неї подання відповідної заяви.

Більше того, із самої позовної заяви вбачається, що позивачка пов`язує основні труднощі з виїздом за межі України та подіями після 24 лютого 2022 року, тоді як смерть спадкодавця настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилання позивачки на зміни законодавства щодо особливостей прийняття спадщини в умовах воєнного стану також не може саме по собі бути достатньою підставою для задоволення позову.

Суд враховує, що Верховний Суд у своїй практиці звертав увагу на особливості застосування нормативного регулювання строків прийняття спадщини в умовах воєнного стану та на те, що відповідні положення постанови Кабінету Міністрів України № 164 змінювалися. Водночас сам факт існування такого нормативного регулювання не означає автоматичного поновлення строку кожному спадкоємцю.

Отже, суд не може визнати доведеними заявлені позивачкою причини пропуску строку лише з огляду на факт введення воєнного стану.

З урахуванням положень статті 81 ЦПК України саме позивачка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

При цьому предметом доказування у цій справі є не лише факт смерті спадкодавця та родинний зв`язок із ним, а передусім: факт неприйняття позивачкою спадщини у встановлений законом спосіб; факт пропуску нею встановленого строку; наявність конкретних об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які перешкоджали своєчасному зверненню; існування таких труднощів саме протягом юридично значущого періоду; відсутність обставин, які свідчили б про прийняття спадщини іншим способом; коло інших спадкоємців та їхнє ставлення до спадщини; наявність правових підстав саме для визначення додаткового строку.

Надані суду матеріали не дають можливості встановити зазначені обставини в необхідному обсязі.

Зокрема, відсутність витребуваної спадкової справи унеможливлює перевірку даних щодо інших спадкоємців та їхніх дій стосовно спадщини.

За таких обставин задоволення позову означало б визначення позивачці додаткового строку без повного встановлення кола осіб, права та інтереси яких можуть бути затронуті таким рішенням, а також без встановлення належних юридичних підстав для застосування частини третьої статті 1272 ЦК України.

Суд не вправі замінювати відсутні докази припущеннями.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачкою не доведено наявності сукупності передбачених частиною третьою статті 1272 ЦК України умов для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Суд не встановив належними та допустимими доказами, що у встановлений законом строк позивачка мала об`єктивні, непереборні та істотні труднощі, які унеможливлювали подання нею заяви про прийняття спадщини.

Сам факт введення воєнного стану, переміщення позивачки за межі України, перебування спадкового майна на території Донецької області та загальна небезпекова ситуація не можуть без встановлення їх безпосереднього причинного зв`язку із неможливістю вчинення конкретної нотаріальної дії автоматично визнаватися поважними причинами пропуску строку.

Крім того, суд позбавлений можливості повно та всебічно перевірити обставини спадкування через ненадходження до суду витребуваної спадкової справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

З огляду на принцип змагальності сторін та покладений на позивачку обов`язок доказування, відсутність необхідних доказів не може бути компенсована припущеннями суду.

За таких обставин суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, а тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

При цьому відмова у задоволенні цього позову не є встановленням факту відсутності у позивачки спадкових прав як таких, а зумовлена недоведеністю саме передбачених законом підстав для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові, судовий збір віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76–81, 89, 258–259, 263–265 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1220, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Покровської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шиян Анжеліка Олександрівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.