Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №209/1932/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 209/1932/26

провадження № 2/208/4994/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Кузнецової А. С.

за участі секретаря судового засідання – Вікторовської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 50183,47 грн.

У позовній заяві зазначається, що 12.12.2021 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено електронний договір кредитної лінії № 588546905.

Відповідно до п.1.1 договору на умовах, встановлених договором, кредитодавець надає Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2000,00 до 50000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту.

Строк дії договору, відповідно до п.1.7. становить 5 років, а в частині розрахунків – до повного та належного їх виконання. У разі, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про бажання розірвати договір, він продовжується кожний раз на той самий строк, але не більш ніж 3 роки.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти. Згідно із розрахунком заборгованості, виконаного первісним кредитором, позичальником за строк дії договору використано кредитний ліміт (отримано кошти) у розмірі 9938,09 грн.

Відповідач здійснював часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №588546905 від 12.12.2021 року шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Зазначає, що 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ №28/1118-01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Договір факторингу № 28/1118-01 за своєю правовою природою є генеральною угодою між ТОВ«МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», яка встановлює загальні положення щодо відступлення прав вимоги між фактором і клієнтом.

Згідно із п.4.1. згаданого договору факторингу конкретно визначені права вимоги переходить від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.

Станом на дату складення позовної заяви між фактором і клієнтом було підписано більше трьохсот реєстрів прав вимоги до цього договору факторингу. Право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №588546905 від 12.12.2021 року перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 27.06.2023 р. відповідно до реєстру прав вимоги №237 від 27.06.2023 р. до договору факторингу № 28/1118-01 від 18.11.201 8 року. Оскільки згаданий реєстр прав вимоги є дуже об`ємним документом і стосується прав вимоги до великої кількості боржників, на підтвердження вищенаведеної інформації додається сформований витяг з реєстру боржників, який стосуються саме заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №588546905 від 12.12.2021 р.

В подальшому, 02.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу №02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити (передати) фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги до цього договору, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до додатку 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №588546905 (станом на дату відступлення права вимоги) складала 50183,47 грн.

Оскільки відповідний реєстр боржників є дуже об`ємним документом і стосуються прав вимоги до кількох тисяч боржників, на підтвердження вищенаведеної інформації додано до заяви копії першої та останньої сторінки відповідного реєстру боржників і сформований витяг з реєстру боржників, який стосуються саме заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №588546905 від 12.12.2021, при цьому зазначаючи про наявність у позивача оригіналу згаданого реєстру у повному обсязі.

Позичальник на користь нового кредитора жодних платежів станом на дату подання позовної заяви не здійснював, тому станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №588546905 від 12.12.2021 року становить 50183,47 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 9938,09 грн., заборгованість за відсотками - 40245,38 грн.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами і у наданому відзиві на позов пояснив, що 12.12.2021 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено кредитний договір №588546905, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2 000,00 до 50 000,00грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «ВЕОКАРД» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Представник відповідача також підкреслив, що позивач у своєму позові зазначає, і це підтверджується матеріалами справи, що 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно до пункту 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Строк дії вказаного договору згідно п.8.2 було встановлено до 28.11.2019 року.

В подальшому додатковими угодами № 26 від 31.12.2020 року, № 27 від 31.12.2021 року, № 31 від 31.12.2022 року та № 32 від 31.12.2023 р. вносились зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31.12.2024 р. включно.

Також зауважує, що згідно з доводами сторони позивача, первісне відступлення прав вимоги за кредитним договором № 397039428 від 15.11.2021 року відбулось від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі зазначеного вище договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., підтвердженням чого є витяг з реєстру прав вимоги № 237 від 27.06.2023 р. до цього договору факторингу.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 237 від 27.06.2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 588546905.

02.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від до договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 588546905 на суму 50 183,47 грн.

Зазначає, що за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги за договорами відступлення права вимоги, договорами факторингу, може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав або вимоги, що може виникнути в майбутньому на підставі, в даному випадку, існуючого кредитного договору на момент укладення договорів факторингу.

З матеріалів справи вбачається, що договір факторингу № 28/1118-01, за яким згідно доводів позовної заяви відбулось первісне відступлення права вимоги за кредитним договором № 397039428 від 15.11.2021 року, було укладено між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 28.11.2018 р., тобто за три роки до укладення кредитного договору між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем.

Вказане свідчить про те, що предметом останнього на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором №588546905, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за кредитним договором № 588546905, як ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., так і в подальшому ТОВ «СВЕАФІНАНС» згідно договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 р.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕОШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», наступний перехід права вимоги, який є похідним, не може підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Крім того, вважає умови кредитного договору несправедливими і наголошує, що у тому випадку якщо під час судового розгляд справи стороною позивача будуть надані достатні та переконливі докази переходу права вимоги по кредитному договору № 588546905 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон-Плюс», тоді сторона відповідача буде просити зменшення розміру відсотків за користування кредитними коштами, оскільки вони є непомірно високими у співвідношення з тілом кредиту.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Просить позовну заяву ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Сторони на виклик до суду не з`явилися.

Позивач ТОВ «Свеа Фінанс» про дату, час проведення судового засідання повідомлений належним чином відповідно до ст.ст.128,130 ЦПК України, представником позивача було надано заяву, в якій здійснювати розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримано.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явились, причини неявки невідомі, судом вжито максимальні заходи для їх повідомлення про розгляд справи з дотриманням ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Раніше представником відповідача було надано відзив на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні правовідносини.

12.12.2021 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено договір кредитної лінії № 588546905, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту від 2 000,00 до 50 000,00 грн.(а.с.9-13)

Позичальником зобов`язання виконувались неналежним чином, виникла заборгованість, яка станом на 27.06.2023 р. дорівнювала 50183,47 грн., у тому числі: заборгованість за сумою кредиту - 9938,09 грн., заборгованість за відсотками - 40245,38 грн.

Згідно пункту 1.8. договору кредитної лінії, позичальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів після закінчення кожного календарного місяця дії договору оплатити всі фактично нараховані проценти попереднього календарного місяця.

Відповідно до пункту 1.9. договору основна сума кредиту повинна бути повернена не пізніше ніж через 5 днів після настання однієї із подій:

1.9.1. закінчення строку дії договору

1.9.2. дострокове припинення договору в порядку, передбаченому пунктом 2.1.1.7. договору

П. 2.1.1.7.: Кредитор має право достроково припинити дію договору у разі прострочення позичальником оплати нарахованих процентів хоча б на один календарний день, шляхом повідомлення позичальника в порядку, передбаченому внутрішніми правилами.

Встановлено, що 28.11.2018 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, який за своєю правовою природою є генеральною угодою, яка встановлює загальні положення щодо відступлення прав вимоги між Фактором і Клієнтом (а.с.а.с.25-28)

В подальшому додатковими угодами № 26 від 31.12.2020 р., № 27 від 31.12.2021 р., № 31 від 31.12.2022 р. та № 32 від 31.12.2023 р. вносились зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31.12.2024 р. включно (а.с.30 на звороті-33, 35, 36, 36 на звороті).

Відступлення клієнтом фактору прав вимоги до боржників відбувається на підставі відповідних реєстрів прав вимоги. Права вимоги до боржників у фактора виникають з моменту підписання акту передачі реєстру.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 237 від 27.06.2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 588546905 (а.с.38).

Тобто, передача прав вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відбулась під час дії договору факторингу.

02.05.2024 р. між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги (а.с.40-44).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 р. ТОВ «СВЕА ФІНАНС» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 588546905 на суму 50 183,47 грн., у тому числі: заборгованість за сумою кредиту - 9938,09 грн., заборгованість за відсотками - 40245,38 грн.(а.с.48-49, 50)

Наявність договірних правовідносин між кредитодавцем та позичальником, основні умови кредитування, а також обставини переходу прав вимоги за кредитним договором підтверджуються доданими до матеріалів справи такими доказами.

1.Паспорт споживчого кредиту продукту «ВЕОКАРД» до договору № 588546905 (а.с. 9-10), в якому вказані:

- сума кредиту – від 2000,0 до 50000,0 грн.

- строк кредитування – до 1825 днів з можливістю продовження

- дисконтна процентна ставка протягом першого календарного місяця з дати отримання першого траншу за договором – 17,85 %

- дисконтна процентна ставка протягом другого та наступних календарних місяців з дати отримання першого траншу за договором – 361,35 %

- реальна процентна ставка протягом першого календарного місяця з дати отримання першого траншу за договором – 336 % річних

- реальна процентна ставка протягом другого та наступних календарних місяців з дати отримання першого траншу за договором–1531 %.

2.Розрахунок заборгованості, виконаний ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 19-23) містить таки відомості:

- за період з 20.12.2021 р. по 29.12.2021 р. позичальником використано 9938,09 грн., сплачено 01.01.2022 р. 518,29 грн.

- проценти нараховані з 20.12.2021 р. по 25.06.2023 р. в сумі 40763,67 грн., тіло кредиту – 9938,09 грн.

- заборгованість за тілом кредиту – 9938,09 грн., заборгованість за процентами – 40245,38 грн. Загальна сума боргу – 50183,47 грн.

3.Розрахунок заборгованості, виконаний ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.24):

- заборгованість за тілом кредиту – 9938,09 грн., заборгованість за процентами – 40245,38 грн. Загальна сума боргу – 50183,47 грн.

4.Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»:

5.Додаткова угода № 26 від 31.12.2020 р. (а.с. 30 на звороті -33), в якій договір факторингу № 28/1118-01 прийнято у новій редакції.

п. 2.1. Згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. У випадку укладання сторонами більш ніж один реєстр прав вимоги, кожний наступний Реєстр є самостійним додатком та не змінює попередній.

п. 4.1. Надане право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленої у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передаєтьсяз моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром.

п. 8.2. До 31.12.2021 р.

6. Витяг з реєстру № 237 від 27.06.2023 р. (а.с. 38), за яким передано за договором факторингу право вимоги до ОСОБА_1 на суму 50183,47 грн.

7. Договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 між ТОВ «Свеа Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс».

8. Реєстр прав вимоги від 02.05.2024 р. (а.с. 48): від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Свеа Фінанс».

Витяг з реєстру прав вимоги № 1 містить дані про боржника, РНОКПП, номер та дата кредитного договору, сума боргу та її складові.

Відповідно до ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторін..

При цьому суд зазначає, що згідно до статті 204 Цивільного кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ані договір кредитної лінії №588546905, ані договори факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 р. між ТОВ «Свеа Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» не визнавались недійсними.

Згідно до ст. 525ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст.530 ЦК України).

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦКУ).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Стаття 1078 ЦКУ визначає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Враховуючи позицію відповідача, суд вважає за необхідне ретельно проаналізувати основні її положення.

Щодо законності переходу прав вимоги за кредитним договором № 588546905.

28.11.2018 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, який за своєю правовою природою є генеральною угодою, яка встановлює загальні положення щодо відступлення прав вимоги між Фактором і клієнтом.

В подальшому додатковими угодами № 26 від 31.12.2020 р., № 27 від 31.12.2021 р., № 31 від 31.12.2022 р. та № 32 від 31.12.2023 р. вносились зміни до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 р., відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31.12.2024 р. включно.

Відступлення клієнтом фактору прав вимоги до боржників відбувається на підставі відповідних реєстрів прав вимоги. Права вимоги до боржників у фактора виникають з моменту підписання акту передачі реєстру.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 237 від 27.06.2023 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 588546905.

02.05.2024 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 02/0524-01/01.02-11/24 від 02.05.2024 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 588546905 на суму 50 183,47 грн., у тому числі: заборгованість за сумою кредиту - 9938,09 грн., заборгованість за відсотками - 40245,38 грн.

Таким чином, набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 588546905 на суму 50 183,47 грн. відбулось у відповідності з діючим законодавством.

Суд не погоджується з позицією представника відповідача щодо трактування поняття «майбутня вимога» у договорі факторингу. У відзиві на позов наводиться позиція Верховного Суду, викладена ним у постанові від 11.09.2018 р. по справі № 909/968/16, згідно з якою дійсною є вимога, яка існувала на час укладання договору факторингу. В іншому випадку договір вважався неукладеним.

Однак, згодом Верховний Суд відійшов від такої позиції, що знайшло своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18. Зокрема, у пункті 40 постанови підкреслюється, що згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Аналогічні позиції викладені також у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2026 року у справі № 490/8336/21, від 09 квітня 2025 року у справа № 522/6195/20 та інших.

Характеристики «наявної» та «майбутньої» вимоги чітко наведені у постанові Верховного Суду у справі № 727/2790/25 від 07.01.2026 р. і полягають вони у такому:

«допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й "недозрілі" грошові вимоги. "Недозріла" вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що "з`явилися" із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом».

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем названі умови правомірності набуття права вимоги до ОСОБА_1 виконані, відповідні докази надані і стороною відповідача вони не спростовані.

Суд також не вбачає підстав для того, щоб вважати їх неналежними доказами.

Говорячи про несправедливість умов кредитного договору, представник відповідача послався на статтю 627 Цивільного кодексу. Але ця норма декларує саме свободу договору і передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

При укладанні договору про відкриття позичальнику кредитної лінії останній був ознайомлений з умовами кредитування, добровільно погодився на їх застосування при наданні йому кредитних коштів; на момент укладання договору його умови не суперечили Закону «Про споживче кредитування» в частині розміру денної процентної ставки, Закону «Про захист прав споживачів», а саме, частині 3 статті 18. Пункт 5 цієї норми несправедливим визнає встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Як вбачається з її тексту, обмеження відповідальності споживача стосується лише санкцій за порушення зобов`язання, а не розміру самого зобов`язання. На це прямо вказується у статті 42 Конституції України,- сплата споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

При цьому суд не приймає посилання на ніби-то порушення Конституції України, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів»,рішення Конституційного Суду, постанови Верховного Суду, обгрунтовуючи їх тим, що споживач у кредитних правовідносинах є більш слабкою стороною, менш обізнаний у специфіці таких правовідносин тощо.

Для оцінки вартості користування кредитними коштами у вигляді встановленого договором % за кожний день від залишку непогашеної суми не потребується особливих знань.

До того ж, суд зауважує, що відповідач не був позбавлений права надати власний розрахунок, якщо вважає, що позивачем нараховано непропорційні сумі кредиту відсотки. Проте, відповідач цим правом не скористався.

Таким чином, встановлено, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснено у відповідності до умов укладеного між сторонами кредитного договору і не суперечить діючому законодавству.

Суд не приймає доводи відповідача, викладені у Відзиві у справі, оскільки вони фактично є аргументами, якими позичальника повинен був керуватися при укладанні кредитного договору або у позовній заяві про визнання такого договору недійсним.

Отже, врахувавши вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221:

- заборгованість за договором № 588546905 від 12.12.2021 року у розмірі 50183 (п`ятдесят тисяч сто вісімдесят три) гривні 47 копійок,

- судовий збір у сумі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення – 21.09.2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8).

Представник позивача - Паладич Аліна Олександрівна, РНОКПП: НОМЕР_2 ; м. Київ, вул. Іллінська, будинок 8.

Відповідач: – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача – ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя А.С. Кузнєцова