Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №212/2875/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/2875/26

2/212/3563/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В., за участі секретаря судового засідання Горб В. С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу, позовну заяву Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку),

ВСТАНОВИВ ТАКЕ.

До суду звернулася представниця позивача Ющенко В.В. із зазначеною позовною заявою. Суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Сторони заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін не надали, скористалися своїм правом участі у розгляді справи шляхом обміну змагальними документами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позиції сторін.

Позов обґрунтований таким. Позивач як надавач послуг надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 7 192,50 грн за період з 01.11.2021 до 31.10.2025. Позивач виконав свої зобов`язання, а відповідач зобов`язана сплатити надані послуги. На підставі ст. 625 ЦК України позивач також нарахував відповідачу інфляційні втрати, 3% річних, плату за абонентське обслуговування та пеню за порушення зобов`язань у розмірі 1 376,50 грн, 414,16 грн, 389,04 грн та 500,10 грн відповідно. Усього разом просив стягнути з відповідача 9 872,30 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача судовий збір.

Відповідачка у своєму відзиві не погодилася із заявленими вимогами, вважає їх необґрунтованими, незаконними, та просить суд відмовити у їх задоволенні з наступних підстав. Квартира відповідачки обладнана системою індивідуального автономного опалення та відключена від внутрішньобудинкової мережі центрального опалення, транзитні труби опалення термоізольовані, стіни, що суміжні з сусідніми квартирами та під`їздом також ізольовані сертифікованими ізоляційними матеріалами, що підтверджується Актом № 720 від 26.10.2009 року Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», а також копією першої сторінки Робочого проєкту № 182-2009, який 17.08.2009 року засвідчено відміткою Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», де зазначено, що місця загального користування не опалюються. Крім того, відповідачка зазначила, що між сторонами не укладався належним чином оформлений договір із визначенням порядку розрахунку за місця загального користування (МЗК). Позивач не надсилав відповідачці щомісячні розрахунки із зазначенням показань загальнобудинкового лічильника та формули розподілу теплової енергії. Наданий позивачем розрахунок є загальним та виконаний без врахування фактичного стану будинку, оскільки фактично послуга з теплопостачання в МЗК не надається. Відповідачка також вважає, що нарахування здійснені з порушенням вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. Зазначила, що позивач фактично перекладає на відповідача технологічні втрати тепла в будинку, які не мають стосунку до опалення МЗК. Не доведено обставину надання послуги належної якості. Відповідачка вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості непрозорим, загальним, і таким, що не дозволяє перевірити правильність нарахувань обсягів теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкових систем. Крім того, зазначила, що у розрахунку відображено платіж за послугу, якого вона насправді не здійснювала, отже розрахунок є недостовірним. Просила суд застосувати строк позовної давності з урахуванням положень Закону України № 4434-ІХ. Вважає нарахування позивачем сум інфляційних втрат, 3% річних та пені за порушення зобов`язань неправомірними, з огляду на Постанову Кабінету Міністрів України № 206. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У своїй відповіді на відзив позивач зазначив, що Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» є теплопостачальною організацією у розумінні ст. 1 ЗУ «Про теплопостачання» як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає теплову енергію населенню м. Кривого Рогу. Постачання теплової енергії є комунальною послугою (ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»). Пунктом 1 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» закріплюється обов`язок надання комунальної послуги виконавцем. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» надання комунальних послуг здійснюються безперервно, зокрема, крім часу перерв на міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами. Окрім того, теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі (ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання»). Тобто надання послуги з постачання теплової енергії є обов`язком позивача як виконавця відповідної комунальної послуги. Відповідно до ч. 1-2 ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених КМУ або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Згідно з ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка самостійно обирається співвласниками багатоквартирного будинку виключнона підставі рішення прийнятого відповідно до закону. У той же час, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (відповідно до ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»). Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії затверджено постановою КМУ «Про затвердження правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 року № 1022) (далі – Правила № 830). Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» як виконавцем послуги з постачання теплової енергії 01.10.2021 на своєму офіційному сайті розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за посиланням: https://tec.dp.ua/typovyj-indyvidualnyj-dogovir-pro-nadannya-poslugy-zpostachannya-teplovoyi-energiyi/, який є публічним договором приєднання (далі – Типовий договір). Так як протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору на адресу Позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирних будинків АДРЕСА_2 Речмидила про обрання моделі договірних відносин, з 01.11.2021 року з ОСОБА_1 фактично укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Так, відповідно до п. 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика 315). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11 Типового договору). Згідно з приписами п. 19 Правил № 830 комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Відповідно до п. 24 Правил № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності – пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу. Пунктом 2 Правил № 830 встановлено, що опалювана площа (об`єм) приміщення – це загальна площа (об`єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас. Відповідно до Наказу № 315 від 22.11.2018 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», затверджено «Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг», встановлюється порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг. Відповідно до пункту 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315. Відповідно до пункту 3 розділу І Методики № 315 розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду. Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково. Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до розділу III Методики № 315. У пункті 6 Методики № 315 розподілу наведено алгоритм визначення загальних обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Загальний обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення (Qопбуд) розраховується за наведеною у Методиці формулою. Після визначення загального обсягу спожитої у будівлі теплової енергії її розподіл здійснюється відповідно до розділів II-VIII цієї Методики. Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення врегульовано розділом V вказаної Методики розподілу. Пунктом 1 розділу V Методики розподілу встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, складається із: загального, що розподіляється між усіма приміщеннями; індивідуального, що дорозподіляється на неопалюване приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення, за обсяг теплової енергії, що надходить від таких трубопроводів у це приміщення. Індивідуальні обсяги теплової енергії від транзитних трубопроводів визначаються згідно з пунктом 4 цього розділу. Пунктом 4 розділу V Методики № 315 розподілу визначено, що обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення (Qопінд.ф.с), визначається розрахунково або за результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення. За відсутності результатів енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем приміщення, при недопущенні виконавця комунальної послуги або виконавця розподілу до такого приміщення або перешкоджанні їм у доступі до нього для з`ясування протяжності, діаметра та стану теплоізоляції транзитного(их) трубопроводу(ів) обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення (Qопінд.ф.с), розраховується за формулою наведеною у Методиці (абз. 2 п. 4 р. V Методики № 315). Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних опалювальних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень (Розділ IV п. 12 Методики №315). Обсяг спожитої теплової енергії на опалення приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення, через яке прокладені транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи опалення визначається відповідно до Розділу ІІ пункт 2. Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії, включає, зокрема, обсяги теплової енергії на опалення місць загального користування, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання та розподіляється між всіма споживачами пропорційно опалюваній площі квартири. Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання. Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Тому, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Отже, відповідно до положень Індивідуального договору, приписів ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", Методики розподілу № 315, Правил надання послуг з постачання теплової енергії № 830, Постанови КМУ "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами" № 808 від 21.08.2019 Позивач отримує послугу з постачання теплової енергії, яка, зокрема, складається з нарахування плати за місця загального користування (МЗК); нарахування на загальнобудинкові потреби (ЗБП); нарахування, пов`язані з втратами від транзиту та абонентської плати. Щодо строку позовної давності, позивач зазначив, що відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки позовної давності, визначені, зокрема, статтями 257-258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану строки, визначені статтями 257–259 ЦК України, також продовжуються на строк його дії. Таким чином, законодавець прямо передбачив продовження перебігу позовної давності як у період дії карантинних обмежень, так і під час воєнного стану. При цьому, предметом позову у даній справі є заборгованість за період з 01.11.2021 по 31.10.2025, тобто вимоги Позивача в будь-якому випадку знаходяться у межах допустимого строку судового захисту. Щодо 3% річних, пені та інфляційних втрат позивач зазначив таке. Постановою КМУ від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Постановою КМУ від 29 грудня 2023 р. №1405 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг» було внесено зміни до Постановою КМУ від 5 березня 2022 року № 206, а саме викладено пункт 1 в наступній редакції: Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285). Фактично, вказаною постановою, скасовано мораторій на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. Такий мораторій зберігається лише для територій, де ведуться бойові дії. Відтак, оскільки м. Кривий Ріг не є територією де ведуться бойові дії та/або окупованою територією, Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» має правові підстави здійснити нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість, яка утворилася в період дії мораторію, але починаючи з 29 грудня 2023. Тобто, Позивачем інфляційні втрати були розраховані шляхом множення суми заборгованості, яка існувала на кінець кожного місяця, на сукупний індекс інфляції за період прострочення, починаючи з 29.12.2023, поділена на 100% - сума боргу. Індекси інфляції, які діяли в період дії мораторію, враховані не були. Відповідно при нарахуванні 3% річних, сума заборгованості, яка існувала на кінець кожного місяця, була помножена на процентну ставку, поділена на 100%, помножена на кількість днів прострочення, починаючи з 29.12.2023, та поділена на кількість днів у році. Тобто, кількість днів прострочення заборгованості за кожний місяць Позивач відраховував з дати припинення мораторію – з 29.12.2023. З огляду на викладене, просить суд відхилити доводи відповідача та задовольнити заявлені позовні вимоги.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив (подані до суду 22.06.2026) відповідачка зазначила таке. Позивач у своїй відповіді на відзив безпідставно ігнорує той факт, що відключення квартири від мережі централізованого опалення та встановлення системи індивідуального (автономного) опалення відбулося у повній відповідності до чинного на той момент законодавства, за прямої участі та підтвердження самого позивача. Процедура встановлення автономного опалення була повністю погоджена з АТ «Криворізька теплоцентраль», що підтверджується наданими відповідачкою доказами. На титульному аркуші наданого Робочого проєкту міститься офіційний штамп погодження АТ «Криворізька теплоцентраль», скріплений особистими підписами начальника та інженера підприємства позивача від 17.08.2009 року, де зазначено, що МЗК не опалюються. Погоджуючи у 2009 році Робочий проєкт своїми підписами та печаткою, позивач офіційно визнав факт відключення квартири відповідачки від центральних мереж та перехід на автономне опалення. Отже, позивачу достеменно відомо про факт відключення квартири від мереж централізованого опалення у встановленому законодавством порядку. Позивач безпідставно стверджує про наявність у відповідачки обов`язку сплачувати за так звані «термовтрати» або транзитне тепло. Проте факт відсутності будь-якого споживання теплової енергії відповідачкою, крім наданих суду доказів, підтверджується також фактичним технічним станом приміщення. Відповідно до Акту № 720 КПТМ «Криворіжтепломережа» від 26.10.2009 року, транзитні трубопроводи (стояки) централізованого опалення, які проходять через квартиру відповідачки, є повністю ізольованими, а також, у приміщенні проведено повну ізоляцію стін. Оскільки стояки та стіни повністю ізольовані, квартира відповідача не отримувала та не могла отримувати теплову енергію від мереж позивача. У під`їзді будинку за адресою АДРЕСА_2 МЗК фактично не опалюються. Трубопроводи (стояки) тепломережі, що проходять через під`їзд, підвал та горище є ізольованими, або не виділяють тепла, достатнього для опалення приміщення. Відповідачка вважає, що нарахування за термовтрати ізольованих труб у підвалах чи на горищах є неправомірним. Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що МЗК в будинку відповідача дійсно опалюються. Відповідачка також заперечила факт укладання Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, як публічного договору приєднання, з огляду на те, що факт встановлення індивідуального опалення повністю виключає можливість приєднання до публічного договору. Дія будь-яких публічних договорів позивача не може поширюватися на відповідача. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є загальним стосовно усього будинку. Методика № 315 передбачає нарахування плати лише за умови, що стояки реально гріють повітря та є не ізольованими. Ізольований трубопровід не здійснює тепловіддачу. Позивач при здійсненні розрахунку проігнорував фактичні характеристики приміщення, натомість абстрактно застосував загальні формули Методики № 315. Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що у МЗК наявні справні опалювальні прилади, та факту реального виділення теплової енергії у під`їзді. Математичне нарахування плати за формулою без фактичного надання послуги є безпідставним збагаченням підприємства позивача за рахунок відповідача. Сам розрахунок заборгованості є неправомірним, оскільки він є загальним, не містить в собі індивідуального розрахунку, який застосований безпосередньо до приміщення відповідача. Крім того, позивачем не надано детальної розшифровки нарахування сум із зазначенням конкретних формул Методики № 315. З наданого неможливо встановити, з яких саме складових утворена щомісячна сума боргу для квартири відповідача. Щодо нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені за порушення зобов`язання, відповідачка повторно наголосила на неправомірності таких нарахувань відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, якою було введено повний мораторій на здійснення таких нарахувань до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.

Разом із запереченням на відповідь на відзив, відповідачка подала окреме клопотання про застосування позовної давності.

Фактичні обставини та зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Обставина реєстрації місця проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , з 28.04.2025 року підтверджується відомостями Реєстру Криворізької міської територіальної громади (відповідь № 1967; а. с. 86).

В матеріалах справи наявні Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок та про закінчення опалювального сезону з період з 2021 року до 2025 року відповідно (а. с. 62-70).

Суд встановив обставину розміщення 01.10.2021 на сайті позивача https://tec.dp.ua Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 як публічного договору приєднання (далі - «Договір»). Пунктом 2 цього Договору передбачено, що він є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», надалі – АТ «Криворізька теплоцентраль» https://tec.dp.ua/. Пунктом 4 Договору визначено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги. Пунктами 51, 52 цього Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності; якщо за один місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Житловий будинок АДРЕСА_2 Речмидила технічно під`єднаний до інженерних мереж АТ «Криворізька теплоцентраль» та забезпечується постачанням теплової енергії, яку надає позивач. Факт поставки теплової енергії у спірний період у вказаний житловий будинок підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія, складених представниками АТ «Криворізька теплоцентраль» в присутності представників житлової організації протягом 2021-2025 років, а подача та припинення подачі такого теплоносія здійснювалась на виконання рішень виконкому Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону.

Обставини подання теплоносія в будівлю житлового будинку АДРЕСА_2 Речмидила та припинення такого подання підтверджуються відповідними Актами (а. с. 20-23).

Актами фіксації показань лічильника, відповідними звітами за період з 01.11.2021 до 30.09.2025 та відомостями обліку параметрів теплоспоживання підтверджуються обставини щомісячного обсягу споживання теплової енергії будинком АДРЕСА_2 (а.с. 24-61).

На підставі Розрахунку обсягу спожитої теплової енергії (а. с. 15), яка була обрахована відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії від 21.08.2019 року № 830 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від 22.11.2018 року № 315, та Детального розрахунку заборгованості з плати за абонентське обслуговування (а. с. 16), суд встановив, що за період з листопада 2021 до жовтня 2025 року загальний розмір заборгованості за послугу становить 7 192,50 грн, та заборгованість з плати за абонентське обслуговування становить 389,04 грн.

Заперечення відповідача щодо неналежності розрахунків заборгованості суд відхиляє, оскільки аргументи відповідачки не відповідають дійсності – у розрахунку зазначені: загальна площа житлового будинку, площа спірного приміщення, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення місць загального користування та додаткових приміщень, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення на загальнобудинкові потреби опалення, площа приміщень з індивідуальним опаленням, а також вказана загальна спожита теплова енергія за показника приладу обліку, обсяг теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення, обсяг теплової енергії на опалення неопалювальних приміщень (приміщень з індивідуальним опаленням), обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби, обсяг теплової енергії на опалення приміщень будинку, обсяг теплової енергії на опалення МЗК та допоміжних приміщень для приміщення будинку, обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення для приміщення, обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби на опалення для приміщення, обсяг теплової енергії транзитними мережами, корегування обсягу теплової енергії, загальний обсяг теплової енергії, розподілений на приміщення з вказівкою тарифів та визначенням загальної суми витрат на опалення вказаного приміщення. Крім того, у матеріалах справи наявна також Інформація щодо Методики, яка використовувалася для нарахування плати за послугу з постачання теплової енергії (а. с. 18-19), де наведено детальне обґрунтування застосування Методики.

Що стосується ненадсилання відповідачці позивачем щомісячних розрахунків із зазначенням показань загальнобудинкового лічильника та формули розподілу теплової енергії, суд відхиляє цей аргумент, оскільки такий обов`язок виконавця послуги не передбачено нормами діючого законодавства (зокрема, п. 48 Правил № 830).

Відповідачка долучила до матеріалів справи Акт № 720 від 26.10.2009 року Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», згідно з яким під час обстеження приміщення квартири відповідачки встановлено таке: у приміщенні встановлено опалення; опалювальні пристрої демонтовані; стояки ізольовані, вмонтовані в стіни; стіни, суміжні з сусідами, ізольовані пінопластом. З цього суду очевидно, що вмонтовані в стіни стояки свідчать про те, що приміщення позивачки є з транзитною мережею опалення/ділянкою транзитного трубопроводу. Також долучено титульний лист Робочого проєкту № 182-2009 встановлення індивідуального автономного теплопостачання для приміщення квартири відповідачки, який посвідчено штампом КПТМ «Криворіжтепломережа» за підписом начальника та інженера підприємства від 17.08.2009 року, де є відмітка, яку відповідачка тлумачить як свідчення того, що місця загального користування не опалюються. Суд відхиляє цей аргумент з огляду на таке. У своєму відзиві та запереченнях на відповідь на відзив відповідачка наголошує на тому, що ці документи було складено за участі підприємства позивача. Суд вважає за необхідне звернути увагу відповідачки, що підприємство позивача – Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (ЄДРПОУ: 00130850), та Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (ЄДРПОУ: 03342184) – це різні юридичні особи, які були надавачами послуги з теплопостачання у різні періоди. Разом з тим позивач не заперечує обставину наявності у квартирі відповідача індивідуального (автономного) опалення. Наданий позивачкою акт та робочий проект стосується технічного стану приміщення саме її квартири. Водночас заявлені позовні вимоги не стосуються послуги з теплопостачання для опалення квартири відповідача – заборгованість виникла внаслідок несплати за послугу з теплопостачання на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку. Відповідачка заперечує факт надання такої послуги, посилається на обставини відсутності опалювальних приладів у МЗК, зазначила що стояки, які проходять через під`їзд, підвал та горище, також є ізольованими. Разом з тим не надала належних та допустимих доказів, достатніх своїй сукупності на підтвердження тих обставин, на які посилається.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, якою визначено змагальність серед основних засад цивільного судочинства, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У Постанові ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц міститься такий висновок щодо тягаря доказування: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний… Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс» (п. 81). Отже, стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. Так, надані відповідачкою документи не стосуються предмету доказування в межах даної цивільної справи, оскільки обставина обладнання квартири системою індивідуального (автономного) опалення ніким не заперечується та не оспорюються, позов не стосується надання послуг з теплопостачання у квартиру відповідачки. Доказів на підтвердження обставин ненадання послуг з опалення МКЗ, або надання їх неналежної якості відповідач не надала, натомість перекладає тягар доказування щодо якості послуг на позивача.

Суд відхиляє аргумент відповідачки про неналежну якість послуг, наданих позивачем, з огляду на таке. Пунктами 7 та 8 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.10.2021 передбачено, що виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску; постачання теплової енергії здійснюється до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку. Аналогічне правило передбачено пунктом 6 актуальних Правил 2019 року («Виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості, що забезпечує надання послуги встановленим нормативам: за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - до межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (будівлі) та інженерно-технічних систем приміщення споживача»). Пунктом 29 Правил 2005 року (діяли до 01.05.2022) було передбачено, що споживач має, серед іншого, право на зменшення розміру плати у разі: надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг; перевірку кількісних і якісних показників надання послуг (якість і тиск води, температура гарячої води, температура повітря у приміщеннях тощо) у порядку, встановленому цими Правилами. Аналогічне право передбачено п. 42 актуальних Правил 2019 року. Пунктом 16 цих Правил 2019 року передбачено, що перевірка відповідності якості надання послуг проводиться відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1145. Згідно з п. 54, 55 Правил 2019 року у разі ненадання послуги, надання її не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості споживач має право викликати виконавця або його представника для проведення перевірки кількості та/або якості наданої послуги; оформлення претензій споживачів здійснюється в порядку, передбаченому статтею 27 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”; оформлення претензій споживачів у багатоквартирному будинку здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених статтею 28 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”; за результатами перевірки якості надання послуги складається акт-претензія відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1145. Отже, порядок фіксації та документування неякісних послуг, висунення претензій визначений законодавством. Відповідачка не надала суду жодних доказів на підтвердження надання позивачем неякісних послуг (претензій, листів, актів тощо).

Суд відхиляє аргумент відповідачки про те, що Методика № 315 передбачає нарахування плати лише за умови, що стояки реально гріють повітря та є не ізольованими, оскільки ця Методика оперує таким поняттям як «питомі теплові втрати ізольованих трубопроводів», враховує це у формулах розрахунку обсягу споживання, а також встановлює правила, коли трубопровід вважається не теплоізольованим (п. 2 Розділу ІІ, п. 2 Розділу ІV, п. 3 Розділу V).

Аргумент відповідачки про те, що позивач не надав до позовної заяви щомісячних актів зняття показань будинкового лічильника у заявлений період нарахувань, суд відхиляє, оскільки такі докази містяться у матеріалах справи (а. с. 24-61).

Спір між сторонами охоплює відносини у період з 01.11.2021 до 31.10.2025 року.

Користування послугою централізованого опалення у період з 2004 року регулювалося Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 (втратив чинність 01.05.2019); у період до 01.05.2022 також регулювалося Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 (далі – «Правила 2005 року»); Законом України «Про теплопостачання» (з початку існування відносин між сторонами спору дотепер). Користування послугою централізованого опалення регулюється Законами України «Про теплопостачання» (з початку існування відносин між сторонами спору), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII (набрав чинності 10.12.2017, введений в дію з 01.05.2019, далі – «Закон про ЖКП»), Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою КМУ № 830 від 21.08.2019 (набрали чинності з 04.09.2019; далі – «Правила 2019 року»); у період до 01.05.2022 також регулювалося Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 (далі – «Правила 2005 року»).

За визначенням ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV (далі – «Закон 2004 року» ) від 24.06.2004 в редакції, що діяла в період з 01.04.2014 до втрати чинності цим законом 01.05.2019, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 зазначеного закону 2004 року споживач був зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. 18 Правил 2005 року оплата послуг повинна була здійснюватися не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Згідно з п. 35-36 Правил 2019 року розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць; оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором; за бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів; споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Згідно з п. 37 Правил 2019 року споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Закон про ЖКП містить визначення поняття «індивідуальний споживач» - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про ЖКП житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Отже, для ідентифікації особи як споживача з 01.05.2019 мають бути ознаки користування об`єктом нерухомого майна, отримання послуги для власних потреб та укладення договору.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону про ЖКП, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору; здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Крім того, 01.05.2021 було внесено зміни до Закону про ЖКП, яким запроваджено укладання публічного договору приєднання.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону про ЖКП у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону про ЖКП до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Доказів, що співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 Речмидила прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, суду не надано. Отже, з відповідачем укладений індивідуальний договір про надання комунальної послуги шляхом укладення публічного договору приєднання після його розміщення на сайті позивача.

Аргумент відповідачки про те, що з урахуванням обладнання її квартири індивідуальною (автономною) системою опалювання, дія публічного договору не поширюється на неї, суд відхиляє, оскільки в межах цієї справи мова йде про сплату послуг теплопостачання у місця загального користування, а не у квартиру відповідача. Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання. Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляються між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних опалювальних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону про ЖКП, якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частина 5 ст. 13 Закону про ЖКП містить також правило про те, що публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги.

Відповідно до п. 13 актуальних Правил 2019 року індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Індивідуальний договір з власником індивідуальних (садибних) житлових будинків вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги (фактичне виконання робіт із відключення будинку). Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Резюмуючи регулювання виникнення підстав для оплати за житлово-комунальні послуги, суд дійшов такого висновку:

до 01.05.2019 профільний Закон 2004 року визначав споживача як особу, що отримує послугу, і тому обставина укладення ним договору – другорядна і необов`язкова;

у період з 01.05.2019 до 01.05.2021 відповідно до актуального Закону про ЖКП серед критеріїв для визначення споживача, разом з користуванням майном та отриманням послуги, наявний критерій укладення договору; однак стаття 9 цього закону про ЖКП говорить про те, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору;

з 01.05.2021 «автоматичне» отримання комунальної послуги – без активного волевиявлення особи на відмову від неї/відмову від укладання договору (внесення змін до нього), актуальний Закон про ЖКП пов`язує з підставою для обов`язку оплати такої послуги.

Пунктом 28 Правил 2005 року (які діяли до 01.05.2022) визначалося, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування.

Пунктами 14, 24 Правил 2019 року (які діють дотепер) визначено, що відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку; обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Пунктом 38 цих же Правил 2019 року встановлено, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Доказів відмови від отримання послуги або відмови від укладання договору відповідач не надала.

Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

У постановах від 26 вересня 2018 року (справа № 703/58/16-ц) та від 03 жовтня 2019 року (справа № 539/2966/15-ц) Верховний Суд зазначив, що оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування згідно з встановленими тарифами.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року (справа № 703/4963/15-ц) висловлено правову позицію про те, що нарахування оплати за опалення місць загального користування здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства та існуючих нормативних документів, відповідачі дану послугу фактично отримують, а тому повинні її оплачувати. Нарахування плати за послугу з централізованого опалення у місцях загального користування проводиться рівномірно на всіх мешканців - користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений цей мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення, що відповідає вимогам Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 311/3489/18 дійшов висновку, що відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку.

Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено звільнення споживачів від обов`язку з оплати загальнобудинкових потреб опалення, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається не лише з приладів опалення, а й трубопроводів та арматури.

Наявність автономного опалення у приміщенні відповідачки не є підставою для звільнення її від оплати на загальнобудинкові потреби опалення, які складаються, в тому числі, з витрат на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень.

Оскільки приміщення відповідачки знаходиться у багатоквартирному будинку, вона зобов`язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами.

Отже, суд дійшов висновку про наявність між позивачем та відповідачкою відносин щодо користування житлово-комунальною послугою з постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону про ЖКП плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 30 Типового індивідуального договору (Договору) визначено, що плата за послугу постачання теплової енергії складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), — в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/.

Згідно з ч. 5 ст. 21 Закону про ЖКП ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Інформація щодо встановленого тарифу на теплову енергію, який застосовується у відносинах сторін, є публічною, загальнодоступною та розміщена на сайті позивача у розділі «Тарифи» (https://tec.dp.ua/category/information-for-disclosure/tariffs/).

Згідно з п. 32, 34, 41 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць; плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця; споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Отже, суд оцінює застосування тарифів, оприлюднених на сайті позивача, як обґрунтоване.

Відповідно до п. 5 Типового договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі – Методика). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11 Типового договору).

Пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами) (надалі - Правила надання послуг) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Обов`язок споживача оплатити надані послуги встановлений ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Власник нерухомого майна, обладнаного індивідуальними джерелами опалення зобов`язаний здійснювати оплату за постачання теплової енергії, яка складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду в справі №311/3489/18.

Відповідно до п. 5 Типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергій, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з: обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до п. 41 Договору, споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Сума заборгованості підтверджується Розрахунком обсягу спожитої теплової енергії та Детальним розрахунком заборгованості плати за абонентське обслуговування (а. с. 15-16). Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд вважає доведеними обставини надання відповідних послуг. Отже, вимоги про стягнення з відповідача боргу за послугу постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) та абонентського обслуговування мають бути задоволені.

Щодо 3% річних, втрат від інфляції та пені.

Позивач також заявив вимогу про стягнення 3 % річних у розмірі 414,16 грн за періоди з 01.01.2022 до 23.02.2022 та з 30.12.2023 до 15.02.2026; втрат від інфляції в розмірі 1 376,50 грн за січень 2022 та за період з січня 2024 до лютого 2026 року; про стягнення пені за прострочення сплати заборгованості в розмірі 500,10 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пеня є різновидом неустойки та право на її стягнення передбачене ст. 624 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону про ЖКП, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Розмір заявлених позивачем до стягнення санкцій за несвоєчасну сплату підтверджується Розрахунком нарахування штрафних санкцій.

Щодо аргументу відповідачки про мораторій на нарахування таких штрафних санкцій, слід зазначити таке.

Постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 року з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року, установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285). Отже, мова йде про території на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій) або тимчасово окуповані території. Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 року затверджено перелік таких територій, куди не входить місто Кривий Ріг (місце надання послуг). Твердження відповідачки про те, що дія даної Постанови поширюється на усіх громадян незалежно від регіону не відповідає дійсності.

Дослідивши Розрахунок нарахування штрафних санкцій та позиції сторін, суд дійшов висновків про наявність підстав у позивача для здійснення нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені за порушення зобов`язань, суд переконався у правильності та правомірності таких нарахувань. Отже зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Щодо застосування строку позовної давності.

Відповідачка заявила клопотання про застосування строків позовної давності.

Стаття 257 ЦК України передбачає загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України було продовжено строк, визначений статтею 257 строк зазначеного кодексу, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Карантин тривав, згідно з Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 до 22.05.2020; згідно з Постановою КМУ № 392 від 20.05.2020 – з 22.05.2020 до 31.07.2020; № 641 від 22.07.2020 – з 01.08.2020 до 19.12.2020; згідно з Постановою КМУ № 1236 від 09.12.2020 - з 19.12.2020 до 30.06.2023.

Також, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. 04 вересня 2025 року набрав чинності Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України – виключено. Відтак, перебіг строку позовної давності розпочався лише 04.09.2025 року.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення із позовом щодо стягнення заборгованості до суду. Отже, у застосуванні строку позовної давності слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 3 328,00 грн має бути стягнутий з відповідача повністю.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ ТАКЕ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) – задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за спожиту послугу з постачання теплової енергії (на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку) у розмірі основного боргу 7 192,50 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 376,50 грн, 3% річних у розмірі 414,16 грн, пеню у розмірі 500,10 грн, плата за абонентське обслуговування у розмірі 389,04 грн, а всього – 9 872,30 (дев`ять тисяч вісімсот сімдесят дві грн 30 коп) гривень.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», ЄДРПОУ: 00130850, місцезнаходження: вул. Електрична, 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено та підписано 24 вересня 2026 року.

Суддя: М. В. Швець