Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №212/12447/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/12447/26

2/212/7723/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Феняк О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

03.08.2026 ТОВ «Цикл фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача зазначає, що 08.10.2013 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2003943126. Відповідно до умов кредитного договору, Банк надає Позичальнику споживчий Кредит, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі, визначені даним кредитним договором.

18.08.2021 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Цикл фінанс» укладено Договір факторингу № 18/08/21, відповідно до якого ТОВ «Цикл фінанс» набуло право Нового кредитора до відповідача за Кредитним договором.

На дату звернення ТОВ «Цикл фінанс» до суду заборгованість за Кредитним договором становить 11500,28 грн., із яких: Заборгованість по тілу кредиту: 9558,8 грн., Заборгованість по відсотках: 1941,48 грн.

На момент подання позовної заяви зобов`язання з приводу повернення кредитних коштів за Кредитним договором відповідачем не виконано ні Первісному кредитору, а ні Новому, в зв`язку з чим наявна заборгованість за Кредитним договором в сумі 11500,28 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь, а також судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витратна професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00грн.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 17 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник позивача, у позовній заяві просив провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без участі позивача.

Відповідач, ОСОБА_1 , будучи повідомлена про наявність у провадженні суду позову ТОВ «Цикл фінанс» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором, не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом, 18.08.2021 між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Цикл фінанс» укладено Договір факторингу № 18/08/21, відповідно до якого ТОВ «Цикл фінанс» набуло право Нового кредитора до відповідача за Кредитним договором, у відповідності до умов якого АТ «ОТП БАНК» передало (відступає) ТОВ «Цикл фінанс» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Цикл фінанс» приймає належні АТ «ОТП БАНК» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1. Клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор приймає право грошової вимоги, щ належить Клієнту, і стає кредитором за Кредитними договорами укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач надав копію договору про надання споживчого кредиту № 2003943126, укладеного 25 травня 2013 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 , який власноруч підписано ОСОБА_1 що свідчить про її ознайомлення з умовами Договору та надання згоди на отримання кредитних коштів на погоджених у договорі умовах.

Так, відповідно до вказаного договору 25 травня 2013 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2003943126 згідно умов якого Банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах.

Загальний розмір кредиту 3449,00 грн., дата остаточного повернення кредиту 25 травня 2015 року, фіксована процентна ставка у розмірі 0,01 % річних. Датою надання банком та отримання Позичальником Кредиту вважається дата підписання позичальником кредитного договору. Кредит надається шляхом перерахування за дорученням позичальника коштів на поточний рахунок продавця і на придбання товару.

Розглядаючи дану справу про стягнення заборгованості, суд має встановити такі обставини: чи було укладено кредитний договір, чи належним чином сторони цього договору виконали свої зобов`язання, якщо має місце порушення зобов`язання, ким воно допущено та в чому полягає, чи наявна у відповідача заборгованість за кредитним договором, та чи має позивач право вимагати стягнути на його користь таку заборгованість.

Відповідно до вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до вимог частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За нормами статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем зазначено, що 08.10.2013 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2003943126. Проте долученими до матеріалів справи доказами факт укладення договору не підтверджується, оскільки в матеріалах справи відсутній кредитний договір № 2003943126, який був би підписаний відповідачем 08.10.2013.

Так, на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості за договором № 2003943126 від 08.10.2013, копію договору добровільного страхування життя клієнтів №002006/13FO, який укладений 25.05.2013 року, договір про надання споживчого кредиту № 2003943126 від 25.05.2013.

Водночас безпосередньо кредитний договір № 22039000124404 від 08.10.2013 року, на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість, до матеріалів справи не надано.

Суд звернув увагу на певні розбіжності в даті укладання договору та заявленої суми тіла кредиту, а саме: відповідно до договору № 2003943126 від 25.05.2013 загальна сума кредиту 3449,00 грн., в той же час позивач просить стягнути суму заборгованості по тілу кредиту за договором № 22039000124404 від 08.10.2013 року складає 9558,80 грн.

Позивачем не надано кредитного договору, який було укладено між ОСОБА_1 та АТ «ОТП БАНК» 08.10.2013 року.

Суд зазначає, що надані позивачем документи самі по собі не підтверджують факту укладення між сторонами кредитного договору, оскільки не містять усіх істотних умов кредитування, погоджених сторонами, та не є належними доказами виникнення між сторонами кредитних правовідносин. Зокрема, договір добровільного страхування життя є самостійним цивільно-правовим правочином та не підтверджує факту укладення кредитного договору, а наданий договір про надання споживчого кредиту № 2003943126 від 25.05.2013 не відповідає заявленим вимогам.

Крім того, розрахунок заборгованості є похідними документами, складеними позивачем, і за відсутності самого кредитного договору не дають можливості встановити підстави виникнення зобов`язань відповідача, розмір кредиту, строк його повернення, порядок нарахування процентів та інші істотні умови договору.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За таких обставин надані позивачем докази у своїй сукупності не є достатніми для висновку про факт укладення між сторонами кредитного договору № 22039000124404 від 08.10.2013 та виникнення у відповідача зобов`язань за ним, а тому позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

При цьому суд позбавлений підстав самостійно збирати докази, тоді як клопотань від позивача про витребування таких доказів, як це передбачено ЦПК України, до суду не надходило.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог і, відповідно, несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.

Щодо підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Позивачем, ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що позикодавцем були перераховані грошові кошти відповідачу в розмірах, що передбачені за кредитним договором № 22039000124404 від 08.10.2013, а відповідач ці кошти отримала.

Зі змісту доданих до позовної заяви документів неможливо встановити, чи здійснювалося перерахування коштів відповідачу, відсутня інформація про рахунок, на який таке перерахування коштів було здійснено та фінансову установу, в якій такий рахунок було відкрито.

Виписки з рахунку, платіжної інструкції, інформації про перерахування коштів за допомогою електронних платіжних систем, сервісів он-лайн платежів, тощо, які б підтверджували перерахування, відповідачу коштів також позивачем не надано.

Як слідує з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Додані до позовної заяви документи, не є належним доказом надання відповідачеві коштів та наявності заборгованості, оскільки вказані документи є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику, а будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.

Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.

За вказаних обставин, у зв`язку з недоведенням позивачем належними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо передачі у власність позичальника (переказу коштів) відповідачу на його банківський рахунок, або іншим способом, а також фактичного користування відповідачем коштами, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів.

Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджені Постановою Правління Національного банку України 08.06.2017 № 49 (далі Правила) встановлюють для банків України методику розрахунку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договорами про споживчий кредит. Пунктами 7, 8 Правил Банк обчислює реальну річну процентну ставку, базуючись на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом строку дії, передбаченого умовами договору про споживчий кредит, та що банк і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки.

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості по відсоткам в розмірі 1941,48грн. є похідними від стягнення основного боргу, в задоволенні якого відмовлено, а відповідно суд не вбачає підстав для задоволення і цієї частини позовних вимог.

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

У разі відмови в задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи, якому повне рішення не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках передбачених ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 23.09.2026.

Суддя: О. Р. Феняк