Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №208/4581/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 208/4581/26

Провадження № 2/211/6084/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Зоріної С.М.,

розглянувши в місті Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, про визнання права власності на нерухоме майно, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Туру В.Г., звернулась до суду з позовом до відповідача Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності. В обґрунтування позову зазначено, ОСОБА_1 , є власником житловому будинок загальною площею 105,0 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 08.01.1998 року. Наразі, у зв`язку із активними бойовими діями, будинок пошкоджено. З метою здійснення підготовчих дій для отримання компенсації за пошкоджене житло, 30 грудня 2025 року Позивач звернулась до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою про державну реєстрацію права власності на будинок в Державному реєстрі речових прав (державна реєстрація прав, що виникли в установленому законом порядку до 2013 року). Проте 02 січня 2026 року отримала рішення № 82728101 про відмову в проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача звернулася до суду із заявою, відповідно до якої просить провести розгляд справи за їх відсутності, на вимогах наполягає та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Очеретинська селищна військова адміністрація Покровського району Донецької області звернулася до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представника військової адміністрації, за наявними матеріалами справи та просять прийняти рішення на розсуд суду, заперечень щодо вимог позивача не мають.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає позовні вимоги доведеними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 08.01.1998 року, виданого на підставі рішення від 02.12.1997 року № 72/2, ОСОБА_1 , є власником житловому будинок загальною площею 105,0 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

З метою здійснення підготовчих дій для отримання компенсації за пошкоджене житло, 30 грудня 2025 року Позивач звернулась до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із заявою про державну реєстрацію права власності на будинок в Державному реєстрі речових прав (державна реєстрація прав, що виникли в установленому законом порядку до 2013 року).

02 січня 2026 року Позивач отримала рішення № 82728101 про відмову в проведенні реєстраційних дій. Відповідно до вказаного рішення: Відповідно до вимог статті 10 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі за текстом – Закон), державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, та відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах. Згідно ч.8 ст.18 Закону, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Відповідно до ч.3 ст.10 Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

У ході розгляду поданої заяви державним реєстратором встановлено наступне: 1. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже відкрито ( 11.11.2025 року) розділ № 3233718114160 відносно об`єкта нерухомості « житловий будинок» за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності іншій особі ( не заявниці). При цьому, архівні записи Державного реєстру ( відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно) містять інформацію про власників та їхні правовстановлюючі документи на будинок за вказаною адресою від 1995 року – також не стосовно заявниці. 2. Поданий технічний паспорт від 12.09.1997 року, видавник – Бюро технічної інвентаризації міста Донецька, виготовлений на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас, він не містить заповненої форми «План земельної ділянки» та «Експлікація земельної ділянки». Таким чином, наявні юридичні обставини позбавляють державного реєстратора можливості вчинити дії, спрямовані на проведення державної реєстрації права власності.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється. Пункт 5 ППВССУ від 07.02.2014 N 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснює, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК). Відповідно до п.1.4. Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13.12.95, державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна здійснюють державні підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Відповідно до п.2.1 Правил, на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційних напис. Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності. Реєстрація права власності Позивач здійснив у відповідності до Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 13.12.95, які діяли на момент реєстрації. Відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявниками на реєстрацію права власності, серед числа фізичних осіб, можуть бути власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» «речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації» (п.3 ст.3). Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч.2 ст.3 Закону). Заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування) ( ч.1 ст.20 Закону). Крім цього, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії ( п.3.ч.3 ст.10 Закону).

Наразі провести реєстрацію права власності на будинок не вбачається за можливе, так як відсутня можливість отримання інформації в БТІ щодо об`єкту нерухомості. Стаття 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. В інший спосіб визнати право власності позивача на квартиру і зареєструвати його в Державному реєстрі речових прав, у Позивача можливості немає. Крім того, у зв`язку із розбіжностями адреси, а саме, у Позивача в Свідоцтві про право власності на житловий будинок від 08.01.1998 року, вказано адресу: АДРЕСА_1 , а в технічному паспорті від 12.09.1997 року вказано адресу АДРЕСА_1 , через що й виник даний спір, адвокатом 10 квітня 2026 року було направлено адвокатський запит до Відповідача з метою з`ясування вірної адреси.

Згідно відповіді на адвокатський запит від 13.04.2026 року №01-28/2425, Очеретинська селищна військова адміністрація Покровського району Донецької області надала архівну довідку від 10.04.2026 року, відповідно до якої зазначено, що в документах архівного фонду №7 Орлівської сільської ради, які передані на державне зберігання, в погосподарській книзі №9 на 2019-2021 роки є наступні дані. За адресою АДРЕСА_1 головою домогосподарства є ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для відмови в державній реєстрації прав є подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

У постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою уже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації».

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивачів право власності, а також у разі втрати позивачами документа, який посвідчує його право власності.

Частина четверта статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Частиною третьою статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1. Реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2. На момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та підстав позову, оцінивши наявні у справі докази на предмет їх належності, достовірності та достатності, аналізуючи встановлені у справі обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки це не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб і є єдиним можливим способом захисту прав та законних інтересів позивача.

Судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до Очеретинської селищної військової адміністрації Покровського району Донецької області, про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок загальною площею 105,0 кв.м., житловою площею 46,3 кв.м., допоміжною площею 58,7 кв.м.,з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Н. О. Сарат