Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №211/7303/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/7303/26

Провадження № 2/211/5616/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 вересня 2026 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костенко Є.К.,

за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.,

розглянувши в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого під час шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2026 року в провадження судді надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого під час шлюбу.

В обґрунтування позову зазначено, що сторони з 11.06.1977 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 27.05.2013 рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області розірвано. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 став членом ЖБК «Восток-31», виплатив пайові внески та набув у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони не в змозі самостійно отримати свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, оскільки мають розбіжності в написанні прізвищ. Враховуючи викладене, позивач просила визнати дане нерухоме майно спільною сумісною власністю подружжя та визнати за кожним із подружжя право власності на 1/2 частки квартири.

Ухвалою суду від 17.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

На виконання ухвали суду 30.07.2026 надійшла заява про усунення недоліків.

14 серпня 2026 року провадження по справі було відкрито та призначено підготовче засідання за правилами загального провадження.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, надали до суду заяву, в якій на задоволенні позову наполягали, просили проводити розгляд справи без їх участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій проти задоволення позову не заперечує, просить проводити розгялд справи без його участі.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.06.1977 року, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №12, зареєстрований Большехаланським сільським бюро РАГС Корочанського району Бєлгородської області.

27.05.2013 рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шлюб розірвано.

Згідно з ордером на житлове приміщення №68/14 серії К-31, довідки №18 від 21.04.2026, виданої головою ЖБК «Восток-31», квартира за адресою: АДРЕСА_1 передана ОСОБА_2 , як члену ЖБК, для заселення з родиною на підставі рішення РВК №241/3 від 13.09.1991.

Згідно з довідками №17 від 21.04.2026 та №19 від 14.05.2026 ОСОБА_2 сплатив перший внесок 16.05.1990 та повністю виплатив 23.12.1992 пайові внески за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у період перебування сторін у шлюбі.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №479198868 від 27.05.2026 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «…у статті 60 СК Українизакріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Окрім того, як зазначає п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті60,69 СК України, ч.3,ст.368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Таким чином, суд вважає доведеним, що вищезазначене нерухоме майно, у відповідності до чинного законодавства, є спільної сумісною сумісною власністю подружжя сторін, про поділ якого сторонами не досягнуто згоди.

Вирішуючи питання поділу спільного майна подружжя, судом не встановлено обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про необхідність поділу спільної сумісної власності подружжя між сторонами по 1/2 частки кожному.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, з метою захисту цивільних прав та інтересів одного із подружжя - позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого під час шлюбу підлягають задоволенню.

При цьому, при поділі спільного сумісного майна суд визначає части не тільки позивача а й відповідача, оскільки це буде сприяти правовій визначеності статусу нерухомого майна.

Питання стосовно стягнення судового збору позивачем не заявлено.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.60, 69-71 СК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, набутого під час шлюбу - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме квартиру, загальною площею 78,4 кв.м, житловою площею 42,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частки квартири, загальною площею 78,4 кв.м, житловою площею 42,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на 1/2 частки квартири, загальною площею 78,4 кв.м, житловою площею 42,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.09.2026.

Суддя Костенко Є. К