Суд: Вільногірський міський суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Дата: 21 вересня 2026 р.
Справа: №174/1305/26
Суддя: Данилюк Т. М.
ЄУН 174/1305/26
н/п 3/174/274/2026
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
22 вересня 2026 року м. Вільногірськ
Суддя Вільногірського міського суду Дніпропетровської області Данилюк Т.М., розглянувши матеріал, який надійшов з ВП № 4 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.184 КУпАП відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м.Лозова Харківської області, громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
якій, згідно ст.268 КУпАП, роз`яснені її права та обов`язки,-
В С Т А Н О В И В:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 167227 від 08.09.2026, ОСОБА_1 ухиляється від виконання батьківських обов`язків передбачених ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» щодо виховання неповнолітнього ОСОБА_2 , внаслідок чого 06.08.2026 близько 22.00 год останній поставив на коліна ОСОБА_3 .
Дії ОСОБА_1 посадовою особою кваліфіковані за ч.1 ст.184 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджує її підпис в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.5).
Дослідивши письмові матеріали справи, суддя дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю по наступним підставам.
Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, ч.1 ст.256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, в тому числі, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Таким чином, складання протоколу є процесуальною дією суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, тобто фіксація адміністративного правопорушення відбувається саме під час складення адміністративного протоколу, яким і визначаються межі судового розгляду по даній справі.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім того, приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011, заява №21037/05; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015).
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Малофеева проти Pocії» (заява № 36673/04, рішення від 30 травня 2013 року) та «Карелін проти Pocії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За диспозицією ч.1 ст.184 КУпАП, адміністративна відповідальність настає у разі ухилення батьків від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням їхнього належного виховання, навчання та створення необхідних умов життя.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:
1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
4. Батьки зобов`язані поважати дитину.
5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно ч.1 ст.152 Сімейного кодексу України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Частиною 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Суддею встановлено, що вимоги ст.256 КУпАП належним чином не виконані, оскільки диспозиція ст.184 ч.1 КУпАП є бланкетною, у зв`язку з чим посилання в протоколі на нормативні акти, які регулюють питання виконання батьківських обов`язків є обов`язковим.
Тобто, в протоколі про адміністративне правопорушення має міститися посилання на відповідну норму Сімейного кодексу України.
Крім того, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Згідно з ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В силу ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В порушення зазначених вимог, матеріали справи не містять допустимих доказів, які б підтвердили, що 06 вересня 2026 року близько 22 .00 год. гр. ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених ст.150 Сімейного кодексу України обов`язків щодо виховання та догляду свого малолітнього сина ОСОБА_2 .
Не зазначено, в чому саме полягало невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо належного виховання свого неповнолітнього сина, тоді як саме в протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені всі істотні обставини справи, які мають відображати всі елементи складу правопорушення.
В свою чергу, з пояснень неповнолітнього ОСОБА_2 вбачається, що останній заперечує вчинення ним діяння зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення «поставив на коліна ОСОБА_3 », а інших доказів, в тому числі покази свідків, які б це підтвердили матеріали справи не містять.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначене місце вчинення правопорушення, а саме населений пункт з зазначенням вулиці, номеру будинку і т.п., що є складовою частиною об`єктивної сторони складу правопорушення.
При цьому суддя наголошує, що вона не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи викладене, оцінюючи надані докази, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що обставини, які викладені в протоколі ВБА № 167227 від 08.09.2026 не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, а отже в діях ОСОБА_1 за обставин, зазначених в протоколі, відсутній склад даного адміністративного правопорушення, а тому суд вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п.1 ст.247 КУпАП.
Судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.
Керуючись п.1 ст.247, ст.184, ст.ст.283, 284 КУпАП, суддя,-
П О С Т А Н О В И В:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 по ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Вільногірський міський суд Дніпропетровської області.
Суддя підпис Т.М.Данилюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua