Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №683/1543/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1543/25

Провадження № 22-ц/820/1644/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представника позивачки,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області в складі судді Кутасевич О.Г. від 29 квітня 2026 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства та стягнення аліментів.

Позивачка вказує, що зустрічалася з відповідачем, коли він проходив військову службу та знаходився у місті Хмельницький. Сторони проживали разом без укладення шлюбу протягом червня-вересня 2024 року.

Від спільного проживання у неї народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є відповідач, однак останній відмовився подати в органи державної реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію батьківства, тому відповідно запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень був проведений в порядку, передбаченому ст. 135 Сімейного кодексу України, за вказівкою матері.

Відповідач з народження дитини не надавав матеріальну допомогу на її утримання, не займався її вихованням та розвитком. На даний час ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних силах України, отримує стабільне грошове забезпечення та має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини.

Тому позивачка просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_3 та стягнути з нього на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 8 травня 2025 року).

Внесено зміни до актового запису №767 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 08 травня 2025 року та зазначено батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 26 травня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору та 16528,28 грн. витрат на проведення судово-генетичної експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити – виключити з мотивувальної частини рішення суду висновок про його перебування у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_1 на час народження дитини ОСОБА_3 та змінити дату початку стягнення аліментів з моменту визнання його батьком дитини.

Стверджує, що ніколи не перебував із позивачкою у фактичних шлюбних відносинах, не проживав з нею та не підтримував із нею будь-яких відносин. При цьому, позивачка не надала жодних доказів щодо перебування з ним у фактичних шлюбних відносинах, не доводила та не довела такої обставини. Ця помилково встановлена судом обставина має для нього важливе особисте значення, так як впливає на його подружні відносини з дружиною, а також може бути підставою виникнення у позивачки матеріальних претензій щодо поділу майна набутого ним за час нібито проживання із нею.

Також вважає, що стягнення аліментів повинно відбуватися з моменту визнання його батьком дитини, тобто, з моменту ухвалення судом рішення, а не з часу пред`явлення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін. Вказує, що висновок суду про перебування ОСОБА_5 і ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах ґрунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні - поясненнях позивачки, викладених у позовній заяві та визнанні позову відповідачем. Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а не від дня набрання рішенням законної сили або від дня його ухвалення.

В засіданні апеляційного суду представник позивачки просив відхилити апеляційну скаргу як необґрунтовану.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення слід змінити.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08 травня 2025 року ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В актовому записі № 767, виданому 08 травня 2025 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому в графі «батько» вказано « ОСОБА_4 », «мати» – « ОСОБА_1 ».

Відомості про батька дитини внесено відповідно до статті 135 СК України, оскільки спільна заява матері та батька дитини про визначення походження дитини від батька подана не була.

Згідно з висновком судово-генетичної експертизи №СЕ-19/123-26/113-БД від 02 березня 2026 року ймовірність того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком дитини ОСОБА_3 в рамках проведеного дослідження, складає 99,99 %.

Малолітня ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом із позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час народження ОСОБА_3 – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу. У зв`язку з визнанням батьківства відповідачем, з урахуванням висновку судово-генетичної експертизи про вірогідність його батьківства відносно дитини 99,99%, наявні підстави для визнання відповідача батьком дитини і внесення зміни до актового запису №767 про народження ОСОБА_3 від 08.05.2026 року, де зазначити батьком дитини ОСОБА_5 .

Враховуючи, що ОСОБА_2 не надає належної матеріальної допомоги на утримання дитини, в силу ст.ст.180-183 СК України з нього підлягають стягненню аліменти на користь позивачки на утримання дочки у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 26 травня 2025 року (часу подачі позову) і до досягнення дитиною повноліття.

Проте з цими висновками не можна повністю погодитися, зважаючи на таке.

Згідно з ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 вказувала про перебування з відповідачем ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах протягом червня-вересня 2024 року, проте не стверджувала про перебування з ним у цих відносинах на час народження доньки ОСОБА_6 . Тож у суду відповідно до ст.13 ЦПК України не було процесуальних підстав для встановлення такої обставини щодо перебування ОСОБА_5 і ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах на час народження ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Тому зазначений висновок підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, оскільки позивачка не посилалася на цю обставину як на підставу свого позову. Більше того, в апеляційній скарзі апелянт вказав, що перебуває в зареєстрованому шлюбі, що виключає встановлення обставини щодо його перебування у фактичних шлюбних відносинах з іншими особами.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо дати початку стягнення аліментів за рішенням суду необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 13 липня 2022 року у справі № 766/22653/17), тлумачення статті 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час (до пред`явлення позову).

Такі висновки щодо дати початку стягнення аліментів у справах про визнання батьківства із одночасно порушеною перед судом вимогою про стягнення аліментів також було викладено Верховним Судом у постановах від 19 квітня 2023 року справі № 369/9386/17, від 07.05.2026 року у справі №404/969/24, від 14 серпня 2024 року справі №752/16335/20.

Отже, тлумачення ОСОБА_2 про момент виникнення його обов`язку по сплаті аліментів не відповідає нормам матеріального права і є помилковим. Встановлено, що він є біологічним батьком дитини, відтак аліментні зобов`язання визначаються саме з часу, передбаченого законом, тобто, з дати подачі позову.

Висновок в цій частині рішення є законним та обґрунтованим.

З врахуванням зазначеного, наявні підстави для виключення з мотивувальної частини рішення посилання на встановлення факту перебування позивачки та відповідача у фактичних шлюбних відносинах в період з червня-вересня 2024 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з залишенням без змін резолютивної частини рішення, понесені витрати апелянта не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Мотивувальну частину рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 квітня 2026 року змінити, виключити висновок суду про перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах на час народження доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Судді Л.М. Грох

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк