Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №686/18801/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/18801/26

Провадження № 33/820/753/26

Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Дюг А.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.173-4 КУпАП закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ВБА №137758 від 16 червня 2026 року, ОСОБА_1 ставилося у вину те, що: «у березні-квітні 2026 року у Гвардійському ліцеї за адресою: АДРЕСА_2 , неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час освітнього процесу вчинив булінг (цькування), спільно з іншим учнем неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи умисно та систематично вчиняв дії, які полягають у систематичному вчиненні насильства психологічного та фізичного характеру відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

30.03.2026 року близько 11:30 год після третього уроку під час перебування в роздягальні спортивного залу в ході так званої гри «скидання» ОСОБА_3 завдавав потерпілому ОСОБА_5 удари (стусани) по руці, чим принизив честь і гідність та міг бути завданий фізичний біль.

31.03.2026 року близько 10:00 год під час перебування в укритті ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 одночасно завдавали удари по руках ОСОБА_5 , чим принизили його честь і гідність та міг бути завданий фізичний біль.

01.04.2026 року близько 11:00 год. у роздягальні спортивного залу ОСОБА_3 продовжив вчиняти щодо ОСОБА_5 дії фізичного та психологічного характеру, завдавав удари по руках, принижував його, а коли потерпілий почав чинити опір, штовхнув його до стіни, чим принизив честь і гідність та міг бути завданий фізичний біль і шкода психологічному здоров?ю, що призвело до страху та небажання ОСОБА_5 відвідувати навчальний заклад, оскільки останній систематично відчував цькування та приниження».

Оскільки ОСОБА_3 не досягнув віку, з якого наступає адміністративна відповідальність, то до відповідальності за ч.4 ст.173-4 КУпАП притягується його мати ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2026 року, вказану постанову скасувати,та повернути на повторний розгляд.

Уважала, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою, несправедливою та постановленою з порушенням норм матеріального права.

Просила поновити строк на апеляційне оскарження, бо не була повідомлена про рішення суду, з яким ознайомилася лише 26 серпня 2026 року.

Стверджувала, що місцевий суд не повною мірою врахував, що наявні в матеріалах справи відомості безумовно свідчать про те, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є учасниками освітнього процесу, систематично здійснювали булінг (цькування), що полягало у фізичному та психологічному насильстві, а саме приниження честі та гідності малолітнього ОСОБА_5 .

Зазначала, що не відповідає дійсності та вводять суд в оману пояснення ОСОБА_3 про те, що «жодним чином його не ображав та вони грали у гру «скидання», за правилами якої програє той, хто першим заворушиться. Треба якомога довше зберігати повну нерухомість. Дій, які би призводили до приниження ОСОБА_5 , не здійснював».

Зауважувала, що систематичне цькування та приниження ОСОБА_5 призвело до страху та небажання відвідувати навчальний заклад.

Отже, на думку апелянта, суд першої інстанції при постановленні рішення неповно з`ясував усі обставини справи та дослідив усі докази, не надав їм належної правової оцінки, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши ОСОБА_2 на підтримання доводів своєї апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, та ОСОБА_1 , яка заперечила проти доводів апеляційної скарги, приходжу до висновку про таке.

Стосовно клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2026 року, то воно підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Частиною 2 ст.294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Положення ст.129 Конституції України основною засадою судочинства визначають забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст.55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст.129 Конституції України).

Згідно зі ст.289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.

Із матеріалів справи вбачається, що вона розглянута у відсутності законного представника потерпілого ОСОБА_2 , яку місцевий суд не повідомляв про судовий розгляд. Копію постанови судом першої інстанції ОСОБА_2 отримала 26 серпня 2026 року.

Відтак, строк на її оскарження був пропущений з поважних причин, зазначених у апеляційній скарзі, та підлягає поновленню апеляційним судом.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Проте, місцевим судом вказаних вимог дотримано не повністю.

Апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вже звертав увагу на те, що справу розглянуто у відсутності законного представника потерпілого ОСОБА_2 , яку місцевий суд не повідомляв про судовий розгляд, що є суттєвим процесуальним порушенням її права брати участь у судовому розгляді та користуватися правами, передбаченими ст.270 КУпАП, а відтак є окремою підставою для скасування судового рішення.

Суд, як на підставу відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.173-4 КУпАП, послався на те, що хоча під час розгляду справи було встановлено факт дій фізичного та психологічного характеру відносно малолітнього ОСОБА_5 з боку неповнолітнього ОСОБА_3 , але дії останнього не підпадають під умисні дії за ознаками булінгу.

З такими висновками апеляційний суд погодитися не може та вважає доведеним, що дії неповнолітнього ОСОБА_3 підпадають під ознаки вчинення систематичного булінгу фізичного та психологічного характеру.

Як установлено апеляційним судом, неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи учасником освітнього процесу, а саме учнем 10-Б класу Гвардійського ліцею, розташованого за адресою: с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області, вул. Соборна, 37, здійснював булінг відносно неповнолітнього учня 8-Б класу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зокрема, 30.03.2026 року близько 11:30 год після третього уроку під час перебування в роздягальні спортивного залу в ході так званої гри «скидання» ОСОБА_3 завдавав потерпілому ОСОБА_5 удари (стусани) по руці.

31.03.2026 року близько 10:00 год під час перебування в укритті ОСОБА_3 спільно з неповнолітнім ОСОБА_4 одночасно завдавали удари по руках ОСОБА_5

01.04.2026 року близько 11:00 год у роздягальні спортивного залу ОСОБА_3 продовжив вчиняти щодо ОСОБА_5 дії фізичного та психологічного характеру, завдавав удари по руках, принижував його, а коли потерпілий почав чинити опір, штовхнув його до стіни, в результаті чого могла бути завдана шкода фізичному і психологічному здоров`ю потерпілого.

Водночас мати ОСОБА_3 – ОСОБА_1 не вжила необхідних заходів виховного характеру з метою недопущення таких дій її сина.

Диспозиція ч.4 ст.173-4 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років булінгу (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.

Згідно з санкцією ч.4 ст.173-4 КУпАП, стягнення накладається на батьків або осіб, які їх замінюють.

Як убачається з положень ст.1 Закону України «Про охорону дитинства», булінгом (цькуванням) визнано психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків.

У п. 9 розділу І Порядку реагування на випадки булінгу (цькування), який затверджений наказом Міністерства освіти та науки України від 28 грудня 2019 № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом – «Порядок») вказано, що ознаками булінгу (цькування) є систематичне вчинення насильства особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками колективу закладу освіти, або дитиною стосовно іншого учасника цього колективу.

Насильство вважається систематичним, якщо воно вчиняється два і більше разів протягом 12 місяців з дня реєстрації повідомлення про перший випадок насильства або з дня вчинення першого насильства (незалежно від наявності повідомлення та/або реєстрації повідомлення про перший випадок насильства).

Відповідно до п.7 розділу І Порядку проявами, які можуть свідчити про випадок насильства, зокрема, є: замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка; неврівноважена поведінка; агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства; різка зміна звичної для дитини поведінки; уповільнене мислення, знижена здатність до навчання; відлюдкуватість, уникнення спілкування; ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися; занижена самооцінка, наявність почуття провини; поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до концентрації уваги; демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу; схильність до пропуску навчальних занять; відмова відвідувати заклад освіти; депресивні стани; аутоагресія (самоушкодження); суїцидальні прояви; явні фізичні ушкодження та (або) ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо); намагання приховати травми та обставини їх отримання; скарги дитини на біль та (або) погане самопочуття; вимагання особистих речей, їжі, грошей; пошкодження або зникнення майна та (або) особистих речей; жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення інформації сексуального (інтимного) характеру або інших відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці; фото-, відео- та аудіоматеріали образливого змісту, фізичних або психологічних знущань, сексуального (інтимного) змісту; поширення інформації з метою заподіяння шкоди.

Водночас, пунктом 8 розділу І Порядку визначено, що про наявність ознак насильства може свідчити вчинення будь-якого умисного діяння, що вчиняється всупереч волі, бажання, без згоди постраждалої особи та порушує її права, свободи, законні інтереси та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов`язків, зокрема: позбавлення їжі, одягу, коштів, документів, іншого майна або можливості користуватися ними, перешкоджання в отриманні освітніх та інших послуг, примушування до праці та інші правопорушення економічного характеру; словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, поширення фото-, відео- та аудіоматеріалів знущань, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи; будь-яка небажана форма вербальної, невербальної чи фізичної поведінки сексуального характеру, зокрема жести, образливі рухи тіла, прізвиська, образи, жарти, погрози, поширення образливих чуток, фото-, відео- та аудіоматеріалів сексуального (інтимного) змісту; будь-які небажані фізичні дії, зокрема ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, завдання ударів.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про охорону дитинства», кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключаютъ приниження честі та гідності дитини.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є: систематичність (повторюваність) діяння; наявність сторін: кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Згідно з об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.4 ст.173-4 КУпАП, що стосується булінгу (цькування) у сфері освіти, до основних складових даного правопорушення належать: умисне вчинення будь-яких діянь психологічного, фізичного, економічного чи сексуального насильства, в тому числі із застосуванням електронних комунікацій, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, або з боку такої особи стосовно інших учасників освітнього процесу. Згідно з вимогами закону, обов`язковим є також доведення настання або можливості настання наслідків таких дій у вигляді шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілого, а також наявність причинного зв`язку між діями правопорушника та наслідками, які виникли.

Систематичність (повторюваність) діяння є однією з ознак булінгу, яка є ключовою відмінністю від конфлікту між учасниками освітнього процесу, прояву невихованості чи недисциплінованості.

У заяві ОСОБА_2 від 28.05.2026 року, адресованої в.о. директора Гвардійського ліцею, йшлося про те, що учні 10-го класу принижували її сина ОСОБА_5 .

Мати ОСОБА_5 у своїх письмових поясненнях зазначала, що ОСОБА_3 та інші ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) з березня по травень 2026 року застосовували фізичне насильство до її сина, чинили психологічний тиск, у зв`язку з чим ОСОБА_5 був у пригніченому стані, приходив додому в синцях, перебував у страху через ОСОБА_3 та його компанію, не хотів відвідувати школу.

Свої пояснення законний представник ОСОБА_2 підтвердила і в судовому засіданні апеляційного суду.

Факт учинення неправомірних дій щодо ОСОБА_5 підтверджується і письмовими поясненнями учасників та свідків події:

- ОСОБА_3 підтвердив, що він під час гри «Скидання» завдавав ударів по руці ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_8 показав, що бачив як хлопці (прізвищ не пам`ятає) в приміщенні школи під час гри «Скидання» завдавали стусани по руці ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_9 показав, що в приміщенні школи бачив як ОСОБА_6 та ОСОБА_10 грали з ОСОБА_5 у гру «Провода», а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_10 по черзі завдавали стусанів у передпліччя ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_11 надав аналогічні до пояснень ОСОБА_9 пояснення;

- ОСОБА_7 своїми поясненнями підтвердив, що здійснив хуліганські дії щодо ОСОБА_5 , а саме плював на нього;

- ОСОБА_4 своїми поясненнями підтвердив той факт, що коли вони разом з іншими хлопцями та ОСОБА_5 були у шкільному туалеті, то він щіткою для прибирання унітазів замахувався на ОСОБА_5 ;

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 систематично вчиняв дії, які підпадають під ознаки булінгу за їх характером та тривалістю, а саме: завдання ударів, висловлювання образ та залякування, тобто заподіяння психологічного та фізичного насильства щодо ОСОБА_5 впродовж тривалого часу: з березня по квітень 2026 року.

Надані матеріали свідчать про систематичну необґрунтовану агресію, яка проявлялася у словесних образах, завданні ударів. Тобто, ОСОБА_5 фактично є жертвою, оскільки будь-яких активних дій, спрямованих на участь в конфлікті, не вчиняв.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що булінг з боку ОСОБА_3 носив характер систематичного цькування, залякування та приниження ОСОБА_5 . Відносини між ними не мали характеру поодиноких конфліктів, бо з боку ОСОБА_3 мало місце систематичне цькування, що створювало в малолітнього потерпілого тривалий стрес, страх та відчуття безпорадності.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які є батьками малолітніх, що вчинили відповідне правопорушення, відповідає принципу пропорційності та справедливого балансу між інтересами малолітнього потерпілого, який став жертвою булінгу і потребує захисту, та інтересами батьків малолітнього кривдника, оскільки останні повинні відповідати за належну соціальну поведінку своєї малолітньої дитини та зобов`язані вживати заходів для її виховання, навчання, духовного і морального розвитку у дусі поваги до гідності інших людей.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.4 ст.173-4 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

У зв`язку з викладеним, оскільки постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової постанови апеляційним судом та в апеляційному порядку встановлена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.173-4 КУпАП, але на момент прийняття постанови апеляційним судом закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП, вважаю за необхідне визнати винуватою ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-4 КУпАП, та закрити провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5 – ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2026 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.173-4 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, скасувати.

Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.173-4 КУпАП, та на підставі п.7 ст.247 КУпАП провадження у справі закрити у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду М.С. Матущак