Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №676/3059/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/3059/26

Провадження № 22-ц/820/1973/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Мотальовою-Кравець Валерією Юріївною, на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2026 року (суддя Вдовичинський А.В.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року ТОВ «Кошельок» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначалось, що 11.08.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3301315106-428531 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту - 4000 грн, початковий строк кредитування 20 днів, дисконтна відсоткова ставка 2% на добу за початковий строк кредитування, базова процентна ставка 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит та перерахував грошові кошти на банківську картку, яку остання вказала в особистому кабінеті, однак ОСОБА_1 не виконувала належним чином зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість за договором в розмірі 12674 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 4000 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою 8674 грн.

З врахуванням викладеного вище, товариство просило суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 12674 грн, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 4000 грн, простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 8674 грн.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3301315106-428531 від 11.08.2021 в розмірі 12674 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 4000 грн, заборгованість за відсотками за користування позикою 8674 грн, 2662,40 грн судового збору, 2000 грн витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині нарахованих відсотків поза строком кредитування, ОСОБА_1 через представника – адвоката Мотальову-Кравець В.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог в цій частині.

При цьому, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Зазначає, що наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначений розмір ТОВ «Кошельок» до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором включає період, який виходить за межі строку кредитування.

Наголошує на тому, що сторони обумовили строк кредиту 20 днів, тобто до 30.08.2021, водночас згідно розрахунку первісного кредитора, нарахування відсотків відбувалося після спливу строку кредитування, тобто після 30.08.2021. Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору про продовження строку кредитування після 30.08.2021 матеріали справи не містять. Тобто, право ТОВ «Кошельок» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору після 30.08.2021, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом. Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду

Вважає, що неповернення кредиту у визначений договором строк, в даному випадку після спливу 20 днів кредитування, свідчить не про продовження строку договору, як це зазначено в п. 3.6 договору, а про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань.

На думку скаржниці, зазначений позивачем у позові розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості по відсоткам за договором споживчого кредиту в сумі 8 674,00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

За змістом апеляційної скарги, рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за сумою кредиту та відсотків нарахованих в межах двадцятиденного строку не оскаржується, а тому, апеляційним судом не переглядається, відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 11 серпня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір №3301315106-428531 про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до умов вищезазначеного договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту становить 4000 грн (п. 1.1. договору); проценти за користування кредитом: 1680 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.3.2. договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.3.3 договору)

Згідно з п. 2.1 договору, кредит надається строком на 20 днів, далі - «лояльний період», початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.

Відповідно до п. 3.6 договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом, а саме зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п.п. 3.7, 3.8 договору).

Розділ «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» містить дані позичальника ОСОБА_1 із зазначення її персональних даних, номеру телефону та електронної пошти.

Додатком № 1 до договору № 3301315106-428531 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 11 серпня 2021 року є графік розрахунків (а.с. 17 зворот).

Згідно з повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» о 18 год 26 хв 11 серпня 2021 року через систему ТОВ «ТАС ЛІНК», успішно проведено зарахування 4000 грн на картку № НОМЕР_1 (а.с. 23).

За змістом інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», картковий рахунок № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 та на вказаний рахунок 11 серпня 2021 року були зараховані кошти в сумі 4000 грн. (а.с.48-49).

Оскільки відповідачка у встановлений в договорі строк (20 днів) не виконала свої зобов`язання та не повернула грошові кошті в загальному розмірі 5600 грн (4000 грн тіло кредиту + 1600 грн відсотки за користування позикою за перші 20 днів), у відповідності до п.3.6 договору, строк користування продовжено і нараховуються відсотки за користування позикою протягом наступних 90 днів.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кошельок» склав 12674 грн з яких: 4000 грн - заборгованість за кредитом, 8674 грн - заборгованості за відсотками.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем кредитний договір не оспорено, розмір заборгованості по тілу кредиту не спростовно, а сума нарахованих відповідачем відсотків та строк їх нарахування відповідає умовам договору.

Такий висновок суду, на думку колегії суддів, відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Згідно з частинами 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині 1 статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Положення частини 1 статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України (в редакції на час укладення кредитного договору), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення частини 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції на час укладення кредитного договору), якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зі змісту кредитного договору №3301315106-428531 від 11 серпня 2021 року слідує, що у ньому міститься персональні дані відповідачки, номер мобільного телефону ОСОБА_1 та електронна пошта.

Факт укладення договору та перерахування коштів також не заперечується стороною відповідачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Так, розділом 2 «Строки в договорі» сторони погодили, що кредит надається строком на 20 днів (далі-лояльний період) початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця.

Пунктом 2.2 вказаного розділу визначено, що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів фактично нарахованих за користування кредитом.

Відповідачка, взявши до уваги зазначені умови договору як строк його дії та встановивши факт відсутності оплати відповідачкою процентів протягом лояльного періоду, наголошує в апеляційній скарзі на відсутність підстав для пролонгації договору та обраховує кредитну заборгованість лише за 20 днів лояльного періоду.

Зазначені доводи апеляційної скарги є помилковими та ґрунтуються на невірній правовій оцінці змісту укладеного між сторонами кредитного договору.

В даному випадку сторони у п. 3.6 визначили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Таким чином, саме даними умовами договору визначено подальший період користування позичальником кредитними коштами, який має тривалість не більше 90 днів після завершення дії строку лояльного періоду.

А тому, скаржником помилково ототожнено поняття «лояльний період», тобто період під час якого діють для позичальника пільгові умови кредитування, з поняттям «строк дії договору»

В даному випадку, умови п. 2.2. стосується продовження строку саме лояльного періоду внаслідок сплати позичальником всіх процентів.

Сама по собі несплата позичальником таких процентів не свідчить про закінчення строку дії кредитного договору, а свідчить лише про закінчення лояльного періоду, тобто більш сприятливого для позичальника періоду, після якого строк дії договору продовжується на загальних підставах на строк не більше ніж 90 днів, але вже з базовою процентною ставкою 2,2 % на день, на відміну від 2,0% на день під час лояльного періоду.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку при визначенні розміру заборгованості по відсотках поза межами лояльного періоду та періоду їх стягнення.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках поза межами двадцятиденного строку (лояльного періоду) ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Мотальовою-Кравець Валерією Юріївною, залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 червня 2026 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках поза межами двадцятиденного строку (лояльного періоду) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: Р.С. Гринчук

О.І. Талалай