Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №679/1690/13-ц — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/1690/13-ц

Провадження № 22-ц/820/2235/26

Хмельницький апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.,

з участю ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 липня 2026 року, суддя Грибанова Л.О., у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії головного державного виконавця Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Данюка Максима Анатолійовича, заінтересовані особи: Нетішинський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 ,

встановив:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення та дії головного державного виконавця Нетішинського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Данюка М.А.

На обґрунтування скарги зазначила, що у виконавчому провадженні №39415037, відкритому 20 серпня 2013 року, проводиться виконання рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області про стягнення з неї на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина, ОСОБА_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Посилаючись на те, що заміну стягувача її правонаступником не проведено, а син ОСОБА_2 відмовився від заяви про заміну сторони виконавчого провадження та не має до неї матеріальних претензій, заявниця вважала, що виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, в межах виконавчого провадження з її банківського рахунку списано 318317,63 грн, з яких 269364,39 грн заборгованості зі сплати аліментів, 21676,80 грн штрафу, 26936,44 грн виконавчого збору та 340 грн витрат виконавчого провадження.

ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними рішення та дії державного виконавця щодо відмови у закінченні виконавчого провадження №39415037, зобов`язати виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження та повернути списані з її банківського рахунку кошти в загальному розмірі 318317,63 грн.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 липня 2026 року в задоволенні скарги відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки правовідносини щодо стягнення заборгованості за аліментами допускають правонаступництво, тому смерть стягувача ОСОБА_3 не є підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Суд також зазначив, що відмова ОСОБА_2 , на утримання якого було стягнуто аліменти з ОСОБА_1 , від заяви про заміну сторони виконавчого провадження та його розписка про одержання коштів, не припиняють обов`язку боржниці, який виник на підставі судового рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення скарги.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що після смерті первісного стягувача та за відсутності особи, заміненої судом як стягувач у виконавчому провадженні, державний виконавець не мав правових підстав продовжувати примусове виконання рішення, списувати й утримувати кошти боржниці та стягувати виконавчий збір. На думку заявниці, суд дійшов необґрунтованого висновку щодо допустимості правонаступництва, не врахувавши, що ОСОБА_2 відмовився від заяви про заміну стягувача і повідомив про відсутність матеріальних претензій до неї.

ОСОБА_1 також просила визнати неправомірними дії державного виконавця щодо перерахування 12839,40 грн виконавчого збору до Державного бюджету України та зобов`язати повернути їй 128394 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу Нетішинський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначив, що дії державного виконавця є правомірними, оскільки здійснення права стягувача на отримання аліментів на дитину у даній справі допускає правонаступництво.

В суді ОСОБА_1 підтримала обставини, зазначені в апеляційній скарзі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Частиною шостою статті 367 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги та підстави, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом установлено, що постановою державного виконавця від 20 серпня 2013 року відкрито виконавче провадження №39415037 щодо виконання виконавчого листа №2/679/507/2013 від 07 серпня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 16 липня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За інформацією приватного нотаріуса Половка О.В. від 08 червня 2025 року №35/01-16, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після її смерті, є ОСОБА_2 .

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 травня 2025 року прийнято відмову ОСОБА_2 від поданої ним заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні та закрито провадження за цією заявою.

Як вбачається зі змісту розписки від 09 травня 2025 року, ОСОБА_2 підтвердив одержання від ОСОБА_1 заборгованості в межах виконавчого провадження та відсутність матеріальних претензій до неї.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року визнано неправомірними дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 16 липня 2013 року до 13 грудня 2020 року та зобов`язано здійснити її перерахунок. На виконання цієї ухвали проведено перерахунок, за результатами якого заборгованість була відсутня, а розпорядженням державного виконавця від 24 листопада 2025 року ОСОБА_1 повернуто 176743,96 грн.

За змістом статті 129-1 Конституції України та статті 18 ЦПК України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження є сукупністю дій, спрямованих на примусове виконання рішень, що проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 15 цього Закону встановлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник, а в разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Аналогічне правило закріплено у статті 442 ЦПК України, відповідно до якої у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено закінчення виконавчого провадження у разі смерті стягувача або боржника, якщо виконання їхніх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

За змістом частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, а той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого вони виплачуються, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі №523/2357/20 смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження слід розглядати як її вибуття, а якщо матеріальні правовідносини допускають правонаступництво, можливе процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні.

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).

Системний аналіз наведених норм свідчить, що смерть стягувача є підставою для закінчення виконавчого провадження лише тоді, коли відповідні матеріальні правовідносини не допускають правонаступництва. Саме по собі вибуття стягувача не припиняє судового рішення та не звільняє боржника від установленого ним обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист №2/679/507/2013 від 07 серпня 2013 року виданий про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , на утримання сина ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 була особою, на ім`я якої стягувалися аліменти в інтересах дитини, тоді як власником одержаних аліментів відповідно до статті 179 СК України є сама дитина. Тому смерть ОСОБА_3 не припинила обов`язку ОСОБА_1 сплатити заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання рішення суду.

Відмова ОСОБА_2 від заяви про заміну сторони виконавчого провадження не свідчить про неможливість правонаступництва та не підміняє собою судове рішення про визнання відмови стягувача від примусового виконання судового рішення.

Розписка ОСОБА_2 підлягає врахуванню під час визначення фактичного розміру заборгованості, однак сама по собі не є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції правильно виходив із допустимості правонаступництва у спірних правовідносинах та відсутності у державного виконавця підстав для закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 .

Посилання заявниці на безпідставність подальшого утримання всієї суми списаних коштів є необґрунтованими, оскільки законність розрахунку заборгованості була предметом окремого судового розгляду.

Так, на виконання ухвали Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 листопада 2025 року державний виконавець за наслідком перерахунку повернув ОСОБА_1 176743,96 грн. При цьому, сам лише факт існування спору щодо розміру заборгованості або подальшого розподілу коштів не доводить неправомірності відмови державного виконавця закінчити виконавче провадження з підстави, на яку посилалася ОСОБА_1 .

Вимоги апеляційної скарги про визнання неправомірним перерахування 12839,40 грн виконавчого збору до Державного бюджету України та про повернення 128394 грн у такому формулюванні не були предметом розгляду суду першої інстанції, відтак відповідно до частини шостої статті 367 ЦПК України вказані вимоги не можуть бути вирішені судом апеляційної інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції обставин справи та власного тлумачення наслідків смерті стягувача, однак правильності висновку суду про відсутність підстав для задоволення скарги не спростовують.

Суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для вирішення скарги, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай