Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №607/6671/20 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/6671/20Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.М.

Провадження № 22-ц/817/1143/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

секретар - Панькевич Т.І.

з участю представника ОСОБА_1 - адвоката Іщука К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Іщука Костянтина Валентиновича на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 липня 2026 року про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа, постановлену суддею Сташків Н.М. у цивільній справі №607/6671/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» звернулося до суду із заявою про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа у справі №607/6671/20.

Заяву мотивовано тим, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, зобов`язання за яким боржник належним чином не виконував. За результатами розгляду позову банку судом ухвалено рішення про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості та 06 серпня 2020 року видано виконавчий лист №607/6671/20.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» укладено договір факторингу №8-22-08/2025, відповідно до якого товариству відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 . У зв`язку із цим заявник вважає, що до нього перейшли права первісного кредитора та наявні підстави для заміни стягувача у виконавчому листі.

Також заявник зазначав, що на виконанні перебувало виконавче провадження №63053425 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

13 квітня 2021 року державним виконавцем виконавче провадження завершено, а оригінал виконавчого листа повернуто первісному стягувачу — АТ КБ «ПриватБанк».

На момент укладення договору факторингу оригінал виконавчого листа ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» не передавався. На запит товариства щодо його наявності АТ КБ «ПриватБанк» повідомило про втрату виконавчого документа.

Посилаючись на те, що відсутність оригіналу виконавчого листа унеможливлює реалізацію товариством прав стягувача, а строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, на його переконання, не є пропущеним з огляду на законодавче регулювання перебігу таких строків у період воєнного стану, ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» просило суд замінити стягувача у виконавчому листі №607/6671/20 від 06 серпня 2020 року з АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника — ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» та видати останньому дублікат цього виконавчого листа про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 липня 2026 року заяву задоволено.

Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №607/6671/20, виданого на підставі рішення від 30 червня 2020 року у цивільній справі за позовом АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким із ОСОБА_1 в користь АТ КБ “ПриватБанк” стягнуто заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2010 року у розмірі 21165,10 грн.

Видано ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» дублікат виконавчого листа, виданого на підставі рішення від 30 червня 2020 року у цивільній справі за позовом АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким із ОСОБА_1 в користь АТ КБ “ПриватБанк” стягнуто заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2010 року у розмірі 21165,10 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Іщук К.В. просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача у виконавчому провадженні та видачу дубліката виконавчого листа.

Вказує, що суд першої інстанції неправильно оцінив надані заявником докази та дійшов передчасного висновку про втрату оригіналу виконавчого листа. Зазначає, що виконавчий лист №607/6671/20 постановою державного виконавця від 13 квітня 2021 року був повернутий АТ КБ «ПриватБанк», однак ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» не надало належних доказів того, де цей документ знаходився після його повернення, чи перебував він у приміщенні банку, знищеному внаслідок ракетного обстрілу 05 жовтня 2025 року, та чи передавався він новому кредитору. Надані документи містять хронологічні суперечності та не дають можливості достовірно встановити факт, час і обставини втрати виконавчого листа.

Також посилається на те, що виконавче провадження №63053425 було завершене 13 квітня 2021 року, а виконавчий лист повернуто первісному стягувачу. Вважає, що трирічний строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, тоді як ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» звернулося до суду лише у червні 2026 року, не порушуючи питання про поновлення цього строку. Набуття права вимоги за договором факторингу саме по собі не зумовлює автоматичного поновлення процесуальних строків, пропущених первісним кредитором.

Крім цього, заміна сторони виконавчого провадження має процесуальну мету, пов`язану з реальним виконанням судового рішення, а так як виконавче провадження завершене, а доказів повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання або наявності передумов для поновлення виконавчого провадження заявником не надано, суд першої інстанції безпідставно задовольнив вимогу про заміну стягувача.

Також ОСОБА_1 просить врахувати понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи.

У відзиві АТ КБ «ПриватБанк» просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 липня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 — без задоволення.

Вказує, що при укладенні договору факторингу виконавчий лист ТОВ «Капіталресурс» переданий не був. 12 березня 2026 року товариство звернулося до АТ КБ «ПриватБанк» із проханням надати виконавчі листи за зобов`язаннями боржників, права вимоги щодо яких були відступлені за договором факторингу. У відповідь банк повідомив, що оригінали виконавчих листів зберігалися в архівному приміщенні, яке було знищене внаслідок ракетного обстрілу 05 жовтня 2025 року. На переконання банку, ці обставини підтверджують втрату оригіналу виконавчого листа, який 13 квітня 2021 року був повернутий державним виконавцем стягувачу.

Щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що після повернення виконавчого документа стягувачу відповідний строк обчислюється з дня його повернення, а на період дії воєнного стану визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. У зв`язку із цим банк вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про пропуск строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Іщука К.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини справи.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 червня 2020 року у справі №607/6671/20 позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2010 року у розмірі 21 165,10 грн.

06 серпня 2020 року на підставі заяви АТ КБ «ПриватБанк» судом направлено стягувачу виконавчий лист засобами поштового зв`язку.

17 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження №63053425, боржником у якому є ОСОБА_1 , а стягувачем — АТ КБ «ПриватБанк».

Постановою головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби від 13 квітня 2021 року виконавчий лист №607/6671/20 від 06 серпня 2020 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 23 267,10 грн повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, та безрезультатністю вжитих заходів щодо його розшуку. Стягнення у межах виконавчого провадження не проводилося.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу №8-22-08/2025, відповідно до якого банк відступив товариству права грошової вимоги до позичальників, зазначених у реєстрі боргових зобов`язань. За умовами договору момент переходу прав вимоги визначено моментом підписання сторонами акта приймання-передачі відповідного реєстру.

11 вересня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» підписали акт №6 приймання-передачі реєстру боргових зобов`язань №6 до договору факторингу, згідно з витягом із якого до ТОВ «Капіталресурс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 21 165,10 грн.

При укладенні договору факторингу оригінал виконавчого листа ТОВ «Капіталресурс» переданий не був. 12 березня 2026 року товариство звернулося до АТ КБ «ПриватБанк» із проханням надати виконавчі листи щодо боржників, права вимоги до яких воно набуло на підставі договору факторингу.

У відповіді від 18 березня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що оригінали виконавчих листів перебували на зберіганні в архівному приміщенні, яке було знищено 05 жовтня 2025 року під час ракетного обстрілу.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із частинами першою-другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із системного аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги (див. постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 2-2830/10).

По своїй суті заміна кредитора у зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання (див. висновки Верховного Суду у постановах від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17).

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду зазначила (пункти 127-129), що реалізація процесуального правонаступництва повинна мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 13 квітня 2021 року виконавчий лист №607/6671/20 повернуто АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, та безрезультатністю вжитих заходів щодо розшуку такого майна. При цьому стягнення у виконавчому провадженні не проводилося.

Повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження є різними формами завершення виконавчого провадження та мають різні правові наслідки. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє його права повторно пред`явити цей документ до виконання протягом строків, установлених статтею 12 цього Закону.

Більше того, у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду окремо зазначила, що якщо виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника існує потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строку його пред`явлення.

Отже, реалізація процесуального правонаступництва не залежить від попереднього відновлення виконавчого провадження чи оскарження постанови про повернення виконавчого документа.

У цій справі факт матеріального правонаступництва підтверджується договором факторингу №8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року, актом №6 приймання-передачі реєстру боргових зобов`язань від 11 вересня 2025 року та витягом із цього реєстру, відповідно до яких до ТОВ «Капіталресурс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 21 165,10 грн.

Оскільки рішення суду від 30 червня 2020 року не виконане, виконавчий документ був повернутий первісному стягувачу без виконання, а строк для його повторного пред`явлення не сплив, процесуальна мета правонаступництва — забезпечення можливості фактичного виконання судового рішення — зберігається.

За таких обставин, сам по собі зазначений в Автоматизованій системі виконавчого провадження статус провадження №63053425 «завершено» не свідчить про його закінчення у розумінні статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та не є перешкодою для заміни стягувача його правонаступником.

Отже, встановивши вибуття АТ КБ «ПриватБанк» із матеріального зобов`язання та перехід права вимоги до ТОВ «Капіталресурс», а також наявність процесуальної мети такого правонаступництва, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому документі на ТОВ «Капіталресурс».

Щодо видачі дубліката виконавчого листа.

Згідно підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».

Таким чином, видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати, зокрема, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

При цьому, звертаючись до суду для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою, саме заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши на підтвердження зазначених обставин відповідні докази.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У даній справі встановлено послідовний рух виконавчого документа: 06 серпня 2020 року виконавчий лист було направлено первісному стягувачу; 17 вересня 2020 року його пред`явлено до примусового виконання; постановою державного виконавця від 13 квітня 2021 року виконавчий лист повернуто АТ КБ «ПриватБанк» без виконання. Під час відступлення права вимоги ТОВ «Капіталресурс» оригінал виконавчого листа не передавався.

12 березня 2026 року ТОВ «Капіталресурс» звернулося до АТ КБ «ПриватБанк» із запитом щодо надання оригіналів виконавчих листів за відступленими вимогами. У відповіді від 18 березня 2026 року банк повідомив, що оригінали таких виконавчих листів перебували на зберіганні в архівному приміщенні, яке 05 жовтня 2025 року було знищено під час ракетного обстрілу.

Наведені обставини мають оцінюватися не ізольовано, а у взаємному зв`язку. Повернення конкретного виконавчого листа первісному стягувачу, відсутність його передачі новому кредитору, повідомлення первісного стягувача про зберігання оригіналів виконавчих документів у знищеному архівному приміщенні, а також відсутність даних про перебування цього документа на виконанні чи про виконання рішення після його повернення у сукупності є достатніми для висновку про втрату оригіналу виконавчого листа №607/6671/20.

Слід зазначити, що видача дубліката виконавчого листа не породжує для боржника нового обов`язку та не змінює змісту рішення суду, а лише відновлює втрачений процесуальний документ, необхідний для реалізації права на виконання судового рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав як для заміни стягувача, так і для видачі дубліката виконавчого листа.

Суд першої інстанції правильно встановив факт переходу до ТОВ «Капіталресурс» права вимоги за кредитним договором, невиконання рішення суду, повернення виконавчого листа первісному стягувачу без виконання, відсутність оригіналу виконавчого документа у правонаступника та обставини його втрати внаслідок знищення архівного приміщення під час ракетного обстрілу 05 жовтня 2025 року.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту втрати саме виконавчого листа №607/6671/20 колегія суддів відхиляє. Підпункт 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України не встановлює вичерпного переліку засобів доказування втрати виконавчого документа. Вирішальним є те, чи дають надані докази у сукупності можливість встановити факт втрати. У цій справі такий висновок ґрунтується не лише на самому факті ракетного обстрілу, а на послідовності документально підтверджених обставин щодо повернення виконавчого листа банку, його непередання правонаступнику та повідомлення банку про знищення архівного приміщення, у якому зберігалися оригінали виконавчих документів.

Посилання у скарзі на відсутність окремого документа, який би фіксував місце зберігання виключно виконавчого листа №607/6671/20 на момент ракетного обстрілу, саме по собі не спростовує встановлених обставин. Оцінка доказів здійснюється у їх сукупності, а не шляхом надання наперед встановленої сили одному окремому доказу. Матеріали справи не містять відомостей, які б свідчили про передачу оригіналу виконавчого листа іншій особі, його подальше пред`явлення до виконання або фактичне виконання рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск строку пред`явлення виконавчого листа до виконання колегія суддів виходить із такого.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» установлено трирічний строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Відповідно до пункту 1 частини четвертої цієї статті пред`явлення виконавчого документа до виконання перериває зазначений строк, а згідно з частиною п`ятою у разі повернення документа стягувачу у зв`язку з неможливістю повністю або частково виконати рішення строк пред`явлення після переривання встановлюється з дня його повернення.

Оскільки виконавчий лист №607/6671/20 повернуто стягувачу 13 квітня 2021 року, новий трирічний строк його пред`явлення до виконання за загальним правилом мав закінчитися 13 квітня 2024 року.

Разом з тим Закон України від 15 березня 2022 року №2129-IX, який набрав чинності 26 березня 2022 року, доповнив пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» приписом, за яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

На момент набрання чинності Законом №2129-IX строк повторного пред`явлення виконавчого листа у цій справі не закінчився. Отже, з 26 березня 2022 року його перебіг був перерваний у силу прямої вказівки закону. На час звернення ТОВ «Капіталресурс» із заявою 19 червня 2026 року та на час апеляційного перегляду воєнний стан в Україні продовжував діяти, а тому строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив.

Верховний Суд у постанові від 21 травня 2026 року у справі №991/366/22 також виходив із того, що пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачає переривання визначених цим Законом строків на період дії воєнного стану та встановлення їх з дня його припинення або скасування.

Тому посилання у скарзі на те, що трирічний строк сплив 13 квітня 2024 року, ґрунтується на неврахуванні спеціального правового регулювання, запровадженого під час воєнного стану. Оскільки строк не був пропущений, у ТОВ «Капіталресурс» не виникало обов`язку одночасно із заявою про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа заявляти клопотання про його поновлення.

Ухвала є законною та обґрунтованою, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

На підставі наведеного і керуючись статтями 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Іщука Костянтина Валентиновича — залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 липня 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.