Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №592/6390/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 592/6390/26Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М.

Провадження № 22-ц/817/1011/26 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

суддів - Костіва О.З., Хоми М.В.

за участю секретаря - Хоміцької С.О., позивача та його представника

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 592/6390/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року (ухвалене суддею Грицай К.М., повне рішення складено 22 червня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 12 вересня 2008 року між ним та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб.

За час перебування у шлюбі в них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказував, що їх шлюб носить виключно формальний характер та подальше спільне життя та збереження сім`ї суперечить його інтересам.

У зв`язку з вищенаведеним, просив задовольнити його позовні вимоги та розірвати укладений між ними шлюб.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12 вересня 2008 року у Ковпаківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління юстиції, актовий запис № 1461.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 331 гривня 20 копійок.

Копію рішення після набрання ним законної сили надіслано до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким змінити рішення в мотивувальній частині шляхом виключення висновку суду про неврахування поданого нею відзиву та надати оцінку наведеним в ньому доводам, в іншій частині рішенням залишити без змін.

Вказує на те, що відзив на позовну заяву, який надісланий на офіційну електронну адресу суду, був підписаний електронним підписом, що підтверджується скріном з електронної пошти та протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

За таких обставин вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неподання відзиву у встановленому законом порядку та зазначає, що підстав для неврахування зазначеного процесуального документа суд не мав.

У липні 2026 року представник позивача — адвокат Янчишин В.Й. подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Стверджує, що з даного відзиву неможливо встановити, коли була отримана відповідачем ухвала про відкриття провадження, адже ухвала про відкриття провадження постановлена 25 травня 2026 року, відзив на позовну заяву подано 19 червня 2026 року, тобто з пропуском 15 денного строку на подачу відзиву.

Наголошує на тому, що у відзиві на позовну заяву відповідачка обґрунтовано зазначила про наявність між сторонами неврегульованих питань щодо поділу спільного майна подружжя, а також про наявність спорів корпоративного характеру, пов`язаних із діяльністю ТОВ “Термопанелі”. Водночас зазначає, що вказані питання не є предметом розгляду у цій справі та можуть бути вирішені сторонами самостійно або в судовому порядку в межах відповідного провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат Янчишин В.Й. заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві.

ОСОБА_1 подала заяву до суду апеляційної інстанції, в якій просила проводити розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.

Фактичні обставини справи.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб 12 вересня 2008 року, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

У даному шлюбі у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7-8).

Позиція апеляційного суду.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив підписується відповідачем або його представником (ч. 1 - 2 ст. 178 ЦПК України).

Згідно з частинами 5, 6 статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

За правилом частини 6 статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини 8 статті 14 ЦПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 14 ЦПК України особливості використання електронного підпису або іншого засобу електронної ідентифікації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Водночас реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом (абзац 1 частини 8 статті 14 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22 висловила правову позицію, відповідно до якої вимога про звернення до суду через підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виключно звернення фізичної особи, яка не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» і не має такого обов`язку, до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний електронним підписом, є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду, що ототожнюється із безпосереднім зверненням до суду через канцелярію або традиційними засобами поштового зв`язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду

Тобто, особа, яка добровільно зареєструвалася в підсистемі «Електронний суд» і має Електронний кабінет може звернутися до суду з відповідним процесуальним документом або в письмовій формі, або в електронному вигляді з використанням сервісу «Електронний суд», розміщеного за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (електронного кабінету) та з використанням власного електронного підпису.

Таким чином, альтернативою звернення позивача до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним кваліфікованим електронним підписом учасника справи та подання такого документу через підсистеми «Електронний суд» та «Електронний кабінет».

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі № 200/5487/21.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відзив на позовну заяву не підлягав врахуванню з підстав відсутності на ньому кваліфікованого електронного підпису.

Відповідно до частини першої статті 178 ЦПК України відповідач має право подати відзив на позовну заяву, який згідно з частиною другою цієї статті підписується відповідачем або його представником. За приписами частин п`ятої, шостої, восьмої статті 43 ЦПК України процесуальні документи в електронній формі подаються з використанням ЄСІТС та скріплюються електронним підписом учасника справи або його представника. При цьому відповідно до частин шостої, восьмої статті 14 ЦПК України адвокат як особа, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, подає процесуальні документи в електронній формі виключно з використанням ЄСІТС.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2026 року (зареєстровано судом 22 червня 2026 року за № 4263) представник відповідачки — адвокат Колесников І.В., діючи на підставі ордера, подав через підсистему «Електронний суд» заяву про вступ у справу, у переліку додатків до якої зазначено відзив на позовну заяву. Крім того, у матеріалах справи міститься електронне повідомлення (зареєстроване судом 22 червня 2026 року № 42702) про направлення цього відзиву на офіційну електронну адресу суду, на якому наявна відмітка про його підписання кваліфікованим електронним підписом. Таким чином, матеріали справи підтверджують факт підписання відзиву електронним підписом, що спростовує висновок суду першої інстанції про його неподання з відповідним електронним підписом.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2026 року у справі № 759/10092/25, відповідно до якої електронні документи, сформовані та подані через підсистему «Електронний суд», у тому числі документи, долучені до основного процесуального документа як додатки, є складовою відповідного електронного звернення, поданого з використанням електронного підпису особи, яка його сформувала та подала. Отже, відсутність окремого графічного відображення електронного підпису безпосередньо на файлі-додатку не є підставою для висновку про його неподання або відсутність електронного підпису.

Аналогічна правова позиці викладена у постановах Верховного Суду від 25 грудня 2025 року у справі № 380/1659/25 та від 06 березня 2025 року у справі № 240/24566/22.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про неврахування відзиву з мотивів відсутності на ньому кваліфікованого електронного підпису є помилковим та не відповідає матеріалам справи. При цьому направлення відзиву безпосередньо на офіційну електронну адресу суду не змінює встановленого процесуальним законом порядку подання документів адвокатом. Визначальним у цій справі є те, що представник відповідачки подав через підсистему «Електронний суд» заяву про вступ у справу, до якої долучив відзив на позовну заяву. Отже, відзив є процесуальним документом, належно поданим до суду представником відповідачки, та підлягав прийняттю судом під час вирішення спору.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що доводи відзиву містять посилання про наявність між сторонами неврегульованих питань щодо поділу майна подружжя та спорів корпоративного характеру, пов`язаних із діяльністю товариства.

Зазначені питання не є предметом вирішення у цій справі та можуть бути вирішені сторонами за домовленістю або в установленому законом порядку в межах цього провадження. Тому, їх неврегульованість сама по собі не перешкоджає розірванню шлюбу та не спростовує правильності висновку суду першої інстанції по суті заявлених вимог.

Таким чином, помилкове зазначення судом першої інстанції про відсутність на відзиві кваліфікованого електронного підпису не вплинуло на правильність вирішення справи по суті. Наведені у відзиві доводи не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, а тому допущена судом помилка у мотивуванні рішення не є підставою для його зміни чи скасування в цій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За вимогами пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав вірну оцінку вищенаведеним обставинам та ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та норм процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст.389 ЦПК України.

Повна постанова складена 24 вересня 2026 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Хома М.В.