Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №462/9321/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/9321/25 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 22-ц/811/480/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

розглянувши у місті Львові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 08 січня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1383-9014 від 20.04.2024 року в розмірі 51013,49 грн з яких: 6653,65 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 44359,84 грн – сума заборгованості за відсотками, а також стягнути понесені судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 20.04.2024 року між ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і відповідачем за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем TOB «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №1383-9014. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 12300 грн; строк кредитування – 300 днів; базовий період – 21 днів; знижена % ставка – 2,50 % в день; стандартна % ставка – 2,50 % в день, де базовий період – це проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що стверджується документом про перерахування кредитних коштів, а саме копією довідки про перерахування суми кредиту та копією довідки про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи, однак відповідач не виконав умов договору, не повністю повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитом. Таким чином, з боку відповідача по відношенню до позивача має місце порушення зобов`язання, визначеного в кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором або законом.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 14817 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн 13 коп. заборгованості за кредитним договором № 1383-9014 від 20.04.2024 року та 703,61 судового збору.

В решті вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду оскаржила представник ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС`Мосійчук А.І.

Зазначає, що вважає рішення незаконним, необґрунтованим,таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Покликається на те, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п.4.10 та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п.4.12 кредитного договору. Звертає увагу, що кредитний договір укладено в перехідний період, коли розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,50 %, тому встановлена денна процентна ставка відповідала вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення. Наведене свідчить, що судом помилково було перераховано нараховані відсотки за користування кредитними коштами.

Звертає увагу, штрафних санкцій, передбачених статтею 625 ЦК України до відповідача не застосовувалося, а здійснювалося виключно нарахування процентів за користування кредитними коштами у розмірі передбаченому договором, на які відповідач погодився. Просила рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю. Вирішити питання судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак його відсутність не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.5-6 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у цивільній справі про стягнення заборгованості в розмірі, меншому тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційним судом апеляційної скарги, суд проводить в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів.

За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону) пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі частини 1 та 2статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Чсатиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Частинами 2,7 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Цим Законом внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст.8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України №1734-VIII умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 20 квітня 2024 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1383-9014 у вигляді електронного документа, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 12300 грн, строком кредитування 300 календарних днів (дата повернення кредиту 13.02.2025 року), із застосуванням стандартної процентної ставки – 2,50 % в день користування кредитом, зниженої процентної ставки – 2,50 % в день, пільгової ставки 0.01% в день на базовий період, який становить 21 календарний день.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (одноразово пароля) С9113.

20.04.2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» надало ОСОБА_1 для ознайомлення паспорт споживчого кредиту,який останнім підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (одноразово пароля) НОМЕР_1 .

У п. 4.8 кредитного договору визначено, що базовий період складає 21 календарних дні. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.

Згідно з п. 4.9 кредитного договору, сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду.

П. 4.10 визначено, що нарахування процентів здійснюється на залишок неповнрененої суми за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 4.12 кредитного договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі – строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту – 13.02.2025 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Продовження строку кредитування сторонами в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Продовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника.

У п.4.13 кредитного договору визначено, що реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 173324,29 %. Згідно із п. 4,15, 4.18 договору денна процентна ставка становить 2,50 %.

Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 104550 грн. та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом. (п.4.14).

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору. Даний факт підтверджується листом ПАТ «ПриватБанк» про перерахування суми кредиту від 22.07.2025 року (а.с. 57-61) та довідкою від 20.04.2024 року (а.с. 62).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідач належним чином зобов`язання з повернення грошових коштів не виконував, в результаті чого, станом на 14.07.2025 року у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість, з якої: тіло кредиту становить 6653,65 грн та прострочена заборгованість за нарахованими процентами за період з 20.04.2024 року по 02.02.2025 року на суму 44359,84 грн).

У період з 20.04.2024 року по 10.05.2024 року позивачем нараховувались відсотки за ставкою 0,01 %, а надалі – у розмірі 2, 5 % в день.

Відповідачем частково сплачено кошти на погашення кредитної заборгованості, а саме: 02.05.2024 року – 150 грн, 10.05.2024 року – 2000 грн, 11.05.2024 року – 4400 грн, 03.06.2024 року – 1550 грн, а всього 8100 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунки заборгованості та умови договору не кореспондують вимогам чинного законодавства, зокрема положенням Закону України «Про споживче кредитування». Суд зазначив, що відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 22 квітня 2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5 %, який можна було нараховувати по 19.08.2024 року включно. З 20 серпня 2024 року відсоткова ставка не повинна перевищувати 1%. Таким чином нарахування позивачем відсотків у 2,5 % в день на суму заборгованості у період з 11.05.2024 по 19.08.2024 року є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України «Про споживче кредитування», є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки — максимальна денна процентна ставка для договорів була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що нарахування позивачем відсотків у 2,5 % в день на суму заборгованості у період з 11.05.2024 по 19.08.2024 року є безпідставним.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що розмір відсотків за період з 10.05.2024 року по 19.08.2024 року повинен становити 1,5 % в день, а з з 20.08.2024 по 02.02.2025 року -1 %.

Розрахунки суду відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що кредитний договір укладено в перехідний період, коли розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,50 %, тому встановлена денна процентна ставка відповідала вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування, колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено – 21 вересня 2026 року.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 08 січня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 21 вересня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А. Левик

М.М. Шандра