Постанова від 17 вересня 2026 р. у справі №461/5338/26 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення порядку провадження господарської діяльності

Дата: 17 вересня 2026 р.

Справа: №461/5338/26

Суддя: Партика І. В.

Справа № 461/5338/26 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 33/811/1511/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суд м. Львова від 29 липня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665, 60 грн. в дохід держави.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 червня 2026 року о 03 год. 15 хв. м. Львів, вул. Під Дубом, 1, керуючи легковим автомобілем марки «Hyundai Assent» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання та ліцензії, чим порушив ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КУпАП

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а справу закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, обставинам справи, ґрунтується на припущеннях.

Наголошує, що судом першої інстанції надано невірну оцінку доказам, не враховано його заперечення.

Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що він здійснював систематичну господарську діяльність з перевезення пасажирів без державної реєстрації, як суб`єкт господарювання.

Зазначає, що він заперечував, що здійснює господарську діяльність, оскільки автомобіль не його, він взяв транспортний засіб для того, щоб підвести знайомого, а не надавати послуги з перевезення за грошову винагороду.

Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Для встановлення в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, необхідно встановити всі характеризуючі ознаки підприємницької діяльності, основними з яких є: самостійність, ініціативність та систематичність. При цьому, чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто, скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року N 222-VIII, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

А отже, господарська діяльність у вигляді перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом підлягає обов`язковому ліцензуванню.

Окрім того, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів в тому числі на такий вид робіт як надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, зокрема даними, що містяться у:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ПП002513 від 28 червня 2026 року (а.с. 1), відповідно до якого ОСОБА_1 , 28 червня 2026 року о 03 год. 15 хв. м. Львів, вул. Під Дубом, 1, керуючи легковим автомобілем марки «Hyundai Assent» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснював провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на таксі без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання та ліцензії. Окрім того, в протоколі ОСОБА_1 зазначав, що підвозив особу, яка його зупинила;

- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано зупинки транспортного засобу «Hyundai Assent» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , в якому перебували пасажири, яких він перевозив 28 червня 2026 року о 03 год. 15 хв., опитування водія та процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення;

- фототаблицею на якій зображено транспортний засіб на якому ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено безпідставно, оскільки він не здійснював господарської діяльності, апеляційний суд вважає такими, що задоволенню не підлягають, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів на автомобілі «Hyundai Assent» д.н.з. НОМЕР_1 ,о 03 год. 15 хв. за адресою м. Львів, вул. Під Дубом, 1.

Аргументи апелянта, що судом першої інстанції надано невірну оцінку доказам та не враховано його заперечення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції дослідив усі наявні у матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку в їх сукупності та врахував наведені особою заперечення, виклавши у постанові відповідні мотиви прийнятого рішення. При цьому відповідно до вимог ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Незгода апелянта з оцінкою доказів та його власне трактування встановлених обставин не свідчать про порушення судом вимог ст. 252 КУпАП не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 164КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

постанову Галицького районного суду м. Львова від 29 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua