Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №457/1963/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 457/1963/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицьківа В.Т.

Провадження № 22-ц/811/541/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 27 січня 2026 року в складі судді Грицьківа В.Т. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, -

встановив:

У грудні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (далі - ТОВ «Свеа фінанс») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №3597206 від 11.04.2023 року у розмірі 15180,00 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, 11.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3597206, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в сумі 3000,00 грн, шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.11.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен інвест Україна» (нині - ТОВ «Свеа фінанс») укладено договір факторингу № 01.02-77/23, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 3597206 від 11.04.2023.

Відповідно до Додатку №1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023, зборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3597206 складає 15180,00 грн., з яких 3000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту, 12180,00 грн – заборгованість по відсотках.

Враховуючи викладене, позивач просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 27 січня 2026 року позов ТОВ «Севеа Фінанс» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3597206 від 11.04.2023 року у розмірі 15180,00грн, яка складається з: 3000,00 грн основного боргу; 12180,00 грн процентів за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс» 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі не визначився з характером спірних равовідносин, неправильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив незаконне та необгрунтоване рішення.

В обгрунтування доводів скарги покликається на те, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження електронного підпису відповідача на Договорі №3597206 та його додатках. Походження електронного підпису С745 11.04.2023 16:52:25 ОСОБА_2 є незрозумілим, та не є належним доказом підписання документу.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що саме Паспорт споживчого кредиту а Додаток №1 до Договору №3597206 взагалі підписував та розумів, відповідач ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву до Договору про надання споживчих послуг.

Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі договору №3597206 та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем та перед первісним кредитором взагалі, у розмірі, який визначає ТОВ «Свеа Фінанс». Так, Договір №3597206 містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію.

Розрахунок заборгованісті, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані ТОВ «Свеа Фінанс» в позовній заяві, а отже не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем.

Відповідач наголошує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Також звертає увагу суду на те, що умовами Договору №3597206 від 11.04.2023 передбачено сплату позичальником стандартної процентної ставки, відсотків річних:730,00% (або 2,00% в день) та необхідінсть внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена в графіку платежів. Розмір комісії та обслуговування кредитної заборгованості складає 1851 грн щомісяця. При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. З огляду на викладене, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плате за обслуговування кредиту є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, відповідач наголошує на тому, що його не було повідомлено про зміну кредитора у зобов`язанні, як це передбачено у п. 5.1.3 Договору №3597206.

Просить скасувати рішення Трускавецького міского суду Львівської області від 27 січня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс» відмовити.

Відзивв на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК україни відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що 11.04.2023 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» укладено кредитний договір №3597206 у електронній формі, який був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, що згідно ст. 12 Закону «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного. Встановивши факт перерахування ОСОБА_1 3000,00 грн на картку, зазначену при оформлені договору, та невиконання останнім умов договору, суд визнав факт прострочення платежів доведеним.

Суд також встановив, що ТОВ "СВЕА ФІНАНС" як правонаступник первісного кредитодавця за Договором факторингу №01.02-77/23, правомірно звернувся до суду за захистом свого порушеного права. У звя`зку з наведеним суд вважав обґрунтованими доводи позивача про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором в розмірі 3000,00 грн, заборгованість по відсотках - 12180,00 грн.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено, що 11 квітня 2023 року ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 уклали Договір № 3597206, за умовами якого відповідачу надається кредит у сумі 3000,00 грн на 360 днів, періодичність платежів кожні 30 днів (далі - Договір).

Тип процентної ставки - фіксована.

Стандартна процентна ставка становить 2,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку всього кредиту.

Знижена процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки становить 0,01%, якщо клієнт до 11.05.2023 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 30341,06% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентною ставки 7062,13% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 24600,00 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 22809,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .

На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивач надав лист ТОВ «Пейтек Україна», в якому зазначено про успішність переказу коштів 11.04.2023 на суму 3000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі – 35972061681221206, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

28.11.2023 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен інвест Україна» уклали договір факторингу № 01.02-77/23.

На підтвердження відступлення права вимоги до відповідача позивач надав реєстр боржників б/н до договору факторингу № 01.02-77/23 від 28.11.2032, згідно з відомостями якого від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Росвен інвест Україна» перейшло право вимоги до відповідача.

Згідно із реєстром боржників (додаток №1) до договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023 слідує, що заборгованість боржника під порядковим номером 4203 ОСОБА_1 за кредитним договором №3597206 становить 15180,00 грн., з яких: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 12180,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до платіжної інструкції №9386 від 29.11.2023 ТОВ «Свеа фінанс» здійснило оплату на користь ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №3597206 від 11.04.2023, згідно з відомостями якого заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 15180,00 грн, з яких 3000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 12180,00 грн. – заборгованість за відсотками. При цьому відсотки нараховані до 28.11.2023 року.

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, судова колегія виходить з такого.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Так, судом встановлено і доводами апеляційної скарги не спростовується, що 11 квітня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладений договір №3597206 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого товариство надало клієнту грошові кошти на споживчі потреби в загальній сумі 3000 грн терміном на 360 днів.

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором С745 11.04.2023 16:52:25, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договір про надання фінансового кредиту між первісним кредитором та відповідачем не були б укладені.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.

Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитного договору не від його імені, відповідачем не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Відтак, підписання відповідачем договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №33597206 від 11.04.2023 підтверджено належними та допустимими доказами. Доводи скарги в цій частині правильності висновків не спростовують.

Зміст договору та паспорту споживчого кредиту свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків, в договорі вказано номер електронного платіжного засобу позичальника, на який здійснено перерахування коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність наявності кредитних правовідносин між первісним кредитором та відповідачем.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі5.

Колегія суддів визнає, що копія договору факторингу та реєстр прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право набуло статус нового кредитора. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені у статті 6 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Так, за змістом частини першої статті 6 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, виходячи із змісту долученого позивачем договору факторингу, факт виконання умов договору-факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги за первинними кредитними договорами, у тому числі і до відповідача за кредитним договором №3597206 від 11.04.2023, підтверджується витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-77/23 від 28.11.2023 та платіжною інструкцією №9386 від 29.11.2023.

25.03.2024 рішенням єдиного учасника №1 ТОВ «Росвен Інвест Україна» змінило свою назву на ТОВ «Свеа Фінанс».

Згідно зі ст. 512, 514, 516, 1077-1079 ЦК України, відступлення права вимоги є чинним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не позбавляє нового кредитора права вимоги, а лише надає боржнику право виконати зобов`язання первісному кредитору (чого відповідач не зробив).

Вказане свідчить про беззаперечний факт набуття ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги до відповідача за кредитним договором.

В свою чергу, на підтвердження виконання ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано повідомлення від провайдера ТОВ «Пейтек Україна», що надає послуги ТОВ «Лінеура Україна» з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків про успішне перерахування коштів в системі в сумі 3000 грн на рахунок відповідача, який був вказаний ним у договорі, маска картки НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про платіжні послуги», інформація від платіжного оператора є належним доказом виконання платіжної операції. Доказів того, що кошти не були зараховані, відповідач не надав. Відповідач не був позбавлений можливості надати виписку з карткового рахунку на спростування цього факту.

Первісний кредитор ТОВ «Лінеура Україна» є фінансовою, а не банківською установою. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов`язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (ч. 4 для платника, ч. 5 для отримувача, а також ч. 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

Надана позивачем довідка ТОВ «Пейтек Україна» містять інформацію про перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 , визначену відповідачем в договорі №3597206 від 11.04.2026 (п. 2.1 договору), що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 3000 грн.

Договір про надання фінансового кредиту на суму 3000 укладено 11.04.2023 року о 16 год 52 хв., у свою чергу грошові кошти перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 11.04.2023 о 16 год 53 хв.

Враховуючи, що платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, відтак, вказана інформаційна довідка є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію про перерахування 3000 грн на банківський рахунок відповідача.

Доказів того, що на картку НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 3000 грн відповідачем не надано.

Також відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на його рахунок, враховуючи, що ТОВ «Свеа Фінанс» не є банківською установою. Тобто ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором і взяті на себе зобов`язання останньою не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти не повернула, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Розрахунок, наданий позивачем, відповідачем не спростований.

Колегія суддів зазначає, що з наданого кредитором розрахунку заборгованості відсотки за користування кредитом нараховані з 11.04.2023 по 28.11.2023, тобто в межах строку кредитного договору.

Відтак, на підставі викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи, відсутність доказів належного вручення судової повістки відповідачу є порушенням його права на захист, передбаченого статтею 129 Конституції України є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції розглядав справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на підставі частини 8 статті 178, частини 5 статті 279 ЦПК України.

Аргументи апеляційної скарги щодо нікчемності умов договору про сплату комісії за обслуговування кредиту не заслуговують на увагу.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться в ній є власним трактуванням норм законодавства, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 27 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тектсу постанови.

Повний текст постанови складений 22 вересня 2026 року.

Головуючй А.В. Ніткевич

Судді С.М. Бойко

С.М. Копняк