Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №447/179/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/179/25 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.

Провадження № 22-ц/811/550/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів – Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

з участю представника заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року в складі судді Павліва В.Р., присяжних Проців У.Я., Возного Ю.А. у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Розвадівська сільська рада Стрийського району Львівської області про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна,-

встановив:

20 січня 2025 року заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання батька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, призначення його, ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_3 .

Заява обґрунтована тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Київець Миколаївського (тепер Стрийського) району Львівської області у сім`ї ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 25.01.1994.

ОСОБА_2 офіційно зареєстрований та проживає разом зі своїми батьками за вищевказаною адресою, разом ведуть спільне господарство, мають спільний побут, бюджет, взаємні права та обов`язки.

Заявник зазначав, що здійснює повний догляд за своїм батьком, який має незадовільний стан психічного здоров`я та в силу невиліковної психічної недуги потребує постійного стороннього догляду.

Крім цього, ОСОБА_2 вказав, що у його батьків, крім нього, є ще донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , котра після одруження змінила на постійній основі місце проживання та проживає у с. Розвадів Стрийського району Львівської області, яка має хронічні захворювання, лікується на постійній основі, перебуває на «Д» обліку з приводу виразкової хвороби цибулини 12-палої кишки, що стверджується медичною довідкою №40 від 27.11.2024.

Заявник наголошував, що до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України в його батька раптово та критично погіршився стан психічного здоров`я, в батька діагностовано невиліковне хронічне психічне захворювання, що слугувало підставою для його тривалого лікування у психіатричному медичному закладі, присвоєння йому в установленому законом поряду писхіатричною МСЕК ІІ групи інвалідності власне по психічному захворюванню, оскільки він страждає стійким невиліковним психічним захворюванням, діагноз: F.25.1 - Шизоафективний розлад, депресивний тип, ступінь тяжкості важкий, стадія-загострення, що викликало гостру потребу в постійному сторонньому догляді за ним, бо через психічні вади (значні відхилення у поведінці пацієнта, які потребують особливої уваги і лікування) він позбавлений можливості не лише усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а й повної фізичної здатності обслуговувати себе самостійно тощо, потребує постійного нагляду та сторонньої допомоги, перебуває під його повною опікою та піклуванням, і на його утриманні.

Заявник зазначав, що після того, як стан здоров`я батька критично погіршився, він свідомо та самостійно взяв на себе обов`язок повного догляду за ним, лікування, турботи та піклування, матеріального забезпечення. Тому чітко усвідомлює, знає та розуміє усі складнощі догляду за людиною інвалідом внаслідок психічного захворювання. Намагається забезпечити комфортні умови для життя батька, його постійного лікування, спільного проживання, утримує їхнє житло в належному стані, забезпечує постійний догляд хворому батьку, в котрого здатність до орієнтації порушена, такий позбавлений здібності контролювати свою поведінку, є емоційно не стійким, і в силу психічної хвороби не розуміє і не може усвідомлювати значення своїх дій та відповідно не може керувати ними, потребує постійного стороннього догляду. Заявник вважає, що може та повинен бути призначений опікуном його хворого батька, оскільки є близькою та рідною для нього людиною, та за станом свого здоров`я, матеріальним станом може виконувати обов`язки опікуна. Просив заяву задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: Розвадівська сільська рада Стрийського району Львівської області про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна задоволено.

Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 недієздатним.

Встановлено над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 опіку, призначивши його опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати, пов`язані з проведенням експертизи, віднесено на рахунок держави.

Рішення суду оскаржила Військова частина НОМЕР_1 , як особа, яка не брала участі у справі та вважає, що оскаржуваним рішенням порушено її права та інтереси, оскільки створює для ОСОБА_2 формальну підставу для звільнення з військової служби через сімейні обставини (опіка над недієздатною особою) в умовах воєнного стану.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 01 березня 2025 року №237-ОС з 28 лютого 2025 року заявник зарахований до списків особового складу.

В результаті ухвалення судового рішення про встановлення опіки над недієздатною особою, суд вирішив питання щодо обов`язку військової частини звільнити заявника з військової служби та законного інтересу військової частини у проходженні ОСОБА_2 військової служби в умовах воєнного стану.

Скаржник вважає, що звернення до суду мало штучний характер та є зловживанням процесуальними правами, а суд першої інстанції не перевірив ці обставини. Також скаржник зазначає, що факт опіки не може бути встановлений у порядку окремого провадження, оскільки це пов`язано з вирішенням спору про право (звільнення з військової служби).

Просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_2 щодо призначення його опікуном за ОСОБА_3 відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника ОСОБА_1 на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з огляду на таке.

Задовольняючи вимогу заявника про визнання недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №1085 від 02.07.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді шизоафективного розладу, депресивний тип, континуальний перебіг з соціально-трудовою дезадаптацією. За своїм психічним станом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Вирішуючи питання про призначення заявника ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_3 суд врахував висновок Опікунської ради Розвадівської сільської ради про можливість призначення заявника опікуном, а також те, що заявник є сином особи, щодо якої встановлюється опіка, проживає з ним та здійснює за ним догляд.

Беручи до уваги те, що мотиви скарги не містять доводів та обґрунтувань в частині висновку суду про визнання особи недієздатною, хоча резолютивна частина містить вимогу про скасування судового рішення вцілому, апеляційний суд у відповідності до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.01.1994, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьками записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААД №024286, у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявна друга група інвалідності з 01.09.2024, загальне захворювання. Інвалідність встановлена на строк до 01.11.2026. Доступна домогосподарська праця під контролем.

Відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу №630 виданого КНП «Миколаївська міська лікарня» ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи внаслідок психічного розладу встановленої у 2024 році, проживає разом із ОСОБА_2 за адресою: с. Київець. Обмеження самообслуговування, обмеження здатності до орієнтації, обмеження здатності до спілкування, обмеження здатності контролювати свою поведінку. Хворий ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Відповідно до довідки виданої «Миколаївська міська лікарня» ОСОБА_3 звертався за медичною допомогою до лікаря-психіатра.

За даними огляду психіатра виданого КНП «Миколаївська міська лікарня» у ОСОБА_3 наявний діагноз: F25.1 – Шизоафективний розлад, депресивний стан. Потребує постійного стороннього догляду як інвалід ІІ групи по психічному захворюванню.

Згідно із актом обстеження матеріально - побутових умов домогосподарства/ фактичного місця проживання особи, виданого Виконавчим комітетом Розвадівської сільської ради №226 від 18.12.2024, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсно проживають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2024/015071368 від 18.12.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із витягом з реєстру територіальної громади №2025/000262670 від 08.01.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Розвадівської сільської ради Стрийського району Львівської області від 30.12.2024 №113 затверджено висновок опікунської ради про можливість призначення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України станом на 23.12.2024 є особою, стосовно якої відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні.

Згідно із довідкою, виданої КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги №39 від 23.12.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є здоровий і не числиться на «Д» обліку.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №1085 від 02.07.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає хронічним стійким психічним розладом у вигляді шизоафективного розладу, депресивний тип, континуальний перебіг з соціально-трудовою дезадаптацією. За своїм психічним станом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення правильно встановив наявність підстав для визнання ОСОБА_3 недієздатним на підставі висновку судово-психіатричної експертизи, що узгоджується з вимогами закону.

Натомість, спірні правовідносини виникли щодо призначення особи, яка проходить військову службу та безпосередньо виконує обов`язки за місцем несення служби, опікуном над недієздатним.

При цьому, рішення суду оскаржує Військова частина НОМЕР_1 , як особа, яка не брала участі у справі та вважає, що оскаржуваним рішенням порушено її права та інтереси, оскільки створює для ОСОБА_2 формальну підставу для звільнення з військової служби через сімейні обставини (опіка над недієздатною особою) в умовах воєнного стану.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Такий правовий висновок викладенийу постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц.

ОСОБА_2 на момент звернення до суду із заявою у цій справі (20.01.2025) не був військовослужбовцем, оскільки як стверджує апелянт, заявник ОСОБА_2 проходить військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_1 ) з 28 лютого 2025 року (мобілізований 29.01.2025).

Разом з тим, на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення та на момент перегляду в апеляційному порядку, заявник ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації, зарахований до списків особового складу та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Виходячи з вказаних обставин, суд першої інстанції прийняв судове рішення, яке стосується порядку звільнення військовослужбовця з військової служби, а отже, це стосується прав та обов`язків військової частини НОМЕР_1 , у складі якої заявник проходить військову службу.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

З огляду на зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі №372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24), від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24), від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711св24).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення є у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинно відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20).

Згідно з висновком виконавчого комітету Розвадівської сільської ради від 26 грудня 2024 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Розвадівської сільської ради від 30.12.2024 №113, опікунська рада при виконавчому комітету Розвадівської сільської ради вважала за доцільне призначити опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 у разі визнання його в судовому порядку недієздатним.

Роблячи такий висновок, опікунська рада встановила, що ОСОБА_3 встановлено діагноз F25.1 – шизоафективний розлад, депресивний тип, він числиться на обліку в лікаря-психіатра з діагнозом шизоафектичний розлад, згідно довідки до акта МСЕК №024286 серія 12ААД від 18.11.2024 є інвалідом ІІ групи.

Інших обставин опікунська рада у висновку від 26.12.2024 не зазначила.

Згідно з пунктом 3.1 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25) вказано, що підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є сукупність юридичних фактів, зокрема: особа проходить військову службу за призовом під час мобілізації; військовослужбовець має обов`язок та фактичну необхідність здійснювати опіку над такою особою; відсутні інші особи, які здійснюють опіку або піклування щодо цієї недієздатної особи.

У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з`ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їх здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, та враховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як автоматична та безумовна перешкода для призначення військовослужбовця опікуном. Інше тлумачення призводило б до встановлення непередбаченого законом додаткового обмеження прав особи та суперечило б принципу рівності, закріпленому статтею 24 Конституції України, навіть з урахуванням особливостей правового режиму воєнного стану (стаття 64 Конституції України).

З огляду на викладене, необхідно зробити висновок, що законодавство не містить заборони або обмеження щодо призначення опікуном недієздатної особи саме військовослужбовця, який проходить військову службу, у тому числі за призовом під час мобілізації.

При цьому, абзац п`ятнадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» пов`язує можливість реалізації відповідної правової підстави виключно з наявністю або відсутністю інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати опіку над недієздатною особою, і не ставить її у залежність від попереднього звільнення військовослужбовця з військової служби.

Судом встановлено що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який визнаний судом недієздатним, крім заявника, має інших близьких родичів: дружину та двох доньок: ОСОБА_6 , 1991 рн. та ОСОБА_7 , 1992 р.н., про що свідчить відмітка у паспорті.

Так, згідно відмітки у паспорті у розділі сімейних стан ОСОБА_3 одружений з ОСОБА_8 , 1968 р.н. Після одруження прізвище змінено на « ОСОБА_9 ».

Відповідно до довідки виданої КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги №39 від 22.11.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 числиться на «Д» обліку з приводу гіпертонічної хвороби ІІ ступеня.

Крім цього, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 11.08.2023 виданого Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (виданого повторно), ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьками записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

09 серпня 2019 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб, про що Розвадівською сільською радою Миколаївського району Львівської області видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_5 від 09.08.2019.

Відповідно до довідки, виданої КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги №40 від 27.11.2024, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 числиться на «Д» обліку. Діагноз: виразкова хвороба цибулини 12-палої кишки.

В свою чергу, матеріали справи не містять жодної інформації щодо доньки ОСОБА_7 , 1992 р.н.

Як вже зазначалося, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Саме на орган опіки та піклування покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

На переконання колегії суддів, матеріали справи свідчать про достатність обставин, врахування яких дає можливість зробити висновок про необхідність задоволення заяви ОСОБА_2 у частині призначення його опікуном недієздатного ОСОБА_3 , який є його рідним батьком, проживає разом з ним за одною адресою та потребує опікуна за своїм фізичним станом.

Колегія суддів виходить з того, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.

Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази про те, що заявник ОСОБА_14 звернувся до суду із відповідною заявою для уникнення виконання встановлених законом обов`язків, зокрема військової служби, наявності обставин, що унеможливлюють фактичне виконання ним обов`язків опікуна ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Крім цього, призначення заявника опікуном не є тим судовим рішенням, яке не матиме певної форми реалізації, тобто на останнього буде покладено відповідні обов`язки, а неналежне виконання таких матиме правові наслідки.

Таким чином, призначення опікуном ОСОБА_2 є обґрунтованим, оскільки він є сином недієздатного, проживає разом, здійснює догляд, що підтверджено актом обстеження та висновком Опікунської ради.

Стосовно твердження скаржника про неможливість розгляду справи в порядку окремого провадження через наявність спору про право, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у цій справі було визнання особи недієздатною та встановлення опіки. Це прямо передбачено п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України як справа окремого провадження. Сама по собі можливість виникнення у майбутньому спору щодо звільнення з військової служби не свідчить про наявність спору про право на момент розгляду справи про визнання особи недієздатною.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, надав належну оцінку зібраним доказам, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 23 вересня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк