Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №441/1102/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 441/1102/24 Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.

Провадження № 22-ц/811/873/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів – Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Гаврилюк Я.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Попів-Кішко Роксолани Йосипівни на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 04 березня 2026 року в складі судді Ференц О.І., присяжних: Феденко М.Б., Виздри М.М. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи орган опіки та піклування в особі Комарнівської міської ради Львівської області, ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки, -

встановив:

У квітні 2024 року заявник ОСОБА_1 в особі адвоката Попів-Кішко Р.Й. звернувся до суду із заявою про визнання недієздатним його тестя – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , та встановлення над ним опіки.

В обґрунтування заяви покликався на те, що його тесть хворіє психічними розладами здоров`я, у зв`язку з чим обмежений у самообслуговуванні, потребує постійного стороннього догляду. Внаслідок хронічного, стійкого розладу здоров`я він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Вказував на те, що з 2017 року здійснює за ним догляд і бажає бути його опікуном, оскільки має на це можливість і бажання, що підтверджується відповідними документами. Просив заяву задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 04 березня 2026 року заяву задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежено дієздатним та встановлено над ним піклування.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про призначення його піклувальником ОСОБА_2 – відмовлено.

Функції піклувальника покладено на орган опіки та піклування Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подала адвокат Попів-Кішко Р.Й., вважає рішення незаконним в частині вирішення питання про призначення його піклувальником ОСОБА_2 .

Звертає увагу на те, що чинним законодавством встановлено, що опікун/піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Стверджує, що представник заінтересованої особи опікунської ради при виконавчому комітеті Комарницької міської ради жодного разу не прибула в судове засідання. При цьому жодним нормативним документом не врегульовано внутрішню структуру висновку чи подання органу опіки та піклування.

За наведених обставин висновок суду про те, що до матеріалів справи не долучено подання відповідного органу опіки та піклування, є помилковим, оскільки за відсутності такого подання, суд у відповідності до положень ст. 294 ЦПК України вправі був сам витребувати таке з органу опіки та піклування або роз`яснити заявнику наслідки неподання такого до суду. В той же час, якщо призначення опікуна особі при визнанні її недієздатною є обов`язком суду (за наявності подання на таку особу органу опіки та піклування), то призначення особи опікуном можливе лише за її письмовою згодою від якої вона завжди вправі відмовитися, подавши до суду відповідну заяву.

Додає, що ні матеріали справи, ні мотивувальна частина оскаржуваного рішення, не містить доводів про те, що поведінка та інтереси заявника суперечать інтересам його недієздатної рідної сестри.

Відтак, встановлені ст. 64 ЦК України обставини, які б виключали можливість призначення заявника опікуном, відсутні, а інші обставини судом в оскаржуваному рішенні не наведено.

Просить скасувати рішення Городоцького районного суду Львівської області від 04 березня 2026 року в частині відмови в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 піклувальником ОСОБА_2 та постановити нове рішення, яким вимоги заяви задовольнити. Призначити піклувальником ОСОБА_2 – зятя ОСОБА_1 . В іншій частині рішення залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання 22 вересня 2026 року не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду заяви по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи вимогу заявника про визнання ОСОБА_2 обмежено дієздатним, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №676 від 02.05.2025 року, наданого експертами Львівської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тяжким психічним розладом не страждає, виявляє ознаки органічного розладу особистості та поведінки внаслідок ураження головного мозку змішаного генезу з помірно вираженим психоорганічним синдромом, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежено дієздатним, оскільки він страждає на психічний розлад, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відмовляючи у задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено, що заявник ОСОБА_1 є членом сім`ї ОСОБА_2 , навпаки, згідно даних паспорта заявника, він зареєстрований в АДРЕСА_2 , фактично проживає згідно із заявою в АДРЕСА_1 , натомість ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_3 , де й фактично проживає згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання Бучалівської сільської ради.

Крім цього, станом на момент прийняття рішення на адресу суду не надійшло подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 піклувальником ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції поклав на орган опіки і піклування Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області здійснення обов`язків з опіки над обмежено дієздатним відповідно до вимог статті 65 ЦК України.

Беручи до уваги те, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог заяви про визнання ОСОБА_2 обмежено дієздатним учасниками справи не оскаржується, відтак відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині відмови у задоволенні вимог заяви про призначення ОСОБА_1 піклувальником ОСОБА_2 .

Судом встановлено такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно із Свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 29.06.1995 (а.с.32) та Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 07.05.2021 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є тестем заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 від 30.08.2010 року, встановлено, що останній проживає в напіврозваленому будинку, який ремонту не підлягає, часто хворіє, оскільки має інвалідність ІІ групи, а пенсії не вистачає на харчування і ліки, ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги.

Комарнівською міською радою Львівського району Львівської області в квітні 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі Акту обстеження фактичного місця проживання, оскільки відсутні копії документів, які підтверджують право власності на житло чи дозвіл Львівської залізниці (а.с.28).

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, заявник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживає в АДРЕСА_1 , тоді як ОСОБА_2 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 30.08.2010.

Матеріали справи не містять доказів спільного проживання заявника та ОСОБА_2 , чи ведення ними спільного господарства.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз ІХС дифузний, кардіосклероз, гіпертензивна енцефалопатія, гіпертонічна хвороба ІІ, 2 ст., поліневропатія, остеохондроз хребта (а.с.11-16).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 676 від 02.05.2025, наданого експертами Львівської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», на даний час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тяжким психічним розладом не страждає, виявляє ознаки органічного розладу особистості та поведінки внаслідок ураження головного мозку змішаного генезу з помірно вираженим психоорганічним синдромом, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Частиною 1ст. 37 ЦК України визначено, що над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.

Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно із ст. 59 ЦК України піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування (ч. 2 ст. 60 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Також ст. 64 ЦК України визначає, що опікуном або піклувальником не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

Піклувальник над неповнолітньою особою зобов`язаний дбати про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток. Піклувальник над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, зобов`язаний дбати про її лікування, створення необхідних побутових умов (ч. 1 ст. 69 ЦК України).

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила).

Так, відповідно до пункту 1.1 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад (пункт 1.3, 1.4 Правил).

Рішення органів опіки і піклування про призначення чи звільнення опікунів і піклувальників від виконання своїх обов`язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені в установленому законом порядку (пункт 1.8 Правил).

Відповідно до пункту 2.1 Правил опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника). Рішення про встановлення опіки (піклування) повинно бути прийняте не пізніше як у місячний термін з моменту, коли відповідному органові опіки та піклування стане відомо про потребу встановлення опіки чи піклування.

За пунктом 3.1 Правил для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 56 ЦК України).

За підпунктом 4 пункту б) частини першої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері соціального захисту населення належать делеговані повноваження щодо вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.

Таким чином, нормами матеріального закону, які покликані регулювати спірні правовідносини, а також Правилами опіки та піклування передбачено, що має враховуватися при призначенні опікуна чи піклувальника.

Як передбачено статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що піклування встановлюється над особою, цивільна дієздатність якої обмежена.

Призначення піклувальника такій особі здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється піклування (див. близькі за змістом висновки, сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 квітня 2022 року у справі №712/10043/20).

Водночас, як передбачено пунктом 3.1 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за №387/3680), при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

З матеріалів справи встановлено, що звертаючись до суду із заявою про призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , заявник не вказував про його звернення до органу опіки та піклування з приводу призначення його опікуном/піклувальником над своїм тестем.

За клопотаннямпредставника заявника – адвоката Попів-Кішко Р.Й., ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 06.10.2025 року зобов`язано орган опіки та піклування в особі Комарнівської міської ради Львівської області надати суду подання про доцільність чи недоцільність призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 піклувальником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі обмеження судом його цивільної дієздатності.

Із наданих, на виконання вимог ухвали суду, додаткових письмових пояснень, представник заінтересованої особи повідомив, що до Опікунської ради Комарнівської міської ради Львівського району Львівської області ОСОБА_1 з приводу призначення його опікуном над ОСОБА_2 не звертався, внаслідок чого опікунська рада не може надати висновок про можливість призначення опікунства у випадку визнання ОСОБА_2 недієздатним за рішенням суду.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, подання органу опіки та піклування Комарнівської міської ради не існувало та до суду не надходило. За відсутності ініціативи заявники таке подання не могло бути самостійно вирішене органом опіки та піклування.

Посилання апелянта на ч. 4 ст. 294 ЦПК України (яка регулює витребування доказів у справах окремого провадження) є помилковим, оскільки призначення піклувальника здійснюється виключно на підставі подання органу опіки, що є обов`язковою умовою, а не факультативним доказом.

Крім того, статтею 63 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником призначаються переважно особи, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки. Однак сама по собі родинна ознака не є безумовною підставою для призначення. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що заявник не проживає разом із підопічним, а матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що він фактично здійснює систематичний догляд за ОСОБА_2 з 2017 року (такий догляд не підтверджено ані актами, ані іншими документами). Також судом взято до уваги, що Комарнівська міська рада відмовила заявнику у видачі акта обстеження фактичного місця проживання через відсутність необхідних документів, що свідчить про невирішеність питання щодо належних умов для проживання підопічного разом із заявником.

Посилання апелянта на те, що суд не встановив обставин, передбачених ст. 64 ЦК України (які виключають можливість призначення опікуна), не є вирішальними, оскільки відмова в призначенні ґрунтувалася на відсутності подання органу опіки та недоведеності можливості заявника виконувати обов`язки піклувальника, що є самостійними підставами для відмови.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності подання органу опіки та піклування, а також належних доказів на підтвердження можливості заявника здійснювати піклування, призначення ОСОБА_1 піклувальником є передчасним.

Покладення функцій піклувальника на орган опіки та піклування відповідає вимогам ст. 65 ЦК України, яка передбачає, що за відсутності призначеного опікуна чи піклувальника обов`язки з охорони майна та інтересів особи здійснює орган опіки та піклування.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення його піклувальником ОСОБА_2 , спростовуються встановленими судами обставинами у справі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, надав належну оцінку зібраним доказам, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Попів-Кішко Роксолани Йосипівни - залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 04 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 22 вересня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк