Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №442/9741/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/9741/25 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 22-ц/811/1222/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів –Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтранс Капітал» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2026 року в складі судді Нагірної О.Б. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

У грудні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Капітал» (далі -ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23706 грн 00 коп, з яких 5000 грн сума кредиту, 7661 грн 50 коп проценти за користування кредитом та 11044 грн 50 коп нараховані проценти позивачем за 111 календарних днів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою ІТС товариства укладено електронний договір № 7286792 про надання споживчого кредиту, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За умовами договору, враховуючи його зміст, товариство надало позичальнику кредит в сумі 5 500 грн строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 15 днів. ТОВ «Авентус Україна» зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 5000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Позивач зазначав, що 25 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф, за умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за укладеним договором на загальну суму 12661 грн 50 коп, з яких: 5000,00 грн тіло кредиту, 7661,50 грн проценти за користування кредитом. Оскільки на час укладання договору факторингу строк договору № 7286792 про надання споживчого кредиту від 19.11.2023 року не сплив, відтак фактором здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 111 календарних днів з 26 липня 2024 року по 13 листопада 2024 у розмірі 11044,50 грн.

Рішенням єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування товариства на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», яке наразі має право вимоги до відповідача за кредитними зобов`язаннями. Просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7286792 від 19.11.2023 у розмірі 12661 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят одну) гривню 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Капітал» судовий збір в розмірі 1283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) гривні 87 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Капітал» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Рішення суду оскаржив позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтранс Капітал», вважає рішення незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що суд першої інстанції правильно встановив факт укладення договору про надання споживчого кредиту, водночас дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав стягувати з відповідача відсотки за період з 26.07.2024 по 13.11.2024, вважаючи, що такі нараховані поза межами строку кредитування.

При цьому суд не врахував, що Договір №7286792 від 19.11.2023 про надання споживчого кредиту, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 строком на 360 днів. Відповідно до умов п. 1.1 Договору факторингу №25.07/24-Ф, укладеного між позивачем та первісним кредитором, позивач набув усі права вимоги за основним зобов`язанням, включаючи як вже існуючу заборгованість, так і майбутню вимогу, яка передбачена договором.

Оскільки договором факторингу прямо передбачено право позивача на отримання майбутньої вимоги, а також на нарахування відсотків у разі прострочення оплати, нарахування відсотків з 26.07.2024 по 13.11.2024 є законним та обґрунтованим. Таким чином, майбутня вимога, що була передана позивачеві разом із договором факторингу, є належним об`єктом правочину, а відсотки за її прострочення підлягають стягненню відповідно до умов договору та положень чинного законодавства України.

Враховуючи те, що на момент укладення Договору факторингу №25.07/24-Ф від 25.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом та ТОВ «ФК «Фінтранс Україна», як фактором, строк Договору №7286792 про надання споживчого кредиту від 19.11.2023 не сплив, позивачем здійснено нарахування відсотків за користування грошовими коштами за 111 календарних дні в межах строку договору за ставкою, передбаченою п. 1.5.1 Договору (1,99% в день), що узгоджується з умовами кредитного договору та положеннями ст. 1078 ЦК України.

Наголошує, що в даному випадку нараховані відсотки не носять штрафного характеру – не є пенею чи неустойкою, а є процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначено договором.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 березня 2026 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також стягнути витрати на правову допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 8000,00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за договором, сумарний розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтранс Капітал» суд першої інстанції виходив з того, що 19.11.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту в електронній формі (з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи), що підтверджено належними доказами (Правила, довідка про перерахування коштів на картку).

25 липня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, укладений Договір факторингу № 25.07/24-Ф, за яким дофактора перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі: сума кредиту 5000 грн, сума процентів за користування кредитом – 7661,5 грн, всього 12661,5 грн. Основна заборгованість (тіло кредиту – 5000 грн та проценти в межах строку договору – 7661,50 грн) судом визнана обґрунтованою, оскільки відповідач не виконав зобов`язання.

Водночас, відмовляючи у стягненні процентів за 111 днів, нарахованих позивачем за період з 24.12.2023 по 13.11.2024 в сумі 11044,50 грн, суд керувався правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), згідно якої проценти нараховуються лише в межах погодженого строку кредиту, після його закінчення – не можуть бути стягнуті як плата за користування.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 19 листопада 2023 року між TOB «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи TOB «Авентус Україна» укладений електронний кредитний договір №7286792 про надання споживчого кредиту.

Зазначений кредитний договір укладений відповідно до правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту TOB «Авентус Україна», затверджених наказом № 205-ОД від 10 лютого 2022 року, розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.

Відповідно до умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 5000 грн. (п. 1.3. кредитного договору); строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів, детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту -13.11.2024 року, вказується в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка складає 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.

Пунктом 1.5.2. знижена процентна ставка 1,393 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 04.12.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до п.1.6 договору метою кредиту є споживчі (особисті) потреби.

Згідно із п.п.1.7.1, 1.7.2 п.1.7 договору орієнтовна реальна річна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 57499,79% річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 18874,72 % річних.

Положеннями п.п.1.8.1, 1.8.2 п.1.8 договору встановлено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 40820 грн 00 коп., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 39335 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від товариства (у тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів споживача для надання кредиту за цим договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття товариством рішення про надання кредиту споживачу. Якщо сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим договором, а у Товариства не виникає прострочення кредитора.

Положеннями п. 5.1 договору передбачено, що сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться відповідно до графіка платежів, крім випадку визначеного в п.п.5.3. договору.

Зі змісту п. 9.6. договору слідує, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладеному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

До матеріалів справи позивачем долучений додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту №7286792 від 19 листопада 2023 року, який містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит та погоджений сторонами договору.

Вищевказані умови кредитування визначені і в паспорті споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)», який 19.11.2023 підписаний між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором ( С1534).

TOB «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав йому кредит в сумі 5000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

За змістом п.п.3 п.4.1 договору товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

25 липня 2024 року між TOB «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, укладений договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом, плату за процентною ставкою, пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1, та є невід`ємною частиною договору факторингу.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Актом прийому-передачі інформації згідно з Реєстром боржників в електронному виді за договором факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року засвідчено, що ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло право вимоги по боржниках в кількості 4 088. Загальна сума простроченої заборгованості складає 41 177 893,44 грн.

Платіжними інструкціями в національній валюті № 5534, 5535, 5536, 5537 від 29 липня 2024 року підтверджено, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» здійснило на користь ТОВ «Авентус Україна» оплату за договором факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року

З витягу реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року слідує, що ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №7286792 у розмірі 12661 грн 50 коп, з яких: 5000 грн 00 коп. - тіло кредиту; 7661 грн 50 коп. - нараховані відсотки.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення.

Згідно із розрахунком ТОВ «Авентус Україна» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №7286792 від 19.11.2023 складає 12661 грн 50 коп, з яких: тіло кредиту 5000 грн 00 коп., проценти за користування кредитом 7661 грн 50 коп.

Також, за наданим розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», за період з 26 липня 2024 по 13.11.2024 року (111 календарних дні) позивачем проведено нарахування відсотків на суму 11044 грн 50 коп.

Згідно із рішенням єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» №251124/1 від 25 листопада 2024 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило назву на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як свідчать матеріали справи факт укладання кредитного договору відповідачем не спростовано.

Факт перерахування відповідачеві коштів в розмірі 5 000,00 грн на виконання умов договору підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, та не спростовано відповідачем.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти за кредитним договором, проте не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, кошти не повернув, а тому заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку, що фактично не оспорюється в апеляційній скарзі.

Переглядаючи рішення в частині відмови у стягненні відсотків за період з 26.07.2024 по 13.11.2024 в сумі 11044 грн 50 коп. судова колегія виходить з такого.

Так, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункт 48)).

За змістом ст.ст. 2, 12, 13, 81 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є змагальність сторін та диспозитивність.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст. 77 - ст. 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна» був укладений договір про надання споживчого кредиту в електронній формі, у якому сторони погодили всі істотні умови договору. Товариством виконано взяті на себе зобов`язання за договором, кредитні кошти в сумі 5000 грн 00 коп. перераховані ОСОБА_1 на зазначений ним картковий рахунок.

Доказів на підтвердження погашення кредитної заборгованості відповідачем суду надано не було.

У подальшому, ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу від 25 липня 2024 року відступив ТОВ «ФК Фінтраст Україна» право вимоги за кредитним договором від 19 листопада 2023 року, укладеного з ОСОБА_1 на суму 12661 грн 50 коп,, з яких 5000 грн 00 коп. - тіло кредиту та 7661 грн 50 коп - нараховані відсотки за користування кредитними коштами.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до пункту 1.1 договору факторингу №25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року, предметом цього договору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб.

Тобто, позивач за укладеним договором факторингу набув право вимоги стягнення відсотків, нарахованих після набуття права вимоги за кредитним договором, в межах строків визначених цим договором.

Оскільки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як новий кредитор, набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 7286792 від 19.11.2023, строк кредитування на дату відступлення права вимоги не закінчився, відтак позивачем правомірно донараховано проценти за користування кредитом за 111 календарних днів за період з 26.07.2024 по 13.11.2024, тобто в межах строку дії кредитного договору.

Проте, колегія суддів не може погодитися з розміром нарахованих позивачем відсотків за вказаний період, з огляду на те, що розмір денної відсоткової ставки, що становить 1,99% суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», статтю 8 цього закону доповнено частиною 5, а розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 17.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:протягом перших 120 днів - 2,5 %;протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 4 ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Таким чином, заважаючи на викладені норми, розмір щоденної відсоткової ставки за споживчим кредитом у період із 19 листопада 2023 року до 21 квітня 2024 року не може перевищувати 2,5%, з 22 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року -1,5%, а з 21 серпня 2024 року -1%. Нарахування відсотків у більшому, ніж визначено вимогами Закону України «Про споживче кредитування» призведе до порушення прав споживача, що є недопустимим.

Згідно з карткою обліку договору (розрахунку заборгованості) за кредитним договором № 7286792 від 19.11.2023 заборгованість за процентами за період з 19.11.2023 до 04.02.2024 становить 7661,50 грн (5 000 грн х 1,99% х 77 днів). Проценти нараховувалися первісним кредитором за ставкою 1,99% в день, що відповідає умовам кредитного договору та вимогам Закону України «Про споживче кредитування». З 05.02.2024 по 25.07.2024 первісним кредитором проценти не нараховувались.

Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача нарахованих первісним кредитором процентів у розмірі 7661,50 грн., й фактично позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», який ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції у повному обсязі, висновків суду першої інстанції в цій частині не оспорює.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач безпідставно нарахував відсотки після відступлення права вимоги, оскільки такі спростовуються змістом договору факторингу.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за процентами, нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період з 26.07.2024 по 13.11.2024 (118 календарних дні), які нараховані позивачем у відповідності до умов укладеного кредитного договору, тобто 1,99% на день, суперечить пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки з 23.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5%, а з 21 серпня 2024 року - не перевищувати 1%, тому колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерахунок процентів за вказаний період.

За період з 26 липня 2024 року по 20 серпня 2024 року, відповідно до п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5%, відтак заборгованість за процентами становить 1950,00 грн (5 000 грн х 1,5% х 26 днів).

За період з 21 серпня 2024 року по 13 листопада 2024 року, відповідно до п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,0%, відтак заборгованість за процентами становить 4250,00 грн (5 000 грн х 1,5% х 85 днів).

Місцевий суд на вищевказане не звернув уваги, а тому дійшов до помилкових висновків про відсутність підстав стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за період з 26.07.2024 по 13.11.2024 (111 календарних днів).

Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №7286792 про надання споживчого кредиту від 19.11.2023, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» становить 18861 грн 50 коп та складається з: сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5 000,00 грн, сума заборгованості за процентами нарахованих первісним кредитором - 7661 грн 50 коп, сума заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 111 календарних днів - 6200,00 грн, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в частині відмови у стягненні відсотків нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 111 календарних днів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити частково вказані вимоги позивача, враховуючи, що фактично в іншій частині рішення місцевого суду не оспорюється позивачем.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Колегія суддів не може повністю погодитися із визначеним судом першої інстанції розміром понесених позивачем судових витрат, що підлягає розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, за змістом частини 1 - 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як передбачено частиною 3 статті 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 виснував, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Встановлено, що права та інтереси ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» представляв адвокат Столітній М.М. на підставі договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024.

16 грудня 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. підписано акт приймання-передавання виконаних робіт (надання послуг) згідно договору №10/12-2024, яким підтвердили, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі стягнення заборгованості за кредитним договором №7286792 від 19.11.2023, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 на загальну суму 10 000 грн 00 коп. До вартості витрат на професійну правничу допомогу були включені таки види робіт: зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (0,5 год, вартість 440 грн 00 коп.); дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (1 год., вартість 840 грн); аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики суддів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (0,5 год, вартістю 440 грн); підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом (1 год. 840 грн); письмова юридична консультація, складання письмового консультативного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів (1 год., вартістю 840 грн); проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, складання, оформлення та направлення адвокатських запитів (1 год., вартістю 840 грн); складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №7286792 від 19.11.2023, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 до суду першої інстанції (2 год, вартістю 1640 грн); складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви (1 год, вартістю 840 грн); складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (2 год., вартістю 1640 грн); представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства в цій судовій справі, в тому числі участі у судових засіданнях (2 год., вартістю 1640 грн).

На переконання колегії суддів, обґрунтованими та пов`язаними з розглядом даної судової справи є витрати за надані послуги із дослідження наданих клієнтом документів та їх аналіз, складання та оформлення адвокатського запиту, складання письмової заяви про стягнення заборгованості, додатків до позову, інших процесуальних документів, загальна вартість цих витрат становить 5800 грн, що і підлягають розподілу між сторонами.

Отже, пропорційно до частки задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4614 грн 73 коп, понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та 1927 грн 36 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Щодо вимог апеляційної скарги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в апеляційній інстанції слід зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу (правову) допомогу в апеляційній інстанції ТОВ «ФК «Фінтранс Україна» надано:договір №07/07/2022 про надання правничої допомоги від 07.07.2022 ТОВ «ФК «Фінтранс Україна» адвокатом Крюковою М.В.; звіт від 03.04.2026 року про надання правничої (правової) допомоги згідно Договору № 07/07-2022 від 07.07.2022, згідно якого правова експертиза документів та складання апеляційної скарги становить 8000,00 грн; платіжна інструкція №8370 від 03.04.2026 на суму 8000,00 грн.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що зазначені ТОВ «ФК «Фінтранс Україна» витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 8000 грн. є розумним та необхідним.

Зважаючи на часткове задоволення вимог апеляційної скарги, а також враховуючи вимоги пропорційності, з відповідача на користь позивача належить стягнути 4490 грн 92 коп витрат на професійну правничу допомогу та 2039 грн 78 коп. судового збору.

Таким чином, загальний розмір витрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 3967 грн 14 коп судового збору та 9105 грн 65 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 березня 2026 року в частині відмови у стягненні відсотків, нарахованих за період з 26 липня 2024 року по 13 листопад 2024 року, а також розподілу судових витрат скасувати.

Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Капітал» за Договором №7286792 від 19.11.2023 заборгованість за нараховані відсотки за період з 26 липня 2024 року по 13 листопад 2024 року в розмірі 6200 грн, змінивши загальний розмір заборгованості, яка стягнута з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Капітал» з 12661 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят одну) гривню 50 коп. до 18861 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят одна) гривень 50 копійок.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Капітал» 3967 грн 14 коп судового збору та 9105 грн 65 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 13072 (тринадцять тисяч сімдесят дві) гривень 79 копійок за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 22 вересня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк