Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №445/3082/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/3082/25 Головуючий у 1 інстанції: Рахімова О.В.

Провадження № 22-ц/811/1462/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Ніткевича А.В.

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Різника Сергія Григоровича на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 березня 2026 року в складі судді Рахімової О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -

встановив:

У листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дітей, які визначено рішення Бродівського районного суду Львівської області від 28 липня 2025 року у справі №439/999/25.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заочним рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 28 липня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на сина - ОСОБА_3 та доньку - ОСОБА_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на кожну дитину, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 27.05.2025, до повноліття дітей.

Позивач зазначав, що на момент розгляду справи судом, він не був присутнім в судовому засіданні та був позбавлений можливості подати свої заперечення по справі. Після отримання рішення існували обставини, які перешкоджали йому подати заяву до суду про перегляд судового рішення і ним був пропущений строк, встановлений ЦПК України на його скасування, а тому, з метою захисту свого порушеного права, він вимушений зараз звертатись до суду з даним позовом.

Позивач наголошував, що з урахуванням наявності у нього іншої малолітньої дитини та зміну його матеріального стану законним буде зменшити розмір аліментів і стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на сина ОСОБА_3 та доньку ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі по 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 23 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подав адвокат Різник С.Г. Вважає рішення незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження доказів, без достатньої та обґрунтованої оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.

В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що оскаржуване рішення ухвалювалось судом без встановлення тієї обставини, що у позивача змінився сімейний та фінансовий стану порівнянні з тим періодом, коли у нього припинилися шлюбні відносини з ОСОБА_2 .

Вважає, що суд безпідставно відхилив надані стороною докази, як підставу для зменшення розміру аліментів без достатнього правового обґрунтування. Зокрема вказує на те, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, вона не працює та не має власного доходу. Така обставина є беззаперечним доказом погіршення матеріального стану сім`ї в цілому, оскільки значна частина доходу витрачається на медичне забезпечення непрацездатного члена сім`ї.

Додає, що необхідність утримувати та виховувати доньку ОСОБА_6 , яка народжена у шлюбі з ОСОБА_5 , вимагає від позивача додаткових матеріальних витрат. Донька позивача ОСОБА_7 часто хворіє, що тягне за собою матеріальні витрати, а він є єдиною особою, яка працює та заробляє кошти.

Таким чином вважає, що суд першої інстанції фактично зробив висновок, що наявність нової родини та народження третьої дитини не впливає на обсяг обов`язків особи, яка сплачує аліменти.

Також вказує на те, що судом не було належним чином оцінено докази щодо витрат позивача на оренду житла у Республіка Польща в розмірі 860 злотих, що еквівалентно 9884,58 грн. станом на листопад 2025 року.

Ухваливши рішення про відмову в позові, суд першої інстанції фактично проігнорував інтереси третьої дитини, чим поставив у привілейоване становище дітей від першого шлюбу.

Просить скасувати рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 березня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами зміни його матеріального чи сімейного стану, яка б вплинула на можливість виплачувати аліменти в раніше визначеному судовим рішенням розмірі. Суд встановив, що сімейний стан позивача (наявність дружини та ще однієї дитини) не змінився з моменту винесення попереднього рішення про стягнення аліментів у липні 2025 року, а надані ним докази не підтверджують погіршення його матеріального становища.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує таке.

Судом встановлено, що рішення Бродівського районного суду Львівської області від 28.07.2025 року по справі № 439/999/25 вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на кожну дитину з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 27.05.2025 до повноліття дітей.

На виконання вказаного рішення суду, Бродівським районним судом Львівської області 28 липня 2025 року видано виконавчий лист у справі № 439/999/25.

10 вересня 2025 року Бродівським ВДВС у Золочівському районі Львівської області Львівського МРУ МУ відкрито виконавче провадження №79076373 по примусовому виконанню виконавчого листа №439/999/25, виданого 28 липня 2025 року Бродівським районним судом Львівської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Також судом встановлено, що відповідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 14 квітня 2021 року уклав шлюб з ОСОБА_5 , про що Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис № 53.

Відповідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 17 червня 2020 року Смілянським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис № 97.

Відповідно до ст. 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України).

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 3 ст. 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

В свою чергу, у ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз ст. 192 СК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійні підстави для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасного настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану.

Разом з тим, як роз`яснив Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, при розгляді позовів про зменшення розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан, як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Колегія суддів звертає увагу, що сама по собі зміна сімейного стану платника аліментів без доведення того, що це вплинуло на можливість платника аліментів виплачувати аліменти в раніше визначеному судовим рішенням розмірі, не є самостійною та достатньою підставою для зменшення розміру аліментів. Діти від попереднього шлюбу не повинні бути звужені у правах через народження у платника аліментів іншої дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 14 квітня 2021 року уклав шлюб з ОСОБА_5 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, зазначені обставини свідчать про те, що сімейний стан позивача у порівнянні з тим, який був на час розгляду 28 липня 2025 року Бродівським районним судом Львівської області справи про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , не змінився. На момент ухвалення попереднього рішення суд вже знав про наявність у позивача іншої дитини та дружини, і ці обставини не вплинули на розмір аліментів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, який матеріальний стан (чи був він працевлаштований, який заробіток мав, чи були у нього інші доходи тощо) був у нього на час винесення попереднього рішення, та які зміни відбулися.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, передбачених ЦПК України (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки від іншого шлюбу має ще одну дитину, а його дружина є особою з інвалідністю ІІ групи. Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, належних та допустимих доказів зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я позивачем надано не було.

Колегія суддів зазначає, що довідка про встановлення інвалідності ІІ групи дружині позивача містить відмітку «група робоча», що спростовує твердження про її повну непрацездатність. Крім того, позивачем не надано доказів розміру своїх доходів (виписки з рахунків тощо) ні на момент ухвалення попереднього рішення, ні на момент звернення з даним позовом, що унеможливлює встановлення факту погіршення його матеріального становища.

Щодо доводів апеляційної скарги про витрати позивача на оренду житла у Республіці Польща в розмірі 860 злотих (еквівалент 9 884,58 грн), колегія суддів зазначає, що вказані докази підтверджують лише факт проживання позивача за кордоном та наявність у нього відповідних витрат, однак не доводять погіршення його матеріального стану порівняно з попереднім періодом, оскільки позивачем не надано доказів розміру його доходів.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зменшення розміру аліментів, які позивач сплачує на утримання сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 , може призвести до погіршення їх матеріального становища, що суперечить принципу першочерговості забезпечення інтересів дитини. При цьому, наявність у позивача іншої дитини, не повинна звужувати права дітей від першого шлюбу на належне утримання.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував інтереси третьої дитини, є безпідставними, оскільки наявність у позивача іншої дитини враховується судом при визначенні розміру аліментів, однак не є безумовною підставою для їх зменшення, особливо за відсутності доказів погіршення матеріального стану платника.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та є власним трактуванням норм законодавства, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується колегія суддів.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши подані у справі докази, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Різника Сергія Григоровича залишити без задоволення.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 23 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2026 року.

Головуючий А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк