Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №334/3608/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 15.09.2026 Справа № 334/3608/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 334/3608/25 Головуючий у І інстанції: Добрєв М.В.

Провадження № 22-ц/807/1799/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Онищенка Е.А.,

секретар Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа – Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про визнання кредитного договору недійсним,

У С Т А Н О В И Л А:

У травні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа – Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 довгий час був користувачем послуг Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк», ще з 2018 року мав рахунки в банку, якими дійсно користувався.

26.08.2020 між позивачем та АТ РБ «Аваль» укладався кредитний договір з метою отримання кредитних коштів. Вказаний кредитний договір було підписано у відділенні Банку особисто позивачем.

З метою повного виконання своїх зобов`язань перед Банком – між ОСОБА_1 та Банком було досягнуто згоди щодо реструктуризації боргу, який в подальшому було погашено позивачем на користь банку в повному обсязі.

Позивачу стало відомо про звернення ТОВ «ФК «ЄАПБ» (як правонаступника АТ «Райффайзен Банк») із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 014-RO-82115721162 від 24.11.2021.

Позивач не брав участі при укладенні вищевказаного договору та не підписував його, у зв`язку з чим звертається до суду з метою визнання наданого Товариством кредитного договору недійсним, оскільки жодних додаткових договорів позивачем підписано та погоджено не було.

Посилаючись на означені обставини ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним Заяву-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82115721162 від 24.11.2021 підписаний від імені ОСОБА_1 та Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»). Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати та втрати на правову допомогу.

Заочним рішенням від 26 травня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя позов задовольнив.

Визнав недійсним Заяву-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту "Кредит готівкою" №014-RO-82-115721162 від 24.11.2021, підписаний від імені ОСОБА_1 та Акціонерного Товариства "Райффайзен Банк" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів").

Ухвалою від 15 червня 2026 року залишив без задоволення заяву ТОВ ФК «ЄАПБ» про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ТОВ ФК «ЄАПБ» через підсистему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що укладення відповідачем кредитного договору в електронній формі підтверджується його підписанням електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора, а також посилається на здійснення відповідачем платежів у рахунок погашення заборгованості як на підтвердження отримання кредитних коштів та визнання договірних правовідносин. Крім того, апелянт вказує на наявність договору відступлення права вимоги, акта приймання-передачі та витягу з реєстру боржників, які, на його думку, підтверджують набуття ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до відповідача. При цьому апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність доказів фактичної видачі первісним кредитором кредитних коштів, зазначаючи, що суд не надав належної оцінки поданим доказам та фактично ухилився від вирішення спору по суті. Також апелянт посилається на те, що помилкове процесуальне оформлення матеріалів в іншій цивільній справі призвело до того, що його позиція щодо обставин укладення кредитного договору не була належним чином врахована судом..

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Працевитого Геннадія Олександровича зазначає, що доводи апелянта є безпідставними, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів укладення позивачем кредитного договору від 24.11.2021, його підписання саме позивачем із використанням одноразового ідентифікатора, а також фактичної видачі кредитних коштів. Зазначає, що наявна у матеріалах справи копія кредитного договору не дає можливості встановити порядок його укладення, а також містить невідповідності щодо реквізитів рахунку, на який мали бути перераховані кредитні кошти. Посилається на те, що сам розрахунок заборгованості, складений кредитором, не є первинним бухгалтерським документом та не підтверджує факту отримання кредиту, а належними доказами таких обставин є, зокрема, первинні документи та виписки з рахунку. Крім того, заперечує факт підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення такого ідентифікатора саме позивачу, його отримання та використання для підписання договору, а також доказів належної електронної ідентифікації позивача. Також зазначає, що платежі, на які посилається апелянт як на підтвердження визнання кредитного договору, здійснювалися за іншим кредитним договором, укладеним з АТ «Райффайзен Банк Аваль». Посилаючись на наведене, вважає висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення — без змін.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 203 - 208). Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами кредитний договір не укладався ні в письмовому, ні в електронному вигляді.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Апеляційний суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що 24 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» укладено договір №014-RO-82-115721162 (далі – Кредитний договір). Укладення Кредитного договору було здійснено в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) банку. У договорі Сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються Позичальником використанням ідентифікатором (а.с. 10-12 зворот).

Вказаний договір містить анкетні дані позивача, серію та номер його паспорта, його РНОКПП, адресу реєстрації та номер телефону. Договір підписаний його сторонами електронним підписом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19)).

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20)).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їх воля.

Згідно з копією кредитного договору, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 підписав Кредитний договір №014-RO-82-115721162 від 24 листопада 2021 року електронним цифровим підписом: 552808 + 380661204696 Позначка часу АЦСК: 24.11.2021, 19:49.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Приписами ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, Законом України «Про електрону комерцію» визначено, що саме Договором оферти визначається технологію (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони. Саме у Договорі оферти Первісним кредитором було чітко визначено, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Колегія суддів зауважує, що кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі та строк його повернення, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України – договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі ст. 642 ЦК України – відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Наведене вище свідчить про належне укладення Кредитного договору шляхом проставляння позивачем електронного цифрового підпису сторін.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанова від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження№ 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Крім того, матеріали справи містять виписку з рахунку ОСОБА_1 , якою підтверджується факт користування наданими кредитними коштами, що додатково свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 просив визнати Заяву-Договір про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № 014-RO-82115721162 від 24.11.2021 підписаний від імені ОСОБА_1 та Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк», а з позовом звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», яке не було стороною вказаного договору, отже, є неналежним відповідачем, що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим її слід частково задовольнити, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України, заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2026 року слід скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» – задовольнити частково.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2026 року у цій справі скасувати. Ухвалити в цій справі нову постанову, якою:

«У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа – Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про визнання кредитного договору недійсним – відмовити»

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 24 вересня 2026 року.

Головуючий

Судді