Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №689/1158/26 — Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Суд: Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №689/1158/26

Суддя: Кульбаба А. В.

Справа № 689/1158/26

2/689/787/26

РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2026 року селище Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого-суддя Кульбаба А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Лебеденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Ярмолинці цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЮНІТ КАПІТАЛ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 24666,40 грн. за кредитними договором №812414090 від 20.06.2025.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 20.06.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений електронний Кредитний договір № 812414090. Відповідно до умов вказаного правочину, позичальнику було надано кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн зі встановленням відповідної відсоткової ставки та визначеним строком повернення. Позивач вказує, що первісний кредитор повністю виконав свої зобов`язання за договором, забезпечивши перерахування грошових коштів на визначений відповідачем рахунок. Натомість відповідач, порушуючи норми чинного законодавства та умови договору, у встановлений термін не повернула отримані кошти та не сплатила нараховані відсотки, внаслідок чого виникла тривала прострочена заборгованість.

Право вимоги за цим Кредитним договором пройшло ланцюг відступлення на підставі договорів факторингу: спочатку 16.09.2025 року до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Договір факторингу № МВ-ТП/53), а згодом 27.02.2026 року - до позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Договір факторингу № 27/0226-01). У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму боргу в розмірі 24 666,40 грн, яка включає основний борг, проценти, комісію та штрафні санкції, а також покласти на неї судові витрати, а саме: судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Представник позивача, який у встановленому порядку оповіщений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, в поданій заяві просив справу розглянути у його відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, який у встановленому порядку оповіщений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

Оскільки розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного провадження, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20.06.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 через офіційний вебсайт первісного кредитора (www.moneyveo.ua) було укладено Кредитний договір № 812414090 на суму 8 000,00 грн. Перед укладенням договору відповідач пройшла процедуру реєстрації, створила Особистий кабінет, заповнила заявку із зазначенням своїх персональних і паспортних даних, пройшла верифікацію платіжної картки та ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику. Електронний кредитний договір та додатки до нього були підписані відповідачем ОСОБА_1 шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором KBMG-7852, надісланим у вигляді смс-повідомлення на її верифікований номер мобільного телефону. Вказаний ідентифікатор відповідач власноруч ввела в інформаційну систему кредитора як згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) укласти договір.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання, перерахувавши суму кредиту в розмірі 8 000,00 грн на банківський картковий рахунок відповідача, що підтверджується копією платіжного доручення та офіційною довідкою про проведення операції через банк-провайдер.

На підставі Договору факторингу № МВ-ТП/53 від 16.09.2025 року право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Надалі, відповідно до Договору факторингу № 27/0226-01 від 27.02.2026 року, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило це право вимоги позивачу - ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». Факт переходу права вимоги саме до позивача, передача Реєстру боржників та Актів приймання-передачі прав вимоги підтверджуються наявними в матеріалах справи.

Відповідно до наданого позивачем детального розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача за період з 27.02.2026 року по 01.05.2026 року, загальна сума невиконаних зобов`язань становить 24 666,40 грн, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту (основний борг) - 8 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами за користування коштами - 16 186,40 грн; заборгованість за комісією, передбаченою умовами договору - 480,00 грн; заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) - 4 000,00 грн.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про електронну комерцію»..

Суд відхиляє будь-які сумніви щодо форми укладення правочину. Відповідно до статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Підписання договору одноразовим ідентифікатором прирівнюється за своїми правовими наслідками до підписання договору особистим власноручним підписом. Згідно зі статтею 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох електронних документах.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1055 ЦК України чітко вказує, що кредитний договір укладається у письмовій формі, що й було дотримано сторонами через електронний документообіг.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту - 8 000,00 грн, відсотками - 16 186,40 грн та комісією - 480,00 грн, суд оцінив критично на предмет відповідності погодженим у договорі ставкам. Оскільки відповідач не надала суду жодних контррозрахунків або фінансових документів на спростування цієї суми, а наявні матеріали підтверджують бездіяльність позичальника щодо виконання своїх обов`язків, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення основних складових боргу на загальну суму 20 666,40 грн повністю обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі .

Щодо позовних вимог ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені, штрафів) у розмірі 4 000,00 грн, суд зазначає наступне .

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України, на території держави було введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Верховною Радою України і є чинним на дату розгляду цієї справи судом.

З метою захисту прав громадян та позичальників у цей надзвичайно складний період, законодавець вніс суттєві імперативні зміни до цивільного законодавства. Законом України № 2120-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей врегулювання відносин за договорами про споживчий кредит у период дії воєнного стану» Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено пунктом 18.

Відповідно до імперативних приписів пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення чи скасування, у разі прострочення позичальником виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, позичальник звільняється від відповідальності перед кредитором за таке прострочення. Законодавцем чітко встановлено, що в таких випадках позичальник не зобов`язаний сплачувати кредитору пеню, штраф та інші штрафні санкції, які передбачені договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань. Крім того, норма закону містить пряму вказівку на те, що будь-які штрафні санкції, нараховані кредитором за прострочення у цей період, підлягають безумовному списанню.

Аналогічні норми захисту прав споживачів фінансових послуг містяться також у пункті 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що спірний Кредитний договір № 812414090 за своєю правовою природою та суттю є договором споживчого кредиту, а нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 4 000,00 грн заявлено позивачем за прострочення зобов`язань, яке відбулося безпосередньо під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, суд приходить до переконання, що дані вимоги позивача прямо суперечать чинному законодавству. Норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України мають вищу юридичну силу порівняно з умовами самого договору. Тому відповідачка звільнена від сплати будь-яких штрафів за законом. Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про стягнення 4 000,00 грн штрафних санкцій слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші калькуляції та витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на позивача — пропорційно чистій сумі відхилених позовних вимог, а на відповідача — пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем під час звернення до суду було офіційно сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом у матеріалах справи.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У позові представник позивача просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав:

- договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладений між АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (а.с. 80-81); додаткову угоду №25771550883 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року (а.с.82); акт прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 року, згідно якого виконавець надав, а клієнт отримав наступні послуги: складання позовної заяви – 5 000 грн. (2 години); вивчення матеріалів справи – 1 000 грн. (2 години); підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів – 500 грн. (1 година); підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів – 500 грн. (1 година), а всього на загальну суму 7 000 грн. (а.с. 17).

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Так, представником позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про надання правничої (правової) допомоги партнерами (адвокатами) АБ «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» по цивільній справі № 689/1158/26 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором, а саме: складання позовної заяви до позичальника (вартість послуг – 5 000 грн., вивчення матеріалів справи (вартість послуг – 1 000 грн.), підготовка та подача клопотання про отримання інформації про зарахування кредитних коштів (вартість послуги – 500 грн.).

Разом із тим, підготовка адвокатського запиту щодо надання інформації про зарахування кредитних коштів (вартість послуги – 500 грн.) підтверджується копією адвокатського запиту адвоката Олександра ТИМОШЕНКА (а.с. 52-54).

Судом встановлено, що позовну заяву про стягнення заборгованості, клопотання про витребування доказів, подано та підписано директором ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Кариною КУКСА.

Отже, в порушення припису п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України представником позивача не надано суду доказів того, що партнери (адвокати) АБ «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» вивчали матеріали справи, складали та подавали до суду позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, оскільки представником позивача не надано доказів надання АБ «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» позивачу правової (правничої) допомоги по даній справі, а також дійсність понесених витрат на правничу (правовому) допомогу в розмірі 6500 грн., тому заяву про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову (правничу) допомогу необхідно задоволити частково в сумі 500 грн.

Водночас, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов заявлено на суму 24 666,40 грн.

Судом задоволено вимоги на суму 20 666,40 грн, що становить 83.78% від ціни позову. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позову в розмірі 2 230,55 грн. (20 666,40 грн х 100% : 24 666,40 грн), (2662,40 х 83,78%. : 100%).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 526, 530, 1054, 1055, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним договором № 812414090 від 20.06.2025 року у загальному розмірі 20 666,40 грн (двадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 40 копійок), яка складається з :заборгованість за тілом кредиту (основний борг) - 8 000,00 грн (вісім тисяч гривень 00 копійок); заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом -16 186,40 грн (шістнадцять тисяч сто вісімдесят шість гривень 40 копійок); заборгованість за комісією - 480,00 грн (чотириста вісімдесят гривень 00 копійок).

В задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 000,00 грн - відмовити.

Стягнути з з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 230,55 грн.

Стягнути з з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн (п`ятсот гривень 00 копійок).

В іншій частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу — відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Андрій КУЛЬБАБА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua